ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 590
Скачиваний: 1
Міністерство аграрної політики і продовольства України
Полтавська державна аграрна академія
Факультет технології виробництва та переробки продукції тваринництва
Спеціальність 8.130201. – “ТВППТ”
ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ
Завідувач кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин
______________С.Л. Войтенко
“___”_____________20__р.
ВИПУСКНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
на тему: « Технологія виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс»
Виконала студентка 4 курсу Кульбашник Марія Анатоліївна
Керівник дипломної роботи
доцент ____________________________________________В.Ф. Вацький
(підпис)
Консультанти:
з економічних питань________________________________ В.Ф. Вацький
(підпис)
охорони праці______________________________________ Л.К. Азаренков
(підпис)
екологічної експертизи_______________________________В.М. Самородов
(підпис)
Рецензент: доцент кафедри ТППТ_______________________М.М. Рибалка
(підпис)
Полтава, 2012
ЗМІСТ
|
РЕФЕРАТ...................................................................................................................... ВСТУП.......................................................................................................................... РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.............................................................................. 1.1. Порода і технологія.............................................................................................. 1.2. Породи молочного напряму продуктивності України...................................... РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ........................................
2.4. Економічні показники господарської діяльності................................ РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ............................................................... 3.1. Організація відтворення та підвищення продуктивності стада....................... 3.2. Одержання і вирощування молодняку............................................................... 3.3. Годівля основного стада ВРХ........................................................................ 3.4. Утримання основного стада ВРХ.................................................................. 3.5. Доїння корів і первинна обробка молока...................................................... 3.6. Ветеринарно-санітарний режим господарства............................................. 3.7. Селекційно-племінна робота в господарстві................................................ 3.8. Удосконалення племінної роботи шляхом застосування методу трансплантації ембріонів великої рогатої худоби............................................... РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ............................... РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА................................................................ РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ.................................................................................... ВИСНОВКИ................................................................................................................. ПРОПОЗИЦІЇ............................................................................................................... СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................................. |
3 4 5 5 6 18 18 19 23 23 25 27 28 28 33 37 43 45 50 52
56 60 63 69 78 80 81 |
РЕФЕРАТ
Тема: Технологія виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс»
Бакалаврська робота: 83 сторінки, 38 джерел літератури.
Об’єкт дослідження: поголів’я корів і бугаїв-плідників української чорно-рябої молочної породи та голштинської породи європейської селекції.
Мета роботи: аналіз технології виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс» Полтавського району Полтавської області.
Методи дослідження: аналітичні та статистичні, які включають вивчення технології виробництва молока, вивчення генеалогічної структури стада, господарськи корисних ознак корів та бугаїв-плідників; економічні та розрахункові – визначення середніх величин, їх похибок та показників вірогідності результатів досліджень.
Зміст досліджень: встановлено, що в господарстві ПАТ «Полтаваплемсервіс» Полтавського району Полтавської області розводять велику рогату худобу української червоно-рябої молочної породи та голштинської породи європейської селекції; проведено аналіз організації технологічних процесів і операцій: технології годівлі, утримання й вирощування корів і бугаїв-плідників, селекційно-племінної роботи, ветеринарно-санітарного стану господарства; обґрунтовано розрахунки ефективності виробництва молока у господарстві.
Пропозиції виробництву були розглянуті з можливістю подальшого впровадження в ПАТ «Полтаваплемсервіс», на базі якого проводилося дослідження.
Ключові слова: виробництво молока, годівля, корова, молочна ферма, порода, технологія, техніка, утримання.
ВСТУП
Однією з провідних галузей тваринництва є молочне скотарство. На сучасному етапі це актуальна і важлива галузь сільського господарства. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарстві України, а й високою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції
За останні роки в сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва молока зменшується. Скорочення виробництва відбулося в 19 регіонах, з яких найбільше у Житомирській (на 20%), Одеській (на 19,2%), Закарпатській (на 18,5%), Запорізькій (на 18,4%), Тернопільській (на 11,7%) областях. Зросло виробництво молока лише у Полтавській (на 5,3%), Херсонській (на 4,1%), Харківській (на 3,4%), Чернігівській (на 0,7%), Черкаській (0,6%), Сумській (на 0,3%>) областях.
