ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.04.2019
Просмотров: 593
Скачиваний: 1
1. Урок музичного мистецтва як форма організації навчально-виховного процесу.
Урок музики - основна форма організації музично-виховної роботи в школі, хоч поглиблюються ще знання з музики і в позаурочний час. Урок включає в себе різні види музичної діяльності учнів: спів, музично-ритмічні рухи, гра на ДМІ, слухання музики, музична грамота. Для уроків музики характерною є особлива емоціональна атмосфера. – це цілком природно, адже музика – мова почуттів: вона хвилює, викликає в дітей певні настрої і переживання.
В уроці все повинно бути добре продумано: мета і завдання, зміст і структура, засоби і методи, прийоми роботи, бо без цього не можна досягнути добрих результатів.
Підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь майстерності вчителя.
Продумуючи емоціональний рисунок уроку, перехід від одного твору до другого, вчитель прагне підтримувати необхідний емоційний настрій, знайти прийоми переключення уваги учнів. При побудові уроку важливо враховувати ступінь фізичного, розумового та емоціонального навантаження учнів.
Сучасний урок музики важко уявити собі без спеціального обладнання.
Підготовка і проведення уроку завжди вимагає від учителя творчого підходу, активного прояву його знань, умінь та професійного досвіду праці.
Особливу роль на уроках музики відіграє наочність.
2. Специфіка уроку музичного мистецтва
Урок музичного мистецтва – це процес, який складається з пізнання емоційно-естетичного змісту художніх образів. У центрі процесу учень. Вплив на учня через методи, види діяльності (слухання, розучування, спів), засоби, художньо-педагогічних технологій.
3. Класифікація уроків музичного мистецтва за типом.
Вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок, закріплення та розвитку знань умінь і навичок, контролю та корекції знань умінь і навичок, перевірки знань, узагальнення та систематизації знань, комбінований.
4. Основні принципи педагогіки мистецтва та прийоми емоційного впливу на уроках музичного мистецтва.
Стратегія діяльності вчителя музичного мистецтва змістовною і процесуальними сторонами повинна спиратися на наступні важливі принципи художньої педагогіки або педагогіки мистецтва:Принцип естетичної та етичної спрямованості навчального матеріалу,дає можливість дітям пізнати красу музики та усвідомити через її зміст такі поняття як добро, любов і повагу;Принцип громадянської та патріотичної спрямованості.Виховує в дітях любов до своєї Батьківщини і народу.Принцип єдності художнього і технічного, спрямований на те, щоб відібраний музичний матеріал був цікавий дітям.Принцип індивідуалізації,спроможності до вибору й застосування унікальних, неповторних саме для цієї особистості, засобів мистецької творчості.Принцип рефлективності спрямовано на спонукання учня в процесі мистецького навчання до співвіднесення власних життєвих орієнтирів.Принцип емоційної духовно-енергетичної насиченості, спрямованих на досягнення учнями катарсису в процесі сприйняття світових художніх шедеврів і власної художньо-творчої діяльності.Принцип особистісної значущості кожної зустрічі з мистецтвом, що підносить її до рівня події в житті особистості, явище, що залишає свій відбиток у душі учня.Принцип діалогічності – створення умов для вільного спілкування
5. Класифікація уроків музичного мистецтва за формою та жанром.
Жанри: презентація, казка, імпровізація, діалог, вистава, подорож, концерт, фестиваль, вікторина, гра, змагання, бенефіс, панорама, репортаж, драма, містерія, сповідь, одкровення, жива газета, квест, турнір.
Форма уроку – це зовнішня структура, що відображає взаємодію вчителя та учнів між собою.
Діалог, дослідження, пошук, урок-гра, подорож.
6. Художньо-педагогічна драматургія уроку музичного мистецтва.
Експозиція – організаційний момент – муз.вітання, вхід, налаштування, тема – слухання музики, спів
Зав`язка – актуалізація знань, проблемне питання – засвоєння теор.матеріалу, перевірка у різних формах – відповіді
Розробка – виклад осн.матеріалу – бесіда, перегляд відео, читання казок, завдання для слухання – слухання, перегляд, відповіді.
Кульмінація – виклад осн.матеріалу, сприймання, оцінювання, аналіз-інтерпретація муз.твору – бесіда про муз.твір, слухання музики, відповіді, робота над піснею, гра на дит.інстр., рухова діяльність – слухання, спів
Розв`язка – підсумок – вик.завдань, відповіді, ігри - відповіді
7. Сценарій уроку музичного мистецтва, його складові та структурні компоненти.
