Файл: 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 30.11.2023
Просмотров: 401
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
залоза внутрішньої секреції, масою 0,2г, яка
розташована між верхніми горбками покрівлі середнього мозку.
Клітини епіфіза – пінеалоцити продукують:
-гормони, гальмують передчасний статевий і фізичний розвиток людини.
- мелатонін, впливає на біоритми
- серотонін – біологічно активну речовину.
Епіфіз також вважається органом циркумвентрикулярної системи.
Решта елементів епіталамуса відноситься до структур нюхового мозку.
Метаталамус. Складається з 2ох пар ( corpora geniculatum mediale et laterale )
Присередні колінчасті тіла з*єднані з нижніми горбками покрівлі середнього мозку їхніми ручками, а бічні – з верхніми горбками відповідними ручками. Між з*єднаними структурами метаталамуса і середнього мозку існує ще і функціональна спорідненість. Ядра присередніх колінчастих тіл – це підкіркові, рефлекторні слухові центри, а ядра бічних колінчастих тіл – підкіркові зорові центри.
Гіпоталамус відежований від зорового мозку підталаміною борозню(Монро).
До зорової частини гіпоталамуса: Chiasma opticus , tractus opticus , tuber cinereum , infundibulum , hypophysis
У складі нюхової частини знаходяться ( corpora mamillaria )(підкіркові центри нюху) ( subthalamus ), яка містить субталамічне парне ядро Люїса –(екстрапірамідний і вегетативний центр). При пошкодженні – мимовільні рухи рук ніг і всього тіла.
Зорове перехрестя і зоровий шлях відносяться до шляхів зорового аналізатора.
Сірий горб – випин нижкьої стінки 3го шлуночка, в товщі якого – горбові ядра (нейросекреторні, вегетатині). Вони регулюють обмін речовин, процеси накопичення та витрачення енергії.
Сірий горб продовжується у порожнисту лійку, на кінці якої розташований – гіпофіз. Сіра речовина гіпоталамуса зосереджена у вигляд близько 30 ядер.
Надзорові і пришлуночкові ядра аксонами своїх нейронів формують гіпоталамо-гіпофіарний шлях, якй закінчується у нейрогіпофізі. Ці нейрони продукують антидіуретичний гормон(вазопресин) та окситоцин,які потрапляють у нейрогіпофіз, а потім – у кров.
Горбкові і лійкові ядра – виділяють нейросекрети (рилізинг-фактори) у судини аденогіпофіза і впливають на його функцію.
Ці звязки гіпоталамуса і гіпофіза обєднують у гіпоталамо- гіпофізарну с-му.
Гіпофіз- у терецькому сідлі. Має 2 частки: передню – аденогіпофіз, задню – нейрогіпофіз.
Аденогіпофіз – містит 3 частини(горбову, проміжну і дальшу), а нейрогіпофіз – лійку і нервову частину.
Аденогіпофіз продукує: соматотропний гормон,адренокортикотропний гормон,тиреотропний,гонадотропний, ліпотропний,меланоцитостимулюючий
Нейрогіпофіз – накопичує і мобілізує у кров*яне русло вазопресин, який стимулює реабсорбцію води і окситоцин.
Сосочкові тіла – мають по 2 ядра(підкірокві центри нюху), які зв*язані з таламусом, склепінням та покривом середнього мозку.
154. Кінцевий мозок: розвиток, частини. Бічні шлуночки. Біла речовина півкуль великого мозку. Внутрішня капсула: будова, топографія провідних шляхів.
Розвиток. Telencephalon .
Кінцевий мозок складається з двох півкуль з порожнинами – бічними шлуночками. До складу кожної півкулі входять:Плащ , біла речовина півкуль, базальні ядра – смугасте тіло(хвостате і сочевицеподібне ядра), огорожа, мигдалепдібне тіло, нюховий мозок
Бічні шлуночки( ventriculus lateralis ) – симетричні щілиноподібні порожнини в глибині кожної півкулі, заповнені спинномозковою рідиною. Лівий бічний шлуночок вважається першим, а правий – другим. У кожному з них розрізняють:
-центральну частину
-три роги(лобовий, потиличний, скроневий)
(cornua frontalia; cornua anteriora) розміщені в лобовій частці (lobus frontalis). Вони обмежовані: (lamina septi pellucidi);збоку і знизу (caput nuclei caudati);верху (corpus callosum).
