ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 346
Скачиваний: 1
16
ДО
УСКЛАДНЕНЬ
ОСНОВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
, а їх може бути іноді
декілька, належать такі патологічні процеси, які виникають на фоні основної
хвороби і патогенетично та етіологічно тісно пов’язані з нею. Ускладнення
змінюють перебіг хвороби, ускладнюють клінічні ознаки і часто є
безпосередньою
причиною
загибелі.
Ускладненнями
основного
захворювання, які в більшості випадків мають іншу етіологію (розрив
селезінки при амілоїдозі, лейкозі, гемоспоридіозах великої рогатої худоби
або розрив печінки у птахів при туберкульозі та ін.), можуть бути різні
патологічні процеси.
Наприклад: під час виразкової хвороби можуть бути ускладнення –
кровотеча (шлункова, кишкова), перфорація при пухлинах – кровотеча,
кахексія, метастази.
ФОНОВЕ ЗАХВОРЮВАННЯ
– це така нозологічна форма, яка створює
певні передумови для розвитку основної хвороби, але не є смертельною.
Вона має патогенетичний зв’язок з основною хворобою, відіграє певну роль у
патогенезі та летальному завершенні.
СУПУТНЬОЮ ХВОРОБОЮ
називають такі патологічні процеси, які
розвинулись в організмі до основного захворювання або в процесі його
перебігу, але не мають з ним або з його ускладненнями прямого чи
патогенетичного зв’язку.
Наприклад: фітопілобезоар, декілька екземплярів гельмінтів, якісні
пухлини, хронічні запальні процеси, хронічні нозологічні форми, такі як,
актиномікоз, кандідамікоз.
У патолого-анатомічному діагнозі, який складається за нозологічним
принципом, на першому місці ставлять основне захворювання, на другому –
ускладнення, далі – супутні захворювання та інші процеси.
Заключна частина може бути затвердженою, якщо вдалося точно
встановити причину загибелі тварини (колібактеріоз птахів, ускладнений
еймеріозом), або передбачуваною (підозра на колібактеріоз). В останньому
варіанті у студента, який проводив розтин виникає тільки припущення на те
або інше захворювання і для встановлення істини потрібне проведення
додаткових досліджень. Дуже часто зміни в трупі тварини не є характерними
у випадках коли при житті тварині призначалися які-небудь ліки тощо. Тому
пишуть: “патолого-анатомічні зміни з підозрою на сальмонельоз”.
Наприклад: Патолого-анатомічні зміни з підозрою на контагіозну
плевропневмонію кіз. Механізм смерті – асфіксія внаслідок гострої
двохсторонньої гнійно-катаральної плевропневмонії.
Висновок повинен носити нозологічний характер, тобто пишеться
назва хвороби (туберкульоз, гостра тимпанія рубця, тощо), крім того
вказується механізм смерті.
У випадках, коли основна причина залишається нез’ясованою, можна
скласти попередній висновок із припущенням на ту чи іншу основну
хворобу, для встановлення якої потрібно проведення додаткових
епізоотологічних і лабораторних досліджень.
17
Наприклад: Патолого-анатомічні зміни характерні для отруєння
повареною сіллю. Для остаточного висновку необхідні результати хімічного
дослідження відібраного патологічного матеріалу.
Наприклад: Патолого-анатомічні зміни характерні для пастерельозу
великої рогатої худоби. Для остаточного висновку необхідні результати
бактеріологічного дослідження.
У висновку слід зіставити клінічний і патологоанатомічний діагнози.
При неінфекційних хворобах у висновку поряд з хворобою треба визначити
причину, яка її обумовила та умови виникнення.
При поліетіологічних і незаразних хворобах поряд з назвою її
вказується причина, яка викликала цю хворобу.
Наприклад: “Тимпанія рубця, викликана поїданням конюшинної
отави”, “метеоризм шлунково-кишкового тракту у коня при годівлі прілою
гороховою соломою”.
При незаразних хворобах у висновках можна називати безпосередню
(близьку) причину смерті (асфіксія, шок, інтоксикація, параліч серця,
знекровлення, ураження центральної нервової системи та ін.), але з
обов’язковим визначенням основної хвороби та її причини: протяги, волога
підлога, запліснявіли корми та інші, які можуть викликати захворювання
відповідних систем організму.
Наприклад. “Корова загинула від гострого знекровлення внаслідок
розриву селезінки, ураженої туберкульозом”.
Рекомендують у висновку вказувати безпосередньо причину смерті.
