Файл: 5027.doc

Діагностика субклінічних маститів Для виявлення субклінічних маститів важливо провести ретельне клінічне обстеження молочної залози та визначити органолептичні зміни якості молока. Дослідження проводять перед доїнням і після нього. Оглядаючи вим’я, визначають величину та форму симетричних часток. Під час пальпації особливу увагу звертають на незначну болючість окремих частин, деяке затвердіння паренхіми, наявність в ній не болючих вузлів сполучнотканинних тяжів, кіст, а також на появу легкого опухання. Для визначення малопомітних морфологічних змін в залозі важливо порівнювати досліджувану частку з симетричною здоровою (праву передню з лівою передньою, праву задню з лівою задньою). Звертаючи увагу на незначні зміни кольору молока (жовтувате, синювате), консистенції (водяниста) та появу в ньому дрібних пластівців, згустків. Порівнюють також зовнішні ознаки молока суміжних часток. Субклінічний запальний процес можна виявити за зменшенням молокоутворення під час визначення молочної продуктивності окремих часток вим’я за допомогою чотирикамерного доїльного апарата. В діагностиці субклінічних маститів перевага надається пробам (тестам), за допомогою яких виявляють зміни хімічного складу молока, його фізичні та біологічні властивості, кількість клітин у молоці, а також бактеріологічному дослідженню молока. Для виявлення субклінічних маститів у корів застосовують як стійлові проби (експрес-методи), так і більш складні лабораторні дослідження.

Експрес-методи виявлення субклінічних маститів

При масових обстеженнях дійного стада в умовах молочного комплексу безпосередньо біля тварин застосовують експрес-методи з бромтимолблау, диамастином, мастидином, маститодіагностом та ставлять пробу відстоювання. Більшість з цих експрес-методів ґрунтуються на визначенні зміни реакції (рН) молока та підрахунку в ньому кількості лейкоцитів прямими або посередніми методами.

Визначення зміни реакції (рН) молока. Свіжоздоєне молоко здорових корів має слабокислу реакцію (рН 6,5-6,7 з коливаннями 6,3-6,9). В разі запалення молочної залози реакція молока в більшості випадків стає нейтральною або слаболужною (рН 7,0 і вище). Рідко молоко при маститах набуває кислої реакції (рН 6,0 і нижче). Реакцію молока виявляють за допомогою певних індикаторів. Найбільшу цінність у діагностуванні субклінічних маститів мають реактиви бромтимолблау та димастин. Бромтимолову пробу здійснюють за допомогою спирто-водного розчину бромтимолблау або індикаторних (бромтимолових) карток. Для виготовлення розчину 0,5 г бромтимолблау розчиняють у 50 мл етилового спирту і додають 50 мл дистильованої води.

Проба з індикаторними (бромтимоловими) картками. На кожний кружок картки з фільтрувального паперу видоюють з відповідної дійки 1-2 краплі молока. Облік реакції здійснюють через 10-15 с. Відтінки кольорів кружків такі ж, як і при бромтимоловій пробі з розчином індикатора. Наші дослідження та багатьох інших авторів доводять, що за допомогою бромтимолової проби можна виявити субклінічний мастит в лактаційний період. Треба враховувати, що під час запуску та в період сухостою секрет вим’я стає лужним і дає з бромтимолблау позитивну реакцію. Точність досліджень з індикаторними картками дещо поступається порівняно з точністю їх при бромтимоловій пробі. Бромтимолові картки швидко адсорбують вологу і аміак з повітря корівника, тому можуть показувати позитивну реакцію і при відсутності маститу. З часом чутливість їх знижується. Для визначення рН молока запропоновані й інші індикатори - розолова кислота, нейтральрот, крезолрот, фенолрот, бромкрезолпурпур та ін. Проте вони менш чутливі порівняно з бромтимолблау. Деякі автори вважають, що на початку розвитку субклінічного запалення і особливо при механічному подразненні вим’я молоко не завжди має нейтральну або слаболужну реакцію і тому індикаторами за зміною рН молока не завжди можна виявити всі випадки захворювання корів на субклінічний мастит.

Визначення підвищеної кількості лейкоцитів у молоці непрямими методами. Молоко корів при нормальному стані вим’я містить лейкоцити, лімфоцити, епітелій альвеол і молочних ходів. Запальний процес в молочній залозі супроводжується різким збільшенням цих клітин, особливо лейкоцитів. Для визначення підвищеної кількості лейкоцитів в молоці якісними (непрямими) методами застосовують реактиви димастин, мастидин, маститодіагност та ін.

