ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 23.07.2020
Просмотров: 1700
Скачиваний: 6
Дипломатія — засіб здійснення зовнішньої політики держави; офіційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств закордонних справ, дипломатичних представництв, делегацій на міжнародних конференція з метою втілення завдань зовнішньої політики держави, захисту прав і інтересів держави, її установ і громадян за кордоном; мистецтво досягти своєї мети методами, притаманними дипломатові.
Дипломатія багатостороння — дипломатична діяльність за участю представників кількох держав, пов'язаних з роботою міжнародних міжурядових організацій та конференцій, проведення переговорів, консультацій тощо.
Добрі послуги — один із засобів мирного вирішення міжнародних суперечок і конфліктів. Являє собою сукупність дій держав чи міжнародних організацій, що не є учасниками суперечки чи конфлікту, як посередництво в їхньому вирішенні. Д. п. здійснюють за особистої ініціативи або на прохання конфліктуючих сторін.
Договори міжнародні — явно виражена згода між двома або кількома суб'єктами міжнародного права, яка регулює їхні відносини шляхом створення взаємних прав та обов'язків у політичній, економічній, науково-технічній, культурній та інших галузях.
Порядок укладання, виконання та денонсації Д. м. регулюється правом міжнародних договорів. Д. м. присвячені Віденська конвенція правоприємність держав у відношенні договорів 1978 року.
Доктрини зовнішньополітичні — прийнята в тій чи іншій державі система поглядів на цілі, завдання і характер зовнішньополітичної діяльності, а також на способи її реалізації та забезпечення.
Дуайєн дипломатичного корпусу — глава дипломатичного представництва, який перший серед колег по дипломатичному корпусу в країні перебування вручив вірчі грамоти. Функції Д д. к. мають передусім протокольний характер.
Експансія — 1) загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; 2) політика, спрямована на економічне і політичне поневолення інших країн.
Експатріація — утрата громадянства. Е. виникає, наприклад, при оптації, виході із громадянства, а також у примусовому порядку за рішенням вищих законодавчих або судових органів держави (позбавлення громадянства).
Екстрадиція — видача іноземній державі особи, що вчинила злочин проти цієї держави.
Ембарго — заборона або обмеження на ввезення в яку-небудь країну певних товарів або валюти, на передачу науково-технічної інформації, авторських та інших прав, на певні види комерційної діяльності тощо. Заборона входити в порти і виходити з них іноземним суднам.
Емігрант — особа, яка покинула країну свого громадянства або постійного мешкання і виїхала на постійне проживання в іншу країну.
Емісар — спеціальний представник держави або приватної організації (інколи особистий представник якоїсь особи), який виконує різні (переважно таємні) доручення в іншій країні. Як правило, місія Е. не має офіційного характеру.
Європейське космічне агентство (ЄКА) — міжнародна міжурядова організація зі співпраці держав у галузі космічних досліджень та розробки космічної техніки в мирних цілях.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) — створений у 1991 році з метою сприяння країнам Центральної і Східної Європи та Співтовариства Незалежних Держав (СНД) у встановленні ринкової економіки. Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вклади в акціонерні капітали (акції) та гарантії.
ЄБРР — міжнародна організація, до складу якої входить 58 країн, Європейський Союз та Європейський інвестиційний банк. Штаб-квартира ЄБРР розташована в Лондоні.
Європейський економічний союз (ЄЕС) — міжнародна міжурядова організація європейських країн, основним завданням якої є формування "спільного ринку" шляхом поступової відміни між державами-членами мита та кількісних обмежень для ввезення та вивезення товарів; встановлення загального митного тарифу та погодженої торговельної політики у відношенні до третіх країн тощо. ЄЕС заснований Римським договором 1957 року.
Головні органи ЄЕС: Європейська Рада (ЄР), Комісія Європейського Союзу (КЄС), Європейський парламент. ЄЕС має статус наглядача в ООН, Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), а також у деяких інших спеціалізованих установах ООН. При ЄЕС акредитовані представники більше ніж 130 держав.
Закони та звичаї війни — сукупність принципів та норм міжнародного права, які встановлюють права й обов'язки сторін, що воюють, та нейтральних держав у зв'язку зі збройним конфліктом.
Заручники (міжнародно-правові аспекти) — особи, які захоплені або затримані, в тому числі під загрозою смерті або нанесення тілесних пошкоджень, з метою примусити третю сторону здійснити або утриматись від здійснення будь-якої акції.