Під нею треба розуміти морфофункціональні зміни, які розвиваються у
патогенетичному зв’язку з основою хворобою, обумовлюють такі порушення
(розлади), що несумісні з життям. Безпосередніми причинами смерті можуть
бути: шок, асфіксія, інтоксикація, знекровлення, параліч центральної
нервової системи. Треба мати не увазі, що вони можуть не співпадати з
основним захворюванням, але випливають з них.
Основними причинами смерті називають всі фактори навколишнього
середовища або вади розвитку організму, при дії яких продовження життєвих
функцій є неможливим. До них відносяться: всі види фізичних факторів
(механічна, електрична травма, задуха, втоплення), різноманітні хімічні
фактори (отруйні речовини), біологічні фактори (збудники інфекційних та
інвазійних хвороб).
Між основною та безпосередньою причинами смерті лежить ланцюг
взаємопов’язаних проміжних причин та наслідків.
МЕХАНІЗМ СМЕРТІ.
Безпосередньою (кінцевою) причиною смерті є
зупинка діяльності життєво-важливих центрів центральної нервової системи:
параліч дихального центру; параліч серцево-судинного центру.
Виявлення близької причини смерті вказує на механізм виникнення
смерті, але не пояснює причину зупинки дихання і кровотечі: необхідно
встановити, що призвело до паралічу серця або зупинки дихання. Так, розрив
аорти веде до паралічу серця внаслідок тампонади, що утворюється від
18
заповнення кров’ю серцевої сумки. При цьому визначальною причиною
смерті є розрив аорти, ближньою або кінцевою – параліч серця.
Приклади заключної частини
1. На підставі клінічних ознак, патолого-анатомічних змін і результатів
лабораторних досліджень слід вважати, що підсвинок загинув від
сальмонельозу. Механізм смерті – право шлункова серцева недостатність
внаслідок міокардозу.
2. На підставі анамнезу, клінічних ознак, знайдених під час
патологоанатомічного розтину змін та лабораторних досліджень слід
вважати, що причиною смерті підсвинка є отруєння кухонною сіллю
внаслідок згодовування свиням комбікорму для корів. Механізм смерті –
гостра серцева недостатність застою у великому колі кровообігу.
3.
На
підставі
анамнезу,
клінічних
ознак
і
результатів
патологоанатомічного розтину слід вважати, що основним захворюванням,
яке призвело до загибелі підсвинка, є загострення хронічної катарально-
гнійної бронхопневмонії, що виникла після авітамінозу та в умовах
переохолодження організму. Механізм смерті – асфіксія внаслідок пневмонії.
4. Основна хвороба – лейкоз, а безпосередня причина смерті –
кровотеча внаслідок розриву селезінки. Смерть тварини наступила від
асфіксії (безпосередня причина смерті) на ґрунті гострої тимпанії рубця
(основна причина хвороби), розвиненої в результаті поїдання твариною у
великій кількості легко бродильних кормів (силос).
У випадку загибелі тварин від конкуруючих або поєднаних
захворювань у висновку слід зазначати кожну хворобу.
ІІ. ЕПІКРИЗ.
В курсовій роботі клініко-анатомічний епікриз є важливою частиною, в
якій наводяться міркування щодо причини захворювання, патогенезу,
перебігу і клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, диференційної
діагностики, тобто проводиться детальний і конкретний аналіз випадку
загибелі тварини.
Аналіз епікризу складається:
1.
Коротке визначення хвороби.
2.
У випадку розтину трупу тварини, яка загинула від інфекційної
хвороби, необхідно проаналізувати епізоотичну ситуацію (дати
епізоотичну характеристику).
3.
Етіологія.
4.
Основні клініко-анатомічні форми перебігу хвороби та їх
патоморфологічна характеристика.
5.
Патогенез.
6.
Діагноз і диференційна діагностика.
Список використаної літератури складається за алфавітним порядком
запису авторів відповідно до вимог бібліографічного списку.
19
ІІІ. ВИГОТОВЛЕННЯ І АНАЛІЗ МАКРОПРЕПАРАТУ.
Для макропрепарату можна взяти любий орган або тканину, частину
органу з демонстративними в ньому патологічними змінами від трупу
любого виду тварини. Макропрепаратом можуть бути частина, цілий орган,
комплекс органів або труп дрібної тварини, в яких виявлені патологічні
процеси, які представляють цікавість для учбових цілей. Наприклад, при
гнійно-катаральній бронхопневмонії для макропрепарату беруть тільки
легені або частину. При лейкозі салоподібне розростання може бути
виявлене в лімфатичних вузлах, печінці, м’язах – в цьому випадку краще
взяти цілий комплекс змінених органів.