Готуючись до уроку, учитель складає план-конспект.Кожен урок передбачає постановку й реалізацію конкретної мети, яка є триєдиною і включає в себе навчальні, розвиваючі та виховні можливості. Навчальна мета передбачає засвоєння учнями знань, умінь, і навичок. Розвиваюча полягає у створенні максимальних можливостей для розвитку та реалізації особистісного потенціалу учнів. Виховна – полягає у створенні необхідних умов цілеспрямованого впливу на особистість, характеризує загальний рівень духовного розвитку особистості. Для її досягнення необхідно продумати і вирішити три найважливіші дидактичні завдання: актуалізувати попередні знання, уміння, навички, безпосередньо пов'язані з темою уроку; Визначаючи сценарій проведення уроку, доцільно з’ясувати тип уроку, форму та жанр. Стосовно визначеної мети з’ясовується необхідне для проведення уроку обладнання. Визначаючи сценарій проведення уроку, доцільно з’ясувати тип уроку, форму та жанр. Після визначення цих структурних компонентів доцільно скласти художньо-педагогічну драматургію уроку (план уроку), і врешті-решт, сценарій уроку, в якому доречно окреслити основні етапи засвоєння змісту навчального матеріалу: експозиція, зав'язка, розробка, кульмінація, розв'язка. Сценарій уроку міститься в плані-конспекті уроку, котрий охоплює всі структурні компоненти й відтворює концепцію уроку. План-конспект уроку має бути розгорнутим або тезисним.
8. Методи музичного навчання і виховання
Метод - це сукупність педагогічних способів, які направлені на рішення певних завдань і освоєння змісту музичної освіти.
Метод порівняння (Гродзенська) – порівняння на основі контрасту та повторності.Метод руйнування: (Н.А.Терентьева),який дозволяє виявити значимість того чи іншого засобу музичної чи загальної художньої виразності.(наприклад Бабу–Ягу одіти в біле плаття, чи царівну лебідь в чорне).Метод художнього вправляння – (Г.Падалка ) – багаторазове повторення мистецьких дій з метою досягнення досконалості їх виконання, закріплення на рівні автоматизму.
Метод виконання етюдів - фрагментарне виконання( 1 куплет та приспів) музичного твору з метою відпрацювання окремих його деталей. Метод створення ескізів - слугує фіксації художнього замислу,отриманню попереднього уявлення щодо художнього змісту твору,розробці плану його музичному навчанні,без доведення виконання до досконалості.Метод інтерпретаційного опрацювання –художнього твору орієнтує учня на власне тлумачення художніх образів, створених автором.Метод варіантної розробки – залучення учнів до створення різних варіантів вирішення художнього задуму.Метод імпровізації – застосовується з метою спонукання учня до творчої діяльності,активізації його творчих схильностей,здатності не тільки відтворити, а й виявити спроможності до власних творчих знахідок.Метод створення художніх образів (Г. Падалка) - зaлучення учнів до створення нового в мистецтві.
Метод створення композицій (Д. Кабалевський, Л. Горюнова) - об'єднання різних форм спілкування учнів з музикою при виконанні одного твору. Метод роздумів про музику (Д. Кабалевський) - особистісне, творче індивідуальне привласнення учнями духовних цінностей. Метод запобігання вперед і повернення назад (Д. Кабалевський) або метод перспективи і ретроспективи (Е. Абдуллін) зв'язки між темами програми, формуючи цілісне уявлення про музику у школярів. Метод музичного узагальнення (Е. Абдуллін) засвоєння дітьми ключових знань про музику.Метод емоційної драматургії (Д. Кабалевський, Л. Предтеченская, Е. Абдуллін) - спрямований на активізацію емоційногo ставлення школярів до музики. Метод створення художнього контексту (Л. Горюнова) - спрямований на розвиток музичної культури школярів через «виходи» за межі
Метод «створення вже створеного» (В. Усачова, Л. Школяр) вимагає: самостійності в добуванні і присвоєнні
9.Словесні методи навчання і виховання
Основні педагогічні вимоги до розповіді: пізнавальна та виховна спрямованість; достовірність та наукова обгрунтованість фактів; достатня кількість яскравих прикладів, які доводять викладені положення; чітка логіка і достовірність викладу; образність й емоційна забарвленість; наявність елементів особистої оцінки і ставлення педагога до змісту матеріалу, який вивчається; висока культура мовлення педагога (чіткість, доступність, правильність, особистісна забарвленість).
Пояснення виконує свою навчально-виховну функцію тільки тоді, коли педагог постійно пам'ятає про такі його елементи: пізнавальний, рефлексивний, емоційний і нормативний. Певна модуляція голосу, правильне мовлення і слушно вибрані слова, які відповідають рівневі розвитку учнів, відіграють суттєву роль у поясненні.
Лекція. Її типові ознаки – системність, логічна послідовність, строга структурність, наукова обгрунтованість, які полегшують її сприйняття і розуміння; тривалість; запис плану і рекомендованої літератури; введення і характеристика певних загальних і наукових аспектів; розкриття й деталізація навчальної проблеми; завершальні висновки педагога; відповіді на запитання учнів.
