Особливості індивідуального психологічного консультування керівників організацій з проблем управління

Як зазначалося, операційно-технологічний компонент моделі психолого-управлінського консультування є системою різних методів і форм, які використовують практичні психологи у процесі консуль­тування керівників. У цьому підрозділі будуть розглянуті основні з них — індивідуальні та групові форми консультування.

Індивідуальне психологічне консультування як форма психологічної діяльності належить до методів психологічного впливу і останнім чим їм швидко розвивається, що є закономірним, оскільки психологічна наука ґрунтовно впроваджується в різноманітні галузі особистого та суспільного життя людини.

ІІсихологічне консультування, зокрема індивідуальне, як одна і із форм роботи психолога застосовується практично у будь-якій сфері, використовуються психологічні знання.

Ми виходимо з того, що психологічне консультування — це насамперед допомога здоровій людині у подоланні труднощів, які виникають у різних сферах діяльності людини, у тому числі у професійній. Отже, індивідуальне психологічне консультування — це психологічна допомога конкретній психічно здоровій людині в ситуації життєвих ускладнень. Психологічне консультування пов’язане з тим, що психолог-консультант допомагає людині усвідомити проблему і знайти шляхи її розв'язання чи зміни. Індивідуальне психологічне консультування часто передбачає корекцію установок, поведінки певної людини, проте не пов'язане з глибинними змінами в її свідомості.

Індивідуальне психологічне консультування має досить широкке практичне застосування: шкільне консультування, профконсультування, консультування з проблем сім'ї та шлюбу (родинне) та ін. Останнім часом у зарубіжній та вітчизняній практиці було започатковано і успішно розвивається консультування в організаціях як вид соціально-психологічної допомоги керівникам в аналізі та розв'язанні проблем (проблеми управління людськими ресурсами, кадрова політика, прийняття управлінських рішень, розвиток організації в цілому тощо). Цей вид індивідуального консультування і є предметом нашого аналізу.

Зазначимо, наприклад, що у віковій та педагогічній психології типологічне консультування традиційно виконує навчальну, просвітницьку розвиваючу функцію, у його межах іноді здійснюються коригуючі впливи, але цей вид психологічної допомоги, що спирається на результати психодіагностичних методик, здебільшого полягає у наданні порад і рекомендацій.

Психолого-управлінське консультування в організаціях забезпечує психологічну допомогу окремим учасникам процесу діяльності і організації (насамперед керівникам) у ситуаціях ускладнень, при виникненні проблем, пов'язаних як з управлінням організацією в цілому, так і з психологічною сферою керівників і працівників організації.

---

Дослідження лабораторії психології управління (див. підрозд. 2.1) засвідчили, що більшість керівників організацій (70,7 %) вважають доцільним саме індивідуальне психолого-управлінське консультування "керівник — психолог", решта (29,3 %) — групове консультування "психолог — управлінська команда". При цьому консультування, на думку керівників, ефективніше, якщо його здійснює "власний" пси­холог у межах організації, на що вказали 42,5 % опитаних керів­ників організацій. Цей показник є найвищим серед інших органі­заційних форм проведення консультування. Психологи під час проведення з ними інтерв'ю також зазначили, що керівники віддають перевагу індиві­дуальному психологічному консультуванню (69,6 %) порівняно з груповим психологічним консультуванням (8,8 %). У виборі фор­ми консультування заступниками керівників і керівників під­розділів простежується така сама тенденція: індивідуальне кон­сультування — 64,8 %, групове — 12,0 %. Зовсім інша картина спостерігається, коли клієнтами є працівники (60,8 і 56,8 %). Така розбіжність у виборах форми консультування пояснюється специ­фікою і складністю управлінських проблем керівників та їхнім ви­соким статусом, що вимагає індивідуального підходу до консуль­тативної взаємодії.

З'ясуємо, як же має здійснюватися психолого-управлінське кон­сультування в організації. У класичному підході до психологічного консультування правомірно вважається, що індивідуальне психоло­гічне консультування — це консультативна взаємодія консультан­та і клієнта, організована за певними правилами для досягнення кон­кретної мети. Різні автори називають основні методи консультативної взаємодії по-різному: бесіда, діалог, діалог-консенсус, проблемний аналіз тощо. Проте незважаючи на відмінність у назвах спільною для всіх згаданих методів є наявність по-особли­вому структурованого діалогу, який одночасно є і методом дослід­ження проблеми, і методом коригуючого впливу на клієнта.

Аналіз літературних джерел показує, що консультативна взаємо­дія має складну структуру і поділяється на послідовні взаємопов'я­зані етапи. Причому ефект консультування досягається за умови тех­нологічно правильного здійснення цієї взаємодії. Так, Ю. Альошина, звертаючи увагу на певну умовність такого підходу, поділяє консультаційну бесіду на чотири етапи.

1. Знайомство та початок бесіди.

