Гнейси часто трапляються в районах поширення гранітів. По­роди з перехідними ознаками від гранітів до гнейсів називають гранітогнейсами.

Гнейси складають основи стародавніх платформ і щитів. Вони трапляються в Україні, Карелії, Східному Сибіру, на Кавказі. Застосовують їх як будівельний матеріал, шляховий камінь. Сланці — група метаморфічних порід кристалічної структури і сланцюватої або смугастої текстури. Вони легко розколюються в го­ризонтальному напрямку.

За мінеральним складом розрізняють різновиди сланців: глини­сті, хлоритові, талькові, слюдяні, філітові та ін.

Глинисті сланці — початкова стадія метаморфізації глинистих порід.

Мінеральний склад: гідрослюди, кварц (пилуваті часточки) з до­мішками глинистих мінералів.

Структура неповнокристалічна на відміну від інших метамор­фічних порід.

Текстура сланцювата.

Колір зелений, сірий, бурий, чорний, червонуватий.

Блиск матовий (як у глини). Злам землистий (як у глини). Не розмокає у воді (на відміну від глини). При диханні на зразок породи відчувається запах глини. Застосовують як матеріал для покрівель.

Хлоритові сланці — мономінеральна порода

Утворюються внаслідок метаморфізації основних магматичних порід.

Мінеральний склад: хлорит з домішками кварцу, тальку, слюди, польових шпатів, магнезиту та ін.

Структура кристалічна лускувата.

Текстура сланцювата.

Колір зелений.

Порода жирна на дотик. Легко дряпається ножем. Може мати магнітність.

Різновид хлоритових сланців — епідотовий сланець, що містить фосфор, магній, кальцій, мікроелементи.

Поклади в Україні є в Овруцькому р-ні Житомирської області.

Можна використовувати як мінеральне добриво.

Талькові сланці — мономінеральні породи. Утворюються в процесі метаморфізму ультраоснбвних магматич­них порід.

Мінеральний склад: тальк із домішками кварцу, слюд, хлориту, польових шпатів та ін.

Структура кристалічна.

Текстура сланцювата.

Колір світло-зелений з відтінками.

Дуже м'які. Твердість 1 - 1,5 (цряпаються нігтем).

Жирні на дотик.

Застосовують як мастильні засоби, для виготовлення вогнетри­вкої цегли.

Слюдяні сланці — утворюються в процесі метаморфізму глини, глинистих сланців, філітів.

Мінеральний склад: слюди, дрібні зерна кварцу.

За видом слюд розрізняють біотитові, мусковітові, двослюдисті сланці.

Структура повнокристалічна.

Текстура сланцювата, тонкошарувата.

Колір сірий, зеленкувато-сірий, чорний.

Застосовують для виробництва тепло- та електроізоляційних плит.

Філітові сланці (філіти) — полімінеральна порода, що є почат­ковою стадією метаморфізму глинистих сланців, глин і суглинків.

Породоутворювальні мінерали: слюда і кварц (дуже дрібні крис­тали).

Акцесорні мінерали: альбіт, хлорит (надає породі зеленого відті­нку). Порода збагачена на органічні речовини, які надають їй тем­ного кольору.

---

Структура кристалічна прихованолускувата.

Текстура тонкосланцювата.

Колір від світло-сірого до чорного, зеленого зі сріблястим відтін­ком.

Застосовують як матеріал для спорудження покрівель.

Поклади сланців є у Східному Сибіру, Середній Азії, на Кольському півострові, Кавказі.

Мармур — мономінеральна метаморфічна порода. Утворюється внаслідок перекристалізації вапнякових осадових порід (вапняків, доломітів) в умовах високих тиску і температури.

Породоутворювальний мінерал: кальцит.

Акцесорні мінерали: доломіт, кварц, польові шпати, авгіт, рогова обманка.

Структура повнокристалічна рівномірнозерниста.

Текстура масивна.