(pars centralis) розташована в тім’яній частці (lobus parietalis). Вона обмежована: знизу (corpus nuclei caudati) і(thalamus); зверху (corpus callosum).
(cornua occipitalia; cornua posteriora) розміщені в потиличних частках (lobi occipitales). Вони обмежовані: зверху і збоку волокнами мозолистого тіла, які утворюють покрив (tapetum).
На (paries medialis cornuum occipitalium) розташована: (bulbus cornus posterioris); (calcar avis).
На (paries inferior cornuum occipitalium) - обхідний трикутник(trigonum collaterale).
(cornua temporalia; cornua inferiora) знаходяться в скроневій частці (lobus temporalis). Вони обмежовані: присередньо морським коником (hippocampus); знизу білою речовиною, яка утворює обхідне підвищення (eminentia collateralis);зверху і збоку білою речовиною – покривом мозолистого тіла (tapetum corporis callosi).
Верхньоприсередню стінку скроневих рогів утворює (cauda nuclei caudati).
У центральній частині та в скроневому розі бічного шлуночка(plexus choroideus), яке утворюється внаслідок проникнення м’якої мозкової оболони із судинами; це сплетення через міжшлуночковий отвір
(foramen interventriculare) з’єднується з III шлуночком.Воно бере участь в утворенні більшої частини спинномозкової рідини.
(capsula interna)- шар білої речовини, який розташований між: (nucleus lentiformis) збоку; (nucleus caudatus) і таламусом (thalamus), що розміщені присередньо.
Через цю капсулу проходять проекційні волокна, які з’єднують кору великого мозку (cortex cerebri) з іншими відділами головного мозку та із спинним мозком.
На горизонтальному розрізі півкулі великого мозку (hemispherium cerebri) внутрішня капсула (capsula interna) має вигляд відкритого латерально тупого кута з наступними частинами: (crus anterius); (genu capsulae internae); (crus posterius).
(crus anterius capsulae internae) розміщена між головкою хвостатого ядра (nucleus caudatus) та передньою половиною сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Її проекційними волокнами є: (tractus frontopontinus); (radiatio thalami anterior).
(genu capsulae internae) розміщене між передньою та задньою ніжками (crura anterius et posterius), між сочевицеподібним ядром (nucleus lentiformis) та центральною частиною бічного шлуночка (pars centralis ventriculi lateralis).Воно утворене (fibrae corticonucleares).
(crus posterius capsulae internae) розташована між таламусом (thalamus) та заднім відділом сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis) і по відношенню до останнього складається з трьох країв або частин: (pars thalamolentiformis); (pars retrolentiformis); (pars sublentiformis).
Таламо–сочевицеподібна частина(pars thalamolentiformis) прилягає безпосередньо до коліна внутрішньої капсули (genu capsulae internae) і має: (fibrae corticospinales); (fibrae corticorubrales); (fibrae corticoreticulares); (fibrae corticothalamicae); (fibrae thalamoparietales); (radiatio thalami centralis).
Засочевицеподібна частина (pars retrolentiformis) складається із: (radiatio thalamica posterior); (fibrae occipitopontinae); (fibrae occipitotectales).
Підсочевицеподібна частина (pars sublentiformis) містить: (fibrae corticotectales); (fibrae temporopontinae); (fibrae corticothalamicae); (radiatio optica), яку раніше називали коліно–шпорними волокнами (fibrae geniculocalcarinae); (radiatio acustica), яку раніше називали коліно–скроневими волокнами (fibrae geniculotemporales).
155. Півкулі великого мозку: частини. Підкіркові ядра (базальні ганглії). Нюховий мозок. 1ша пара черепних нервів. Провідні шляхи нюхового аналізатора.
- Головний мозок людини складається з двох півкуль, лівої і правої , які розділені між собою поздовжньою щілиною. Кожна з цих півкуль має зовнішній шар сірої речовини в корі, нижче якого знаходиться внутрішній шар білої речовини. Півкулі пов'язані між собою corpus callosum), дуже великим пучком нервових волокон. Окрім мозолистого тіла існують і менші з'єднання півкуль — передня спайка, задня спайка і склепіння.
