ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 23.07.2020
Просмотров: 1803
Скачиваний: 6
Незастосування сили в міжнародних відносинах — один із головних принципів міжнародного права, закріплений у статусі ООН та інших міжнародних угодах і документах, який передбачає вирішення всіх спірних питань мирним шляхом.
Нота дипломатична — вид документа дипломатичного листування — офіційне дипломатичне письмове звернення. Н. д. поділяють на особисті і вербальні. У дипломатичній практиці ширше використовують Н. вербальні, в яких викладають поточні справи різного характеру. Н. особиста, в основному, стосується питань важливого і принципового значення.
Нунцій — постійний дипломатичний представник Папи Римського вищого рангу в державах, з якими Ватікан підтримує дипломатичні зв'язки.
Nе vагіеtиг (не підлягає зміні) — термін, який вживається в дипломатичній практиці при остаточному погодженні тексту договору або його парафуванні на позначення того, що у майбутньому в документ не можуть бути внесені доповнення чи зміни.
Обмін нотами — одна із форм укладання міжнародних договорів. Використовується при укладанні між державами угод з таких питань, як встановлення дипломатичних відносин, перетворення дипломатичної місії на посольство, уточнення окремих положень договору, закінчення його дії, передачі власності тощо.
Окупація військова — тимчасове зайняття збройними силами однієї держави території іншої держави (або її частини) та встановлення влади військової адміністрації на окупованій території. Існують норми міжнародного права щодо окупованих територій, порушення яких є міжнародним злочином, а особи, які несуть відповідальність за їх порушення, розглядаються як воєнні злочинці.
Олігархія — одна з форм державного правління, за якої політичне й економічне правління здійснюється невеликою групою осіб — власників найбільших банківських і промислових монополій, яка фактично підпорядковує весь апарат держави і визначає її внутрішню й зовнішню політику.
Оптація — добровільний вибір одного громадянства із двох у випадку переходу території за договором від однієї до іншої держави (збереження свого колишнього громадянства чи перехід у громадянство іншої держави шляхом подачі індивідуальних заяв). У широкому розумінні О. застосовується, якщо йдеться про вибір громадянства в будь-якому випадку.
Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) — створена на початку 1970-х років під назвою "Нарада з безпеки та співробітництва в Європі" як багатосторонній форум для ведення діалогу і переговорів між Сходом і Заходом. Основні її принципи зафіксовані в Заключному акті Гельсінської наради глав держав у 1975 році.
З 1994 року організація носить назву ОБСЄ, є одним із головних інструментів у справі раннього запобігання, недопущення конфліктів та врегулювання криз у регіоні ОБСЄ.
Сьогодні членами ОБСЄ є 55 держав (всі європейські держави, держави, утворені після розпаду СРСР, США та Канада). Рішення в ОБСЄ приймаються на основі консенсусу.
ОБСЄ підтримує тісні відносини з ООН, НАТО, Радою Європи, Західноєвропейським Союзом та іншими організаціями.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, утворена в 1945 році основними учасниками антигітлерівської коаліції. Метою ООН є: збереження міжнародного миру та безпеки, запобігання та усунення загрози щодо миру та зупинення актів агресії, улагодження або розв'язання мирними засобами міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру; розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправності та самовизначення народів; здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та у заохоченні й розвитку поваги до прав людини та основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії; виконання ролі центру з погодження дій держав, спрямованих на досягнення цієї мети. Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з опіки, Міжнародний суд та Секретаріат. Головна адміністративна особа ООН — Генеральний секретар. Штаб-квартира ООН у Нью-Йорку, філіали — у Відні та Женеві. Членами ООН є 185 держав.
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) — міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа ООН. Створена у 1945 році.
Основне завдання ЮНЕСКО — сприяти зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки, культури та інформації. Головні органи ЮНЕСКО — Генеральна конференція, Виконавча Рада, Секретаріат на чолі з Генеральним директором. Штаб-квартира ЮНЕСКО в Парижі.
Організація північноатлантичного договору (НАТО) — військово-політичний блок держав Європи та Північної Америки. Утворена у 1945 році за ініціативою США. Членами НАТО є США, Канада, Великобританія, Німеччина, Бельгія, Данія, Італія, Іспанія, Туреччина, Греція та інші держави. В 1998 році членами НАТО стали Польща, Угорщина та Чехія. У 2003 році до НАТО запрошено нових членів (країни Балтії та Центральної і Південної Європи). Україна знаходиться у взаємовідносинах з НАТО на правах особливого партнерства. Штаб-квартира керівних органів НАТО в Брюсселі.