На цьому етапі психолог формулює можливості психологічної до­помоги, вказує на гарантію анонімності. Потрібно також наголосити на тому, що психологічна допомога може бути надана тільки тим, хто її потребує і хто за нею звертається, тобто психолог відмовляється задовольняти прохання, які безпосередньо не стосуються клієнта.

2. Розпитування клієнта, формулювання і перевірка консуль­тативних гіпотез.

Це найтриваліший і найскладніший для здійснення етап, оскільки він потребує уваги психолога щодо збирання корисної інформації про клієнта: історії виникнення проблеми; стосунків клієнта з усіма дійовими особами його розповіді; уявлення клієнта про причини проблеми тощо. Крім того, після отримання потрібного обсягу інфор­мації психолог має сформулювати консультативну гіпотезу (або кіль­ка гіпотез) і перевірити її.

---

3. Здійснення психокорекційного впливу.

Вплив не повинен бути у формі поради чи рекомендації. Засто­совуючи різноманітні техніки, наприклад акцентування уваги на про­тиріччях у розповіді клієнта, психолог змушує його інакше подиви­тись на те, що відбувається, пропонує незвичайне для клієнта бачен­ня його життєвої ситуації. Психолог, не даючи конкретних порад і рекомендацій, зобов'язаний допомогти клієнтові знайти альтернативу поведінки і вибрати найпридатніший для ситуації варіант. Іноді на цьому етапі з'ясовується, що процес взаємодії з клієнтом потребує продовження.

4. Завершення консультативної бесіди.

На останньому етапі, тривалому за часом, підбиваються підсумки бесіди, узагальнюється те, що відбулося під час зустрічі. Якщо про­цес незавершений, то саме на цьому етапі домовляються про по­дальші зустрічі, домашні завдання тощо. Прощання з клієнтом ко­ротке, але має ритуальний характер (проводжання до дверей, теплі слова, звертання на ім'я).

Особливий метод ведення діалогу, розроблений згідно із теорією К. Роджерса для впливу на внутрішню позицію людини, на її переконання, але не для порад і наказів, застосовують у своїй роботі московські вчені (О. Усанова та ін.), називаючи його діалог-консенсус. Консультування, як встановили О. Усанова з колегами, найефективніше, якщо використовувати таку структуру дій:

1. Введення клієнта в ситуацію.

2. Опис проблеми та реконструкція внутрішнього світу суб'єкта, його відчуттів і думок.

3. Зміна ролей, аналіз і виокремлення основної проблеми.

4. Вибір мети і прийняття її.

5. Розробка шляхів досягнення мети.

6. Прийняття рішення.

7. Підготовка до виконання рішення.

8. Психологічна підтримка клієнта у процесі реалізації рішення.

0. Бондаренко на основі вже відомих описів у літературі та власного практичного досвіду вирізняє такі етапи індивідуального консультативного процесу:

1) початковий — входження в ситуацію психологічної допомоги;

2) діяння та прожиття ситуації психологічної допомоги;

3) оволодіння новим досвідом;

4) входження до повсякденності із збагаченим новим досвідом.

Г. Абрамова основним методом психологічного консультуван­ня вважає інтерв'ю, яке завжди індивідуалізоване і передбачає спільну для психолога з клієнтом побудову предмета взаємодії, а саме: різних модальностей психічної реальності клієнта (це можуть бути його думки, переживання). Найчастіше пропонується п'ятикрокова модель інтерв'ю, кожний крок (стадія) якої має оригінальну авторську назву:

1. Структурування, досягнення взаєморозуміння. Метафорична назва: "Привіт!"

2. Збирання інформації про контекст теми, виокремлення пробле­ми, ідентифікація потенційних можливостей клієнта. Метафорична на­зва: "У чому проблема?"

3. Фаза усвідомлення бажаного результату, якого прагне досяг­ти клієнт під час консультування. Метафорична назва: "Чого Ви хо­чете досягти?"

---

4. Вироблення альтернативних рішень для розв'язання пробле­ми. Процес може бути розтягнутий в часі через ригідність клієнта або ж очікування прямих директивних рекомендацій від психолога. На цій стадії психологу доводиться бути особливо уважним: не всі рішення, правильні з його погляду, можуть бути такими для клієнта. Метафорична назва: "Що ще можна зробити?"

5. Узагальнення попередніх стадій, перехід від навчання до дій, аналізу почуттів клієнта у його повсякденному житті, поза ситуацією інтерв'ю. Метафорична назва: "Ви будете робити це?"

В узагальненні, яке робить після інтерв'ю психолог, враховуються індивідуальні та культурні особливості клієнта, визначені на перших стадіях інтерв'ю.

