УРОКИ ФІЗИКИ

9 КЛАС

Орієнтовний розподіл навчального часу

№ з/п	Тема	Кількість годин
Кількість годин на тиждень		2
Кількість годин на рік		70
1-й семестр		33
Електромагнітні явища		47
1	Електричне поле	6
2	Електричний струм	31
2-й семестр		37
3	Магнітне поле	10
4	Атомне ядро. Ядерна енергетика	14
5	Узагальнюючі уроки	3
	Резерв навчального часу	6

Умовні позначки

Підр.: Божинова Ф. Я., Кирюхіна О. О., Кирюхін М.М.Фізика. 9 клас. Підручник для середніх загальноосвітніх шкіл.— Х.: Ра­нок, 2009.

Зб.: Ненашев І. Ю. Фізика. 9 клас. Збірник задач.— Х.: Ранок,

2009.

Д.: Кирик Л. А. Фізика. 9 клас. Різнорівневі самостійні й тема­тичні контрольні роботи.— Х.: Гімназія, 2009.

Домашнє завдання

рів1 — задачі середнього рівня складності.

рів2 — задачі достатнього рівня складності.

рів3 — задачі високого рівня складності.

Урок 1/1

Тема. Заряд й електромагнітна взаємодія

Мета уроку: познайомити учнів із явищем електризації тіл; довести існування двох типів зарядів і пояснити їхню взаємодію.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

План уроку

Демонстрації	6 хв	1. Електризація різних тіл. 2. Два роди електричних зарядів. 3. Взаємодія наелектризованих тіл. 4. Провідники й непровідники електрики
Вивчення нового матеріалу	32 хв	1. Знайомимо з електричним зарядом і його носіями. 2. Два типи електричних зарядів. 3. Згадаємо про йони. 4. Розрізняємо провідники й діелектрики
Закріплення вивченого матеріалу	7 хв	1. Контрольні питання 2. Розв'язання якісних задач

---

вивчення нового матеріалу

1. Знайомимо з електричним зарядом і його носіями

Історія вивчення електрики цікава й повчальна. Деякі, най­більш значущі історичні приклади, можна використати на уроках для підвищення інтересу до теми.

Грецький філософ Фалес Мілетський, що жив у 624-547 р. до нашої ери, відкрив, що бурштин, потертий об хутро, набуває властивості притягувати дрібні предмети — пушинки, соломинки тощо. Ця властивість протягом ряду сторіч приписувалася тільки бурштину, від назви якого й виникло слово «електрика».

Одним з фундаторів учення про електрику є Вільям Гільберт (1540-1603, Англія). Він був одним із перших учених, що затвер­дили експеримент як основу дослідження. Він показав, що під час тертя електризується не тільки бурштин, але й багато інших речо­вин і що притягують вони не тільки порошини, але й метали, дере­во, папір, камінчики й навіть воду та олію.

Наступним етапом у розвитку вчення про електрику були до­сліди німецького вченого Отто фон Геріке (1602—1686). Він по­будував першу електростатичну машину, засновану на принципі тертя. За допомогою цього приладу Геріке виявив, що, крім при­тягування, існує й електричне відштовхування.

Переконатися в існуванні електричної взаємодії можна за до­помогою простих дослідів з електризації.



У ході дослідів необхідно звернути увагу учнів на те, що наелек­тризовані тіла взаємодіють один із одним з різними силами. Чому? Намагаючись розібратися з цим питанням, підводимо учнів до ви­значення поняття «електричний заряд».

Щоб мати можливість кількісно визначати інтенсивність елек­тромагнітної взаємодії, фізики, за аналогією з масою, що визначає міру гравітаційної взаємодії частинок (тіл), увели ще одну фізичну величину — електричний заряд.

• 
  Електричний заряд — це властивість тіл або часток, що ха­рактеризує інтенсивність їхніх електромагнітних взаємодій.
  

Природа «носіїв» електричних зарядів тривалий час залиша­лася загадковою. Перший крок до її розгадки зробив англійський учений Дж. Дж. Томсон 1897 року. Він виявив, що при потужних електричних розрядах виникають потоки надзвичайно легких електрично заряджених частинок.