Оренда міжнародно-правова — надання на договірній основі однією державою іншій державі частини своєї території в користування на визначений строк, для певних цілей та на визначених умовах. Держава-орендодавець зберігає суверенітет у відношенні території, яка надається в оренду, обмежуючи деякі свої права на неї згідно з договором на користь держави орендаря.
Пакт — назва дво- або багатостороннього міжнародного договору, який регулює питання забезпечення взаємної та колективної безпеки, встановлення принципів і норм, які мають загальне значення для конкретної галузі співробітництва держав тощо.
Пам'ятна записка — один із видів дипломатичного листування. Часто передається особисто під час бесіди на підтвердження усної заяви.
його окремих частин) ініціалами повноважних представників кожної із договірних сторін на знак узгодження тексту договору. 77. не є обов'язковим при підписанні договорів.
Паризький клуб — асоціація головних держав-кредиторів, яка переглядає і, при потребі, складає нові списки офіційних іноземних боргів.
Паритет — у міжнародних відносинах означає ведення переговорів при рівному представництві сторін та на основі рівності.
Персона грата — дипломатичний представник, на призначення якого главою дипломатичного представництва дана згода уряду держави, в яку він призначається. П. г. — це також будь-який інший дипломат, який одержав візу на в'їзд у країну свого перебування (роботи в посольстві).
Персона нон грата — член дипломатичного персоналу, який вважається державою перебування небажаною особою. У випадку оголошення дипломата П. н. г. акредитуюча держава повинна його відкликати або припинити виконання ним функцій у представництві.
Повірений у справах — глава дипломатичної місії, акредитується при главі відомства закордонних справ. П. у с. слід відрізняти від тимчасового повіреного у справах, який призначається на період відсутності глави представництва.
Посланник — 1) глава дипломатичного представництва 2-го класу. Повна офіційна назва, яка використовується в міжнародній практиці: Надзвичайний Посланник і Повноважний Міністр, скорочено Повноважний Міністр або Міністр; 2) дипломатичний ранг дипломата.
Посол — 1) глава дипломатичного представництва 1-го класу. Повна назва — Надзвичайний і Повноважний Посол; 2) вищий дипломатичний ранг дипломата.
Правонаступництво держав — перехід прав і обов'язків однієї держави до іншої. Питання П. д. виникає у разі утворення кількох держав на території їхнього попередника, об'єднання двох або кількох держав в одну тощо.
Правонаступництво урядів — перехід прав і обов'язків від одного уряду до іншого при внутрішніх змінах у державі.
Преамбула — вступна частина міжнародного договору. Як правило, в П. дається перелік сторін, які укладають договір, його мотиви, мета та принципи, взаємозв'язок з іншими договорами та угодами тощо.
Прерогатива — виключне право конкретного державного органу або посадової особи.
Преференції — спеціальні переваги в галузі торгово-економічних зв'язків, які надаються однією державою іншій чи групі держав у формі митних або інших пільг.
Прецедент (у міжнародному праві) — вирішення будь-якого питання міжнародних відносин з використанням прикладу, який мав місце при розгляді аналогічних випадків. Він не є витоком міжнародного права і може застосовуватися тільки як допоміжний засіб.
Прийоми дипломатичні — офіційні заходи, які відбуваються для відзначення важливих подій та ювілейних дат, шани високих державних посадових осіб, а також у порядку здійснення дипломатичним представництвом своїх функцій.
Пролонгація — продовження строку дії міжнародного договору. Умови П. можуть бути обумовлені при укладанні договору.
Промульгація — внутрішньодержавна публікація міжнародного договору засобами масової інформації.
Протокол — одна з назв міжнародного договору. В формі П. можуть бути викладені важливі дво- та багатосторонні угоди. П. може бути і додатком до основного договору.
Протокол дипломатичний — сукупність загальноприйнятих правил, традицій, умовностей, яких дотримуються уряди, відомства закордонних справ, дипломатичні представництва й офіційні особи в міжнародному спілкуванні.
Рада Європи (РЄ) — міжнародна організація, заснована у 1949 році. Штаб-квартира — ум. Страсбурзі (Франція). Парламентська асамблея РЄ скликається щорічно. Україна — член РЄ з 1995 року. В парламентській асамблеї їй надано 12 місць. При РЄ діє Європейський суд з прав людини.
Ратифікація — затвердження вищим органом державної влади міжнародного договору, підписаного від імені цієї держави чи уряду його повноважним представником. Р. є однією із форм вираження згоди держави щодо обов'язковості договору.
