ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.03.2024

Просмотров: 553

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Міністерство аграрної політики та продовольства україни вінницький національний аграрний університет

Лабораторний зошит

Вінниця – 2015

Модуль і

Завдання для самостійної роботи:

Індекс ґрунтових горизонтів та їх коротка характеристика

3. Типи ґрунтотворних процесів. Серед них найпоширенішими є:

Рекомендована література:

Питання для самоконтролю:

Завдання для самостійної роботи:

Теоретична частина

Характеристика основних видів бур’янів і заходи боротьби з ними

Самостійна робота:

Рекомендована література:

Питання для самоконтролю:

Завдання для самостійної роботи:

Теоретична частина

Основні ланки польових сівозмін для різних зон України

Складання схем польових сівозмін для зон Полісся, Лісостепу та Степу

3. Сівозміни для фермерських формувань.

Схеми коротко-ротаційних сівозмін для фермерських формувань

Самостійна робота:

Питання для самоконтролю:

Завдання для самостійної роботи:

Теоретична частина

3. Розрахунок норм внесення добрив на запланований урожай.

Самостійна робота:

Рекомендована література:

Питання для самоконтролю:

Тема: Основи насіннєзнавства. План:

Завдання для самостійної роботи:

Теоретична частина

Особливості відбору крапкових проб із насіння яке зберігається в мішках

5 М*а*100 пп. Розрахунок норм висіву культур

Самостійна робота

Результати аналізу на чистоту насіння

Рекомендована література

Питання для самоконтролю

Тема: Загальна характеристика зернових злакових культур. Відмінні ознаки хлібів і та іі групи. Будова плоду зернових злаків. План:

Завдання для самостійної роботи

Теоретична частина

Відмінні ознаки хлібів першої та другої групи

Самостійна робота

Рекомендована література

Питання для самоконтролю

Модуль іі

Самостійна робота

Рекомендована література

Питання для самоконтролю

Тема: Бульбоплоди та коренеплоди. Систематика та морфологічні ознаки органів.

Самостійна робота

Рекомендована література

Питання для самоконтролю

Тема: Олійні та ефіроолійні культури. Загальна характеристика олійних культур. Морфологія. Види, підвиди, групи і різновидності.. (Частина перша) План:

Завдання для самостійної роботи:

Теоретична частина

Основні Морфологічні й біологічні особливості олійних культур

Самостійна робота

Характерні ознаки груп соняшнику

Рекомендована література

Питання для самоконтролю

Завдання для самостійної роботи:

Теоретична частина

Самостійна робота

Рекомендована література

Питання для самоконтролю

Технічна довжина – від місця прикріплення сім’ядольних листочків і початком розгалуження стебла. Найбільш бажана для виробництва волокна висота стебла – понад 70 см з товщиною на 1/3 висоти від окоренка – 1-2 мм. Із стебел діаметром понад 2 мм виробляють менше довгого волокна, причому воно нижчої якості.

Основною частиною стебла є волокнисті пучки, заради яких і вирощують льон. Від кількості, якості й будови їх залежить урожай і якість волокна. Волокнисті пучки, що кільцем розміщені в корі стебла, складаються з окремих елементарних волокнин, склеєних між собою пектиновою речовиною. Чим щільніше з’єднані між собою волокнини, тим вища технічна якість волокна. Окрема елементарна волокнина являє собою дуже видовжену клітину з кінцями, що поступово потоншуються. На початку розвитку льону ці клітини мали округлу форму і були заповнені протоплазмою. В міру подовження стебла клітини подовжуються, стінки їх дуже потовщуються з внутрішнього боку, протоплазма тонким шаром прилипає до стінок, висихає, і в середині волокнини утворюється порожнина у вигляді вузенького каналу. Чим вужчий канал і товща стінка клітини, тим міцніші кожна волокнина і весь пучок. Параметри елементарної волокнини: довжина 20-30 мм (з максимумом до 100-120 мм) товщина 20-30 мк.; в одному пучку 30-50 волокнин.