Головним напрямком розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка дозволить галузь перевести на інтенсивний шлях розвитку, суть якого заклечається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і матеріальних витратах. Це направлення повинно бути засноване на досягненнях науково-технічного прогресу та використанні системного підходу до виробництва високоякісної продукції, все більшого застосування перспективних, високоефективних технологій виробництва молока на основі наукових досягнень, які зроблені в останні роки в скотарстві та дозволяють навіть в самих екстремальних умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
-
Порода і технологія
Сучасна велика рогата худоба походить від кількох різновидів дикого тура, який був дуже поширений у Європі. Свійські тварини порівняно із дикими предками мають значні відмінності. Основними причинами утворення доместикаційних змін тварин у процесі одомашнення є:
1) зміни умов існування, обмеження території, на якій перебувають тварини, призвели до зменшення фізичних навантажень, коригування кількості та якості кормів, режиму годівлі тощо;
2) значне послаблення природного відбору за ознаками плодючості, міцності конституції, стійкості проти захворювань;
3) система зоотехнічних прийомів, що проводяться з певною, чітко спрямованою метою [11, 18].
У давнину велику рогату худобу розводили для одержання м’яса, потім почали використовувати як тяглову силу, а пізніше — для одержання молока. Нині відбулася диференціація худоби залежно від того, яку продукцію одержують — молоко, продукти його переробки (масло, сири тощо) чи м’ясо [21].
Таким чином зміна умов існування, послаблення дії природного відбору і різке підсилення штучного відбору в основному за ознаками продуктивності поряд із спеціальною системою розведення були вирішальними факторами в еволюції свійських тварин та створенні нових порід [11].
На сьогодні в світі налічується близько тисячі порід, але найбільшого поширення набули 250 [10]. Тривалість існування породи залежить від того, наскільки вона відповідає попиту людини.
Одні породи використовуються сотні років, у результаті селекційно-племінної роботи їхня продуктивність зростає й розширюються зони їх розведення. Інші втрачають своє значення й зникають, а частина із них використовується як генофонд для виведення нових порід. Бурхливий процес породоутворення з використанням районованих та імпортних порід сприяв створенню нових. Це такі, як українська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, українська м’ясна, волинська м’ясна. Нині потрібні тварини, здатні проявляти високу продуктивність в умовах групового утримання, доїння на швидкодіючих доїльних установках, які мають високу стійкість проти несприятливих факторів зовнішнього середовища (обмежений моціон, недостатня інсоляція, тверде покриття підлог та ін.) [10].
Високі вимоги ставляться і до якості молока та м’яса. Отже, поліпшення існуючих і виведення нових порід є вимогою сьогодення.
У практиці ведення галузі скотарства набула поширення класифікація порід великої рогатої худоби за напрямом продуктивності. Тому розрізняють такі групи порід: молочні, комбіновані, та м’ясні [29].
В Україні розводять 11 порід молочного напряму продуктивності, 7 комбінованого і 13 м’ясного. Найчисленніші чорно-ряба та українська чорно-ряба молочна (36,3 %), червона степова (34,5 %), українська червоно-ряба молочна разом із симентальською (23,9 %), лебединська (3,6 %), інші породи (1,7 %) [10].
-
Породи молочного напряму продуктивності України
Основними породами молочного напряму продуктивності в Україні є українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна, червона польська, голштинська, джерсейська.
Чорно-ряба порода найбільш поширена у світі й відіграла важливу роль у вдосконаленні й виведенні багатьох нових порід чорно-рябої масті. Вона створена у Голландії [11]. Чорно-ряба худоба відзначається високими надоями, пристосованістю до машинного доїння, доброю м'ясною продуктивністю, але низьким вмістом в молоці жиру.
Чорно-рябій худобі належать світові рекорди за надоєм. Корова Урбе Бланка за лактацію (305 днів) дала 24268,9 кг молока [6, 31]. Порода добре пристосована до умов промислової технології [29, 33].
Українська чорно-ряба молочна порода виведена схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як самостійна порода затверджена в 1996р. Тварини створеної породи переважають чорно-рябих ровесниць за живою масою та промірами. Вони мають більшу висоту в холці, довший тулуб і краще розвинену грудну клітку. Жива маса дорослих корів — 600 – 650, бугаїв — 850 –1100 кг [11].
У кращих племінних господарствах від корови надоюють по 6000 – 8000 кг молока з вмістом жиру 3,6 – 3,8 %, а витрата корму на 1 кг молока становить 0,9 – 1,1 к. од. [6].
Порода в цілому та її внутріпородні формування достатньо консолідовані за типом, рівнем продуктивності, технологічністю вимені. Ці ознаки успадковуються при розведенні тварин "в собі". В українській червоно-рябій породі частка крові голштинів червоно-рябих досягає 60-80 % [21].
Молодняк відзначається високою інтенсивністю росту. У 18-ти місячному віці телиці досягають живої маси 400 – 420, бугайці — 500 – 520 кг при витраті корму на 1 кг приросту 6,5 – 7,2 к. од.
