ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 31.07.2020
Просмотров: 8979
Скачиваний: 5
18
______1.1. Соціальна сутність сучасної держави та її роль у забезпеченні...
За концепцією індивідуальної форми розподілу (В. Ш. Шай-хатдінов) відносинами соціального забезпечення вважаються нідносини щодо безпосереднього матеріального (грошового) набезпечення конкретного громадянина (наприклад, надання пенсії). Але таке обґрунтування відносин соціального забезпечення теж не беззаперечне. Індивідуальна форма розподілу не може бути визначальною при з'ясуванні соціально-забезпечувальних відносин, оскільки одним із видів соціального забезпечення вважається також соціальне обслуговування. А воно зазвичай передбачає колективні форми споживання соціальних фондів (сюди належать: соціальне обслуговування громадян у будинках-інтернатах, будинках для людей похилого віку тощо), а отже, зрозуміло, що форма споживання (індивідуальна чи колективна) не може бути визначальною при виділенні соціально-забезпечувальних правовідносин.
І, нарешті, остання концепція визначення соціально-забезпечувальних відносин базується на доволі поширеній тепер теорії соціального ризику. Більшість вчених у сучасній галузевій літературі (Н. Б. Болотіна, О. Є. Мачульська, В. Д. Роїк) вважають, що саме соціальні ризики — події, внаслідок яких особа втрачає засоби до існування через незалежні від неї обставини1, є тим визначальним критерієм, завдяки якому можна найбільш повно і об'єктивно окреслити сферу соціально-забезпечувальних відносин.
Такий підхід до визначення соціально-забезпечувальних відносин, з огляду на об'єктивний характер тих критеріїв (соціальні ризики), які покладені в основу виникнення у особи права на соціальне забезпечення, можна вважати найбільш прийнятним для характеристики одного з важливих видів суспільних відносин, що складаються у сфері соціального захисту населення. Разом з тим, потрібно мати на увазі, що соціальне забезпечення як суспільні відносини щодо матеріальної підтримки осіб, які зазнали соціального ризику
1 Детальніше про соціальні ризики див. у розділі 6 цього навчального посібника^* 1
19
Розділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце...________
(події), полягають у виплаті пенсій, допомог, наданні пільг і соціальних послуг, в основі свого існування мають конкретні, визначені законодавством обставини (дії), а учасниками таких відносин виступають, крім того, спеціалізовані страхові фонди, державні органи, комунальні та приватні заклади, що покликані надавати допомогу та догляд таким особам. Тому соціально-забезпечувальні відносини не можна визначати лише з огляду на соціальні ризики, які лежать в основі виникнення у особи права на соціальне забезпечення. Фактично такі відносини матимуть місце при здійсненні (реалізації) особою цього права на соціальне забезпечення.
1.2. Предмет права соціального забезпечення
Відомо, що право як система загальнообов'язкових норм існує для врегулювання відносин, які об'єктивно складаються у соціально-організованому суспільстві між людьми, державними органами, юридичними особами та іншими їх учасниками. Тим не менше, право не може і не повинно регулювати всі без винятку відносини чи соціальні стосунки членів суспільства. Чимало з них впорядковується за допомогою інших соціальних норм і правил, котрі є відмінними від правових норм. До таких належать звичаєві норми, норми моралі, корпоративні правила тощо. Тобто на кожному конкретному етапі розвитку суспільства сфера застосування правових норм для регулювання суспільних відносин може змінюватися. Більше того, самі суспільні відносини є доволі динамічним соціальним явищем. Одні з них існують від зародження соціально-організованого суспільства і до його найвищих форм розвитку, інші — зникають після спливу певного часу, а ще інші, навпаки, — з'являються на більш пізніх етапах розвитку суспільства. Саме до останніх можна зарахувати відносини щодо соціального захисту, які достатньо виразно постали лише з появою ринкових капіталістичних відносин і необхідністю використання найманої праці. У зв'язку з цим виникла потреба впорядкувати стосунки між капіталом та трудящими, і держава взяла на себе обов'язок
20
1.2. Предмет права соціального забезпечення
оахисту інтересів слабшої ланки цих відносин — найманих працівників.