Відкриту Томсоном частинку на честь електрона-бурштину — «першої електричної речовини» — назвали електроном. Електрон був першою з відкритих ученими елементарних частинок, тобто дрібних частинок речовини.

---

Наступний крок до розгадки природи електрики зробив на по­чатку ХХ століття англійський учений Резерфорд. Досліджуючи будову атома, він довів, що в центрі атома перебуває дуже мале по­зитивно заряджене ядро, у якому зосереджена майже вся маса ато­ма, а негативно заряджені електрони рухаються навколо ядра.

Так з'ясувалося, де саме всередині речовини «зосереджені» по­зитивні й негативні заряди: позитивні — у ядрах атомів, а негатив­ні — в електронах.

2. Два типи електричних зарядів

На початку XVIII століття французький учений Шарль Дюфе пояснив притягування й відштовхування наелектризованих тіл існуванням двох типів електричних зарядів: якщо тіла мають елек­тричні заряди того самого типу, вони відштовхуються, а якщо різ­них типів, то притягуються.

Американський учений Бенджамін Франклін запропонував назвати електричні заряди одного типу позитивними, а іншого типу — негативними. Обґрунтовував він це тим, що тіла, які мають заряди різних типів, можуть, контактуючи одне з одним, повністю розрядитися, тобто втратити заряди. А це нагадувало додавання рівних за модулями чисел різних знаків, коли в результаті одер­жуємо нуль.

Узагальнюючи дослідні дані про взаємодію заряджених тіл і частинок, можна зробити висновок:

• 
  однойменно заряджені тіла відштовхуються, а різнойменно заряджені — притягуються.
  

Електричний заряд переноситься тільки зарядженими частин­ками: електричного заряду без частинок не існує. Заряджені час­тинки називають носіями електричного заряду. Пам'ятаючи про це, ми будемо, однак, для стислості називати іноді заряджені час­тинки просто зарядами.

Найбільш «активний» носій електричного заряду — електрон, що обумовлено насамперед його малою масою. Наприклад, елек­трони є носіями заряду в металах.

Багатьма дослідами було доведено, що всі відомі елементарні частинки або не мають електричного заряду (такі частинки назива­ються нейтральними), або мають заряд, кратний за модулем заряду електрона. Тому модуль заряду електрона назвали елементарним електричним зарядом. Елементарний електричний заряд познача­ється e.

Найменший позитивний заряд — це заряд протона, що за моду­лем дорівнює заряду електрона.

Під час електризації двох тіл загальна кількість електронів у цих тілах залишається незмінною. Тому позитивний заряд, який здобуває одне з тіл, дорівнює за модулем негативному заряду, що здобувається іншим тілом. У цьому виражається закон збереження електричного заряду:

---

• 
  електрично ізольованій системі алгебраїчна сума зарядів всіх тіл залишається незмінною.
  

У СІ одиницею електричного заряду є кулон (Кл). Ця одиниця визначається через одиницю сили струму — ампер (А). Заряд електрона дорівнює e = 1,6 10^-19Кл .

3. 
   Згадаємо про йони
   

Переносити електричний заряд можуть і йони — атоми, що втратили або здобули один або кілька електронів. Атом, що втра­тив електрон (електрони), стає позитивно зарядженим іоном, а той, що здобув електрон, — негативно зарядженим.

Наприклад, у розчині кам'яної солі (хімічна формула NaCl) носіями електричного заряду є позитивно заряджені йони натрію й негативно заряджені йони хлору.

4. 
   Розрізняємо провідники й діелектрики
   

Електрони в металах можуть переміщатися по всьому шматку. А в багатьох розчинах солей, кислот і лугів по всьому об'єму мо­жуть переміщатися йони (такі розчини називають електролітами).

У загальному випадку заряджені частинки, які можуть перемі­щатися по всьому об'єму тіла, називають вільними зарядами (у ви­падку металів — вільними електронами), а речовини, що містять вільні заряди, називають провідниками.

Оскільки живі тканини містять розчини солей, вони, звичайно, є провідниками (зокрема, провідником є тіло людини).

Якщо помістити провідник в електричне поле, то вільні заря­ди, що перебувають у ньому, почнуть рухатися, й у провіднику ви­никне спрямований рух зарядів, тобто електричний струм.

