Поняття загальної рівноваги пов’язане з ефективністю розміщення ресурсів в економіці. Ефективність розміщення означає, що жоден ресурс не розтрачується. Якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, коли хтось може покращити своє становище без погіршення становища будь-кого іншого, – це означає, що при початковому розміщенні ресурсів вони розтрачувались і тому ефективність розміщення їх не досягалась.

Для досягнення ефективного розміщення ресурсів необхідне виконання трьох умов:

• ефективності у виробництві – досягається, коли фірма не може зменшити вартість виробництва певного фіксованого обсягу випуску зміною обсягів використання факторів виробництва;

• ефективності у споживанні – досягається, коли споживачі не можуть покращити своє становище – досягти вищого рівня корисності при заданому бюджеті та цінах – шляхом перерозподілу своїх бюджетних витрат;

• ефективності в обміні – досягається, коли всі ринкові операції на кожному з ринків здійснюються за цінами, що дорівнюють одночасно і граничній вартості виробництва певної одиниці блага, і граничній вигоді від споживання цієї ж одиниці блага [10, с.145].

Центральним поняттям економіки обміну є поняття ефективності у розподілі благ. Кажуть, що на ринку досягнуто ефективного (оптимального за Паретто) розподілу благ, якщо неможливо через перерозподіл покращити чиєсь становище без погіршення становища хоча б одного з інших учасників.

Розглянемо графічну інтерпретацію моделі загальної рівноваги для економіки обміну – модель Еджворта. Для цього достатньо обмежитись випадком двох індивідів ( і ), які мають початкові запаси двох благ та , відповідно в обсягах () і (). Сукупні запаси цих благ та фіксовані:

, , (2.1)

де , - початкові запаси благ Х і У двох індивідів В і С;

, - сукупні фіксовані запаси благ.

Графічно всі можливі варіанти розподілу двох благ між двома споживачами можна показати на діаграмі Еджворта для споживання (див. рис.2. 1) , на якій суміщаються дві системи координат – одна для учасника (початок системи координат у нижньому лівому кутку – точка ), інша система для (початок системи координат у правому верхньому кутку – точка ). Довжина і висота ящика визначаються сукупними запасами благ, згідно з умовою (2.1). Будь-яка точка на діаграмі буде мати чотири координати і відбиватиме варіант розподілу двох благ між двома учасниками.

Рис.2.1. Діаграма Еджворта для споживання

Для кожного з учасників можна побудувати його криві байдужості, які відповідають певним рівням корисності: для – , для – (рис.2.2).

Рис.2.2. Криві байдужості

Тут величини і перераховані у послідовності зростання рівнів корисності. Початковий розподіл благ у точці дає змогу учасникам досягти рівнів корисності та . Якщо порівняти стан зі станом (який досягається внаслідок певного обміну благами), то учасник не погіршує свого становища, а учасник – поліпшує, бо досягає вищого рівня корисності в точці , ніж в точці . Якщо ж порівняти варіант з розподілом , тоді, відповідно, учасник внаслідок обміну підвищує корисність з рівня до рівня , а учасник – не погіршує свого становища. При обміні, що веде до розподілу , обидва учасники покращують своє становище. Отже, всі варіанти перерозподілу, які відповідають точкам заштрихованого сектора (окрім точки ), означають покращення за Паретто [8, с.164].

---

Кожен окремий споживач досягає ефективної структури споживання, якщо ця структура, згідно з його уподобаннями, відповідає структурі цін, тобто:

, (2.2)

де MU_X , MU_y – гранична корисність блага Х і У відповідно;

P_x, P_y – ринкові ціни блага Х і У відповідно;

MRS_xy – гранична норма заміщення блага У на благом Х.

Але ринкові ціни для кожного варіанту розподілу благ однакові для всіх споживачів. Отже, якщо кожен споживач досягає ефективності у споживанні, то для граничних норм заміщення, та , споживачів і повинне виконуватись співвідношення:

, (2.3)

де MRS_xy^В, MRS_xy^С – гранична норма заміщення споживачів В і С.

Це і є умовою ефективності (оптимальності за Паретто) в обміні, тому що при виконанні співвідношення (2.3) покращення за Паретто за наявних доходів споживачів та фіксованих цін уже неможливе [8, с.165].Для геометричної інтерпретації проблеми розподілу ресурсів скористаємось графічною моделлю Еджворта для виробництва.

Нехай для виробництва двох благ та (кожне з яких випускає одна фірма) використовується два види ресурсів у фіксованих обсягах – праця () і капітал (), які розподіляються між двома виробничими процесами так, що виконуються балансові умови:

, , (2.4)

де , – ресурс праці і капіталу у фіксованих кількостях;

кількість взаємозамінних ресурсів праці і капіталу для виробництва благ і .