Резолюція — вид рішень, які приймаються міжнародною конференцією або органом міжнародної міжурядової організації; як правило, Р. носить характер рекомендації
Репарації— форма матеріальної відповідальності суб'єктів міжнародного права за збитки, нанесені іншому суб'єкту міжнародного права внаслідок міжнародного правопорушення.
Репатріація — повернення в країну громадянства, постійного проживання чи надходження осіб, які з різних обставин опинилися на території іншої держави.
Rеbиs sic stаntibus (лат.) — клаулула, юридична формула міжнародно-правового звичаю — основа для припинення дії міжнародного договору чи виходу з нього за умови докорінної зміни обставин, що існували на момент підписання договору.
Посилання на клаулулу R. s. s. використовується у виняткових випадках і не повинно порушувати стабільності міжнародних зобов'язань.
Салют (у міжнародній практиці) — урочиста форма привітання та вияву шани (наприклад, артилерійськими залпами або іншою вогнепальною зброєю, прапорами тощо). "С. націй"-21 — артилерійський залп.
Співдружність — міждержавне об'єднання Великобританії та більшості її колишніх домініонів, колоній та залежних територій, яке виникло внаслідок розпаду британської колоніальної імперії.
Справедливості принцип — принцип, що застосовується в міжнародних відносинах, в силу якого вирішення міжнародних проблем повинно здійснюватись на основі та з дотриманням інтересів держав і народів.
Старшинство дипломатичне — одне із найважливіших правил дипломатичного протоколу, якого дотримуються у відношенні: колективного старшинства дипломатичного корпусу, запрошеного на публічні заходи; старшинства між главами дипломатичних представництв; старшинства між дипломатичними представниками та представниками влади країни перебування; старшинства дипломатів даного дипломатичного представництва тощо.
Статус — правове положення фізичної або юридичної особи в міжнародному праві. Інколи термін С. використовується для означення правового положення або режиму певної території.
Статус-кво — повернутися до положення, яке було до звершених з будь-яких обставин змін.
Статут ООН — міжнародний договір, який обумовлює мету, принципи і порядок діяльності Організації Об'єднаних Націй та її головних органів.
Суверенітет держави — повнота законодавчої, виконавчої і судової влади держави на її території; непідлеглість її владі іноземної держави в сфері міжнародного спілкування, за винятком випадків безумовно вираженої і добровільної згоди з боку держави на обмеження свого С. (як правило, на основі взаємності).
Status quo post antebelum (лат.) — положення, яке існувало до війни, до спричинених нею змін.
Status quo post belum (лат.) — положення, яке склалося після війни.
Ультиматум — категорична вимога уряду держави до уряду іншої держави про виконання у зазначений ним строк певних дій, що супроводжується погрозою вжити ті чи інші заходи у разі, якщо ці дії не будуть виконані. У. може бути усним або письмовим; під час війни У. може бути пред'явлено військовим командуванням військами (угрупуванням військ) супротивника.
Цесія — передача частини території однієї держави іншій за погодженням між ними. Згідно з сучасним міжнародним правом, Ц. допустима тільки в тому разі, якщо не порушує права на самовизначення.
Чорноморське економічне співтовариство (ЧЕС) — засноване у 1992 році 11-ма країнами Чорноморського регіону, в тому числі Україною. Штаб-квартира в Стамбулі.
Міністерство освіти і науки України
Донбаський державний технічний університет
Факультет економіки і фінансів
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
з дисципліни
«МІЖНАРОДНИЙ ПРОТОКОЛ ТА ЕТИКЕТ»
Галузь знань: 0306 «Менеджмент і адміністрування»
напрям: 6.030601 «Менеджмент»
освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр
Затверджено:
на засіданні кафедри СГД
Протокол № 1 від 31.08.10 р.
Зав. кафедри
____________В.В.Патерикіна
Алчевськ 2010
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСКИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до семінару з дисципліни «Міжнародний протокол та етикет» складається з наступних елементів:
1. засвоєння конспекту лекції та відповідних розділів підручників;
2. ознайомлення з відповідними розділами підручників, навчальних посібників та іншої рекомендованої літератури, вибір оптимального навчального матеріалу та його засвоєння;
3. уяснення та запам'ятовування визначень основних понять та реальна проробка найважливіших положень теми семінару;
4. занотовування (в разі потреби) матеріалу для виступу на семінарі зі стислим повідомленням;
5. осмислення та формування висновків із власного аналізу та оцінки досліджуваним явищам.