ВУЗ: Луганский государственный университет внутренних дел им. Э.А. Дидоренко
Категория: Учебное пособие
Дисциплина: Психология
Добавлен: 08.02.2019
Просмотров: 1104
Скачиваний: 6
Дещо інша ситуація спостерігається при аналізі відповіді психологів на запитання інтерв'ю щодо видів психологічної допомоги, яку вони надають керівникам (табл. 2.6). Психологи вказують, що найчастіше їх допомога керівникам полягає в забезпеченні їх психологічною інформацією (65,6 %). Проведення психодіагностики посідає друге місце серед видів психологічної допомоги керівникам організацій (60 %), власне консультаційна бесіда — третє (58,4 %), надання психологами рекомендацій та порад керівникам — четверте (55,2 %), а виконання їх конкретних завдань — п'яте (49,6 %). На останньому місці перебуває проведення психологічної експертизи (25,6 %).
Більший відсоток усіх названих видів психологічної допомоги у психологів порівняно з керівниками, можна пояснити тим, що, по-перше, проблематика опитування важливіша для психологів, адже це є змістом їхньої діяльності, по-друге, серед директорів-респондентів були й такі, які реально з психологові не працювали через відсутність психологічної служби в організації, а відповідали на запитання гіпотетично, уявляючи, чому саме вони віддавали б перевагу, якби така служба існувала.
Таблиця 2.6 Види психологічної допомоги керівникам організацій
|
Вид психологічної допомоги |
Відсоток загальної кількості опитаних |
|
Забезпечення психологічною інформацією Проведення психодіагностики Власне консультаційна бесіда Надання рекомендацій та порад Виконання конкретних завдань керівників Проведення психологічної експертизи (аналіз нарад, інших освітніх заходів) |
65,6 60,0 58,4 55,2 49,6 25,6 |
Незалежно від форми надання психологічної допомоги здебільшого, коли йдеться про індивідуальне психолого-управлінське консультування, до завдань психолога входять уважне вислуховування суті проблем клієнта; розширення уявлень про себе і про інших людей; допомога клієнтові у встановленні ступеня власної вини та відповідальності.
Завдання психолога-консультанта з проблем управління полягає, по суті, у стимулюванні та підтримці керівника чи працівників організації, у яких виникли проблеми, що стосуються управління організацією, перебувають у критичній ситуації. Психолог забезпечує зворотний зв'язок через відображення, роз'яснення існуючої проблеми і, таким чином, допомагає клієнтові її розв'язати.
Основне завдання психолога-консультанта з проблем управління, як і з будь-яких інших проблем, — знаходження оптимального способу розв'язання проблеми спільно з людиною, яка звернулася за допомогою, будь-то порада, інформація, власне консультування тощо.
За будь-якої форми надання психологічної допомоги керівникам організацій важливим є дотримання психологом-консультантом певних принципів поведінки. Це не тільки забезпечує психологові етичний бік професійної діяльності, а й є запорукою успіху психологічного впливу.
Розглянемо найважливіші етичні вимоги, на думку цих авторів:
1. Доброзичливе і безоціночне ставлення до клієнта. Основою світогляду психолога (за умови ефективного навчання) є уявлення про труднощі, протиріччя природи психіки і поведінки людини, про відсутність якихось звичайних, буденних норм і догм, у межах яких клієнт може бути однозначно оцінений.
2. Орієнтація на норми і цінності клієнта.
Психолог має орієнтуватися на загальноприйняті соціальні норми і правила, що сприяє відкритості та щирості клієнта й ефективності процесу консультування.
3. Заборона давати поради.
Цей принцип важливий для проведення власне індивідуальної психологічної консультації з особистісних проблем.
Зауважимо, що деякі автори вказують на можливість і навіть необхідність давати поради клієнтам. В організаційному ж консультуванні поради та рекомендації є формами надання психологічної допомоги.
4. Анонімність.
Без згоди клієнта будь-яка інформація, повідомлена ним, не може поширюватися. Винятком є ситуації, коли під час консультації психолог дізнається про щось, що становить загрозу для життя якоїсь іншої людини або самого клієнта. Навіть у такому випадку дії психолога мають бути вкрай обережними.
5. Розмежування особистих і професійних стосунків.
Цей принцип важливий для збереження об'єктивної і відстороненої позиції, необхідної для ефективного розв'язання проблем клієнтів.
В умовах організації дотримання цього принципу є особливо складним, оскільки психолог-консультант є членом колективу, а клієнти здебільшого також члени цього ж колективу.
6. Включення клієнта у процес консультування. Дотримання цього принципу досягається співробітницьким характером взаємодії консультанта і клієнта з активною позицією обох.
У літературі описуються принципи консультативної допомоги, до яких, крім згаданих, входять також інші.
