Файл: ПОСІБН_ТОрГОВА.doc

Посилення відповідальність за порушення прав ІВ

Верховна Рада України має намір посилити відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. За ухвалення в першому читанні проекту закону номер 8068 "Про внесення змін до Кримінального кодексу (щодо захисту прав інтелектуальної власності)" проголосували 244 депутати при необхідних 226. Зокрема, незаконне відтворення, розповсюдження об'єктів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, фонограм, відеоігор, їх незаконне тиражування посадовцями або організованою групою пропонується карати штрафом від 2 до 3 тисяч неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на 3-7 років (зараз діє норма з штрафом 500-1000 неоподатковуваних податком мінімумів або обмеження свободи до 2 років). В запропонованому проекті уточнюються поняття шкоди в крупному, особливо крупному і значному розмірах. Санкція ч. 1 ст. 229 Кримінального кодексу передбачає штраф від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3,4-17 тис. грн) або виправні роботи на строк до 2-х років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

В Росії проблема піратства в області прав на інтелектуальну власність залишається найсерйознішою, ніж де б то ні було в світі - стверджують автори доповіді, підготовленої Міжнародним альянсом інтелектуальної власності США. За даними альянсу, рівень підробок в РФ за 2005 рік склав 70-80%, через що Росія вийшла в світові лідери по обороту контрафакта. У зв'язку з цим експерти пропонують торговому представнику США негайно припинити участь Росії в Генеральній програмі переваг, яка направлена на розвиток економіки в країнах, що розвиваються, і надає безмитне ввезення більше 4,6 тис. найменувань продукції з 144 країн.

Депутати РФ пропонують посилити захист інтелектуальної власності шляхом введення кримінальну відповідальність за порушення статті 48 закону "Про авторське право і суміжні права". Ця стаття з'явилася в новій редакції закону, який є діючій з липня 2004 р., і забороняє "розповсюдження і використовування пристроїв або їх компонентів, що дозволяють обійти технічні засоби захисту авторських прав". Порушників цієї заборони депутати пропонують штрафувати на суму до 200 000 крб. або у розмірі зарплати за півтора роки, карати обов'язковими роботами на термін від 180 до 240 годин або тюремним висновком до двох років. Учасники злочинної групи або порушники, що зловжили службовим положенням, ризикують провести у в'язниці до п'яти років. Додатково їх можуть оштрафувати на суму до 500 000 рублів або у розмірі їх зарплати за три роки. Поправки повинні доповнити нині діючу статтю КК, яка визначає відповідальність за порушення авторських і суміжних прав. Покарання за її порушення приблизно відповідає тому, що пропонують депутати, - хіба що штрафи нижчі (у розмірі 20 000-40 000 руб. або зарплати за період від двох до чотирьох місяців).

В США боротьба з піратством вийшла на новий якісний рівень В кінці 2004 року нижня палата парламенту США схвалила законопроект, згідно якому використовування відеокамери для запису фільмів в кінотеатрі каратиметься шістьма роками позбавлення волі. Відтепер подібне порушення авторських прав вважатиметься федеральним злочином. Якщо законопроект буде з таким же захопленням прийнятий і в сенаті США, переслідуватися в судовому порядку будуть також особи, що незаконно розміщують в Інтернеті велику кількість музики і інших ліцензіюючих продуктів.

Закон України

"Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 7, ст. 36)

( Зі змінами, внесеними згідно із Законами

№ 751-XIV від 16.06.99, ВВР, 1999, № 32, ст. 266

№ 2188-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 8, ст. 37

№ 2783-III від 15.11.2001, ВВР, 2002, № 7, ст. 51

№ 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16, ст. 114

№ 34-IV від 04.07.2002, ВВР, 2002, № 35, ст. 256

№ 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст. 247

№ 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст. 271)

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак) в Україні.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності;

особа - фізична або юридична особа;

знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг;

зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво;

заявка - сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва;

заявник - особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку;

пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки;

дата пріоритету - дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет;

Реєстр - Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;

Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом;

заклад експертизи - уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;

державна система правової охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх,

інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи;

доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті;

МКТП - Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків.

Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 3. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Права іноземних та інших осіб

1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

2. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Р о з д і л II

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ

Стаття 5. Умови надання правової охорони

1. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

2. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

3. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється Установою.

Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону.

4. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

5. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

6. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

Стаття 6. Підстави для відмови в наданні правової охорони

1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.