Колір білий, за наявності домішок сірий, блакитний, жовтий, рожевий, чорний. Домішки оксидів заліза надають породі червоних відтінків, а вуглецеві речовини — чорних.

«Кипить» у разі додавання НС1. Дряпається нігтем. Добре полі­рується.

Застосовують як облицювальний матеріал, для виготовлення скульптур, пам'ятників, в електротехніці (розподільні щити).

Поклади є на Уралі, в Карелії, Закавказзі, в Криму.

Кварцити — мономінеральні метаморфічні породи.

Утворюються в процесі перекристалізації кварцових пісків і піс­ковиків за високих тиску і температури.

Породоутворювальні мінерали: зерна кварцу зцементовані силі­катною кислотою.

Акцесорні мінерали: залізовмісні.

Структура повнокристалічна дрібнозерниста.

Текстура масивна.

Колір білий, сірий, бурий, малиновий (залежить від домішок за­лізистих мінералів).

Тверді (твердість 7), не дряпаються ножем. Важко піддаються об­робці.

Порода щільна.

Злам блискучий.

Вогнетривкі, температура плавлення 1750 - 1760 °С.

Кварцити з високим вмістом магнетиту і гематиту називають за­лізистими (родовища в Кривому Розі), вони слугують залізною ру­дою.

Застосовують кварцити для виробництва жорен, брусків, точи­льних каменів, вогнетривкої цегли. У кольоровій металургії засто­совують як флюс, у хімічній промисловості — як кислотостійкий ма­теріал, у будівництві — для виготовлення облицювальної плитки, щебеню.

Поклади малинових і рожевих кварцитів є в Україні у Житомир­ській області.

Із родовищами метаморфічних порід пов'язані поклади таких ко­рисних копалин, як залізо, мідь, графіт, слюда, азбест, корунди. Коли метаморфічні породи потрапляють на поверхню земної кори, вони вивітрюються, набувають пухкості і беруть участь у ґрунтотворенні.

Питання для контролю.

• Охарактеризуйте загальні властивості метаморфічних порід.

• Де використовують метаморфічних порід?

• Дайте характеристику метаморфічних порід.

Лабораторна робота №5

Опис і визначення основних осадових порід (уламкових, глинистих, хемогенних і біогенних).

Мета роботи: дослідити фізичні властивості по навчальних колекціях гірських порід і описати, користуючись посібниками найрозповсюдженіші на Україні породи.

---

Література:

9. Толстой М.П. Геология с основами минералогии.- М.,1991 – с. 85-141

10. Кузин М.Ф. Егоров Н.И. Полевой определитель минералов. – М.,”Недра”,1983 – с.20-235

11. Музафаров В.Г. Определитель минералов, горнах пород и окаменілостей – М., „Недра”, 1979 – с.53-162

12. Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В., Щуковський М.А., Язикова А.Г., Величко Л.Л., Тарара В.С. Геологія з основами мінералогії. – К., «Вища освіта», 2003

Обладнання :

5. колекція мінералів

6. колекція фотографій

Осадові гірські породи залягають на поверхні Землі і займають до 3/4 її площі. їх глибина коливається від кількох метрів до кількох кілометрів.

Науку, яка вивчає осадові гірські породи, називають літологією.

Осадові гірські породи утворюються внаслідок дії на магматичні і метаморфічні породи екзогенних геологічних процесів: вивітрюван­ня, осадоутворення і діагенезу.

Осадові породи формуються в декілька стадій:

• утворення осадового матеріалу (процеси вивітрювання, осадо­утворення);

• переміщення;

• акумуляція;

• скам'яніння.

Осадові породи утворюються з продуктів руйнування гірських порід, які існували раніше, решток відмерлих організмів і продуктів їх життєдіяльності на дні водних басейнів або на суходолі.

Осадові породи можуть залишатися на місці свого утворення або переноситися на інші місця різними транспортувальними агентами (водою, вітром, льодом, під дією сили гравітації тощо).

Залежно від місця утворення осадові гірські породи бувають двох фацій: морської і континентальної.

