Файл: Формирование интереса к будущей профессиональной деятельности у студентов вуза физической культуры.docx
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 07.11.2023
Просмотров: 144
Скачиваний: 1
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
ФОРМИРОВАНИЕ ИНТЕРЕСА К БУДУЩЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ У СТУДЕНТОВ ВУЗА ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
СОДЕРЖАНИЕ
| | | стр |
| | Зміст | 2 |
| | Перелік умовних скорочень | 3 |
| | Вступ | 4 |
| Розділ 1 | Теоретичні аспекти проблеми формування інтересу до майбутньої професійної діяльності у студентів | 6 |
| | 1.1 Інтерес до майбутньої професійної діяльності як об'єкт психолого-педагогічного аналізу | 6 |
| | 1.2 Пріоритетні підходи до дослідження проблеми формування інтересу до майбутньої професійної діяльності у студентів вузу фізичної культури | 14 |
| | 1.2.1 Діяльнісний підхід | 15 |
| | 1.2.2. Компетентнісний підхід | 17 |
| | 1.3. Зміст компетентності в процесі професійної освіти студента ВНЗ фізкультурного профілю | 18 |
| | 1.3.1. Аксіологічний підхід у професійній освіті | 19 |
| | Висновки до розділу 1 | 23 |
| Розділ 2 | Організація і методи дослідження | 24 |
| | 2.1 Методи дослідження | 24 |
| | 2.1.1 Теоретичний аналіз спеціальної літератури | 24 |
| | 2.1.2 Спостереження і бесіда | 25 |
| | 2.1.3 Анкетування | 25 |
| | 2.1.4. Методи математичної статистики | 27 |
| | 2.2 Організація дослідження | 27 |
| Розділ 3 | Дослідження ціннісних орієнтацій в процесі науки студентів вузів фізкультурного профілю | 28 |
| | 3.1 Ціннісні орієнтації в професійному становленні майбутніх спортивних педагогів | 28 |
| | 3.2 Основні напрямки професійної підготовки в університеті | 34 |
| | 3.3 Педагогічні умови формування інтересу до майбутньої професійної діяльності у студентів ВНЗ фізкультурного профілю | 39 |
| | Висновки до розділу 3 | 42 |
| | Висновки | 44 |
| | Перелік використаних джерел | 45 |
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
Актуальність обумовлена специфікою сучасної ситуації прийому абітурієнтів до навчальних закладів: більшість з них вибирають освітні установи за рекомендацією значущих осіб (батьків, тренерів), на основі наявності бюджетних місць або за принципом престижності тієї чи іншої спеціалізації (легка атлетика, спортивні ігри, єдиноборства та ін .).
Такий стан справ може призвести до того, що освіта стає формальним і позначається на процесі навчання у ВНЗі, проявляючись в зниженні мотивації навчання після першого семестру, підвищення ризику відрахування з навчального закладу у зв'язку з неуспішністю. Статистичні дані показують, що п'ять років тому в держсекторі на всі види навчання були прийняті на перший курс 324 тис. студентів, але з цієї кількості закінчили навчання всього 226 тисяч. Іншими словами, одна треть студентів не змогла завершити вищу освіту, причому не тільки і не стільки з причин економічного порядку.
Викладачі ВНЗів відзначають загальну тенденцію зниження у студентів інтересу до обраної ними майбутньої професії. Подолати негативні наслідки цього явища дозволить формування інтересу до майбутньої професійної діяльності в процесі навчання у вузі.
Мета роботи: полягає в розробці педагогічних умов, спрямованих на формування інтересу студентів вузу фізкультурно-спортивного профілю до майбутньої професійної діяльності.
Мета курсової роботи зумовили необхідність постановки та вирішення наступних завдань:
1) На основі теоретичного аналізу та узагальнення спеціальної літератури уточнити сутність поняття «інтерес студентів до майбутньої професійної діяльності», його структуру.
2) Охарактеризувати пріоритетні підходи до проблеми розвитку інтересу до майбутньої професійної діяльності у студентів.
3) Виявити ефективність педагогічних умов у формуванні інтересу до майбутньої професійної діяльності в ході дослідно експериментальної роботи.
