ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 23.08.2020
Просмотров: 1118
Скачиваний: 5
63
Зміст
|
Вступ |
3 |
|
Розділ І. Теоретико-методичні основи дослідження аналізу собівартості виробництва продукції рослинництва……………………. |
5 |
|
1.1 Економічна сутність, види і значення собівартості продукції та її особливості в галузі рослинництва…………………………………………. |
5 |
|
1.2 Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва…………….. |
10 |
|
1.3 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу собівартості виробництва продукції рослинництва………………………………………. |
17 |
|
1.4 Методичні підходи до аналізу собівартості виробництва продукції рослинництва………………………………………………………………..... |
19 |
|
Розділ ІІ. Організаційно – економічна характеристика підприємства. |
33 |
|
2.1 Природні та економічні умови розташування підприємства…………. |
33 |
|
2.2 Розміри підприємства,його спеціалізація та оцінка виробничих ресурсів………………………………………………………………………... |
36 |
|
2.3 Аналіз основних показників рівня господарської діяльності…………. |
42 |
|
Розділ ІІІ. Аналіз собівартості виробництва продукції рослинництва. |
45 |
|
3.1 Аналіз динаміки і виконання плану собівартості продукції………….. |
45 |
|
3.2 Оцінка витрат виробництва за статтями та впливу факторів на формування собівартості…………………………………………………….. |
48 |
|
3.3 Обгрунтування шляхів і резервів зниження собівартості продукції рослинництва…………………………………………………………………. |
52 |
|
Висновки і пропозиції………………………………………………………. |
57 |
|
Список використаної літератури…………………………………………. |
59 |
|
Додатки……………………………………………………………………….. |
61 |
Вступ
У кожній державі, у будь – якому суспільстві рослинницька галузь є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 50% фонду споживання формуються за рахунок продукції рослинницької галузі. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства.
Однак для України, яка стала на шлях ринкової економіки рослинницька галузь має особливо велике значення тому, що вона є однією з найбільших галузей народного господарства.
За нових ринкових умов господарювання всі підприємства здобули повну оперативну самостійність у виборі того, якої і скільки випускати продукції, з яким співпрацювати, кому продавати свої вироби, як організовувати і планувати всі виробничі процеси.
Правильно вибрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробничу діяльність підприємства жорстко зумовлено загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.
Проте на сьогоднішній день ця галузь перебуває у досить важкому стані, є низько прибутковою і невисоко рентабельною. Виробники працюють в умовах ризику і невизначеності, що і спричиняє суттєвий вплив на результати господарювання. Негативний вплив на цю галузь спричиняє і стан її потенціалу, а також різні природно – кліматичні умови.
Ось чому аналіз ефективності виробництва галузей рослинництва є досить актуальною проблемою сьогодення.[3]
Для детальнішого ознайомлення з поставленими питаннями було проведено аналіз діяльності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Богуславщина”.
Таким чином основною метою даної курсової роботи є проведення аналізу витрат виробництва і собівартості продукції рослинництва, а саме: вивчити фактори, що впливають на рівень динаміки продукції рослинництва, структуру витрат на виробництво продукції.
Завдання:
1. Дослідження динаміки собівартості виробництва продукції рослинництва;
2. Встановлення впливу на зміну собівартості одиниці продукції основних факторів;
3. Аналіз структури витрат виробництва і собівартості продукції в господарстві;
4. Оцінка економічної ефективності використання виробничого потенціалу на підприємстві;
5. Виявлення шляхів і резервів зниження собівартості продукції рослинництва в підприємстві.
В якості об'єкту дослідження ми взяли ТОВ "Агро-Богуславщини" Богуславського району Київської області. Інформаційним джерелом для написання курсової роботи виступають річні звіти за 2008, 2009, 2010 роки, матеріали статистичної звітності та економічний паспорт ТОВ "Агро-Богуславщина" Богуславського району Київської області.
В даній курсовій роботі використовувались логічні способи: прийоми порівняння, абсолютні та відносні величини, середніх величин, індекси.