Графічно всі можливі варіанти розподілу двох обмежених ресурсів між двома фірмами можна показати на діаграмі Еджворта для виробництва (Додаток А), на якій суміщаються дві системи координат – одна для виробника блага (початок системи координат у нижньому лівому кутку – точка ), інша для виробника блага (початок системи координат у правому верхньому кутку – точка ). Довжина і висота ящика визначаються сукупними запасами ресурсів, згідно з умовою (2.4). Будь-яка точка на діаграмі буде мати чотири координати і відбиватиме варіант розподілу ресурсів між двома фірмами.

Для кожної з фірм можна побудувати ізокванти, які відповідають певним обсягам випуску: для першої – , для другої – ( див. Додаток В). Початковий розподіл ресурсів у точці дає змогу фірмам забезпечити обсяги випуску та . Всі варіанти перерозподілу ресурсів, які відповідають точкам заштрихованого сектора (окрім точки ), означають покращення за Паретто.

Кожна окрема фірма використовує ефективну комбінацію ресурсів, що мінімізує вартість виробництва, якщо виконується умова:

(2.5)

де MP_L, MP_K – граничний продукт праці (L) і капіталу (К) відповідно;

, - ціна одиниці праці (L) і капіталу (К) відповідно;

MRТS_LK – гранична норма технологічного заміщення праці капіталом.

Але ринкові ціни факторів і для кожної ситуації на ринку однакові для всіх фірм. Отже, якщо кожний виробник досягає ефективності у виробництві, то для граничних норм технологічного заміщення та , у виробництві, відповідно, благ та має виконуватись співвідношення

---

, (2.6)

де – гранична норма технологічного заміщення праці капіталом у виробництві благ і відповідно.

Це і є умовою ефективності у виробництві, тому що при виконанні співвідношення (2.6) покращення за Паретто за наявних запасів ресурсів неможливе [8, с.168].

Для ефективного функціонування економіки в цілому розміщення ресурсів між виробництвом різних благ має бути таким, щоб структура виробництва благ при ефективному використанні ресурсів збігалася із структурою споживання, яка визначається умовою (2.6). Тобто споживачі повинні бути готові заміщати блага у своєму споживчому кошику в такій само пропорції, як економіка може трансформувати одне благо в інше. Такий збіг можливий, коли всі ринки є повністю конкурентні і на кожному з них встановлюються ефективні ціни: . Звідси випливає, що

, (2.7)

де МС_х, МС_у – граничні витрати на виробництво благ Х і У відповідно.

Умова (2.7) дозволяє поєднати умови (2.2) та (2.6):

(2.8)

де МRT – гранична норма трансформації.

Ця рівність є умовою ефективного розміщення ресурсів [8, с.170].

Отже, ефективність у виробництві досягається при такому розподілі ресурсів між галузями, що неможливий їх перерозподіл, який збільшував би виробництво будь-якого блага без зменшення виробництва хоча б одного з інших благ.

2.3. Економічна теорія добробуту

Економічна теорія добробуту – це загальна назва нормативного аспекту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. Зокрема те, як визначити, що один стан суспільства кращий ніж інший, яка політика може бути застосована для переходу економіки в інший стан.

Історія розвитку економічної теорії одночасно виступає як історія розвитку науки про багатство, добробут і можливості їх досягнення. Ці проблеми об’єктивно вивчали найвідоміші економісти усіх часів. Однак аналіз процесів розвитку економічної теорії добробуту та методології дослідження цих проблем показує, що, незважаючи на значний її прогрес у другій половині ХХ ст. та інтенсивний розвиток процесів соціалізації економіки в ряді країн, вона все ж перебуває у кризовому стані, бо так і не змогла знайти ефективні шляхи вирішення соціальних проблем для більшості країн [12, с.41].

До причин неспроможності теорій добробуту відносять такі:

• певне ігнорування загальнонаукових підходів до аналізу соціальних систем, що, з одного боку, не сприяє вивченню багаторівневої системи економічних інтересів та не зобов’язує вивчати соціальні проблеми у взаємозв’язку культурними, соціально-політичними та іншим характеристиками, а з іншого – не дає можливості відійти від лінійних підходів у поясненні соціально-економічних змін;

• зосередження на окремих проблемах забезпечення суспільного добробуту та відсутність систематизації підходів до вивчення даної проблеми;

• для пояснення динаміки добробуту використовується низка узагальнених соціально-економічних показників, які не дають можливості визначити й порівняти якісні оцінки життєвого рівня та добробуту суспільства;

• зміна підходів до вивчення соціальних проблем часто заперечувала попередні доробки вчених, які раніше вважалися «фундаментом» цих теорій [3, с.23].

---

Початок історії економічної теорії добробуту пов’язують із класичною політичною економією VІІІ ст. Так А.Сміт ставив добробут у залежність від продуктивності суспільної праці та її пропорційності потребам споживачів, вважаючи джерелом добробуту факторні доходи (зарплату, прибуток, ренту), які можна обрахувати об’єктивно.

