Файл: Формирование интереса к будущей профессиональной деятельности у студентов вуза физической культуры.docx
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 07.11.2023
Просмотров: 148
Скачиваний: 1
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
3. Зміна і вимірювання окремих мотивів у кожної людини відбувається по-різному, так як сила і ступінь впливу мотивів залежить від індивідуально-психологічних якостей.
4. Перспектива досягнення конкретного результату, в результаті дії певного мотиву, тісно пов'язана з ситуаційної обумовленістю факторів і умов.
5. Мотивація має дієвий механізм впливу на результат діяльності в залежності від умов при зміні ситуації, що склалася.
6. При цілеспрямованої діяльності в структурі мотивації можливе виникнення мотиваційного конфлікту в разі, коли цілі перетинаються і створюють загальну область інтересів, обумовлене вибором дій.
7. Аналізуючи структуру поведінкового акта, можна перенаправити мотивацію, так як її прояви піддаються певній логіці дослідження.
8. Мотивація має широкий спектр впливу на поведінку, результати діяльності, так як залежить від індивідуальних рис людини, його психічної саморегуляції.
До перелічених проблем, як вважає Х. Хекхаузен, можна звести всі зусилля по розкриттю сутності мотивації і її впливу на поведінку людини.
Звернення до досліджень, присвячених проблемам вивчення інтересу, показало, що в описі цього феномена можна виділити наступні загальні моменти. Перший - це позитивна забарвленість і виборча спрямованість учня до різних сторон навчання, що виявляється в емоційному тоні, в увазі до об'єкта інтересу. Другий момент - наявність вольового компонента, який проявляється в зосередженості уваги на об'єкті, в самостійних пошуках нової інформації про нього. І, нарешті, третій момент - для інтересу характерні прояви розумової активності. Вона проявляється в наявності питань про об'єкт, а також активної участі в діяльності без додаткових вимог і вказівок.
Таким чином, в інтересі інтегруються інтелектуальні, емоційні та вольові прояви особистості. Ядром цього утворення є розумові процеси.
У вітчизняній науці важливе значення надається професійним інтересам, які визначають подальший життєвий шлях людини. Копітка робота, проведена педагогами над формуванням інтересів, в таких сенситивних періодах як підлітковий і юнацький вік, є виключно важливою і відповідальною, тому що в спрямованості інтересів і шляхи їх формування у майбутніх студентів спостерігаються значні індивідуальні відмінності. Формування у студентів інтересу до майбутньої професійної діяльності, на нашу думку, забезпечує формування необхідних професійних якостей, оскільки інтерес є феноменом, найтіснішим чином, пов'язаним з усіма компонентами структури особистості - мотивами, ціннісними орієнтаціями [8].
Варто зазначити, що ціннісні орієнтації та інтереси, які є основними компонентами в структурі особистості, визначають шлях професійної самореалізації майбутніх студентів.
Проаналізувавши педагогічну літературу, ми визначили, що ціннісні орієнтації є відносно стійким, виборчим ставленням людини до сукупності матеріальних і духовних благ і ідеалів, які розглядаються як предмети, цілі або засоби для задоволення потреб життєдіяльності особистості.
Варто відзначити, що причиною істотних відхилень у поведінці однієї людини від іншого, полягала в суб'єктивному сприйнятті об'єктивних умов. Також ці відмінності виявляються в ціннісних орієнтаціях і в структурі життєвих цінностей різних людей.
Варто відзначити, що на основі активної діяльності людини, відбувається освоєння соціальних цінностей і перетворення їх в особисті цінності. Форми цієї активності багатогранні і знаходять свій прояв у різних сферах життєдіяльності особистості. При цьому, особливе значення має трудова активність, в процесі і результаті якої найбільш інтенсивно йде обмін соціальним досвідом, а також освоюється вся система даного суспільства. Проведені соціологічні дослідження останніх років показали, що було б неправильно вважати показником перетворення праці в першу життєву потребу задоволеність людини роботою.
Така радість може спостерігатися і у людини, який бачить у праці лише засіб задоволення інших, більш значущих для нього потреб. Людина може бути задоволений високим рівнем заробітної плати, додатковими пільгами і перевагами, одержуваними в силу його приналежності до певного трудовому колективу. Лише коли серед показників задоволеності працею провідне місце займає його змістовність, сам характер трудового процесу, соціальний і моральний сенс праці, тоді можна говорити, що праця стає першою життєвою потребою людини.