За допомогою метода ланцюгових підстановок розраховувався вплив факторів на собівартість продукції.
Розділ І. Теоретико-методичні основи дослідження аналізу виробництва та реалізації продукції рослинництва.
1.1 Економічна сутність, види і значення собівартості продукції та її особливості в галузі рослинництва.
Обчислення собівартості продукції в сільському господарстві необхідне для планування і аналізу господарської діяльності; визначення рентабельності рослинництва і тваринництва; раціонального розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва по районах і зонах; встановлення державних закупівельних і договірних цін на продукцію. У собівартості відбивається ступінь використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, рівень господарювання.
Собівартість продукції містить різні за економічним змістом і виробничим призначенням затрати. Правильна їх класифікація має велике значення у плануванні, аналізі та обліку собівартості.
Затрати за їх значенням у виробництві продукції поділяються на основні, що безпосередньо пов’язані із здійсненням технологічних процесів у рослинництві та тваринництві, та затрати по організації виробництва і управлінню.
До основних належать:
-
затрати на оплату праці працівників, зайнятих безпосередньо виробництвом продукції;
-
вартість спожитих насіння, посадкового матеріалу, кормів, добрив, засобів захисту рослин і тварин;
-
затрати на оплату робіт і послуг сторонніх організацій;
-
на утримання основних засобів (амортизація, поточний ремонт, пальне і мастила, електроенергія, паливо);
-
страхові платежі;
-
втрати від загибелі худоби;
-
інші затрати.[20]
Затрати по організації виробництва і управлінню поділяються на загально виробничі (галузеві) та загальногосподарські.
Загальновиробничі - це затрати на оплату праці спеціалістів, бригадирів, завідуючих фермами, обліковців, сторожів, які обслуговують ту чи іншу галузь; охорону праці та техніку безпеки; утримання бригадних (фермерських) дворів, польових станів, кормоцехів, ветеринарних лікарень, легкового транспорту і виїзних коней; знос малоцінних предметів праці тощо.
Загальногосподарські - це затрати на основну і додаткову оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, сторожів загальногосподарських об’єктів; утримання центральної садиби, комор загального призначення, шляхів, мостів, ліній зв'язку; оплату відряджень; канцелярські, поштові, телефонні та інші витрати по управлінню; невиробничі затрати (збитки від втрат продукції, пені, штрафи, судові витрати тощо).[20]
Основні затрати за способом включення в собівартість продукції поділяються на плямі та непрямі .
Прямі затрати - це ті, що безпосередньо віднесені на певні культури, статево вікові групи худоби та птиці відповідно до облікових документів. До їх складу входить переважна більшість основних затрат, наприклад, у рослинництві - заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування і забезпечення; вартість насіння, добрив, пального і мастила, спецодягу, послуги автотранспорту. Такі затрати, як амортизація і поточний ремонт тракторів, сільськогосподарських машин, комор, розподіляються розрахунковим шляхом і вважаються непрямими.
До непрямих належать такі, що пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, і не можуть бути віднесенні безпосередньо на один продукт. Сюди входять загальновиробничі та загальногосподарські затрати і деякі основні. Так, у рослинництві загальновиробничі затрати розподіляють між культурами пропорційно до суми прямих затрат без вартості насіння, що віднесені на дану культуру. У тваринництві їх розподіляють пропорційно до суми прямих затрат без вартості кормів і відносять на певну статево-вікову групу тварин. Загальногосподарські затрати відносять на галузі рослинництва, тваринництва і промислового виробництва пропорційно до прямих затрат без вартості насіння, кормів, сировини та матеріалів.[10]
В основі групування витрат, що формують собівартість продукції, лежать такі ознаки:
1. Ступінь однорідності витрат
Всі витрати за цією ознакою поділяються на:
Одноелементні (прості) - сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;
Комплексні - різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх ще називають непрямими (загально виробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).
2.Зв’язок з обсягом виробництва
Витрати поділяються на:
Постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель та споруд, управління).
В складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:
Змінні - загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:
Пропорційні - змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів виробництва - сировина, матеріали, комплектуючої, відрядна заробітна плата;
Непропорційні - поділяються на прогресуючі і дегресуючі.[3]
Відповідно до Типового положення №473 від 26.04.1996р. витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими економічними елементами:
-
матеріальні витрати;
-
витрати на оплату праці;
-
відрахування на соціальні заходи;
-
амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
-
інші витрати.
Це групування є ідентичним для всіх галузей промисловості незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.
Матеріальні витрати:
-
сировина і матеріали (куплені);
-
комплектуючі вироби і напівфабрикати;
-
роботи і послуга виробничого характеру;
-
природна сировина (геологорозвідка, мінеральна сировина);
-
паливо та енергія;
-
тара;
-
повернені відходи
Витрати на оплату праці:
-
основна заробітна плата;
-
додаткова заробітна плата;
-
інші заохочувальні та компенсаційні виплати
Відрахування на соціальні заходи:
-
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, а також на додаткове пенсійне страхування ;
-
збір до Фонду соціального страхування, включаючи відрахування на обов’язкове медичне страхування;
-
збір на обов’язкове страхування в разі безробіття
Амортизація основних фондів:
-
амортизаційні відрахування на повне оновлення основних фондів
Інші витрати:
-
плата за кредит;
-
відрядження;
-
послуги зв'язку;
-
реклама;
-
збут.
Види собівартості в залежності від часу формування затрат:
-
Планова
-
Фактична
-
Нормативна
-
Кошторисна
В залежності від місця формування затрат:
-
Цехова
-
Виробнича
-
Повна
В залежності від тривалості розрахункового періоду:
-
Місячна
-
Квартальна
-
Річна
За складом продукції:
-
Собівартість товарної продукції
-
Валової продукції
-
Реалізованої продукції
-
Незавершеного виробництва
У промисловості розрізняють:
Індивідуальна собівартість
Галузева собівартість [17]
Ослбливістю собівартості продукції рослинництва є те, що собівартість одиниці продукції можна розрахувати тільки по завершенню технологічного циклу, що найчастіше буває в кінці року. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двох комплексних факторів – виходу продукції і витрат на виробництво. Тому збільшення виходу продукції і економне в межах норм і нормативів, витрачання праці, матеріалів і коштів забезпечують зниження собівартості одиниці продукції.[18]
1.2 Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва.
На сьогоднішній день сільське господарство України знаходиться у кризовому стані, тому потрібно розробити систему заходів для виходу галузі з кризи. Цими заходами має бути передбачено:
1)Виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;
2)Створення умов для нормального економічного зростання сільського господарства України.
Щоб не допустити помилок при проведенні аграрної реформи в країні, важливо ґрунтовно вивчити та врахувати вже набутий досвід функціонування аграрного сектора в країнах з розвинутою ринковою економікою, які до функціонування існуючої системи ефективного ведення сільськогосподарського виробництва йшли не один десяток років.
Досягнення стабільності в економіці ще не є гарантом різкого зростання ефективності виробництва продукції рослинництва, але це є базис для створення механізму задоволення інтересів товаровиробників, що в кінцевому підсумку сприяє ефективному функціонуванню аграрного сектора економіки.[12]
Ознайомившись з розвитком сільськогосподарського виробництва в різних країнах можна виділити основні його тенденції розвитку, що призвели до отримання позитивних результатів:
-
Створення різноманітних форм власності;
-
Наявність землі та її економічна оцінка;
-
Збільшення виробництва основних сільськогосподарських культур;
-
Запровадження технологій виробництва культур направлених на зниження витрат та охорону навколишнього середовища;
-
Державне втручання у процеси ціноутворення;
-
Державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарського виробництва.[17]
Практика функціонування аграрного сектора розвинутих країн з ринковою економікою показала, що ефективно можуть працювати та конкурувати товаровиробники з різними формами власності: державною, кооперативною, приватною, колективною, змішаною. Але основною умовою існування останніх має бути рівноправність і можливість розвитку в умовах ринкової системи та конкуренції.
Так у сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії: