ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.08.2020
Просмотров: 304
Скачиваний: 3
Коли в 4 ст. християни зробили базиліку місцем богослужінь, виявилося, що її внутрішній пристрій цілком підходить для здійснення церковних обрядів. Жертовник пересвятили, єпископ зайняв місце судді, а пресвітери – місця навколо. Парафіяни заповнили нефи, що відокремлювалися тепер від передалтарної частини низьким парапетом, що згодом перетворився у вівтарний бар’єр. Незабаром, однак, введення процесій з пісньоспівами, що виконуються на початку і кінці служби при вході і виході духівництва, привело до того, що для них стали використовуватися бічні нефи. Нартекс залишався єдиним місцем у церкві, куди допускалися люди, на яких була накладена покута, а також готуються прийняти водохрещення. З боку вівтарної частини середній неф звичайно завершувався аркою, найчастіше чудово прикрашеної (іноді її називають тріумфальною аркою). Так, поступово, всі елементи язичної базиліки наповнялися християнським змістом.
Однією з найбільших у Римі була базиліка Ульпія, побудована архітектором Аполлодором Дамаським для імператора Траяна близько 107–113 рр. Весь форум Траяна композиційно будувався навколо базиліки Ульпія. Її фасад (довга сторона цієї базиліки) виходив на велику площу, посередині якої була споруджена кінна статуя імператора. Будинок (розміром 117 м на 55 м у плані) мав всього 5 нефів; обидві торцеві сторони закінчувалися екседрами (великими напівкруглими приміщеннями) з вівтарями і місцями для суддів і радників. За базилікою Ульпія розміщалися будинки двох бібліотек, для грецьких і латинських книг, між якими піднімалася знаменита меморіальна колона Траяна. інтер'єри базиліки були чудові, їх прикрашали ряди колон зі стовбурами з червоного єгипетського граніту, увінчані біломармуровими капітелями коринфського ордера. Віконні прорізи над колонадами у верхній частині стін середнього нефа дозволяли світлу проникати усередину. Перекриття були дерев'яні, балкові.
На батьківщині Септимія, в Лептис Магне (Північна Африка), була побудована базиліка, що відрізнялася від усіх колишніх особливим задумом і розкішшю обробки. На вузьких сторонах, східній і західній, у неї були дві напівкруглі ніші – апсиди. Утворюючі їх різьблені пілони (стовпи) присвячувалися Діонісу і Гераклові і були прикрашені сценами їхніх подвигів.
До кінця III століття в Римі настала тимчасова ремісія. Імператорська влада почасти зміцніла, обстановка трішки налагодилася. З усіх боків столицю імперії тіснили варвари, і найбільш важливими архітектурними спорудженнями стали міцні оборонні стіни, серед яких особливе місце займала стіна Авреліана.
Імператор Діоклетіан, що правив на рубежі III – IV століть, уже рідко бував у Римі. Його резиденцією була Салона, місто в східній Адріатиці. Діоклетіан зробив важливий крок до зміцнення імперії, провівши ряд реформ, підсиливши державну бюрократію і систему стягування податків. Про характер його часу красномовно говорить побудований у Салоні палац. Обнесений могутньою фортечною стіною з вежами, з виходами до моря, чітко розпланований, він був схожий скоріше на військовий табір. Однак у ньому були і житлові будівлі, і господарські служби, і мавзолей, і храм, і парк. Він був зручний для життя: Діоклетіан, що добровільно звергнув із себе владу після 20-ти років правління, навіть розводив там овочі. Але все-таки в цьому палаці не відчувається колишньої волі. Є в ньому особлива строгість і зумовленість у супідрядності всіх частин, близька палацам майбутніх візантійських імператорів.
Велика імперія йде до кінця, коли на трон сідає Костянтин, перший імператор, що офіційно прийняв християнство. Антична релігія остаточно зжила себе.
Завершальною пам'яткою цього часу була базиліка Максенція, перемогу над яким увічнив Костянтин на Римському форумі (306–312 р. н.е.). Повернена фасадом до римського форуму базиліка, будівництво якої було розпочато Максенцієм (бл. 307), а завершилося вже при Костянтині (у 312), набагато ближча до остаточної форми склепінної християнської базиліки. Базиліка була задумана настільки грандіозною, з такими колосальними прольотами зводів, що навіть мудрість римських інженерів не врятувала її від руйнування – незабаром після зведення вона обрушилася. Наскрізною каркасною конструкцією вона перевершувала середньовічні християнські базиліки Західної Європи. Базиліка Максенція – одне із самих грандіозних склепінних споруджень Рима (площа 6 тис. кв. м). Прямокутна в основі, вона мала зі східної сторони критий портик на стовпах. Середній неф був перекритий трьома хрестовими зводами, що піднімалися над підлогою, вилощеним кам'яними плитами, на 36 м. Бічні нефи, також розділені на три відсіки, чи травеї, кожен, були перекриті циліндричними зводами, розташованими так, щоб максимально сприяти стійкості будівлі. На опорних стовпах, що підтримують циліндричні зводи, були встановлені могутні контрфорси, що виступали над покрівлею бічних нефів і приймали на себе горизонтальний розпір більш високих хрестових зводів середнього нефа. У результаті з'явилася можливість залишити в його причілках великі вікна, завдяки чому базиліка була відмінно освітлена. Вхід, що спочатку знаходився на короткій східній стороні будівлі (тут був і нартекс), був при Костянтині перенесений у середину довгої південної стіни, що викликало прибудову апсиди напроти нього, з подовжньої північної сторони (раніше апсида малася тільки з західної). Блискучий зразок інженерної думки й одночасно витвір мистецтва, ця будівля початку 4 ст. на тисячу років випередила величні кафедральні собори Франції й Англії з їхніми склепінними перекриттями.