Зовнішньополітична інформація — одна із повсякденних функцій дипломатичного представництва за кордоном. Вона має подвійне призначення: інформування свого уряду про положення та події в країні перебування; інформування країни перебування про політику держави, яку представляє дипломатичне представництво.
Зовнішня політика — загальний курс держави в міжнародних справах. 3. п. регулює відносини держави з іншими державами і народами відповідно до її принципів та цілей, здійснюваних різними засобами та методами. Найважливішим методом 3. п. є дипломатія.
Іммігранти — громадяни однієї держави, які оселилися на постійно або на тривалий час на території іншої держави в пошуках заробітку, внаслідок причин політичного або релігійного характеру.
Інкорпорація (у міжнародному праві) — 1) включення до свого складу, приєднання інших організацій; 2) надання відповідно до американських законів групі осіб статусу юридичної особи, корпорації, що завершується видачею сертифіката; 3) систематизація норм міжнародного права; 4) об'єднання та розміщення міжнародно-правових норм без змін їх суті в окремих збірниках у хронологічному, алфавітному, тематичному чи іншому порядку.
Іноземці — особи, які не є громадянами цієї держави і мають докази своєї приналежності до громадянства іншої держави (іноземні громадяни).
Інтервенція — один із видів застосування сили, який проявляється в агресивному втручанні однієї або кількох держав у справи іншої держави як із застосуванням збройних сил з метою збройної агресії, так і в будь-якій іншій формі.
Капітуляція — припинення опору та здача збройних сил супротивника. Конкретні умови К. можуть бути погоджені шляхом переговорів між командуванням сторін, що воюють.
Комюніке — один з видів дипломатичного документа — офіційне повідомлення про наслідки дипломатичних переговорів.
Конвенція — угода, міжнародний договір з якихось спеціальних питань.
Кондомініум — співвласність, спільне здійснення верховної влади над однією і тією ж територією двома або кількома державами. К. може бути установлений і над водним простором.
Конкордат — спеціальний договір (угода) між Папою Римським як главою католицької церкви та урядом тієї чи іншої держави, яка регулює положення і привілеї католицької церкви у цій державі.
Консенсус — процедура, метод прийняття рішень у міжнародних організаціях та міжнародних конференціях без проведення голосування при відсутності формальних заперечень з боку учасників проти прийняття рішення в цілому.
Консульська легалізація — встановлення та засвідчення консулом особистим підписом та печаткою консульської установи оригіналу підписів на документах, зроблених владою консульського округу, а також відповідності документів законам держави перебування.
Консульська установа — постійний державний орган зовнішніх зносин, заснований в іноземній державі на основі двостороннього договору для виконання консульських функцій.
Консульський округ — територія держави перебування, в межах якої консульська посадова особа виконує консульські функції.
Консульський патент — документ, що підтверджує призначення даної особи главою консульської установи. К. п. видається главою держави, главою уряду або керівником відомства закордонних справ держави, що призначає.
Консульський щит — емблема держави із зображенням її герба та назвою консульської установи мовами представленої держави та держави перебування.
Консульські збори — платежі, які стягуються консулом (консульством) за дії, що ними виконуються: видача паспортів та віз, реєстрація актів громадянського стану, легалізація документів тощо.
Консульські привілеї та імунітети — пільги та переваги, що надаються державою перебування консульським посадовим особам і співробітникам консульських установ з метою забезпечення без перешкод здійснення ними своїх функцій.
Консульські ранги — службові звання консулів. Як правило, вони відповідають посадам, які носять аналогічні найменування: генеральний консул, консул, віце-консул, консульський агент.
Конфедерація — форма державного устрою, який представляє собою постійний союз двох або кількох суверенних держав, створений для здійснення певних цілей (взаємна оборона, зовнішні відносини тощо).
Конференція дипломатична (повноважна) — засідання конференції з метою підготовки або перегляду міжнародного документа, делегати якої мають широкі повноваження.
Конфронтація — 1) напруженість, вибухонебезпечний стан у відносинах між державами, що може призвести до воєнного конфлікту; 2) протистояння, протиборство політичних систем, поглядів, ідейно-політичних принципів; 3) максимальне загострення суперечностей.
Кувертна картка — картка з гербом, на якій пишеться ім'я і прізвище гостя, що запрошується на дипломатичний прийом з розсадкою, для позначення його місця за столом.
Кур'єр дипломатичний — особа, якій доручається доставка дипломатичної пошти. К. д. користується особистою недоторканністю і не підлягає арешту або затриманню в будь-якій формі.