Об'єкт дослідження процес формування інтересу студентів до майбутньої професійної діяльності.
Предмет дослідження: педагогічні умови формування інтересу студентів до майбутньої професійної діяльності.
Методи дослідження:
-
теоретичний аналіз спеціальної літератури; -
спостереження і бесіда; -
анкетування; -
методи математичної статистики.
Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, що закінчуються узагальненими висновками, підсумкового висновку. Список використаних джерел включає 200 найменувань. Текст курсової роботи ілюстрований таблицями і малюнками.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТУДЕНТІВ
1.1 Інтерес до майбутньої професійної діяльності як об'єкт психолого-педагогічного аналізу
Перш ніж проаналізувати поняття «інтерес до майбутньої професійної діяльності», необхідно звернутися до більш загального поняття «інтерес». Слід знайти відповіді на наступні питання: яка суть даного поняття, які особливості його прояви і можливості формування? Це дозволить нам уточнити зміст приватного поняття «інтерес до майбутньої професійної діяльності», виділити його критерії, показники і рівні розвитку.
Одними з перших дослідників, які звернулися до аналізу сутності поняття «інтерес», стали французькі просвітителі П. Гольбах, Г. В. Ф. Гегель, І. Кант. Інтерес у французьких філософів XVIII століття визначається як найважливіша пружина поведінки людини. Вони прагнули співвіднести інтерес з конкретними його носіями і через нього намагалися глибше пояснити їх дії і вчинки.
Про інтерес і його формуванні говорив Я.А. Коменський, який в своїй праці «Велика дидактика» радить запалювати в дітях гаряче прагнення до знання. Особлива роль інтересу відводиться в педагогічній системі І.І. Гербарта. Варто відзначити, що раніше інтерес розглядався як умова для оволодіння знанням.
Функція інтересу, за Гербарт, полягає не тільки і не стільки в тому, щоб сприяти засвоєнню досліджуваного, скільки порушувати бажання до подальших занять, щоб придбані знання стимулювали інтерес до подальшого навчання. Розвиток різнобічних інтересів, таким чином, саме ставало педагогічною метою.
У сучасній педагогіці феномен інтересу представлений в працях А.Г. Ковальова, Н.А. Мечинская, В.М. Мясищева, та ін. Виходячи з досліджень з проблеми інтересу можна констатувати, що дане поняття не має загальної інтерпретації, що, по суті, говорить про разнопланновості підходів в його вивченні, а також сутності його структури.
У багатьох дослідженнях з педагогіки і психології робилися спроби дати визначення терміну «інтерес». Одним з напрямків, в якому розглядався інтерес з позиції цінностей є аксіологічний напрямок [81].
Обґрунтованим і науковим є векторне напрямок вивчення інтересу. Воно визначає інтерес як особистісне утворення, в структурі якого виникає спрямованість на зміст діяльності. Представниками цього напряму є В.Б. Бондаревський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн.
Щодо визначення інтересу існує науково регламентована точка зору, де він характеризується суб'єктивною формою потребностно-мотиваційної сфери. Ця сфера включає в себе функціональні мотиви, які включають в свою структуру і пізнавальну активність. Задоволення таких мотивів відбувається тільки в процесі діяльності.
Проаналізувавши основні наукові напрямки з проблеми інтересу виявлено, що в структурі особистості можуть інтегруватися такі поняття як інтерес, цінності, мотиви і мотивація до чого дані поняття взаємопов'язані і мають свою ступінь прояву.
Особливий інтерес у зв'язку з цим набуває розуміння характеристик мотиву і мотивації з точки зору навчально-пізнавальної діяльності.
У наукових дослідженнях термін «мотив» має конкретне значення як спонукання до діяльності. Ця діяльність безпосередньо пов'язана з тими потребами, які повинні бути задоволені, тобто викликати активність суб'єкта під впливом певних умов або факторів.
Що стосується терміну «мотивація», то він являє собою більш широке поняття, ніж термін «мотив».