Проба з димастином (за В.І. Мутовіним). Димастин - це порошок, до складу якого входить поверхнево-активна речовина (сульфонат), індикатор (фенолрот), гіпосульфіт і глауберова сіль. В сухому місці активність димастину зберігається протягом кількох років. Застосовується він у вигляді 5 %-ного розчину в дистильованій воді. Дослідження проводять на молочно-контрольних пластинках біля корів. Для цього з кожної частки вим’я видоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину димастину з пляшки піпеткою-автоматом. Суміш перемішують дерев’яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 30 с. Реакцію оцінюють за утворенням згустку і забарвленням суміші. Утворення желеподібного згустку пов’язане з вмістом у молоці великої кількості лейкоцитів. Його консистенцію позначають хрестами (від одного до чотирьох): один хрест (+) - дуже слабий згусток, суміш молока з реактивом тягнеться за паличкою у вигляді нитки; два хрести (++) - слабий згусток; три хрести (+++) - желе має консистенцію сирого курячого яйця, який важко викинути паличкою із заглибини пластинки; чотири хрести (++++) - дуже щільний згусток, який легко викидається паличкою із заглибини пластинки. Реакція, позначена трьома хрестами, вважається сумнівною, чотирма – позитивною. За допомогою димастину визначають також зміну реакції молока. Оранжеве забарвлення його свідчить про слабокислу реакцію (молоко від здорових корів), червонувате (червоне, малинове, яскраво-червоне) – лужну і жовте - про кислу реакцію (молоко від хворих на мастит корів).

Проба з мастидином (за М.К. Оксамитним). До складу мастидину входить поверхнево-активна речовина (сульфонол) та індикатор (бромкрезолпурпур). Застосовується у 2 %-ній концентрації в дистильованій воді. Дослідження проводять також на молочно-контрольних пластинках безпосередньо біля тварин. Для цього в кожну заглибину пластинки до контрольної лінії з відповідної частки вим’я надоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину мастидину з пляшки піпеткою-автоматом. Молоко з реактивом перемішують дерев’яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 15-20 с. Під час обліку реакції враховують забарвлення суміші та утворення желеподібного згустку. Колір молока здорових корів з мастидином світло-бузковий (димчастий), при лужній реакції – фіолетовий і при кислій - майже білий (молоко від хворих на мастит корів). М.К. Оксамитний (1973) вказує, що колір суміші має лише орієнтовне, допоміжне значення, а утворення згустку - основне діагностичне значення для оцінки результатів дослідження. Утворення желеподібного згустку молока з мастидином визначають так само, як і з димастином. Наші дослідження, а також дані авторів свідчать, що мастидинова проба чутливіша, ніж димастинова.

Отже, для бромтимолової і мастидинової проб характерні простота і швидкість виконання, чіткість і контрастність реакцій. При одночасному застосуванні їх можна правильно поставити діагноз субклінічного маститу. М.К. Оксамитний, І.П. Даниленко (1977) пропонують пов’язувати проведення контрольних надоїв з визначенням у молоці процента жиру та дослідженням його на мастит 10 %-ним розчином мастидину на молочно-контрольних пластинках. Якщо реакція проби молока з 10 %-ним розчином мастидину позитивна або сумнівна, то за допомогою 2%-ного розчину мастидину досліджують паренхімне молоко з кожної частки вим’я.