За внутрішньою будовою осадові гірські породи поділяють на: кристалічні, аморфні, прихованокристалічні.

Структура осадових гірських порід визначається:

• генетичним типом порід;

• розміром уламків;

• формою і ступенем обкоченості уламків;

• формою зерен.

Структура осадових гірських порід за генетичним типом буває:

• уламкова — в уламкових порід;

• глиниста — у глинистих порід;

• зерниста — у хемогенних порід;

• біогенна — у біогенних порід.

Структуру уламкових осадових порід за розміром уламків поді­ляють на:

• великоуламкову (псефітову) — діаметр часточок понад 2 мм;

• піщану (псамітову) — часточки розміром 2,0 - 0,05 мм;

• пилувату (алевритову) — часточки розміром 0,05 - 0,005 мм;

• глинисту (пелітову) — часточки розміром < 0,005 мм.

Структуру грубоуламкових осадових порід за ступенем обкатаності поділяють на: обкатану і необкатану.

Структура осадових гірських порід за формою зерен буває:

• зерниста (рівномірно- і нерівномірнозерниста),

• ідіоморфна — коли зерна породи утворені зернами правильної форми (кам'яна сіль),

• алотріоморфна — більшість зерен неправильної форми (гіпс, кальцит);

• оолітова — зерна заокруглені (вапняки);

• голчаста;

• волокниста;

• детритусова — рештки рослин і скелетів тваринних організ­мів (характерна для органічних порід).

Текстура. За ступенем цементації текстуру осадових порід по­діляють на пухку і зцементовану.

---

Текстура осадових гірських порід буває:

• масивна;

• безладна — часточки розташовані неоріентовано (піски, псефіти);

• смугаста — чергуються смуги різного складу , її поді­ляють на горизонтальну — за відкладання осадів у спокійних умо­вах; косу — за відкладання осадів повітряними і водними течіями; плойчату (хвилясту) — зім'яття осаду внаслідок зміни об'єму (пере­хід ангідриту в гіпс); флюїдну — коли осад зазнає механічної дії зсувів, сильного хвилювання води;

• пориста — виникає внаслідок розчинення, вилуження окре­мих компонентів;

• волокниста (гіпс);

• радіальна (сидерит);

• концентрична (у сталактитах).

Колір осадових гірських порід залежить від кольору мінералів, що входять до їх складу. Породи, які складаються з кварцу, каоліні­ту, кальциту, доломіту, мають білий колір. Домішки вуглецевих речовин, оксидів мангану, піриту забарвлюють породу в темно-сірий, чорний колір. Оксиди заліза(ІІІ) — в червоний колір, а сполуки ок­сиду заліза(ІІ), глауконіту, хлориту — в зелений колір. Для конти­нентальних відкладів, наприклад, світло-сірі тони властиві породам холодного вологого клімату; червоні кольори характерні для тропі­чного і субтропічного клімату; чорні — пов'язані з анаеробним роз­кладанням органічних речовин у болотах, торфовищах, озерах, на мокрих територіях; зелений відтінок властивий деяким морським відкладам (мінерал глауконіт).

Форми залягання. Для більшості осадових гірських порід хара­ктерні пластова, шарова та покривна форми залягання. Трапля­ються також лінзи, сочевиці, жили.

Шаруватість буває горизонтальною (первинна форма залягання) і похилою (коса і перехресна, діагональна — вторинна форма заля­гання)

Горизонтальна ша­руватість характерна для морських і озерних відкладів, відносно го­ризонтальна — для алювіальних, коса — для еолових і дельто­вих відкладів.

Утворення осадових порід у формі лінз, со-чевиць, жил визнача­ється формою об'ємів, в яких вони відклада­ються.

Хімічний склад осадових гірських порід тотожний магматичним породам. Відмінність лише в тому, що:

• у магматичних гірських породах більше оксиду заліза(ІІ), а в осадових — більше оксиду заліза (III);

• у магматичних гірських породах кількість ИагО більша, ніж в осадових;

• у магматичних породах води, вуглекислого газу, вуглецю _; майже немає, а в осадових їх багато.