В кінці ХVІІІ ст. Дж. Бентам запропонував визначати добробут щастям найбільшої кількості людей. Адже людина є виключно споживачем, який спрямований на негайне задоволення потреб. Чим більше щасливих людей, тим більший добробут нації.

Представник неокласичної кембриджської школи А.Маршалл пов’язував суспільний добробут з механізмом розподілу ресурсів і дійшов висновку, що рівновага попиту і пропозиції на ринку означає максимізацію загальної вигоди, яку отримують покупці і продавці. Економічний добробут вимірюється за допомогою надлишку споживача – суми, яку споживачі готові заплатити за товар, за мінусом суми, яку вони дійсно платять [5, с.70].

А.Пігу у праці «Економічна теорія добробуту» уперше використав поняття показників суспільного добробуту. У поняття індивідуального добробуту він включав показники якості життя – умови довкілля, відпочинку, доступність освіти, громадський порядок, медичне обслуговування тощо. Він вважав, що оптимум добробуту можливий лише при державному втручанні у механізм використання ресурсів та розподілу доходів, й підкреслював, що економічний добробут жодною мірою не рівнозначний загальному добробуту, оскільки він не включає такі елементи, як оточуюче середовище, взаємовідносини між людьми, житлові умови, громадський порядок.

Дж. М. Кейнс був упевнений, що рівень добробуту визначає держава, впливаючи на рівень зайнятості ресурсів та розмір національного доходу. Він ввів у науку поняття ефективного попиту, який вважав головною умовою зростання національного доходу і зайнятості.

Отже, усі названі вчені розглядали добробут як суму кількісних, таких, що підлягають виміру, корисностей для всіх індивідів і для суспільства. Відповідно оптимальним вважався такий перерозподіл ресурсів, який максимізував добробут [3, с.25].

На відміну від своїх попередників В.Паретто не визнавав кількісну корисність. В.Паретто сформулював принцип, відповідно до якого максимум добробуту досягається при оптимальному розміщенні ресурсів, коли будь-який їх перерозподіл не збільшує корисності в суспільстві. Поліпшення за Паретто – це розподіл ресурсів таким чином, що при підвищенні добробуту одних людей добробут інших не погіршується. В.Паретто розумів, що загальний суспільний добробут не може залежати тільки від обсягу матеріальних благ, доступних завдяки раціональному егоїзму та особистому інтересу, без їх розподілу на засадах гуманістичної етики. Він визнавав основним джерелом добробуту суспільства державний бюджет, вважаючи, що через бюджетно-податкову політику держава має забезпечувати реалізацію соціальних цілей. Вважається, що за критерієм В.Паретто виправдана тільки та фінансово-економічна політика, котра нікому не наносить шкоди.

---

Щоб вирішити проблему обмежень за В.Паретто Н.Калдор і Дж.Хікс уже в ХХ ст. запропонували принцип компенсації, відповідно до якого суспільний добробут зростатиме якщо індивіди, які отримали певний виграш, можуть компенсувати збиток тим, хто його поніс, але при цьому залишитись у виграші. Оскільки збільшення корисності одних перевищує збитки інших, то це значить, що сумарна суспільна корисність зросла – у цьому суть даного критерію [5, с.71].

Ф.Т.Еджуорт вивчав поняття узагальненої функції корисності. Він підійшов до аналізу споживчої поведінки з точки зору ординалістської теорії, запропонував використання кривих байдужості, за допомогою графічної побудови проаналізував двосторонній конкурентний обмін та оптимальність розміщення двох обмежених за обсягом благ між двома індивідами і дійшов висновку, що розподіл продуктів тоді ефективний, коли увесь обсяг продукції розподіляється між споживачами так, що неможливо поліпшити стан одного, не погіршивши стан іншого.

Отже, економічна теорія добробуту стала поступово трансформуватися у теорію суспільного вибору, в рамках якої здійснюється позитивний аналіз того, як формуються та реалізуються різноманітні суспільні переваги. Ця проблема економічної науки має тісний зв’язок з теорією держави і права, правилами голосування, поведінкою виборців тощо [3, с.28]. Центральними положеннями економічної теорії добробуту є теореми економіки добробуту. Перша теорема економіки добробуту стверджує, що за певних умов конкурентні ринки ведуть до оптимального за Паретто розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки на кривій виробничих можливостей. Ця теорема ілюструє бажаність конкуренції в економіці. Друга теорема економіки добробуту стверджує, що будь-який оптимум за Паретто бути досягнутий конкурентною економікою (в якій всі ринки відповідають умовам повної конкуренції), тобто будь-якому оптимуму за Паретто відповідають система цін і розміщення ресурсів між учасниками, які можуть привести до цього стану як до конкурентної рівноваги.

---

Смотрите также файлы

• Документ Microsoft Office Word.docx

• ФИН.ОБЛИК 2.docx

• ФИНАНСИ.docx

• Ремонт двигателя Иж Планета 5.docx

• Переделка 6В электрооборудования Явы в 12В.docx