Проблемно-орієнтований підхід до теорії та практики психо­логічного консультування, запропонований її. Горностаєм, С. Васьківською, передбачає процес консультування як всебічний аналіз психологічних проблем клієнта, що ґрунтується на узагальненні різних теоретичних підходів. Основним методом проблемно-орієнто­ваного підходу є проблемний аналіз, який складається з п'яти етапів:

1) аналіз змісту скарги клієнта — етап знайомства, встановлення контакту і всебічного вивчення скарги клієнта;

2) аналіз психологічної ситуації — етап вивчення контексту про­блемної ситуації та прогнозування можливого розвитку ситуації;

3) аналіз психологічних проблем — найважливіший етап, впро­довж якого визначаються реальні психологічні проблеми клієнта (ви­сування первинних гіпотез, їх перевірка), формулюється психологічний діагноз і психологічний висновок — психологічна інтерпретація;

4) формулювання терапевтичного завдання — етап корекційного чи терапевтичного впливу;

5) вирішення терапевтичного завдання — етап щодо виконання конкретних корекційних дій. На цьому етапі вибираються конкретні, відповідні до ситуації та умов, засоби і способи психологічної допо­моги (різні методики та техніки), аналізується результативність пси­хологічної допомоги.

Навіть такий побіжний аналіз методів (бесіда, діалог, діалог-консенсус, проблемний аналіз) щодо основних підходів до індивідуаль­ного психологічного консультування свідчить про їх схожість. Крім організаційної подібності всі ці методи об'єднують специфічні відно­сини в системі "психолог — клієнт". Слідом за К. Роджерсом їх можна назвати "стосунками, що допомагають", в яких просте­жується сприяння психолога особистісному розвитку клієнта, кращій життєдіяльності, становленню його зрілості та ін.

"Стосунки, що допомагають", базуючись на ідеях гуманістичної психології, бажані й тоді, коли йдеться про консультативну взаємо­дію психологів і керівників організацій.

Класичні підходи до індивідуального психологічного консульту­вання так чи інакше психологи використовують в організаціях у разі звернення керівників і працівників з проблем внутрішньоособистісного характеру та міжособистісних стосунків.

---

Однак у практиці психолога організації є ще один вид консуль­тування керівників — із загальних проблем діяльності та розвитку організації, так зване організаційне консультування. Це консульту­вання з проблем іміджу організації, визначення пріоритетних на­прямків і форм функціонування організації, гуманізації управлінсько­го процесу тощо.

Психологічне консультування організацій має певну специфіку і, як зазначалося, найпомітнішими його течіями є організаційно-індус­тріальна та клінічно-консультативна. Основними стратегіями організаційного консультування є консультування за ресурсами та за процесом.

Організаційне консультування за процесом на перший план ви­суває організаційні процеси, людські стосунки та управління ними. Таке консультування має свої формальні фази: підготовка; діагнос­тика; планування дій; впровадження; завершення.

На фазі діагностики докладно вивчається проблема; на фазі планування дій приймаються рішення про те, які саме зміни потрібні. Альтернативні варіанти оцінюються і пропонуються на вибір замов­нику, після чого планується впровадження прийнятих рішень. На фазі впровадження важлива допомога психолога-консультанта у вису­ванні та корекції пропозицій, а також у навчанні. На фазі завершен­ня для консультанта важливе значення має правильне оцінювання проведених дій. На всіх стадіях особливо важливими є взаємодія та співробітництво консультанта і клієнта.

Елементи тих чи інших підходів до індивідуального психолого-управлінського консультування психологи використовують залежно від проблеми, з якою до них звернулись, а також від видів психологіч­ної допомоги, на яку сподіваються.

Дослідження показали (табл. 2.5), що найчастіше керівники орга­нізацій віддають перевагу такій формі психологічної допомоги, як психологічна експертиза (40,4 %). На друге місце за значущістю ке­рівники поставили такий вид психологічної допомоги, як забезпечен­ня клієнтів психологічною інформацією (35,1 %), на третє — прове­дення психодіагностики (30,8 %), на четверте — надання психоло­гом рекомендацій та порад з приводу якихось конкретних проблем і питань (30,8 %), на п'яте — власне консультаційна бесіда (29,7 %). Психологічну допомогу щодо виконання психологом їхніх конкрет­них завдань керівники поставили на останнє місце (8,5 %).

Таблиця 2,5 Види психологічної допомоги у виборі керівників організацій

Вид психологічної допомоги	Відсоток загальної кількості опитаних
Проведення психологічної експертизи нарад, засідань, інших заходів у колективі Забезпечення клієнтів психологічною інформацією Проведення психодіагностики Надання рекомендацій та порад Власне консультаційна бесіда Виконання конкретних завдань керівника Інші види допомоги (проведення соціально-психологічних тренінгів, ділових ігор тощо)	40,4 35,1 30,8 30,8 29,7 8,5 1,0

---

Смотрите также файлы

• ОСНОВЫ ХИМИИ НЕФТИ И ГАЗА.doc

• Питання до модульної контрольної роботи.doc

• умк Римское право каз 10-11 СДУ 1-курс.doc

• Предпринимательская деятельность в шоу бизнесе.doc

• Лекция 5 МонтажПЛ.doc