Провідники тому так і називаються, що вони проводять елек­тричний струм.

У багатьох речовинах: газах, що перебувають за не занадто ви­сокої температури, різних рідинах (у тому числі дистильованій воді), склі, пластмасах, гумі тощо — вільних зарядів немає. Такі речовини називають діелектриками (або ізоляторами, оскільки вони не проводять електричний струм і тому ізолюють провідники один від одного).

Питання до учнів у ході викладу нового матеріалу

? Як можна визначити, чи заряджені тіла?

? Як показати, що при зіткненні електризуються обидва тіла?

? Як передати електричний заряд від одного тіла іншому?

? Як взаємодіють між собою: а) дві ебонітові палички, натерті хутром; б) ебонітова паличка, натерта хутром, і скляна па­личка, натерта шовком?

? Як ви розумієте фразу «електричний заряд є дискретним»?

---

? Що таке електризація тіл? У який спосіб можна наелектри­зувати тіла?

? Чи можуть тіла мати заряд в 1,5 рази більше або менше заряду електрона?

? У чому полягає відмінність провідників від діелектриків?

закріплення вивченого матеріалу

1. 
   Які досліди доводять, що існують електричні заряди двох ти­пів?
   
2. 
   Іноді під час фарбування пульверизатором металевої поверхні їй передають заряд одного знака, а крапелькам фарби — заряд протилежного знака. Для чого це потрібно?
   
3. 
   Чи можна наелектризувати ебонітову паличку шляхом тертя об ебонітову пластинку?
   
   
   Що ми дізналися на уроці
   

   • 
     Електричний заряд — це властивість тіл або частинок, що ха­рактеризує інтенсивність їхніх електромагнітних взаємодій.
     
   • 
     Існують два типи електричних зарядів — позитивні й нега­тивні.
     
   • 
     Однойменно заряджені тіла відштовхуються, а різнойменно за­ряджені — притягуються.
     
   • 
     Закон збереження електричного заряду: в електрично ізольова­ній системі алгебраїчна сума зарядів всіх тіл залишається не­змінною.
     
   • 
     У СІ одиницею електричного заряду є кулон (Кл).
     
   • 
     Речовини, що містять вільні заряди, називають провідниками.
     
4. 
   Чому, коли розчісують сухе волосся, воно прилипає до пласт­масового гребінця?
   
5. 
   Чому вважається, що в природі існують тільки два роди елек­тричних зарядів?
   

Домашнє завдання

1. 
   Підр.: § 1.
   
2. 
   Зб.:
   

рів1 — № 1.14;1.15;1.16;1.17,1.18.

рів2 — № 1.40;1.42;1.44;1.46,1.50.

рівЗ — № 1.68, 1.69; 1.70; 1.72; 1.75.

Коментуючи домашнє завдання, учитель указує на його «різнорівневість»: учням пропонується самим вибирати домашнє за­вдання за рівнем складності (середній, достатній і високий). При цьому учень уже не зможе сказати: «Я не зміг розв'язати задачу», тому що завдання першого рівня дуже прості й не повинні викли­кати труднощів під час їх розв'язання. Разом з тим, слабкий учень, розв'язавши прості задачі та переконавшись у своїх силах, може спробувати виконати домашнє завдання вищого рівня.

Учитель може заздалегідь роздрукувати аркуші з номерами домашнього завдання (наприклад, на один урок, на місяць або на чверть) і роздати учням. При цьому можна запропонувати дітям вклеювати ці аркуші собі в зошит і під ними записувати розв'язання домашніх завдань.

Це полегшує контроль для вчителя й забезпечує самоконтроль для учнів.

Урок 2/2

Тема.

---

Смотрите также файлы

• Содержание Этапы развития цифрового телевидения.doc

• 1 раздел правоохранительные органы и правоохранительная деятельность.docx

• Кустов Никита рсо3.docx

• Тема 25. Пародонтальная хирургия. Операции на костной ткани челюстей альвеолотомия и альвеолоэктомия.docx

• Состояние ЗавершеныЗавершен пятница, 28 Апрель 2023, 00 56Прошло.pdf