Крупні борозни й щілини розділяють кожну півкулю на частки: lobus frontalis),lobus parietalis), lobus occipitalis), lobus temporalis) , cortex insularis) і limbus
На латеральній поверхні півкулі - sulcus centralis cerebri) і sulcus lateralis cerebri).
Спереду від sulcus centralis) розташована лобова частка, з-заду — тім'яна. Знизу лобова частка відокремлена «боковою борозною» від скроневої частки. Тім'яно-потиличною борозною потилична частка відокремлена від тім'яної. В глибині бокової борозни знаходиться cortex insularis). Ця частка прикрита частинами тім'яної, скроневої та лобової часток. На медіальній поверхні півкулі поруч із мозолистим тілом розташована його лімбічна частка, що відокремлена від інших часток sulcus cinguli)
До базальних ядер відносяться:
Хвостате ядро (вигнуте ядро)Сочевицеподібне ядро (має вигляд випуклої лінзи). Воно складається із:Лушпини іБлідої кулі.
Бліда куля- палеостріатум. Хвостате ядро і лушпнина філогенетично -неостріатум.
В широкому значенні (функціонально) до базальних ядер додатково відносять:
Чорну субстанцію (розташована в середньому мозку)та Субталамічне ядро
Нюховий мозок (rhinencephalon) є філогенетично найдавнішою та морфологічно найменшою і найглибшою структурою кінцевого мозку людини.
У нюховому мозку виділяють:(lobus olfactorius anterior); (грушоподібну частку), lobus olfactorius posterior (lobus piriformis); (hippocampus), який розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку.
До складу передньої нюхової частки входять:bulbus olfactorius;tractus olfactorius, gyrus olfactorius medialis et gyrus olfactorius lateralis; (trigonum olfactorium), до складу
якого належать: (substantia perforata anterior), (stria diagonalis), (tuberculum olfactorium);(аrea septalis).
До складу задньої нюхової частки входять:gyrus parahippocampalis; та (corpus amygdaloideum), яке також відносять до базальних ядер.
До складу hippocampus входять: subiculum;cornu Ammonis;gyrus dentatus;та рудиментарні утворення морського коника
(indusium griseum et stria diagonalis).
Г) І пара черепних нервів – нюховий нерв
Перша пара черепних нервів – нюховий нерв (n. olfactorius) за функцією належить до нервів спеціальної чутливості, а за розвитком є похідним нюхового мозку).
olfactorius починається від слизової оболонки regio оlfactoria носової порожнини 15–20 тонкими безмієліновими нервами, які називаються нюховими нитками (fila olfactoria). Fila olfactoria є аксонами нюхових нейросенсорних епітеліоцитів (біполярних нейронів), розміщених в regio olfactoria. Fila olfactoria входять через дірчасті отвори дірчастої пластинки решітчастої кістки в порожнину черепа і закінчуються в парній нюховій цибулині (bulbus olfactorius).
Нюхова цибулина назад продовжується в (tractus olfactorius), який переходить у трикутне розширення – (trigonum olfactorium), що лежить спереду від передньої пронизаної речовини (substantia perforata anterior). У ділянці вказаного трикутника волокна нюхового шляху розходяться на дві (інколи – на три та більше) смуги: присередню нюхову смугу (stria olfactoria medialis) та бічну нюхову смугу (stria olfactoria lateralis). Ці нюхові смуги, а також діагональна смуга (stria diagonalis) доволі чітко відмежовують передню пронизану речовину з трьох сторін.
156. Борозни і звивини півкуль головного мозку. Ядра аналізаторів. Дослідження В.О.Беца. Цитоархітектоніка кори головного мозку.
Основні борозни і закрутки півкуль великого мозку:
1) центральна борозну (борозна Роланда) — проходить ззаду від середини півкулі з медіальної (присередньої) поверхні великого мозку згори вниз і ззаду наперед;
2) бічна (латеральна) борозна (щілина Сільвія) — тягнеться по верхньобічній поверхні, починаючись від нижньої поверхні мозку і йдучи вгору і назад;
3)тім'янопотилична борозна — піднімається вертикально по медіальній (присередній) поверхні
За допомогою трьох борозен уся поверхня півкуль розділена на такі частки:
1) лобову (частина півкуль перед центральною борозною);
2) тім'яну (розташована за центральною борозною);
3) потиличну частку (міститься позаду тім'янопотиличної і нижче від бічної борозни);
розташована між верхніми горбками покрівлі середнього мозку.
