ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 187
Скачиваний: 1
Двічі інтегруючи
2
d S
d
для наближення та визначивши сталі інтегрування,
одержуємо:
2
2
6
6·0.050
0.5
.013
(0.5 0.255
1.4835
h
S
(37)
(38)
(39)
Обчисливши S ,
dS
d
і
2
d S
d
для різних значень
, будуємо графіки:
( )
S
S
,
( )
ds
ds
d
d
і
2
2
( )
d s
d s
d
d
для віддалення та наближення в мірилі:
2
0.001 /
S
ds
d s
м мм
d
d
. (40)
3.2 Визначення мінімального радіуса кулачка.
З довільної точки
3
О
радіусом, що дорівнює довжині коромисла,
проводимо дугу, яку обмежують 2 проміні, кут між якими =
max
. на проведеній
дузі від точки О відкладаємо ординати з діаграми переміщення і через одержані
точки 1,2,...,8 з центра.
3
O
проводимо проміні, на яких відкладаємо ординати з
діаграми швидкості
(
)
ds
f
d
. Далі через точки 2’,3’,4’,13’,14’, проводимо
прямі 2’-2,3’-3, 14’-14 під кутами
0
min
40
до промінів
3
3
3
13',
14 ',
15 '
O
O
O
2
6
2
(1
)
0.136(1 1.647
dS
h
d
2
2
6
2
(1
)
0.136(1 1.348
d S
h
d
заштрихована область, обмежена цими прямими, являється областю можливих
центрів обертання кулачка.
3.3 Побудова профілю кулачка.
З довільної точки
1
O
проводимо коло радіусом
1
3
O O
. Намічаємо в
довільному правому місці коло точку
3 0
(
)
O
і з’єднуємо її з точкою
1
O
. Від цієї
прямої в бік, протилежний напрямку обертанню кулачка, відкладаємо
в
дс
н
,
розбиваючи їх на вісім рівних частин, - одержуємо точки 1*,2*,...,17*. Потім з
точок 1,2,...,11 великого кола розхилом циркуля
BC
I
проводимо дугу від кола
радіусом
0
r
. На цих дугах відкладаємо ординати з графіка
1
(
)
f
.З’єднуємо
точки 1*,2*,...,17* плавною кривою, одержуємо теоретичний профіль кулачка.
3.4 Визначення радіуса ролика штовхача.
З умови конструктивності:
0
0.4·r
·40=16мм
p
r
(41)
З умови загострення профілю кулачка:
0
0.7·
·32=22мм
p
r
(42)
Приймаємо
p
r
=15мм і проводимо практичний профіль кулачка, як
еквідистану до теоретичного.
4.Синтез зубчастого механізму.
4.1 Визначення геометричних розмірів зубчастого зачеплення.
Задано
1
2
z
17;
25;
10
.
z
m
мм
Передатне число:
1
12
2
z
25
1.470
17
u
z
(43)
Оскільки
12
2
1,
u
то
1
0.878
x
,
2
0.525
x
Інволюта кута зачеплення:
0
1
2
1
2
2(
)·tga
2·(.0878+0.525)tg20
0.014904
0.0392
z
17+25
w
x
x
nv
inva
z
(44)
де: а=
0
20
- кут профілю рейки;
0
20
0.014904
inva
inv
- евольвентна функція
0
20
.
Отже, тоді за
w
inva
=0,0392,
w
a
=
0
27 10 '
.
Міжцентрова відстань передачі:
0
1
2
0
·(z +z ) cosa
10·(17·25)
cos20
·
·
221.80
2
cos
2
cos 27 10 '
w
w
m
a
мм
a
(45)
Радіуси початкових кіл:
1
12
221.80
89.80
1
1.470 1
w
w
a
r
мм
u
(46)
2
12
12
·
221.80·1,470
132, 0
1
1.470 1
w
w
a u
r
u
Радіуси ділильних кіл:
1
1
·z
10·17
85
2
2
m
r
мм
(47)
2
2
·z
10·25
125
2
2
m
r
мм
(48)
Радіуси кіл вершин:
1
1
1
( *
)·m=85+(1.0+0.0878-0.215)·10=81.28мм
а
a
r
r
h
x
y
2
2
2
( *
)·m=85+(1.0+0.525-0.215)·10=117,5мм
а
a
r
r
h
x
y
(49)
де:
y
= 0,215 – при
1
z
=17 – коефіцієнт зрівноважульного зміщення.
