ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.04.2019
Просмотров: 595
Скачиваний: 1
Козицький. Спрямовуючи погляд на історичні післяреволюційні роки попереднього сторіччя, згадаємо, що саме тоді сформувалася основоположна теорія всебічного комплексного естетичного виховання дитини. В ці часи з’являється термін “музичне виховання”, викристалізовуються Основні види музичної роботи в загальноосвітній школі – слухання музики, хоровий спів, шумові оркестри та імпровізаційна творчість дітей. Передові митці та діячі педагогіки закликали до боротьби проти формалізму в музиці, до створення прогресивних педа-гогічних систем на ґрунті пробудження у дітей асоціативного і творчого мис-лення, емоційно-чуттєвого сприйняття. Однією з новацій музичної педагогіки, одним із нових видів музично-просвітницької роботи в школі стало “Слухання музики” Якому відводилося основне місце в системі навчання. Проблема збагачення музичних вражень і накопичення слухового досвіду проголошувалася як першочергова. В процесі формування культури активного творчого сприймання музики головний акцент ставився на зацікавленості й емоційній захопленості дітей.
23. Педагогічні ідеї українських музикантів-педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття (К. Г. Стеценко, Я. С. Степовий, В. М. Верховинець)
Стеценко. Розпочав громадську діяльність – вчив співам в Білій церкві. Серед методико-дидактивних принципів навчання співу, висловлених педагогом, слід виокремити прийом хорової декламації тексту пісень, що мав передувати засвоєнню їхньої мелодії, тобто К. Г. Стеценко розглядав спів як продовження складів мови. Цій ідеї Кирило Григорович підпорядкував і свій «Співаник», який розпочинався відповідним розділом «Вірші до гуртового читання в один тон». Найефективнішим засобом навчання музики композитор називав максимальне стимулювання творчої активності дітей для повнішої реалізації притаманного їм прагнення до художнього самовираження. У своїх проектах він пропонував всеосяжну систему масового музичного виховання – від дошкільних закладів до вузів.
Степовий. Я.Степовий багато уваги придiляє вихованню нацiональних вокальних кадрiв. Неабияке художньо-естетичне значення мали також збирання, опрацювання i популяризацiя фольклорних мелодiй. Українськi композитори, усвiдомлюючи значення фольклору у подальшому розвитку професiйної музики та вихованнi естетичних смакiв пiдростаючого поколiння, багато i наполегливо працювали над поширенням численних скарбiв народного генiя. З любов'ю i повагою ставився Степовий до народної пiснi. Вiн сам записав багато мелодiй, а також вiдбирав потрiбнi для його роботи зразки у збiрниках вiдомих фольклористiв: М.Лисенка, П.Демуцького, К.Квiтки, О.Рубця, А.Конощенка та iн. Своїми обробками композитор на практицi продемонстрував необмеженi художньо-образнi i формотворчi можливостi фольклору.музичнiй драмi, програма якої є свiдченням пiклування митця про всебiчний розвиток молодих музичних сил.
Верховинець. Наукове дослідження творчості В.М. Верховинця дає підстави стверджувати, що усі новаторські теоретичні і практичні здобутки педагога і митця мали метою формування національної культури молоді: передачу їй багатої духовної спадщини і соціально-історичного досвіду українського народу, розвиток потреби і здатності сприймати, розуміти, примножувати його надбання, виховання національної самосвідомості, гідності, патріотизму, рис національного характеру. Плідна етнографічно-дослідницька діяльність В.М. Верховинця сприяла обгрунтуванню і впровадженню ним системи засобів формування національної культури підростаючого покоління, чільне місце в якій посідає український фольклор.
24. Вокально-хорова робота на уроці музичного мистецтва.
- від слова до співу, доцільно виконувати ігрові мовні вправи
розвиток дитячого голосового апарату(діапазону,дихання, артикуляції );
б) розвиток інтонаційної виразності;в) формування початкових співацьких умінь та навичок;г) робота над створенням хорового унісону;д) виховання інтересу до співацької діяльності
- Формування культури унісону. Підготовка до двоголосного співу, може використовувати ритмодикламацію.
а) робота над диханням, артикуляцією, динамікою, тембровим ансамблем ;б) осмисленість розспівування голосних, виразність фразування;в) розуміння диригентського жесту;г) формування кантиленного співу;д) розвиток слухової уваги, вміння працювати в групах;е) розвиток поліфонічного та гармонічного слуху.