Клітини епіфіза – пінеалоцити продукують:
-гормони, гальмують передчасний статевий і фізичний розвиток людини.
- мелатонін, впливає на біоритми
- серотонін – біологічно активну речовину.
Епіфіз також вважається органом циркумвентрикулярної системи.
Решта елементів епіталамуса відноситься до структур нюхового мозку.
Метаталамус. Складається з 2ох пар ( corpora geniculatum mediale et laterale )
Присередні колінчасті тіла з*єднані з нижніми горбками покрівлі середнього мозку їхніми ручками, а бічні – з верхніми горбками відповідними ручками. Між з*єднаними структурами метаталамуса і середнього мозку існує ще і функціональна спорідненість. Ядра присередніх колінчастих тіл – це підкіркові, рефлекторні слухові центри, а ядра бічних колінчастих тіл – підкіркові зорові центри.
Гіпоталамус відежований від зорового мозку підталаміною борозню(Монро).
До зорової частини гіпоталамуса: Chiasma opticus , tractus opticus , tuber cinereum , infundibulum , hypophysis
У складі нюхової частини знаходяться ( corpora mamillaria )(підкіркові центри нюху) ( subthalamus ), яка містить субталамічне парне ядро Люїса –(екстрапірамідний і вегетативний центр). При пошкодженні – мимовільні рухи рук ніг і всього тіла.
Зорове перехрестя і зоровий шлях відносяться до шляхів зорового аналізатора.
Сірий горб – випин нижкьої стінки 3го шлуночка, в товщі якого – горбові ядра (нейросекреторні, вегетатині). Вони регулюють обмін речовин, процеси накопичення та витрачення енергії.
Сірий горб продовжується у порожнисту лійку, на кінці якої розташований – гіпофіз. Сіра речовина гіпоталамуса зосереджена у вигляд близько 30 ядер.
Надзорові і пришлуночкові ядра аксонами своїх нейронів формують гіпоталамо-гіпофіарний шлях, якй закінчується у нейрогіпофізі. Ці нейрони продукують антидіуретичний гормон(вазопресин) та окситоцин,які потрапляють у нейрогіпофіз, а потім – у кров.
Горбкові і лійкові ядра – виділяють нейросекрети (рилізинг-фактори) у судини аденогіпофіза і впливають на його функцію.
Ці звязки гіпоталамуса і гіпофіза обєднують у гіпоталамо- гіпофізарну с-му.
Гіпофіз- у терецькому сідлі. Має 2 частки: передню – аденогіпофіз, задню – нейрогіпофіз.
Аденогіпофіз – містит 3 частини(горбову, проміжну і дальшу), а нейрогіпофіз – лійку і нервову частину.
Аденогіпофіз продукує: соматотропний гормон,адренокортикотропний гормон,тиреотропний,гонадотропний, ліпотропний,меланоцитостимулюючий
Нейрогіпофіз – накопичує і мобілізує у кров*яне русло вазопресин, який стимулює реабсорбцію води і окситоцин.
Сосочкові тіла – мають по 2 ядра(підкірокві центри нюху), які зв*язані з таламусом, склепінням та покривом середнього мозку.
154. Кінцевий мозок: розвиток, частини. Бічні шлуночки. Біла речовина півкуль великого мозку. Внутрішня капсула: будова, топографія провідних шляхів.
Розвиток. Telencephalon .
Кінцевий мозок складається з двох півкуль з порожнинами – бічними шлуночками. До складу кожної півкулі входять:Плащ , біла речовина півкуль, базальні ядра – смугасте тіло(хвостате і сочевицеподібне ядра), огорожа, мигдалепдібне тіло, нюховий мозок
Бічні шлуночки( ventriculus lateralis ) – симетричні щілиноподібні порожнини в глибині кожної півкулі, заповнені спинномозковою рідиною. Лівий бічний шлуночок вважається першим, а правий – другим. У кожному з них розрізняють:
-центральну частину
-три роги(лобовий, потиличний, скроневий)
(cornua frontalia; cornua anteriora) розміщені в лобовій частці (lobus frontalis). Вони обмежовані: (lamina septi pellucidi);збоку і знизу (caput nuclei caudati);верху (corpus callosum).