Метод бесіди використовується, коли проблеми, які слід обговорити, є надмірно складними й учні не в змозі їх зрозуміти самостійно та під час проведення занять іншими методами. Бесіду можна застосовувати як окремий прийом навчання під час лекції для більш дохідливого пояснення або після лекції для поглиблення знань, які вимагають додаткової самостійної роботи.
Ефективну дискусію характеризує розмаїття думок, бажання відшукати найбільш прийнятний варіант розв'язання дидактичної проблеми й активна участь у ній співрозмовників. Дискусія вимагає від учнів не простої відповіді на запитання, а навпаки – обгрунтованого, емоційно забарвленого та змістовного варіанта розв'язання дидактичної проблеми, ясного і чіткого висловлювання своїх думок.
10. Наочні методи музичного навчання
Наочні методи навчання – це методи навчання, коли джерелом знань виступають предмети, явища, які можна переглядати та наочні посібники. До них належать: Ілюстрування – використання у навчальному процесі наочності з метою оптимізації засвоєння знань. Демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних установок. Самостійне спостереження – безпосереднє сприймання явищ дійсності. Демонстрація художніх та музичних творів (їх фрагментів) —у наданні зразка того художнього результату, до якого прагне учень, у наданні своє¬рідного еталону опрацювання навчального ма¬теріалу. Художнє ілюстрування словесних пояснень — метод, сутність якого полягає у демонстрації ху¬дожніх та музичних творів з метою пояснення, підтвердження, своєрідної аргументації завдяки конкретним мис¬тецьким прикладам певної теоретичної позиції, словесно вираженої думки. Наочно-слуховий метод, або метод слухової наочності, пріоритетним видом наочності на уроці музики є звучання самої музики, що передбачає демонстрацію музичних творів як у живому звучанні, так і з використанням звуковідтворювальної техніки. Наочно-зоровий метод або метод зорової наочності. наочні дидактичні посібники, схеми, нотні таблиці, словник емоційних характеристик, репродукції картин (зорові асоціації). Метод рухової наочності реалізується за допомогою жестів, рухів рук, мімічних і пластичних ілюстрацій. Метод самостійного спостереження, спостерігати мистецтво означає, перш за все, вміти сприймати його.
11.Практичні методи музичного навчання.
Практичні методи навчання – це методи, при яких учень отримує знання та виробляє вміння, виконуючи практичні дії. Ці методи передбачають різні види діяльності учнів і вчителя, але потребують великої самостійності учнів у навчання. До них належать: вправи, лабораторні роботи, практичні, графічні, дослідні тощо. На уроці музичного мистецтва до цих методів відносимо: спів у хорі, робота над піснею, пластичне інтонування, гра на дитячих музичних інструментах, тобто активну взаємодію з музикою, її написання, відтворення у різних формах виконавської діяльності, моделювання інтонаційно-звукового процесу. Спів, головний метод розвитку сприйняття. Його доповнюють пластичне інтонування, нотний, графічний запис, які дають змогу точніше зрозуміти музику, краще запам’ятати. Рухи. За допомогою рухів дітям легше «увійти в образ», відчути музику «всім тілом». Музично-рухові вправи часто застосовуються для фізичної розрядки дітей. Вільне диригування. З перших уроків музики, розучуючи пісні, діти вчаться відгукуватися на диригентські жести вчителя. Інсценування п’єс. на уроках можна „розігрувати” пісні, що мають зображальну основу. Танцювальні рухи.сприяє засвоєнню танцювальних рухів – кружляння у вальсі, кроків польки, реверансів у менуеті, підстрибувань, дрібних кроків у народних танцях. Гра в оркестрі. створює в дітей враження участі у виконанні музики, що активізує сприйняття та дуже їм подобається . Малювання після прослуховування твору можна запропонувати дітям намалювати картинку, що виникла в їхній уяві під час сприйняття.
12. Класифікація методів музичного навчання і виховання.
Метод - це сукупність педагогічних способів, які направлені на рішення певних завдань і освоєння змісту музичної освіти.
Метод порівняння (Гродзенська) – порівняння на основі контрасту та повторності.
Метод руйнування: (Н.А.Терентьева),який дозволяє виявити значимість того чи іншого засобу музичної чи загальної художньої виразності.(наприклад Бабу–Ягу одіти в біле плаття, чи царівну лебідь в чорне).
Метод художнього вправляння – (Г.Падалка ) – багаторазове повторення мистецьких дій з метою досягнення досконалості їх виконання, закріплення на рівні автоматизму.
Метод виконання етюдів - фрагментарне виконання( 1 куплет та приспів) музичного твору з метою відпрацювання окремих його деталей.
Метод створення ескізів - слугує фіксації художнього замислу,отриманню попереднього уявлення щодо художнього змісту твору,розробці плану його музичному навчанні,без доведення виконання до досконалості.
Метод інтерпретаційного опрацювання –художнього твору орієнтує учня на власне тлумачення художніх образів, створених автором.
Метод варіантної розробки – залучення учнів до створення різних варіантів вирішення художнього задуму.