Часто в науковій літературі мотивація розуміється як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, його активність. Роз'яснення з приводу значення термінів «мотив» і «мотивація» дає Б.Ф. Ломов. Вчений характеризує, мотиви відносить їх до факторів, що визначають формування особистості, а мотивацію до більш глибинного особистісного утворення, яке з'явилося завдяки появі системи мотивів. Так само Б. Ф. Ломов зазначає, що мотив може формуватися тільки в діяльності, будучи її системоутворюючим компонентом.
«Мотиви» - зазначає Є. В. Шорохова, «виступають як стимули, реальні двигуни людської діяльності, як найпотужніші регулятори поведінці».
У науці існують дві протилежні точки зору на мотивацію. З одного боку, вона визнається реальною особливістю психічного життя людини, з іншого - заперечується сама необхідність в уявленнях, пов'язаних з мотивацією.
А. Маслоу, аналізуючи в своїх працях піраміду потреб, говорить про те, що це найвищий ступінь її розвитку, а саме самоактуалізація, сама по собі є внутрішнім джерелом розвитку особистості. Таким чином в його концепції визнається існування ієрархії потреб, де самоактуалізації формується шляхом задоволення нижчих потреб, задоволення яких призводить до пізнавального розвитку особистості, і відбивається в усіх сферах життя індивіда. На основі проведених досліджень А. Маслоу визначає два нових компонента в структурі діяльності: мотивацію до зростання, на основі зовнішнього стимулу, а також мотивацію до отримання відсутнього.
Про мотиви Г. Оллпорт каже, як про недозволену, постійно діючу напругу. Важливо відзначити, що ця напруга присутня навіть тоді, коли відбулося задоволення інтересів особистості. Г. Олпорт уточнює, що процес формування мотивів, завершується розширенням системи інтересів, при якому відбувається посилення напруги, що приводить до формування структури особистості. Таким чином, Г. Олпорт зазначає, що сформована особистість повинна бути не тільки готова для саморозвитку та самовдосконалення, а й здатна вплинути на інших шляхом транслювання отриманого раніше досвіду.
Дослідники визнають, що в вищих мотивах, які обумовлюють розвиток, укладені джерела розвитку особистості, яка прагне до підтримки стану напруги, порушення рівноваги. Щоб зрозуміти, чим є особистість, потрібно зрозуміти шлях її розвитку, оскільки кожне з-стояння особистості орієнтовано в напрямку майбутніх можливостей. Це положення, як зазначає Л. І. Анциферова, схоже з положенням Л. С. Виготського про зонах найближчого розвитку дитини.
Інше розуміння сутності мотивів дає німецький дослідник Х. Хекхаузен. Він говорить про те, що структурі мотиву присутній певні і незмінні компоненти, що спрямовують процес формування особистості. Дані компоненти проявляються лише під впливом зовнішніх факторів, і характеризуються спонуканням до діяльності, тобто появою мотивації.
При цьому мотивацією Х. Хекхаузен називає певну спрямованість на діяльність, при якій формується особливе ставлення до дій виконуваних індивідом. Ці дії сприяють регуляції поведінки особистості в умовах зміни цільових станів. У зв'язку з цим мотивація стає цілеспрямованим процесом, яка створює успішність виконання тієї чи іншої дії, де індивід є основною дійовою особою, проявляючи активність, волю і бажання досягти результат.
Механізм прояву мотивації, полягає в тому, що поведінка людини збуджується дієвим мотивом. Цей мотив проявляється ситуативно залежно від умов, що склалися. В ієрархії мотивів, він вже спочатку пов'язаний з метою діяльності та підкріплений певними діями, досконалими індивідом.
Проаналізувавши розуміння мотиву і мотивації в дослідження, Х. Хекхаузен визначив ряд проблемних питань:
1. Перше на що звернув увагу дослідник - це проблема співвідношення в структурі мотивів категорії індивіда і факторів, що впливають середовища. Дозволити дане протиріччя може допомогти створення актуальною класифікації мотивів.
2. Важливим моментів є розуміння як формувати мотивацію або розвивати окремі мотиви. Для того щоб запустити процес формування мотивації або розвитку окремих мотивів потрібен аналіз середовища, в якій відбувається цей процес і виходячи з цього організувати цілеспрямоване втручання. Процес формування або розвитку можна здійснити тільки в умови індивідуального розвитку особистості.