Файл: 7242.doc

Жіночі квітки утворюють більш компактне суцвіття – насінну головку. Вони мають зелену оцвітину у вигляді однобоко розщепленого чохлика з маточкою всередині. Зав’язь одногнізда, з 2-х плодолистиків і 2-х перистих приймочок. Коноплі – перехреснозапильна культура. Пилок переноситься вітром. Спостерігається розрив між цвітінням чоловічих і жіночих рослин від 2-3 до 5-10 днів і більше з випередженням материнською формою. Тривалість цвітіння 25-30 днів.

В природі, а також в селекційній практиці існують однодомні рослини конопель, а також рослини з набором статевих структур в одній квітці.

Плід – горішок 2,5-4,5 мм завдовжки і 1,5-3,5 мм завширшки, округло яйцеподібної форми, вкритий розрослим чохликом. Вивільнений від чохлика, він складається з 2-х оболонок і зародка. Зовнішня (плодова) оболонка гладенька, темно-сіра, рідше світло-сіра з рисунком (мозаїка). Внутрішня насінна оболонка – тонка, плівчаста.

Маса 1000 насінини 9-25 г.

Анатомічна будова стебла конопель. Стебло конопель складається з 4-х типів тканин: кори, камбію, деревини, і серцевини, яка після цвітіння зсихається, внаслідок чого в стеблі утворюється порожнина.

У корі розрізняють: епідерміс, коленхіму, первинні і вторинні луб’яні пучки. Епідерміс конопель несе багато волосків.

Первинні луб’яні пучки утворені з товстостінних прозенхім них (видовжених) клітин або елементарних веретеноподібних волоконець із загостреними або притупленими кінцями. Середня довжина волокна становить 12 мм, але може змінюватися від 8 до 500 мм; ширина їх в 1000 разів менша від довжини. Луб’яні пучки утворюють майже суцільне кільце.

Внаслідок діяльності камбію у стеблі конопель, крім кільця первинних луб’яних пучків, утворюється внутрішнє кільце вторинних луб’яних пучків, яке складається з 2-3 шарів. Клітини тут близько 4 мм завдовжки, більш дерев’янисті, з’єднані у невеликі мало еластичні пучки. Це малоцінна частина лубу. Первинні і вторинні луб’яні пучки розміщені в стеблі нерівномірно: 10% нижньої частини рослини має в основному вторинні луб’яні пучки. Середня частина (70 % довжини стебла) має як первинні, так і вторинні пучки, але переважають перші. У верхній частині (20 % довжини стебла) є тільки первинні луб’яні пучки.

У плосконі волокна більше, ніж у матірки. Серцевина у конопель займає близько 50 % діаметра стебла.

Визначення груп конопель. Відрізняють три самостійних види конопель :

• коноплі звичайні (Cannabis sativa L.): вирощують для одержання волокна і насіння;

• коноплі індійські (гашишні) (Cannabis indica Lam..) з листків яких виробляють наркотичну речовину – гашиш. Їх вирощують в Індії, Турції, Ірані і ін. країнах;

• коноплі дикі (Cannabis ruderalis Janisch.) зустрічаються як бур’яни на полях Сибіру, Середньої Азії, Поволжя і ін. місцях.

Коноплі звичайні в свою чергу поділяються на три еколого-географічні групи основні відмінності між якими представлені в таблиці 11.

Таблиця 11

Характеристика груп конопель

3. Ознайомитись з особливостями морфології злакових та бобових трав. З бобових трав (Fabaceae) найпоширеніші багаторічні: конюшина, люцерна, еспарцет, буркун, лядвенець, а з однорічних – вика, конюшина інкарнатна, персидська (шабдар) та серадела. Вони різняться між собою за типом листків, формою листочків, суцвіттям, забарвленням квіток, формою плодів.

Визначення бобових трав за листками. Листок бобових трав складається з черешка і листочків. Трапляються пальчасті, пірчасті й трійчасті листки. Пірчасті в свою чергу бувають парно- і непарнопірчасті. Трійчасті листки у конюшини, люцерни, буркуну. У конюшини всі листочки сидять на однакових укорочених ніжках, а в люцерни та буркуну середній листочок має довшу ніжку. Характерним для буркуну та люцерни є виступ середньої жилки листочків за верхній край, чого не спостерігається в конюшини. Буркун від люцерни відрізняється тим, що має пальчастозазублені краї листочків, а в люцерни вони зазублені лише у верхній частині.

Еспарцет має непарнопірчасті листки, які трохи більші від листочків серадели і опушені лише з нижнього боку. Листки вики парнопірчасті, закінчуються вусиками.

За будовою листків легко відрізняються окремі види бобових кормових трав.

Рід конюшина (Trifolium L.) об’єднує близько 300 видів, серед яких трапляються багаторічні й однорічні. У польовому травосіянні поширені вісім видів, з яких лише шість мають певне значення: червона, рожева, біла, багряна, олександрійська і персидська.

Конюшина лучна (Т. pratense L.) багаторічна, кормова культура для сівозмін Полісся і Лісостепу. Поживність її досить висока – 100 кг сіна відповідає 52 к. од. і містить 7,9 кг перетравного протеїну. Це перехреснозапильна ентомофільна рослина, причому запилення відбувається за допомогою бджіл і джмелів.

Коренева система (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Листки (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Суцвіття – (Описати самостійно) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Квітки малі, сидячі, з червоно-фіолетовим віночком. Кожна квітка має чашечку з п’ятьма чашолистиками, віночок з п’ятьма пелюстками, маточку і 10 тичинок.

Плід – однонасінний, рідко двонасінний біб. Насіння дрібне, неправильно-серцеподібної або видовжено-округлої форми, жовтого, фіолетового чи строкатого кольору, блискуче, при тривалому зберіганні буріє, втрачає блиск. Маса 1000 насінин - 1,7-1,9 г.

Рослини конюшини більше або менше опушені.

Вид лучної конюшини поділяється на п’ять підвидів або типів: багаторічна, або одноукісна, конюшина (ssp. filiosum Chor.); кучерявець, або північна двохукісна конюшина (ssp. intervallare Chor.); східна конюшина (ssp. orientate Chor.); малорічна, або південна двохукісна, конюшина (ssp. satiwm Crome); середземноморська конюшина (ssp. mediterraneum Chor.).

Конюшина гібридна (рожева) (Trifolium hybridum L.). Бобова рослина, має добрі поживні якості. Маючи більший вміст протеїну, ніж конюшина червона, вона гіркувата. Її варто згодовувати у суміші із злаковими.

Коренева система (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Головки суцвіть кулясті, на квітконосах, віночки квіток біло-рожеві. Суцвіття містить 20–30 квіток.

Плід – біб. Насіння темно- або жовтувато-зелене, серцеподібної форми. Маса 1000 насінин – 0,6–0,8 г.

Конюшина біла (Trifolium repens L.) (рис. 160). Дуже цінна кормова культура, яку завжди вводять у травосумішки для пасовищного використання. В основному поширена на Поліссі та у понижених місцях Лісостепу. Коренева система стрижнева, проникає у грунт неглибоко, тому рослини малостійкі проти посухи.

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}