(pars centralis) розташована в тім’яній частці (lobus parietalis). Вона обмежована: знизу (corpus nuclei caudati) і(thalamus); зверху (corpus callosum).
(cornua occipitalia; cornua posteriora) розміщені в потиличних частках (lobi occipitales). Вони обмежовані: зверху і збоку волокнами мозолистого тіла, які утворюють покрив (tapetum).
На (paries medialis cornuum occipitalium) розташована: (bulbus cornus posterioris); (calcar avis).
На (paries inferior cornuum occipitalium) - обхідний трикутник(trigonum collaterale).
(cornua temporalia; cornua inferiora) знаходяться в скроневій частці (lobus temporalis). Вони обмежовані: присередньо морським коником (hippocampus); знизу білою речовиною, яка утворює обхідне підвищення (eminentia collateralis);зверху і збоку білою речовиною – покривом мозолистого тіла (tapetum corporis callosi).
Верхньоприсередню стінку скроневих рогів утворює (cauda nuclei caudati).
У центральній частині та в скроневому розі бічного шлуночка(plexus choroideus), яке утворюється внаслідок проникнення м’якої мозкової оболони із судинами; це сплетення через міжшлуночковий отвір
(foramen interventriculare) з’єднується з III шлуночком.Воно бере участь в утворенні більшої частини спинномозкової рідини.
(capsula interna)- шар білої речовини, який розташований між: (nucleus lentiformis) збоку; (nucleus caudatus) і таламусом (thalamus), що розміщені присередньо.
Через цю капсулу проходять проекційні волокна, які з’єднують кору великого мозку (cortex cerebri) з іншими відділами головного мозку та із спинним мозком.
На горизонтальному розрізі півкулі великого мозку (hemispherium cerebri) внутрішня капсула (capsula interna) має вигляд відкритого латерально тупого кута з наступними частинами: (crus anterius); (genu capsulae internae); (crus posterius).
(crus anterius capsulae internae) розміщена між головкою хвостатого ядра (nucleus caudatus) та передньою половиною сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Її проекційними волокнами є: (tractus frontopontinus); (radiatio thalami anterior).
(genu capsulae internae) розміщене між передньою та задньою ніжками (crura anterius et posterius), між сочевицеподібним ядром (nucleus lentiformis) та центральною частиною бічного шлуночка (pars centralis ventriculi lateralis).Воно утворене (fibrae corticonucleares).
(crus posterius capsulae internae) розташована між таламусом (thalamus) та заднім відділом сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis) і по відношенню до останнього складається з трьох країв або частин: (pars thalamolentiformis); (pars retrolentiformis); (pars sublentiformis).
Таламо–сочевицеподібна частина(pars thalamolentiformis) прилягає безпосередньо до коліна внутрішньої капсули (genu capsulae internae) і має: (fibrae corticospinales); (fibrae corticorubrales); (fibrae corticoreticulares); (fibrae corticothalamicae); (fibrae thalamoparietales); (radiatio thalami centralis).
Засочевицеподібна частина (pars retrolentiformis) складається із: (radiatio thalamica posterior); (fibrae occipitopontinae); (fibrae occipitotectales).
Підсочевицеподібна частина (pars sublentiformis) містить: (fibrae corticotectales); (fibrae temporopontinae); (fibrae corticothalamicae); (radiatio optica), яку раніше називали коліно–шпорними волокнами (fibrae geniculocalcarinae); (radiatio acustica), яку раніше називали коліно–скроневими волокнами (fibrae geniculotemporales).
155. Півкулі великого мозку: частини. Підкіркові ядра (базальні ганглії). Нюховий мозок. 1ша пара черепних нервів. Провідні шляхи нюхового аналізатора.
- Головний мозок людини складається з двох півкуль, лівої і правої , які розділені між собою поздовжньою щілиною. Кожна з цих півкуль має зовнішній шар сірої речовини в корі, нижче якого знаходиться внутрішній шар білої речовини. Півкулі пов'язані між собою corpus callosum), дуже великим пучком нервових волокон. Окрім мозолистого тіла існують і менші з'єднання півкуль — передня спайка, задня спайка і склепіння.