Суспільні інтереси, які і є тими рушіями, що визначають потреби суспільного розвитку, значно пізніше, вже у XX ст., зумовили необхідність появи у системі відносин соціального захисту окремого їх різновиду — відносин соціального забезпечення. І цілком закономірно, що ці відносини так само потребували свого юридичного впорядкування, тобто підпадали під сферу правового регулювання. їх правовий характер не лише досить виразно проявлявся в індивідуальних інтересах членів суспільства, а й відображав загальносоціальні інтереси. При цьому взаємні інтереси учасників цих відносин могли найбільш повно реалізуватися за умови, коли кожен із них погоджувався на певне ущемлення власних інтересів заради задоволення інтересів іншого. Крім того, згода учасників відносин соціального забезпечення виконувати певні правила, з огляду на "їх обов'язковість, у разі необхідності може бути посилена застосуванням державного примусу.
Якщо врахувати, що завдяки цим ознакам визначається сфера правового регулювання, то зрозуміло, що відносини соціального забезпечення виступають об'єктом нормативного впливу і формують таким чином предмет окремої галузі права — права соціального забезпечення.
Про право соціального забезпечення як самостійну галузь права почали згадувати в середині 60-х років минулого століття. Вважається, що на теренах колишнього Радянського Союзу найбільш повно ідею самостійності цієї галузі обґрунтував В. С. Андрєєв1.
За останні півстоліття відносини соціального забезпечення зазнали суттєвих змін, і закономірно, що це не могло не позначитися на визначенні предмета права соціального забезпечення. Ці відносини набули ще більш вираженого соціального характеру. На зміну планово-розподільчій си-
Болотіна Н.Б. Вказ. праця.
21
Розділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце...________
стемі матеріального забезпечення непрацездатних та членів їх сімей, де провідну роль відігравала держава в особі своїх уповноважених органів, прийшли нові, більш сучасні форми соціального захисту прав громадян, які базуються на соціальному страхуванні. Останнє передбачає активну участь у фінансуванні соціальних виплат не лише держави, а й роботодавців та самих найманих працівників. Відповідно, право соціального забезпечення як самостійна галузь ще міцніше утвердилось на чільних позиціях системи права України.
При визначенні предмета права соціального забезпечення необхідно мати на увазі, що крім соціально-забезпечувальних відносин, які за своїм складом не є однорідними, до сфери правового регулювання цієї галузі входять ще деякі самостійні види суспільних відносин, які покликані забезпечити існування соціально-забезпечувальних відносин. Такими, зокрема, є соціально-страхові відносини та відносини, пов'язані із встановленням юридичних фактів, що є підставою для реалізації особою права на соціальне забезпечення. Останні прийнято називати процедурними відносинами.
Процедурними відносинами у сфері соціального забезпечення вважаються такі відносини, які виникають та існують при визначенні і встановленні юридичних фактів, що є необхідними для існування матеріальних відносин соціального забезпечення.
Окрім процедурних відносин, деякі вчені до предмета права соціального забезпечення включають також відносини процесуального характеру, які виникають при захисті права на соціальне забезпечення у судах1. Та очевидно, що процесуальні відносини з приводу захисту права на пенсію, матеріальну допомогу чи інший вид соціального забезпечення за своїм характером нічим особливим не відрізняються, наприклад, від аналогічних відносин щодо захисту у суді трудових прав. А тому за своєю юридичною природою такі відно-
^ЗахаровМ. Л., Тучкова 9. Г. Вказ. праця. — С. 66.
22
1.2. Предмет права соціального забезпечення
сини, напевно, все ж мають знайти місце у системі відповідних процесуальних галузей права.
Що ж до процедурних відносин, то їх значення для предмета права соціального забезпечення є досить вагомим. Адже порушення процедури при встановленні юридичних фактів, необхідних для виникнення матеріальних відносин, може призвести до відмови у призначенні того чи іншого виду соціального забезпечення.
Процедурні відносини за своїм характером подібні до процесуальних відносин, оскільки передбачають певний порядок послідовних дій, спрямованих на встановлення обставин, що мають істотне значення для функціонування фактичних матеріальних відносин. Процес з'ясування відповідних обставин передбачає дотримання певної процедури при встановленні юридичних фактів. Однак процедура для процесу — це лише засіб досягнення очікуваного результату. Тому процесуальні відносини передбачають існування певних обов'язкових стадій розгляду справи, кожна з яких відбувається за встановленою процедурою. Послідовність дотримання порядку вирішення справи за усіма стадіями є неодмінною умовою процесуальних відносин. Крім того, на котрійсь із стадій цих відносин обов'язково повинен з'явитися суд як основний їх учасник.