Радіуси кіл западин:
1
1
1
( *
*
)·m=85+(1.0+0.25-0.878)·10=101.63мм
f
a
r
r
h
c
x
2
2
2
( *
*
)·m=125-(1.0+0.25-0.525)·10=117.75мм
f
a
r
r
h
c
x
(50)
Крок зачеплення по ділильному колу:
·m=
t
p
мм (51)
Товщини зубців по ділильному колу:
0
1
t
1
0.5·p
2·x ·m·tga=0.5·31.416+2·0.878·10·tg20
22.10
S
мм
0
2
t
2
0.5·p
2·x ·m·tga=0.5·31.416+2·0.525·10·tg20
19,53
S
мм
(52)
4.2 Побудова геометричної картини зачеплення.
Проводимо лінію центрів і відкладаємо в прибраному мірилі
w
а
.З точок
1
O
та
2
O
проводимо початкові кола, що повинні дотикатися одне до одного в
полюсі зачеплення р. Через точку р проводимо загальну дотичну Т-Т, до якої
під кутом
w
а
проводимо лінію зачеплення N-N. Проводимо основні кола, що
повинні дотикатися до N-N у точках
1
N
та
2
N
- теоретична лінія зачеплення.
Ділимо відрізки
1
N
-о і
2
N
-р на 4 рівні відрізки і будуємо евольвенти для обох
коліс. Для цього від точки
1
N
відкладаємо на основному колі хорди
1
N
-3’,3’-
2’,2’-1’,1’-0, відповідно рівні відрізкам N-3,3-2,2-1,1-о.З’єднуємо точки 1’,2’,...
і.т.д.. з центром
1
O
і до лінії
1
O
-1’,
1
O
-2’,...і.т.д. проводимо перпендикуляри на
яких відкладаємо таку кількість відрізків, який номер перпендикуляра.
Побудова евольвенти для другого колеса аналогічна.
Далі проводимо кола радіусами
1
r
,
2
r
,
1
a
r
,
1
f
r
,
2
f
r
.Точки перетину кіл
вершин з N-N дадуть практичну лінію зачеплення.
Від полюса р за ділильними колами відкладаємо крок зачеплення і
товщини зубців. Бокові профілі інших зубців будуємо за шаблоном.
4.3 Побудова діаграми коефіцієнта питомого ковзання.
Будуємо діаграму питомих ковзань. Підраховуємо питомі ковзання
профілів зубців шестерень:
1
1
12
1
·u
i
g
x
x
; (53)
12
2
i
·u
1
g-x
i
x
; (54)
де:
g
=258мм - довжина теоретичної лінії зачеплення.
Одержані розрахункові дані заносимо до таблиці 4.1
Таблиця 4.1- Значення коефіцієнтів питомих ковзань профілів зубців.
x
X=0
1
x
=50
1
x
N p
2
150
x
3
200
x
X=g
1
-
-1.83
0
0.51
0.80
1.0
2
1.0
0.65
0
-1.04
-4.07
-
Мірило діаграми:
1
0.051/
20
мм
(55)
4.4 Визначення коефіцієнту перекриття передачі.
Аналітичний вираз:
0
1
a1
2
a2
1
2
w
·tga
·tga
(
)·tga
17·0.7868+25·0.6183-(17+25)·tg27,17
1,158
2
2
а
z
z
z
z
(56)
де:
a1
a
=arcos
1
1
b
a
r
r
і
a1
a
=arcos
2
2
b
a
r
r
- кути профілів за колами вершин.
Визначивши дугу зачеплення, маємо змогу визначити коефіцієнт
перекриття за кресленням:
'
96
1.156
83
а
w
dd
p
(57)
де:
w
p
= 83мм – крок зачеплення за початковим колом.
Література
1. Теория механизмов и машин: Методические указания по изучению
дисциплины и выполнению курсового проекта / ВСХИЗО; Сост. В.А.
Пономарев. М., 1989. 83с.