Кількість волокна і його міцність неоднакові в різних частинах стебла. Біля основи волокна близько 12 % маси цієї частини стебла. Волокнини тут короткі, товсті, нижчої якості.

В середній частині стебла кількість волокна сягає 35%, воно тут довге, тонке, щільно з’єднане в пучки, що зумовлює високу його якість. У верхній частині стебла волокна близько 28-30%, кількість елементарних волокон в пучку тут зменшується, волокно не таке міцне.

У бічних гілках волокна ще менше, але відносний вміст його може бути значним.

Визначення видів і підвидів культурного льону. З 45 видів льону, що зустрічаються на теренах країн СНД, виробниче значення мають: Льон звичайний культурний (L. usitatissimum L). Стиглі коробочки його при дозріванні не відокремлюються від плодоніжок і здебільш залишаються закритими. Насіння з добре розвиненим носиком не обсипається.

Льон-стрибунець (L. crepitans Dum.). Зустрічається як бур’ян. При достиганні коробочки його розкриваються і відокремлюються від плодоніжок, насіння (з невеликим носиком) обсипається.

За класифікацією, згідно Є.В. Вольфа, звичайний культурний льон поділяється на 5 підвидів: Євразійський (ssp. eurasiaticum Vav.et Ell.) вирощують для добування волокна і як олійну культуру. Льон-довгунець, межеумок, кучерявець та ін. форми, які вирощують на Україні, Росії та Білорусії, належить до цього підвиду.


Середземноморський (ssp. mediterraneum Vav. et Ell.) вирощують переважно в середземноморських країнах. Використовують в селекції льону на крупнонасінність.

Проміжний (ssp. transitorium Ell.) вирощують на півдні України, Росії та Казахстану.

Індо-абіссінський та індокитайський у нашій країні не вирощують.

Визначення груп різновидностей культурного льону. Подібні за еколого-географічними, морфологічними та іншими особливостями різновидності льону об’єднують у такі групи: довгунець; кучерявець; межеумок; сланкий; крупнонасінний.

Довгунець (elongata) в нашій країні та в багатьох зарубіжних вирощується на волокно. Стебло лише зверху галузиться на 5-8 бічних гілок.

Кучерявець (brevimulticaulia) вирощують як олійну культуру. Стебло його дуже галузиться по всій висоті рослини.

Межеумок (проміжний льон) (intermedia) займає проміжне місце між довгунцем і кучерявцем. Вирощують на насіння і для добування олії.

Сланкий (prostrata) утворює до цвітіння багатостеблий кущ із сланкими пагонами. Перед цвітінням стебла піднімаються і досягають довжини 80-100 см. Ці напівозимі форми вирощують в Азербайджані, Вірменії і Дагестані.

Крупнонасінний льон має одностебельні рослини 55-70 см висотою. За зовнішніми ознаками нагадує межеумок, але має більше коробочок і крупне насіння. Сюди належать форми льону із середземноморського підвиду. Поширений в Марокко і ін. Вирощують на насіння для добування олії.

Порівняльна характеристика груп різновидностей льону приводиться в таблиці 9.

Таблиця 9

Основні ознаки груп різновидностей культурного льону

Група різновидностей

Висота рослин, см

Галузистість стебла

Стебел на одній рослині, шт.

Коробочок на одній рослині, шт.

M 1000, г

Вміст олії в насінні, %

Довгунець

70-125

Не галузиться

1

5-10

3,7-5,5

35-39

Межеумок

50-70

Слабка

1-2

15-26

4,5-6,0

38-42

Кучерявець

30-50

Сильна

4-5

30-50

4,0-8,0

38-45

Сланкий

50-60

Сильна

4-6

30-40

2,7-5,0

40-42

Крупнонасінний

55-70

Слабка

1-2

15-20

6,5-12,0

40-45


Фази росту та достигання льону. Протягом вегетаційного періоду у льону-довгунця розрізняють такі фази росту: сходи, “ялинка”, бутонізація, цвітіння, стиглість. Стиглість льону буває зелена, ранньожовта, жовта та повна.

Фаза сходів. За сприятливих умов розпочинається на 5-8 день після сівби появою сім’ядольних листків на поверхні ґрунту.