Для макропрепарату необхідно брати ділянки на межі незміненої і
зміненої патологічними процесами частини органу. Якщо виготовляється
макропрепарат із пластинчатих органів, наприклад з кишечнику або
серозного покрову, то його краще розтягти на скляній пластині, а потім
помістити в скляний посуд. Для фіксації патологічного матеріалу краще
всього користуватися 10-20% розчином формаліну. Показником того, що
матеріал зафіксований є його рівномірне забарвлення поверхні і на розрізі в
сірий або бурий колір Якщо через декілька днів після фіксації розчин
формаліну в посудині буде мутний або червонуватого кольору, то його слід
замінити свіжим. При фіксації в формаліні колір органу змінюється. Для
того, щоб зберегти колір необхідно користуватися кольоровою фіксацією.
Методи кольорової фіксації.
По Йоресу:
Розчин І (фіксуючий в відновний колір)
Вода
100 мл
Карловарська сіль
50 г
Хлоралгідрат
(концентрований
водяний
розчин
50 мл
Формалін
50-100 мл
Розчин ІІ (консервуючий)
Вода
1000 мл
Оцето-кислий калій (натрій)
300 г
Гліцерин
600 мл
По Мельникову-Розведенкову:
Розчин І (фіксуючий)
Вода
1000 мл
Формалін
100 мл
Оцето-кислий натрій (калій)
30 г
Хлористий калій
5 г
Розчин ІІ (для відновлення кольору)
Спирт
60-80-90°
Розчин ІІІ (консервуючий)
Вода дистильована
1000 мл
Калій оцето-кислий
150-250 г
Гліцерин
600 мл
20
В
розчині І
препарат знаходиться до тих пір, доки він набуде сірого
кольору (в залежності від органу 2-6 днів). Після цього його переносять в
розчин ІІ
, де відновлюється його початковий колір і в цьому розчині препарат
зберігається тривалий час.
Зафіксований препарат переносять в скляну банку, добре його
закріплюють і герметично закривають, щоб не випаровувався формалін. Для
цього можна застосовувати замазку Менделєєва: із скла вирізають кришку по
величині горловини банки, краї кришки змазують змазкою і щільно
накривають банку. Якщо нема замазки, банку можна закрити кришкою для
консервування.
На макропрепарат накладається етикетка з вказівкою процесу в органі,
від якої тварини, хто виготовив препарат (Ф.І.П., курс, група, дата
виготовлення). Етикетка повинна бути невеликого розміру, щоб вона не
закривала препарат.
АНАЛІЗ МАКРОПРЕПАРАТУ.
В цьому розділі описується патолого-анатомічний діагноз. Потім
характеризується орган, представлений в якості макропрепарату по таких
ознаках: величина органу, колір, консистенція, на розрізі – колір, малюнок,
вологість, які процеси знайдені в органі (некроз, абсцес, крововиливи,
інфаркт, камені, фібрин, слиз та ін.), детальне описування їх кольору, розміру
та ін.
Наприклад:
опис
макропрепарату
–
“Гостра
катаральна
бронхопневмонія”: Легені спалі, частини тістуватої консистенції, забарвлені
в темно-червоний колір, на розрізі такого ж кольору, малюнок виражений,
при надавлюванні виділяється сіра піниста рідина. Серцева і додаткова
частки ущільнені, забарвлені в червоний та сірий колір, гіперемійовані. На
розрізі колір такий же, як і на поверхні, малюнок слабо виражений, при
натискуванні виділяється густий сірий слиз. Відмічаються – поодинокі
емфізематозні крепітуючі бугристі ділянки світло-червоного кольору, які
виступають над поверхнею органу.
ІV. СПОСОБИ УТИЛІЗАЦІЇ АБО ЗНЕШКОДЖЕННЯ ТРУПУ І
ТРУПНИХ ЗАЛИШКІВ.
ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. ЗНЕЗАРАЖЕННЯ
МІСЦЯ РОЗТИНУ І ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ПРИ РОЗТИНІ.
В цьому розділі описують, який спосіб був обраний для утилізації або
знешкодження трупу (закопування, спалювання, біотермічний, утилізація).
Коротко описують транспортування трупу і трупних залишків до місця
утилізації або знешкодження, із виконанням вимог нерозповсюдження
можливої інфекції. Відмічають заходи застереження і техніку безпеки при
розтині і утилізації трупу, способи знезараження робочого місця (вологе
прибирання, обробка дезінфікуючими розчинами, їх концентрація та ін.).