Файл: 5027.doc

Завдання: в процесі лабораторного заняття студенти повинні ознайомитись з будовою посудин різної місткості, навчитися готувати її до експлуатації та засвоїти правила їх експлуатації.

Матеріали та обладнання: посудини Дьюара СДС-5, СДС-30/2, СДС-50, рідкий азот, вага.

а) Теоретична частина

1. РІДКИЙ АЗОТ - безбарвна рідина питомою вагою 0.8 кг/л, яка кипить при температурі - 196° С. Потрапляючи на незахищені ділянки тіла, рідкий азот викликає тяжкі опіки. При попаданні рідкого азоту на шкіру, уражену ділянку необхідно швидко промити великою кількістю води і звернутися за допомогою до лікаря.

2. Металеві предмети (каністри, пінцети), витягнуті з рідкого азоту, можна брати руками у шкіряних рукавичках, працювати слід у захисних окулярах і щільному одязі. Штани мають бути без карманів та манжетів і закривати верх взуття, а рукавички - вільними, щоб при необхідності можна було легко їх зняти.

3. Посудину Дьюара з замороженою спермою необхідно ставити в приміщенні, яке добре вентилюється біля вікна, щоб через кватирку внизу з допомогою шланга можна було доливати рідкий азот. Приміщення обов'язково вентилюється за півгодини до роботи, або включається вентиляція на 10-15 хвилин. Заповнення азотом теплих порожніх посудин необхідно проводити поступово через гнучкий шланг при тискові в транспортному резервуарі не більше 0,5 атм. Гнучкий шланг опускається на дно посудини і надійно закріплюється до горловини, інакше струмінь азоту може викинути шланг з посудини і облити азотом людей, які стоять поблизу. Швидке заповнення теплих посудин призводить до викидання пари і великих краплин азоту.

4. В рідкому азоті завжди міститься рідкий кисень. Так як температура кипіння рідкого азоту (-196°С) нижча ніж кисню (-183°С), то в процесі тривалого використання посудини Дьюара поступово накопичується рідкий кисень. Відомо, що кисень підтримує горіння, а тому після 15-20 заправок зріджений газ з посудини Дьюара необхідно злити у безпечне місце, а потім в посудину залити свіжий азот.

5. Температура рідкого азоту підтримується на належному рівні (-196°С) тільки при його безперервному повільному випаровуванні. Тому категорично забороняється щільно закривати горловину посудини, особливо при її перевезенні. При герметизації посудини рідкий азот, що випаровується, створює високий тиск, який може призвести до її вибуху.

6. Не допускаються до експлуатації посудини Дьюара, в яких горловина і верхня її частина покриваються льодом, це свідчить про порушення термоізоляції. Такі посудини використовувати не можна. При щоденній експлуатації необхідно стежити, щоб в посудину Дьюара не потрапляли побічні предмети і домішки. Один-два рази на рік посудину відігрівають, очищують від домішок і дезінфікують.

7. При перевезенні посудин з рідким азотом на автомашинах та інших транспортних засобах необхідно надійно їх закріплювати, щоб запобігти падінню, пошкодженням та можливим вибухам.

8. Заморожену сперму дістають з посудини Дьюара металевим пінцетом, ручки якого необхідно обтягнути теплоізолюючим матеріалом, а кінці захватів попередньо охолоджувати в парах рідкого азоту.

9. Всі студенти, що працюють з рідким азотом повинні обов'язково пройти інструктаж на робочому місці, про що робиться відмітка в спеціальному журналі.

б) Практична частина

1. Підготовка посудини Дьюара до роботи. Посудину перед введенням в експлуатацію оглядають зовні і перевіряють на випаровуваність. До випробувань на випаровуваність допускаються посудини, в яких під час зовнішнього огляду не виявлено суттєвих дефектів (глибокі вм’ятини на корпусі, тріщини в зварних швах, викривлення осі горловини).

Випробування на випаровуваність проводиться в такому порядку:

• заливають посудину (без каністр) рідким азотом на 70-100% місткості;

• через дві доби після заливання посудини її зважують з точністю до 25г;

• через кілька діб (мінімум дві) проводять повторне зважування з тією ж точністю;

• різниця двох зважувань, поділена на інтервал часу в годинах, є випаровуваністю азоту в даній посудині, яка не повинна бути більша відповідно для посудини: СДС-30 - 12 г/год.; СДС-20 - 10 г/год.; СДС-5 – 9,5 г/год.