Після визнання в 313 р. християнства пануючою релігією почалося будівництво християнських храмів, форми яких в основному запозичувалися з античних базилік.
Перемоги Костянтина звеличує і споруджена в цей же час на форумі Тріумфальна арка Костянтина. Вона була прикрашена рельєфами, безжалісно виламаними зі споруджень імператорів II століття – Траяна, Андріана і Марка Аврелія. Вони були включені в новий художній ансамбль, і тільки голови цезарів скрізь були замінені головами Костянтина. Цей факт символічний: Костянтин як би поглинає колишню римську історію. Усе строго, регламентовано: у центрі імператор із клевретами, які підлесливо заглядають йому в обличчя, по сторонах безлика юрба.
Костянтин переніс столицю імперії на схід, у колишнє грецьке місто Візантій. Названо воно було «новим Римом», чи Константинополем. Звідси почне свою історію нова держава – Візантія. Рим же залишався ще протягом двох століть центром західної частини імперії. Та ж картина спостерігається і за межами Рима, як в Італії, так і в провінціях. Античне мистецтво ще довго буде зберігати свою силу, однак воно, переростаючи в середньовічне, стає тільки традицією.
III. ВИСНОВКИ
Мистецтво Древнього Риму залишило людству величезну спадщину, значимість якого важко переоцінити. Великий організатор і творець сучасних норм цивілізованого життя, Древній Рим рішуче перетворив культурний вигляд величезної частини світу. Тільки за це він гідний неминущої слави і пам'яті нащадків. Крім того, мистецтво римського часу залишило безліч чудових пам'яток у самих різних областях, починаючи від добутків архітектури і закінчуючи скляними посудинами. Кожна давньоримська пам'ятка втілює спресовану часом і доведену до логічного кінця традицію. Вона несе інформацію про віру і ритуали, сенс життя і творчі навички народу, якому вона належала, місце, яке займав цей народ у грандіозній імперії. Римська держава дуже складна. Їй єдиній випала місія прощання з тисячолітнім світом язичества і створення тих принципів, які лягли в основу християнського мистецтва Нового часу.
Стародавній Рим вписав в історію світової архітектури важливі сторінки. Давньоримська архітектура завершує тисячолітню історію античної архітектури рабовласницького суспільства, і цілком природно, що стародавній Рим використав і розвинув усі її досягнення. Проте Риму довелося творити і самому. Перед архітектурою римської держави стояли нові завдання: для велетенських міст потрібні були нові принципи забудови і нові типи споруд. Для будівництва доріг, акведуків, мостів, величезних терм, палаців з гігантськими залами, ансамблів міських центрів – форумів тощо потрібні були і нові типологічні рішення, а головне – нова будівельна техніка. Римські інженери винайшли новий будівельний матеріал – бетон, який дав можливість вирішувати найскладніші технічні проблеми, а також використовувати малокваліфікованих рабів.
Найвищий розквіт римської архітектури припадає на другу половину І ст. і першу половину ІІ ст. н. е., коли Римська імперія досягла своєї могутності. Саме в цей час були збудовані найвизначніші шедеври давньоримської архітектури. Серед них можна відзначити особливо Пантеон.
Розсовуючи кордони покорених земель, завойовуючи Галлію, Іспанію, Британію, Грецію, Північну Африку і країни Близького Сходу, римські легіони несли із собою досягнення римської цивілізації, у тому числі характерні для Рима архітектурні форми. Акведуки і храми, терми і театри поширилися по всьому середземноморському світі. Епоха панування Риму тривала кілька сторіч, але вже в 3 ст. почався занепад імперії – час, коли вже не творились величні шедеври архітектури.
IV. Список використаної літератури
-
Голубцова Е. Культура Древнего Рима в 2-х т. – М.: Наука, 1985. – 396 с.
-
Дмитриева Н. Краткая история культуры. – Вып.1 (от древнейших времен по 16 век). – М.: Искусство, 1986. – 624 с.
-
Золоева Л., Порьяз А. Мировая культура: Древняя Греция. Древний Рим. – М.: Олма-Пресс, 2001. – 448 с.
-
Ильинская Л. Древний Рим: история, быт, культура. М.: Форум, 1997. – 432 с.
-
Культурология для технических вузов / под ред. Радугина А. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 164 с.
-
Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. М.: Высшая школа, 1990. – 456 с.
-
Суздальский Ю., Селецкий Б., Герман М. На семи холмах. Очерки культуры Древнего Рима. – 2-е издание. – М.: Просвещение, 1965. – 400 с.