Фаза “ялинки”. Рослини досягають на 15-20 днів після повних сходів маючи при цьому висоту 8-10 см і 5-6 пар густо розташованих справжніх листків.

Після фази “ялинки” у льону-довгунця настає період швидкого росту головного стебла, який триває 10-12 днів з добовими приростами рослин 3-5 см і досягненням висоти 50-70 см.

Фаза бутонізації розпочинається з появою на головному стеблі першого бутона.

Фаза цвітіння розпочинається через 6-8 днів після бутонізації. Одна квітка цвіте протягом 4-5 год. В ясні дні квітки розпускаються о 5-6-й год. і до 9-10-ї години пелюстки обсипаються.

Фаза дозрівання характеризується формуванням насіння і швидким здерев’янінням тканини стебла.

Розрізняють такі фази технічної стиглості льону-довгунця: Зелена стиглість настає на 60-62-й день після фази сходів. В цей час стебла, листки і коробочки ще інтенсивно зелені, іноді листки в нижній частині стебла жовтіють. Насіння в коробочках білувато-зелене, легко роздавлюється, перебуває у фазі молочної стиглості. Зібраний у цю фазу льон має м’яке, шовковисте, тонке, але неміцне волокно, з якого виготовляють батист і мережива.

Рання жовта стиглість настає на 73-78-й день після з’явлення сходів. В цей час лише верхні листки залишаються зеленими, середні жовтіють, а на нижній третині стебла обпадають. Стебло стає світло-жовтим, а верхівка залишається зеленою. Верхні коробочки жовтіють і починають буріти. Насіння в коробочках стає світло-коричневим і повністю достигає під час сушіння льону. Збирання в цю фазу забезпечує максимальний вихід насіння і волокна кращої якості.

Жовта стиглість настає на 83-85 день після з’явлення сходів. Листки жовті й не обсипаються тільки у верхній частині стебла. Основна маса коробочок жовтого і бурого кольору. Насіння світло-коричневе. Вихід волокна зменшується, якість його знижується. У цій стиглості збирають насінники льону.

Повна стиглість. Всі листки обпадають, стебло стає темно-бурим, коробочки – світло-коричневими, насіння коричневим, блискучим. Волокно грубе, шорстке, вихід його зменшується.


2. Ознайомитись з морфологією конопель. Описати відмінні ознаки матірки та плоскіні. Коноплі Cannabis L. Належать до родини коноплевих (Cannabinaceae ).

Коренева система. (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки. (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––


Квітки. Коноплі – рослина дводомна. Рослини конопель з чоловічими квітками називаються плоскінню, а з жіночими – матіркою. Плоскінь і матірку розрізняють за морфологічною будовою біологічними і господарськими ознаками (табл. 11). Квітки чоловічих рослин зібрані в невеликі нещільні китиці на бічних гілочках і верхівці стебла. Вони складаються з квітконіжки, 5-ти пелюсткової жовто-зеленої оцвітини і 5 тичинок з довгими пиляками, що на тоненьких нитках звисають з квітки.

Таблиця 10

Морфологічні відмінності між чоловічою і жіночою рослиною у конопель

Ознака

Плоскінь

Матірка

Забарвлення рослин

Жовтувате

Зелене

Стебло

Тонше, з довшими міжвузлями

Товстіше, з короткими міжвузлями

Облистненість

Незначна

Велика

Гілочки

Довгі

Короткі

Щільність суцвіття

Нещільне

Щільне

Розміщення квіток

На коротких гілочках, зібрані китицями на верхівці і бічних розгалуженнях

У пазухах листків

Оцвітина

П’ятипелюсткова

Однолистковий чохлик (покрив), розщеплений з одного боку

Тичинки

5

Зав’язь

Одногнізда

Приймочки

Дві перисті

Швидкість росту

Через 30-40 днів після з’явлення сходів випереджує матірку в рості; після цвітіння – навпаки

Через 30-40 днів після з’явлення сходів відстає в рості від плосконі; після цвітіння – пригнічує плоскінь


Смотрите также файлы