Загальні етичні принципи, яких потрібен дотримуватися психолог під час індивідуального психологічного консультування, можна коротко сформулювати так:
1. Конфіденційність.
2. Усвідомлення психологом обмеженості власних можливостей.
3. Уникнення розпитування клієнта про деталі, що не стосуються обговорюваної проблеми.
4. Таке ставлення до клієнта, яке хотів би мати психолог стосовно себе.
Базовими терапевтичними установками під час індивідуального психологічного консультування є емпатія, позитивне ставлення, теплота, конкретність, конфронтація, аутентичність.
Емпатія — сприйняття психологом-консультантом світу очима клієнта. Розрізняють первинну емпатію — активне слухання для адекватного розуміння клієнта. Консультант, використовуючи мову клієнта, повинен показати останньому, що його зрозуміли; просунуту емпатію — додатково до активного слухання психолог відверто повідомляє клієнтові про свої почуття, які виникли у процесі взаємодії. При цьому, звичайно, потрібно враховувати рівень розуміння іншої сторони.
Позитивне ставлення — концентрація уваги на позитивному в мові та поведінці клієнта.
Теплота — невербальне вираження турботи про клієнта (посмішка, інтонація, поза тощо).
Конкретність — прагнення до конкретизації фактів і переживань, а також уважне ставлення до деталей.
Конфронтація — з'ясування розбіжностей у висловлюваннях клієнта. Психолог намагається знайти у свідомості клієнта альтернативні способи життя і посилатися на них, не вступаючи в особисте протистояння з клієнтом.
Аутентичність — конгруентність самому собі — спонтанна реакція на висловлювання клієнта. При цьому психолог залишається вірним самому собі і всім описаним вище терапевтичним установкам.
У практиці індивідуального консультування під час консультативної взаємодії застосовують різноманітні техніки, базові принципи організації діалогу з клієнтом.
Застосування спеціальних технік і дотримання принципів організації діалогу дозволяє психологові-консультанту виконати свою основну функцію — надати клієнтові необхідну психологічну інформацію, активізувати його власний потенціал для розв'язання власних проблем.
Технологія проведення бесіди передбачає застосування різноманітних технік, проте зловживати ними не варто. Техніки не завжди спрацьовують так, як очікується, або як це описується в літературі.
Важливим результатом є те, що відбуваються зміни. Ф. Фанч радить у випадку, коли техніка не спрацьовує, поміняти її на іншу.
Серед великого розмаїття найважливішими техніками, на наш погляд, є такі:
1. Обмеження мовлення консультанта (сприяє катарсису).
2. Наближення розмовної мови консультанта до мови клієнта (щоб не вкладати різний зміст у сказане, що призводить до суперечок).
3. Лаконічність і точність висловлювань консультанта (наприклад, задавання запитань: "Швидко... Чому?" — у контексті).
4. Аналіз емоційних переживань (запитання: "А що Ви відчули, коли..?" "А як Ви насправді ставитесь до..?").
5. Альтернативні формулювання. Вміння їх робити — важлива професійна навичка, яка залежить від теоретичних знань психолога у психотерапії та консультуванні.
6. Акцентування уваги на емоційних переживаннях (з контексту: "Я, зазвичай, при цьому мовчу... Мовчите?.. Чому?" І розвивати бесіду в глиб).
Акцентування уваги на емоційно забарвлених словах — перший крок до розуміння переживань. Мета: орієнтація на розуміння глибинних, особистісно значущих переживань.
7. Задавання парадоксальних запитань.
Мета: взяти під сумнів те, що клієнт вважає абсолютно очевидним або само собою зрозумілим.
Записні істини потрібно ставити під сумнів, оскільки вони є прикриттям. Варто змусити клієнта задуматися над тим, що криється для нього особисто за такими сентенціями. Це досягається за допомогою запитань типу "А чому б і не ..?"
8. Уточнювальні і поглиблюючі формулювання.
Мета: поступово переводити розповідь клієнта з поверхневого рівня переживань до більш глибоких. Дає змогу чіткіше характеризувати стан клієнта і його переживання.
9. Використання інтерпретації.
Для правильного використання інтерпретації потрібно, щоб:
1) клієнт був готовий до її прийняття;
2) момент бесіди був адекватним для формулювання інтерпретації (не завчасно, ня запізно і в контексті "тут і зараз").
Інтерпретація має бути короткою за формою, викладена мовою клієнта без тлумачень і уточнень.
10. Перефразування.
Ідея прийому: психолог, використовуючи скаргу чи зауваження клієнта, перефразовує їх, змінюючи таким чином, що все негативне, що спричинило негативні переживання, стає причиною позитивних емоцій, здатних якщо не повністю нейтралізувати негативні переживання, то суттєво зменшити їх значущість та інтенсивність. Однак слід враховувати стан клієнта, який може і не сприйняти адекватно перефразування.