Крупні борозни й щілини розділяють кожну півкулю на частки: lobus frontalis),lobus parietalis), lobus occipitalis), lobus temporalis) , cortex insularis) і limbus
На латеральній поверхні півкулі - sulcus centralis cerebri) і sulcus lateralis cerebri).
Спереду від sulcus centralis) розташована лобова частка, з-заду — тім'яна. Знизу лобова частка відокремлена «боковою борозною» від скроневої частки. Тім'яно-потиличною борозною потилична частка відокремлена від тім'яної. В глибині бокової борозни знаходиться cortex insularis). Ця частка прикрита частинами тім'яної, скроневої та лобової часток. На медіальній поверхні півкулі поруч із мозолистим тілом розташована його лімбічна частка, що відокремлена від інших часток sulcus cinguli)
До базальних ядер відносяться:
Хвостате ядро (вигнуте ядро)Сочевицеподібне ядро (має вигляд випуклої лінзи). Воно складається із:Лушпини іБлідої кулі.
Бліда куля- палеостріатум. Хвостате ядро і лушпнина філогенетично -неостріатум.
В широкому значенні (функціонально) до базальних ядер додатково відносять:
Чорну субстанцію (розташована в середньому мозку)та Субталамічне ядро
Нюховий мозок (rhinencephalon) є філогенетично найдавнішою та морфологічно найменшою і найглибшою структурою кінцевого мозку людини.
У нюховому мозку виділяють:(lobus olfactorius anterior); (грушоподібну частку), lobus olfactorius posterior (lobus piriformis); (hippocampus), який розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку.
До складу передньої нюхової частки входять:bulbus olfactorius;tractus olfactorius, gyrus olfactorius medialis et gyrus olfactorius lateralis; (trigonum olfactorium), до складу
якого належать: (substantia perforata anterior), (stria diagonalis), (tuberculum olfactorium);(аrea septalis).
До складу задньої нюхової частки входять:gyrus parahippocampalis; та (corpus amygdaloideum), яке також відносять до базальних ядер.
До складу hippocampus входять: subiculum;cornu Ammonis;gyrus dentatus;та рудиментарні утворення морського коника
(indusium griseum et stria diagonalis).
Г) І пара черепних нервів – нюховий нерв
Перша пара черепних нервів – нюховий нерв (n. olfactorius) за функцією належить до нервів спеціальної чутливості, а за розвитком є похідним нюхового мозку).
olfactorius починається від слизової оболонки regio оlfactoria носової порожнини 15–20 тонкими безмієліновими нервами, які називаються нюховими нитками (fila olfactoria). Fila olfactoria є аксонами нюхових нейросенсорних епітеліоцитів (біполярних нейронів), розміщених в regio olfactoria. Fila olfactoria входять через дірчасті отвори дірчастої пластинки решітчастої кістки в порожнину черепа і закінчуються в парній нюховій цибулині (bulbus olfactorius).
Нюхова цибулина назад продовжується в (tractus olfactorius), який переходить у трикутне розширення – (trigonum olfactorium), що лежить спереду від передньої пронизаної речовини (substantia perforata anterior). У ділянці вказаного трикутника волокна нюхового шляху розходяться на дві (інколи – на три та більше) смуги: присередню нюхову смугу (stria olfactoria medialis) та бічну нюхову смугу (stria olfactoria lateralis). Ці нюхові смуги, а також діагональна смуга (stria diagonalis) доволі чітко відмежовують передню пронизану речовину з трьох сторін.
156. Борозни і звивини півкуль головного мозку. Ядра аналізаторів. Дослідження В.О.Беца. Цитоархітектоніка кори головного мозку.
Основні борозни і закрутки півкуль великого мозку:
1) центральна борозну (борозна Роланда) — проходить ззаду від середини півкулі з медіальної (присередньої) поверхні великого мозку згори вниз і ззаду наперед;
2) бічна (латеральна) борозна (щілина Сільвія) — тягнеться по верхньобічній поверхні, починаючись від нижньої поверхні мозку і йдучи вгору і назад;
3)тім'янопотилична борозна — піднімається вертикально по медіальній (присередній) поверхні
За допомогою трьох борозен уся поверхня півкуль розділена на такі частки:
1) лобову (частина півкуль перед центральною борозною);
2) тім'яну (розташована за центральною борозною);
3) потиличну частку (міститься позаду тім'янопотиличної і нижче від бічної борозни);