ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.03.2024
Просмотров: 52
Скачиваний: 0
7. Правова охорона рослинного та тваринного світу. Рослинний світ є одним із компонентів навколишнього природного середовища та являє собою сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.
Відносини у сфері використання, відтворення та охорони рослинного світу регулюються законами України ”Про рослинний світ”, ”Про охорону навколишнього природного середовища”, ”Про природно-заповідний фонд України”, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Законодавство про рослинний світ регулює суспільні відносини у сфері використання, відтворення та охорони дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань.
Природні рослинні ресурси – це об’єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використанні населенням для виробничих чи інших потреб.
В залежності від екологічної, господарської, наукової, оздоровчої, рекреаційної цінності та за іншими ознаками природні рослинні ресурси поділяються на загальнодержавного та місцевого значення.
До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) об’єкти рослинного світу у межах внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтв загальнодержавного значення; б) лісові ресурси державного значення; в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України; г) рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України, а також й інші об’єкти, які можуть бути віднесені законодавством України.
До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Правова охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, які спрямовані на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України ”Про рослинний світ” охорона рослинного світу забезпечується шляхом:
- встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об’єктів рослинного світу;
- забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності;
- проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об’єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності;
- захистом земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, від ерозії, селів, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами й стоками, хімічними і радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу;
- створенням та оголошенням територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
- організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об’єктів рослинного світу;
- розвитком системи інформування про об’єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них;
- створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;
- занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань – до Зеленої книги України;
- встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів;
- здійсненням інших заходів та вимог щодо охорони рослинного світу, встановлених законодавством.
Тваринний світ є одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також базою для одержання промислової й лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.
Відносини у сфері використання, відтворення й охорони тваринного світу регулюються Конституцією України, законами України ”Про тваринний світ”, ”Про охорону навколишнього природного середовища”, ”Про мисливське господарство та полювання” та іншими нормативно-правовими актами.
Об'єктами тваринного світу є:
1) дикі тварини - хордові, в т. ч. хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби тощо) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі тощо) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;
2) частини диких тварин (роги, шкура тощо);
3) продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);
4) нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграцій.
Окремі види об’єктів тваринного світу можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Зокрема, об’єктом права державної або комунальної власності є об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами, організаціями державної або комунальної власності. Об’єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних і фізичних осіб.
Згідно чинного законодавства України можуть здійснюватися такі види використання об’єктів тваринного світу: 1) мисливство; 2) рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; 3) використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; 4) використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; 5) добування ( придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.
Використання об’єктів тваринного світу може здійснюватись на умовах загального та спеціального використання об’єктів тваринного світу (ст. 16-17 Закону України ”Про тваринний світ”).
Правова охорона тваринного світу являє собою систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об'єктів тваринного світу.
Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:
- встановлення правил та науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об’єктів тваринного світу;
- встановлення заборони та обмежень при використанні об'єктів тваринного світу;
- охорони середовища існування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;
- охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об’єктів тваринного світу;
- запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів;
- формування екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні;
- встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на територіях областей, міст;
- розроблення і впровадження програм щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення;
- розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та «банків» для зберігання генетичного матеріалу;
- встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;
- надання допомоги тваринам у разі їх захворювання або загрози загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;
- урахування питань охорони тваринного світу під час встановленні екологічних нормативів та здійснення господарської діяльності;
- регулювання вивезення за митний кордон України об’єктів тваринного світу;
- створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу та інші заходи та вимоги щодо охорони об’єктів тваринного світу.
8. Екологічна безпека. Екологічна безпека – це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.
В юридичній літературі виокремлюються суттєві юридичні ознаки екологічної безпеки, зокрема: 1) екологічна безпека є об’єктом екологічного права, складовою національної та транснаціональної безпеки; 2) наявність системи державно-правових та інших соціальних засобів запобігання виникненню різноманітних загроз шляхом регулювання екологічно небезпечної діяльності; 3) спрямованість системи екологічної безпеки на сферу екологічно ризикованих видів діяльності чи природних стихійних явищ, здатних призвести стан довкілля до рівня, небезпечного для життя і здоров’я людей, суспільства і держави; 4) попередження екологічно ризикованих дій, станів і процесів.
Класифікація видів екологічної безпеки може здійснюватися за різними чинниками: 1) залежно від територіальних факторів: глобальна (міжнародна), національна, регіональна, локальна; 2) за способом забезпечення: техногенно-екологічна безпека, природна безпека, економіко-екологічна безпека; 3) за об’єктами охорони: екологічна безпека навколишнього природного середовища та його компонентів; екологічна безпека суспільства та людини.