Мінеральний склад. Осадові гірські породи складаються з мі­нералів магматичного й осадового походження.

Багато магматичних мінералів в умовах земної поверхні нестійкі і переходять на інші, стійкі для зони гіпергенезу форми. Напри­клад, оливін перетворюється на змійовик, польові шпати — на гли­нисті мінерали. В осадових породах трапляються вторинні мінерали таких груп:

Рис. 8. Види шаруватості осадових порід:

а — пряма (горизонтальна); б — коса; в — перехрес­на; г — діагональна

---

• кременисті мінерали — опал, халцедон, кварц;

• карбонати — кальцит, доломіт, сидерит;

• глинисті — каолініт, монтморилоніт;

• фосфати — фосфорит, вівіаніт;

• осадові силікати заліза — глауконіт та ін.;

• сульфіди заліза — пірит, марказит;

• оксиди заліза — гематит, лимоніт;

• гідроксиди алюмінію — діаспор, гідраргіліт;

• оксиди мангану — піролюзит, псиломелан;

• сульфати — гіпс, ангідрит, барит;

• галогени — галіт, сильвін, карналіт, флюорит.

Крім зазначених мінералів до складу осадових порід входять продукти фізичного вивітрювання первинних мінералів: кварцу, польових шпатів, слюд, до складу деяких осадових порід входять також рештки скелетів живих організмів.

Осадові гірські породи поділяють на чотири генетичні групи

I — уламкові — продукти фізичного вивітрювання (груба фаза розсіювання мінеральної маси);

II — глинисті — продукти фізичного або хімічного вивітрюван­ня, а також коагуляції колоїдних розчинів (найдрібніша фаза роз­сіювання речовини);

III — хемогенні — випадають з води;

IV — органогенні — утворюються за участю рослинних і тварин­них організмів.

Уламкові осадові породи

Уламкові породи розрізняють за розміром, формою (обкочені і необкочені), за ступенем цементації (пухкі і зцементовані), міне­ральним складом уламків і цементу, який їх скріплює.

Зцементовані породи виникають внаслідок цементації розсипча-стого уламкового матеріалу мінералізованими розчинами. За хіміч­ним складом цемент буває: силіцієвий (кварцовий, опаловий), залі­зистий (лимонітовий), бітумінозний, глинистий (гідрослюдистий, монтморилонітовий), карбонатний (вапняковий), фосфоритовий (рі­дко). Найміцнішими є силіцієвий і глинистий цементи.

Великоуламкові породи (псефіти) — діаметр уламків > 2 мм. Складаються з уламків різних розміру, форми, ступеня цементації Уламки діаметром понад 100 (200) мм називають ва­лунами (обкочені) або брилами (необкочені), діаметром 100 (200) - 10 (50) мм — галькою (обкочені) або щебенем (необкочені), діаметром 10 (50) - 2 мм — гравієм (обкочені) або жорствою (необкочені).

Обкочені уламки мають згладжені ребра, необкочені — гостроку­тні. Обкоченість уламків засвідчує, що вони від місця руйнування породи до місця відкладання переносились на великі відстані і про­тягом тривалого часу. Необкоченість вказує на короткий шлях і ма­лу швидкість пересування.

Незцементовані грубоуламкові породи, що залягають на поверх­ні, стають ґрунтотворними. На них формуються кам'янисті, щебени­сті ґрунти.

Породи, що складаються зі зцементованих обкочених уламків, називають конгломератами. Під час цементації необкочених улам­ків утворюються по­роди — брекчії (рис. 9).

Рис. 9. Конгломерат (а) і брекчія (б)

Зцементовані кон­гломерати і брекчії використовують у будівництві, а від­шліфовані — як об­лицювальний і деко­ративний камінь.

---

Смотрите также файлы

• 1.docx

• zvit.docx

• методика лаб_2.docx

• Документ Microsoft Office Word.docx

• Охорона праці диплом.docx