Ліга націй — міжнародна організація, яка діяла між Першою і Другою світовими війнами.
МАГАТЕ — міжнародне агентство з атомної енергії, створене за рішенням Генеральної Асамблеї ООН у 1955 році з метою розвитку міжнародної співпраці на терені мирного використання атомної енергії.
Меморандум — вид дипломатичного документа. Відмінною рисою М. є докладне викладення фактичної чи юридичної сторони будь-якого питання у відносинах між державами. М. може бути додатком до дипломатичної ноти. Як окремий документ М. друкують на нотному бланку, він не має звернення та компліментів, під текстом зазначають місце та дату відправлення, печатка не ставиться. М, який надсилається з нотою, друкують на папері для нот (не на бланку). Місце і дату в цьому випадку не проставляють.
Міждержавний банк реконструкції і розвитку (МБРР) — міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй; створена 1945 року відповідно до рішення Бреттон-Вудської конференції Об'єднаних Націй 1944; спільно з Міжнародною асоціацією розвитку (МАР) та міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) утворює так звану групу Світового Банку. Членами МБРР можуть бути тільки члени Міжнародного валютного фонду.
Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — заснована у 1919 році у Парижі. Штаб-квартира — в Женеві. Об'єднує понад 160 національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, у тому числі — Національне Товариство Червоного Хреста України.
Міжнародне право — система юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між державами та визначають їхні права й обов'язки.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа ООН. Офіційне завдання МВФ — сприяння міжнародному валютному співробітництву та торгівлі. Діяльність фонду здійснюється шляхом контролю за дотриманням міжнародних угод у цій сфері, надання країнам короткострокових кредитів для вирівнювання платіжних балансів, сприяння утворенню багатосторонньої системи валютних розрахунків.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста — заснований у 1863 році. Штаб-квартира — у Женеві. Україна є членом Комітету з 1949 року як держава-учасник Женевської конвенції про захист жертв війни.
Міжнародні відносини — сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових та інших зв'язків та взаємовідносин між державами та об'єднаннями держав, соціальними, економічними, політичними силами, організаціями, рухами, які діють на міжнародній арені. Основну роль у М. в. відіграють міждержавні відносини.
Міжнародні міжурядові організації — об'єднання держав, створених на основі багатосторонніх міжнародних договорів та відповідно до міжнародного права для здійснення певних цілей.
Міжнародні неурядові організації — будь-яка міжнародна організація, заснована не на основі міждержавних угод.
Місія дипломатична — дипломатичне представництво, яке очолює посланник або повірений у справах. М. д. часто називають представників або делегацію, які направляються для виконання разового дипломатичного доручення свого уряду.
Модус вівенді — тимчасова короткострокова угода, яку укладають за обставин, що не дають можливості досягти постійної або тривалої угоди.
Модус проседенді — спосіб та порядок виконання будь-якого обов'язку чи дії за міжнародною угодою.
Мораторій — домовленість суб'єктів міжнародного права щодо відстрочки або утримання від будь-яких дій на визначений чи невизначений час.
Морське міжнародне право — система принципів і норм міжнародного права, які регламентують правовий режим морських просторів і регулюють відносини між державами, що виникають у зв'язку з використанням світового океану. Принципи і норми М. м. п. викладені в Конвенції ООН з морського права 1982.
Найбільшого сприяння режим — міжнародно-правовий режим, відповідно до якого кожна із договірних сторін зобов'язується надати другій стороні, її фізичним та юридичним особам такі ж сприятливі умови в галузі економіки, торгівлі та інших відносин, які вона надає або буде надавати в майбутньому третій державі, її фізичним та юридичним особам.
Натуралізація — надання державою свого громадянства іноземцю або особі без громадянства.
Національний режим — вид правового режиму, який поширюється на іноземних юридичних та фізичних осіб на території даної держави. Н. р. означає надання зазначеним особам тих же прав і привілеїв, якими користуються в державі її власні юридичні і фізичні особи.
Невтручання — один із головних принципів міжнародного права, згідно з яким держава чи група держав не мають права втручатися у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
Нейтралітет — особливий міжнародно-правовий статус держав. У міжнародному праві розрізняють: Н. під час війни (зберігає з воюючими державами мирні відносини і не подає жодній з них воєнної допомоги) та Н. постійний (у міжнародному праві становище держави, яка не бере участь у війні, воєнних блоках).