Фактично у процесі консультування психологи використовують "впливаючий" та "розуміючий" стилі, кожен з яких характеризується своїми прийомами [15].
Прийоми "розуміючого" консультування.
1. Закриті запитання.
2. Відкриті запитання.
3. Мінімальне заохочення (повторення останніх двох-трьох слів клієнта, що заохочує його до продовження розповіді).
4. Перефразування.
5. Концентрація на почуттях (прояснення емоційного змісту).
6. Узагальнення.
Прийоми впливаючого консультування.
1. Вказівка (клієнта просять здійснити якісь конкретні дії).
2. Інформаційне повідомлення.
3. Вираження власних почуттів психолога.
4. Впливаюче узагальнення.
5. Інтерпретація.
Найчастіше досвідчені психологи-консультанти вдаються до узагальнюючого інваріанта, який містить універсальні техніки і прийоми [2; 17].
Аналіз процедури психолого-управлінського консультування в організаціях, проведений у межах дослідження лабораторії, свідчить, що основні позиції психолога-консультанта щодо клієнта залежать від його управлінського статусу та інших обставин.
На позицію психолога суттєво впливає також форма надання психологічної допомоги. Якщо це порада, рекомендації, надання інформації, то домінуючою швидше за все є вертикальна позиція психолога (психолог "над клієнтом" — термін Г. Абрамової [\]).
Коли психолог дає пораду, то передбачається, що він знає проблему краще від клієнта. Такий тип консультування доречний лише при передаванні інформації (відсутній вплив на клієнта).
Можлива вертикальна позиція психолога і клієнта, коли клієнт "над психологом". В організаціях таке трапляється досить часто в ситуації виконання психологом конкретних завдань, вказівок керівника.
Продуктивнішим є співробітництво психолога і клієнта на партнерських засадах при обопільній активності та паралельності. В умовах організації оптимальним є індивідуальне психолого-управлінське консультування на позиціях партнерства.
Становлять інтерес, на наш погляд, щодо цього результати проведеного дослідження виборів психологами у консультативній взаємодії позицій щодо різних категорій клієнтів — працівників організації (табл. 2.7). Було з'ясовано, що все-таки найчастіше у консультативній взаємодії переважає партнерський стиль.
Ефективність індивідуального психолого-управлінського консультування в будь-якій позиції клієнта щодо психолога значною мірою залежить від того, чи зміг психолог установити з клієнтом належний вербальний і невербальний контакт.
1. Вербальний контакт.
Засоби підтримки вербального контакту поділяються на прямі та непрямі (побічні).
До першої групи входять всі форми звернення до клієнта, який прийшов на прийом, спрямовані на встановлення з ним довірчих і відвертих стосунків, — підбадьорювання, похвала, висловлення підтримки тощо. Крім того, засоби підтримки вербального контакту мають особливий терапевтичний ефект.
До непрямих засобів вербального контакту належать називання імені клієнта, вираження згоди і схвалення під час його слухання.
2. Невербальний контакт.
Існує кілька сфер невербального контакту:
1) контакт очей (навскісний погляд кращий від інших, оскільки в разі потреби його можна відвести);
2) вираз обличчя (доброзичлива увага).
Психологу не слід забувати про пози і демонструвати відкриті жести.
Потрібно контролювати тон і гучність голосу: доречним є приглушений голос і м'який тембр.
Доцільне використання паузи, проте надмірна пауза провокує агресію щодо консультанта. Нормальна пауза триває не довше 30— 40 секунд.
Ефективності індивідуального психологічного консультування сприяє належна організаційна ситуація, яка включає в себе питання організації часу і простору.
Таким чином, індивідуальне психолого-управлінське консультування в організаціях має базуватися на врахуванні психологами його змісту, основних завдань, принципів та етапів проведення, використанні перевірених на практиці технік і технологій психологічної допомоги.
Специфіка здійснення групового психологічного консультування керівників організацій з проблем управління
Широкі можливості надання психологічної допомоги керівникам і працівникам організацій у розв'язанні проблем управління мають групові методи консультування.
Опитування психологів, проведене співробітниками лабораторії психології управління, показало, що досить велика кількість працівників організацій вважають за доцільне використання у психологічному консультуванні групової форми роботи (див. 2.1). На противагу працівникам організацій тільки 10,4 % опитаних керівників і 12 % ї;х заступників вказали на необхідність групового психологічного консультування з проблем управління (докладніше про це див. у т. 2.4.1). Отже, дослідження підтвердило, що значна частина суб'єктів організацій усвідомлює необхідність групового розв'язання актуальних проблем управління. А оскільки керівники організацій не мають чіткого уявлення про те, як це зробити на практиці, їх необхідно залучити до психологічного консультування в умовах групи.