Що стосується процедурних відносин, в тому числі й у Сфері соціального забезпечення, то вони зазвичай не містять якихось визначених стадій, передбачають спрощений порядок встановлення фактів, і оцінка їх здійснюється не судом, а іншими уповноваженими на те органами. Тому процедурні відносини (а вони є характерними і для адміністративного, земельного, трудового та деяких інших галузей права) доповнюють переважно систему матеріальних відносин, які формують предмет відповідної галузі права. Отже, процедурні відносини щодо встановлення юридичних фактів та реалізації права на соціальне забезпечення належать до предмета права соціального забезпечення і доповнюють тим са-
23
Розділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце...________
мим соціально-забезпечувальні відносини, що, як вже було зазначено, становлять основу предмета цієї галузі.
Важливу роль у структурі предмета права соціального забезпечення відіграють соціально-страхові відносини. Вони традиційно доповнювали соціально-забезпечувальні відносини, але фактично тільки з кінця минулого століття їм, як і належить, було надано у нашій державі статус відносин соціального захисту. Після ухвалення 14 січня 1998 р. Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та низки законів щодо соціального страхування1 окремих видів соціального забезпечення2 соціально-страхові відносини стали невід'ємною частиною предмета вітчизняного права соціального забезпечення.
Соціально-страховими вважаються відносини, які існують у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, щодо організації соціального страхування, утворення соціальних страхових фондів, формування коштів останніх та розподілу цих коштів між особами, котрі потребують соціального забезпечення.
Дуже часто соціально-страхові відносини за своїм характером нагадують фінансові чи адміністративні відносини (система загальнообов'язкових зборів на соціальне страхування, управління фондами загальнообов'язкового соціального страхування тощо). Однак юридична природа цих відносин така, що ефективності правового регулювання у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування можна об'єктивно досягти лише за умови належності їх до сфери права соціального забезпечення.
Галузевий характер соціально-страхових відносин не менш виразно проявляється і в тому, що їх існування зумовлено необхідністю створення достатніх можливостей для
1 Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 23. — Ст. 121.
2 Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24
1.2. Предмет права соціального забезпечення
реалізації громадянами свого конституційного права на соціальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто ці відносини логічно доповнюють соціально-забезпечувальні відносини.
Існує, щоправда, проблема із визначенням юридичної природи відносин, що складаються у сфері недержавного соціального страхування. Суб'єктами такого страхування виступають приватні пенсійні фонди, недержавні соціальні заклади, роботодавці, фізичні особи. Держава ж, яка на законодавчому рівні встановлює недержавне пенсійне страхування чи страхування від нещасного випадку, бере під свій контроль діяльність таких страхових фондів і тим самим стає учасником відповідних відносин. Тому відносини недержавного соціального страхування мають подвійний характер: за винятком тієї їх частини, що належить до сфери цивільного права, решта стосується предмета права соціального забезпечення.
Як уже зазначалося, соціально-забезпечувальні відносини, що виступають основою (ядром) предмета права соціального забезпечення, теж не є однорідними і поділяються на декілька відносно самостійних видів суспільних відносин. Спільним, що їх об'єднує в одну групу і завдяки чому вони розглядаються як єдиний вид суспільних стосунків, є визначені законом соціальні ризики, з настанням яких у особи виникає право на соціальне забезпечення1.
Зміст права на соціальний захист, що проголошується у ст. 46 Конституції України, дає підстави для виділення у структурі соціально-забезпечувальних відносин трьох окремих їх різновидів: пенсійних відносин; відносин щодо надан-
Соціальні ризики також лежать в основі виникнення права на медичну допомогу та деяких інших соціально-економічних прав {права на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди). Але відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією громадянами цих прав, автори схильні віднести до предмета медичного та екологічного права. Детальніше про це див. у наступних розділах цього навчального посібника.
25
Розділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце...________
ня матеріальних допомог та відносин щодо надання соціальних послуг.
Необхідно зазначити, що кожен із цих різновидів соціально-забезпечувальних відносин може бути поділений на певні підвиди, а в структурі останніх можна виділити ще дрібніші, але порівняно самостійні групи суспільних відносин.
Пенсійні відносини поділяються, зокрема, на відносини щодо пенсійного забезпечення за рахунок соціального страхування та відносини щодо пенсійного забезпечення з державного бюджету, яке застосовується до окремих категорій громадян.