Важливим аспектом у розвитку особистості студента є цінності. Вони впливають на його міжособистісні відносини, на задоволення, одержувані від занять у вільний час, а також визначають професійні інтереси.
Отже, поняття «інтерес» є багатогранним, проте, в даному контексті доцільно показати деякі особливості його прояви. Так, визначивши умови і закономірності організації конкретного виду діяльності, можна побудувати процес управління цією діяльністю завдяки інтересу. Слід зазначити, що для суб'єкта ситуація повинна виступати керованої, при якій він може проявляти активність і свідомість в постановці і реалізації цілей. У зв'язку з цим суб'єкт свідомо визначає зміст діяльності, і починає діяти в напрямку реалізації корінного інтересу.
Інтерес до професійної діяльності спонукає активність студента, яка, в свою чергу, підвищує, зміцнює і поглиблює інтерес, як до процесу навчання, так і до його предмету, яким є майбутня професійна діяльність.
Розглянемо підходи до структури інтересу до професійної діяльності. На жаль, звернення до досліджень, показує, що тільки в рідкісних випадках, автори представляють її в своїх роботах. У дослідженні Г.Д. Бабушкіна виділено чотири компоненти: емоційний, мотиваційний, інтелектуальний і вольовий. Ми поділяємо точку зору автора, що без знання про предмет не може бути й інтересу до нього. Тому обов'язковим компонентом структури інтересу до професійної діяльності буде когнітивний компонент (або інтелектуальний як у Г. Д. Ба-Бушконя). Однак ми вважаємо зайвим введення мотиваційного і вольового компонентів. Пов'язано це з тим, як ми вже говорили раніше, основу інтересу становить орієнтовний рефлекс. Іншими словами, якщо є інтерес, то немає необхідності говорити про мотивацію, апріорі ми можемо говорити про те, що мотивація існує. Вольовий компонент при наявності інтересу так само не має значення. У зв'язку з викладеним ми вважаємо, що ще двома компонентами інтересу до професійної діяльності студентів є: емоційний і поведінковий. Чим визначено вибір даних компонентів? Емоційний компонент пов'язаний зі структурою особистості, в ньому виявляється ставлення людини до світу. У зв'язку, з чим емоційний компонент не може бути відділений від структури інтересу до професійної діяльності. Але ставлення людини до світу виявляється тільки в поведінці, це і послужило підставою для виділення поведінкового компонента в структурі інтересу до професійної діяльності. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури і дослідження ми склали характеристику виділених компонентів і змогли визначити показники їх розвитку.
1.2 Пріоритетні підходи до дослідження проблеми формування інтересу до майбутньої професійної діяльності у студентів вузу фізичної культури
Розвиток вищої професійної освіти здійснюється в умовах зміни освітньої парадигми, в результаті чого відбувається ускладнення соціально-психологічних умов діяльності випускників вузів.
У нашому дослідженні ми висунули три основоположних підходи по проблемі формування інтересу до майбутньої професійної діяльності. Це діяльнісний, компетентнісний і аксіологічний підходи.
Дані підходи є важливими компонентами в структурі освітньої діяльності студентів, вони обумовлюють особливе ставлення студента до професійних знань.
1) Діяльнісний підхід, який спирається на роботи Л. С. Виготського [39], П.Я. Гальперіна, А. Н. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна і розвинений в працях Б.Ц . Бадмаева, В. В. Давидова, І.І. Ільясова, З.А. Решетова, Н.Ф. Тализіна, Л.М. Фрідмана, Д.Б. Ельконіна та ін. є закінченою теорією навчання, визнаної в світі.
1.2.1 Діяльнісний підхід. Аналізуючи діяльнісний підхід можна констатувати той факт, що будь-яка діяльність має свою психологічну структуру: мотив, мета, умови і засоби, результат. Так, педагог, прагнучи до реалізації діяльнісного підходу, може втратити якісь структурні моменти. Наприклад, організовуючи діяльність студента, він, або взагалі не є в цьому випадку суб'єктом діяльності, або виконує її як окремі дії.
У педагогічній науці зазначається, що реалізація діяльнісного підходу розширює поняття професійної діяльності, яке обумовлено глобальною зміною її структури.
У зв'язку з цим, професійна діяльність є основною формою активності суб'єкта, однієї з найважливіших сфер самореалізації викладача. Ця діяльність надає йому можливість задовольняти безліч потреб і інтересів, розкривати свій творчий хист, стверджувати себе як особистість, а також досягати певного соціального статусу.
У дослідженнях відзначається, що процес розвитку особистості визначається більшою мірою рівнем професіоналізму, а також професійною культурою, відображає об'єктивну підготовленість і суб'єктивну готовність людини до вирішення професійних завдань в рамках тієї діяльності, яку він здійснює.
Разом з тим професійна культура передбачає наявність у фахівця відповідного рівня фізичного здоров'я, сформованості і розвиненості необхідних для успішної професійної діяльності фізичних якостей, наявність відповідного рівня фізичної культури особистості.
Сутність діяльнісного підходу в процесі формування інтересу до майбутньої професійної діяльності полягає в пріоритетною орієнтації його на надання допомоги студенту в становленні його як суб'єкта своєї життєдіяльності. Даний факт обумовлює насиченість понятійного апарату суб'єктної проблематикою. Це проблемне питання розглядається в двох значеннях. По-перше, з точки зору суб'єкта діяльності, здатного її освоїти і творчо перетворити. А по-друге, як суб'єкта свого життя, внутрішнього світу, здатного планувати, вибудовувати, оцінювати свої вчинки, дії, стратегію і тактику свого життя.
Професійний сенс орієнтації педагогічної науки на формування суб'єктності студента полягає в тому, що студент повинен здійснювати ту чи іншу діяльність, творчо перетворювати її внаслідок внутрішнього спонукання. Джерелом даного спонукання є усвідомлена необхідність даного дії, засноване на цінності, значущості не тільки для нього, а й для суспільства. Таким чином, в контексті діяльнісного підходу розуміється активність само визначну особистость студента, а також професійна готовність.
У науці професійна готовність фахівця розглядається в двох площинах. Перша визначає професійну готовність як попередню, завчасну, потенційну, професійну підготовленість особистості до відповідної діяльності. Друга визначає дане поняття як стан відповідної мобілізованості, функціональної налаштованості психіки фахівця на вирішення конкретних завдань у відповідних обставинах і умовах.
Ця сторона професійної готовності фахівця характеризується високою динамічністю, рухливістю і залежністю від ситуативних обставин, стану психічного і фізичного здоров'я фахівця, морально-психологічної атмосфери в колективі, соціальному середовищі.
Таким чином, діяльнісний підхід характеризує організацію і управління цілеспрямованої навчально-виховною діяльністю студента в загальному контексті його життєдіяльності, а саме спрямованості інтересів, життєвих планів, ціннісних орієнтацій, розуміння сенсу навчання і виховання.
1.2.2. Компетентнісний підхід. Наступним підходом в процесі формування інтересу до майбутньої професійної діяльності виступає компетентнісний підхід. В рамках реалізації основних принципів Болонського процесу даний підхід набуває особливої значущості в структурі підготовки фахівців самого різного профілю.
Компетентнісний підхід у вітчизняній психології представлений роботами В.А. Бодрова, Е.Ф. Зеєра, Е.А. Клімова, Н.В. Кузьміної, В. Ландшеєр, А.К. Маркової, Л.М. Митиной, М.М. Обозова, Н.Ф. Тализіна, М. А. Холодної, Р.Х. Шакурова, А. І. Щербакова, Б.Д. Ельконіна, І.С. Якиманской і ін .. Більшість авторів розглядає поняття «компетентність» і «компетенції» в контексті особистісної орієнтації освітнього процесу. Компетентнісний підхід, що розробляється у вітчизняній науці, має на увазі інтеграцію теоретичної і практичної підготовки в процесі освіти, що забезпечує адаптацію випускника до ринку праці.
Проаналізувавши наукові дослідження, ми визначили роль компетентнісного підходу у формуванні інтересу до майбутньої професійної діяльності. Його специфіка в тому, що засвоюється не «готове знання», а простежуються умови походження даного знання, при цьому передбачається, що студент сам формує поняття, необхідні для вирішення поставленого завдання. У компетентнісному підході навчальна діяльність набуває дослідний або практико-методологічний характер, а також стає предметом засвоєння.