Проба з маститодіагностом (за Й.С. Загаєвським). Для приготування маститодіагносту в 1 л дистильованої води, підігрітої до 70-75 ОС, розчиняють 50 г триполіфосфату натрію і 300 г порошку сульфонолу. Коли суміш розчиниться, її фільтрують крізь марлевий фільтр і після охолодження до 20-25 ОС додають до неї 0,2 г водорозчинного бромтимолблау і 5 мл 1 %-ного спирто-водного розчину розолової кислоти. Після 3-5 хв. збовтування препарат готовий до застосування. При температурі від 1 до 5 ОС активність маститодіагносту не знижується протягом 3 років. У разі запального процесу в молочній залозі суміш з 1 мл молока і 1 мл маститодіагносту у пробірці при перемішуванні протягом 1-2 хв. набуває слизистої тягучої консистенції, що стікає з стінок пробірки у вигляді суцільного желеподібного згустку або слизових смужок чи тяжів. Якщо гомогенна суміш не змінюється, це свідчить, що запалення немає. Й.С. Загаєвський для приготування маститодіагносту рекомендує в 1 л води розчинити 350 г миючого порошку (Супутник, Сумгаїт, Кристал, Наталка, Лотос, Аеліта та ін.), підігріти суміш, довести її, помішуючи, до кипіння, профільтрувати крізь марлю і додати 0,2 г водорозчинного бромтимолблау та 5 мл спирто-водного розчину розолової кислоти. Під час перевірки корів на захворювання можна користуватись молочно-контрольними пластинками, проте при дослідженні молока в пробірці показники реакції чіткіші. Безперечно, що при виявленні субклінічних маститів на промислових комплексах слід користуватись молочно-контрольними пластинками. Результати досліджень багатьох авторів показують, що найчутливішим реактивом у діагностиці субклінічних маститів є маститодіагност, за допомогою якого виявляють згасаючі і початкові стадії запального процесу, а також зміни якості молока не тільки при маститах, а й при деяких фізіологічних станах корів (молозивний період, перед запуском, стадія збудження статевого циклу, у старих тварин). Оскільки маститодіагност виявляє зміни якості молока у здорових корів, О.І. Пучковський та інші (1973) рекомендують при остаточному діагнозі маститів провести старанне клінічне обстеження тварин, а деякі дослідники у зв’язку з цим вважають, що маститодіагност слід застосовувати тільки для визначення у збірному молоці домішок молока від корів, хворих на мастити.

Проба відстоювання (за В.І. Мутовіним). Після обмивання і витирання вим’я сухим рушником в окремі пробірки надоюють по 10-25 мл паренхімного молока з кожної частки. Пробірки з молоком тримають в холодильнику при температурі 4-7 ОС протягом 16-24 год. Перевіряючи молоко, звертають увагу на його колір, наявність осаду, товщину і характер вершків. Для субклінічного маститу характерне синювате, водянисте молоко, товщина шару вершків менш як 5 мм, інколи вони містять багато лейкоцитів або слиз і пластівці. Основною ознакою запалення вим’я вважають появу білого, кремового або жовтуватого осаду в об’ємі 0,1 мм і більше. Якщо осад незначний (менш як 0,1 мм), але вершки містять пластівців або змінився колір молока, корова вважається підозрілою на захворювання.

Визначення кількості лейкоцитів в молоці методами підрахунку. Підрахунок кількості лейкоцитів в молоці залишається достовірним критерієм для встановлення субклінічного маститу. Міжнародна федерація по молочній справі та більшість дослідників вважають наявність в 1 мл молока понад 500 тис. лейкоцитів ознакою запального процесу вим’я.

Визначення активності каталази. В молоці завжди містяться ферменти каталаза, редуктаза, діастаза, ліпаза та ін. Їх кількість залежить від ступеня обсіменіння молока мікроорганізмами. Збільшення ферментів у молоці свідчить про запальний процес у молочній залозі, зумовлений мікробами.

Визначення активності лізоцимів молока. Дослідженнями доведено, що молоко від здорових корів має високий титр лізоциму, а при субклінічному запальному процесі молочної залози та наприкінці лактації його вміст різко зменшується. У сухостійних корів, а також при різних захворюваннях лізоциму майже нема.

Бактеріологічні дослідження. Успішне проведення лікувальних і профілактичних заходів при захворюванні корів на мастити багато в чому залежить від швидкого і правильного визначення збудників запалення молочної залози.

Для бактеріологічного дослідження беруть паренхімне молоко у стерильні пробірки. Вим’я перед взяттям проб обмивають теплим 0,5 %-ним розчином миючого порошку або дезмолу, витирають змоченою у розчині хлорного вапна (0,025-0,05 % активного хлору) чи дезмолу і віджатою салфеткою. Шкіру дійок, особливо їхні кінчики, обробляють зволоженим у 70о денатурованому спирті тампоном. Видоювати молоко краще трьома пальцями, а не кулаком. Кінчик дійки при доїнні не повинен торкатися пробірки. Молоко досліджують відразу після взяття проб або не пізніш як через 4 год. Зберігати проби молока потрібно при температурі не вище 6 ОС, не допускаючи їх заморожування.