Відтворна здатність корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в межах 27 – 29 міс, а сервіс-період триває 85 – 100 днів.
У племінних господарствах України створено типові стада породи, які мають високу молочну продуктивність. Кращими із них є племзаводи «Плосківський», «Бортничі», «Олександрівка», «Дзвінкове», «Чайка» Київської, «Велика Бурімка», «Україна», «Маяк» Черкаської, «Кутузівка, «Україна» Харківської, «Пасічна» Хмельницької, «Оброшине», «Радехівський» Львівської, «Зоря» Рівненської областей, ПАТ «Полтаваплемсервіс» Полтавської області, дослідні господарства Інституту сільського господарства Полісся УААН та Вінницького НВО «Еліта» [11, 31].
У породі є три внутрішньопородні типи (центрально-східний, західний і поліський), три заводські (київський, подільський, харківський типи), шість ліній і 55 високопродуктивних родин [6].
Рис. 1.1. Корови української чорно-рябої молочної породи
Тварин чорно-рябої молочної породи розводять у всіх областях України. Загальний масив породи становить 2565 тис. голів, у т. ч. 1800 тис. корів і 960 бугаїв-плідників. Основні зони розведення тварин української чорно-рябої молочної породи — це Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал їх може бути реалізований за умов нормальної годівлі та утримання [31].
На сьогодні у породі використовують тварин голландських, голштинських та власних ліній. Встановлені міжлінійні відмінності за господарсько-корисними ознаками у різних господарствах. Так, у ряді господарств Київщини найвищу молочну продуктивність мають корови лінії Чіфа 1427381, у ВАТ «Племзавод «Степной»» Запорізької області тварини лінії Валіанта достовірно переважають аналогів за надоєм і кількістю молочного жиру [9].
Червона степова порода створена на початку ХХ ст. у результаті складного відтворного схрещування місцевої сірої степової худоби півдня України з червоними породами Західної Європи, завезеними переселенцями, в основному з Німеччини (остфрисляндська, англерська, вільстермаршська)[6].
Природним ареалом худоби червоної степової породи є зона степу України. За чисельністю вона посідає друге місце серед молочних порід після чорно-рябої.
Тварини червоної масті з різними відтінками — від світло- до темно-червоного. Позитивні якості породи — пристосованість до жаркого клімату, реагування підвищенням продуктивності на поліпшення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і приростами. На 1 кг молока втрачається 0,9 – 1,1 к. од. Недоліки: невисокий вміст жиру в молоці, нерівномірність молоковіддачі, непропорційність розвитку часток вим’я та деякі екстер’єрні вади [11, 33].
Жива маса корів у племінних господарствах становить 500 – 560, бугаїв — 800 – 900 кг. Від корів у середньому надоюють за рік по 3000 – 4500 кг молока із вмістом жиру 3,6 – 3,7 %. Молочна продуктивність тварин червоної степової породи недостатньо висока [6].
Відтворювальна здатність червоної степової худоби висока, в нормальних умовах годівлі й утримання в середньому на 100 корів одержують 90 і більше телят. Телички при народжені мають живу масу 24-35 кг, бугайці – 29-40 кг. Молодняк за умов доброї годівлі відзначається задовільною енергією росту.
З огляду на те, що порода за весь період свого існування удосконалювалась переважно або виключно у напрямі підвищення молочної продуктивності та пристосованості до екстремальних кліматичних умов зони розведення, забійні та м’ясні якості червоної степової худоби розвинені недостатньо. Забійний вихід залежно від віку й вгодованості тварин становить 48-57%.
Розведенням і вдосконаленням породи займаються племінні заводи «Любомирівка», «Червоний шахтар» Дніпропетровської, ім. Кірова Запорізької, «Диктатура» Донецької областей та ін. Серед заводських типів найбільшою специфічністю за господарськими корисними ознаками та екстер’єром відзначався асканійський, виведений ввідним схрещуванням із молочними шортгорнами, і селекціонований як комбінований молочно-м’ясний тип [11].
Рис. 1.2. Нетелі червоної степової породи.
Червона степова порода поліпшується чистопородним розведенням для збереження цінних адаптаційних якостей, а також застосуванням відтворного схрещування корів червоної степової породи з плідниками англерської, червоної датської та голштинської порід. У результаті довгострокової і цілеспрямованої роботи по формуванню бажаної заводської структури в умовах популяції червоної степової худоби створено чотири внутріпородних зональних типи: запорізький, донецький, кримський і дніпропетровський. Найвищу продуктивність забезпечує дніпропетровський тип — 5497 кг молока і 3,87% жиру, жива маса 578 кг [21, 31].