2. Будова посудини Дьюара

Посудина Дьюара - це двостінна ємкість, простір між стінками якої вакуумовано або заповнено ізоляцією (алюмінієвою фольгою і склопапером).

Один раз в рік посудина випробовується на випаровуваність. У випадку збільшення випаровуваності на 50% проти паспортного посудину ремонтують. Посудина, що втратила вакуум повністю, до подальшої експлуатації не допускається і не ремонтується.

Один раз на рік проводиться вимірювання концентрації кисню в рідині газоаналізатором ГХП-3. При виявленні в рідкому азоті кисню в кількості 15% рідина з посудини зливається.

Рис. 1. Схема посудини СДС 30/2

1 - підставка; 2 - ізоляція; 3 - адсорбент; 4 - кожух; 5 - внутрішня посудина; 6 - поглинач (водню); 7 - горловина; 8 - кришка з корком.

3. Технічне обслуговування

При необхідності очистки внутрішньої поверхні посудини користуються розчиненим в теплій воді миючим засобом ОД-7.

Дезинфекція посудин Дьюара. Один раз на рік здійснюють дезінфекцію посудин Дьюара. Для цього необхідно рідкий азот злити в безпечне місце де немає залишків сухого листя, ганчіря, щоб не сталось загорання. Після чого посудину Дьюара ставлять в приміщення на 2 доби для відігріву. Далі посудину Дьюара миють двічі водою (60-70^оС), потім дезінфікують 96^оспиртом, після чого в посудину наливають декілька літрів рідкого азоту, ополіскують і заправляють азот на 70-100%.

Питання для самоконтролю

Яка будова посудин Дьюара.
Як готувати посудини Дьюара до експлуатації та які правила їх експлуатації.
Навіщо з певною періодичністю змінюють азот в посудинах Дьюара.
Як здійснюють дозаправку рідкого азоту.
Дезінфекція посудин Дьюара.
Випробовування посудин на випаровуваність.

ЗАНЯТТЯ 2 Анатомія та фізіологія статевих органів самців сільськогосподарських тварин.

Мета заняття - ознайомитись з будовою і функціями сім’яників з придатками, придаткових статевих залоз, сім’япроводів, статевого члену, мошонки.

Завдання: вивчити анатомію та фізіологію складових частин статевого апарату самця.

Питання: 1. будова і функція - сім'яників, придатків сім'яників, придаткових статевих залоз, сім'япроводів, сечостатевого каналу, статевого члена;

2. будова і функція мошонки.

Матеріали та обладнання: муляжі, схеми, таблиці.

12 11 17

Рис. 2. Схема будови сечостатевої системи бугая:

1 – нирки; 2 – сечоводи; 3 – сечовий мixyp; 4 – сім’яники; 5 – придатки сім’яників; 6 – мошонка; 7 – сім’яний канатик; 8 – сім’япровід; 9 – міхурцеподібні залози; 10 – передміхурова залоза; 11 – тазова частина сечостатевого каналу; 12 – цибулинні залози; 13 – S-подібний згин уретри; 14 – статевий член; 15 – препуцій; 16 – пряма кишка; 17- пряма кишка.

Рис. 3. Схема будови сечостатевої системи барана:

1– нирки; 2 – сечоводи; 3 – сечовий мixyp; 4 – сім’яники; 5 – придатки сім’яників; 6 – мошонка; 7 – сім’яний канатик; 8 – сім’япровід; 9 – міхурцеподібні залози; 10 – тазова частина сечостатевого каналу; 11- цибулинні залози; 12 – статевий член; 13 – кінцева частина статевого члена; 14 – препуцій; 15 – пряма кишка.

Рис. 4. Схема будови сечостатевої системи кнура:

1 – нирки; 2 – сечоводи; 3 – сечовий мixyp; 4 – сім’яники; 5 – придатки сім’яників; 6 – мошонка; 7– сім’япровід; 8 – міхурцеподібні залози; 9 – цибулинні залози; 10 – статевий член; 11 – кінцева частина статевого члена; 12 – препуцій; 13 – пряма кишка.