- напрямок роботи удосконалювати культуру унісонного співу та формувати навички двоголосного та триголосного співу
а) володіння навиками ланцюжкового дихання;б) розвиток вміння співати акапельно;в) виконання канонів;г) виконання пісень з підголосками;д) удосконалення навичок двоголосного співу.
Хоровий спів – найбільш доступна виконавська діяльність школярів. Правильний співочий розвиток з врахуванням вікових особливостей та закономірностей становлення голосу сприяє розвитку здорового голосового апарату. Щоб розвивати і виховувати дитячі голоси, вчителю необхідно знати співочі можливості школярів.Вокально-хорові навички:Співоче дихання.верхньореберне (ключичне);нижньореберне (діафрагматичне).У вихованні навичок красивого та виразного співу особлива роль належить таким навичкам, як,артикуляція та дикція.Основа співу – голосні звуки. На них виховуються всі вокальні якості голосу. Від правильного утворення голосних залежить краса тембру. Непересічне значення для правильного співу мають ансамбль і стрій.Для розучування пісні на слух варто використовувати такі етапи роботи: Ознайомлення з піснею(вступне слово вчителя;виконання пісні вчителем; бесіда про виконану пісню) Засвоєння літературного тексту.Розучування мелодії та робота над виразністю співу.Закріплення та повторення.
25. Методика проведення слухання музики на уроці
Слухання музики включає такі функції:
слухання творів спеціально написаних для даного виду діяльності;
слухання в процесі розучування пісень, хороводів, танців, п'єс для дитячого оркестру;
слухання з метою вивчення музичної грамоти.
Це не просто слухання музики, це - складний багатогранний процес сприйняття музики, емоційної чутливості до неї, процес формування навичок аналізу музичних творів, засвоєння повного комплексу знань.
Учити слухати музику слід послідовно і систематично. Для збереження стійкого інтересу учнів до цього виду діяльності потрібно використовувати різні методи навчання.
Уміння слухати і чути музику не є вродженою рисою. Пізнавально творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків.
Музичне сприймання – основний вид музичної діяльності, оскільки саме воно передує всім іншим. Навіть коли діти на уроках зайняті здебільшого хоровим співом, то перш ніж розучувати пісню, її треба сприйняти.
Слід враховувати, що вплив музики на особистість складається з численних слухацьких вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись. Робота над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, любов і ненависть тощо.
Слід пам’ятати, що на музичний розвиток учнів благотворно діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень – з другого.
26. Методика розучування шкільної пісні
Розучування пісні на слух. Цей метод є досить актуальним у про¬цесі роботи з учнями початкової школи, особливо з першокласника¬ми, які ще не володіють певними вокальними навичками. Для учнів робота над піснею починається з її сприйняття. На практиці можна використати декілька варіантів показів пісні: виконання пісні самим учителем, одним чи декількома учнями, які добре співають.
Розучування за допомогою наочних схем. Використання цього методу сприяє більш свідомому засвоєнню пісні, адже активізуєть¬ся як слухове, так і зорове сприйняття, що є актуальним для молод¬ших школярів. До наочності належать різного виду таблиці, плакати, схеми (зок¬рема роздатковий матеріал для учнів), які схематично відображають мелодію пісні (напрямок руху, зміни штрихів, динаміки та ін.).
Розучування пісні за нотним записом. Цей метод активно впли¬ває на розвиток звуковисотного і гармонічного слуху, відчуття ладу, темпу і метроритму, адже в учнів формується свідоме ставлення до ладотональності, інтонації, строю тощо.
За умови використання вчителем будь-якого з методів загальни¬ми прийомами розучування пісні є:
показ учителем окремих фраз і пояснення щодо їх виконання (на¬приклад, звертається увага на характер звуковедення, пояснен¬не незрозумілих слів);
• вистроювання першого звука, з якого починається фраза;
• розучування мелодії в робочому темпі, активним звуком при плавному звуковеденні.
27. Дитячі музичні інструменти на уроках музичного мистецтва.
Зменшена, спрощена копія справжнього музичного інструмента, схожа з ним зовнішнім виглядом і звуковидобуванням.
Ударні:
- не мелодійні: клавес, блоки, кастаньєти, бубон, барабан, маракаси, трикутники, брязкальця, ложки
- мелодійні: кселафон, металофон
Діти мають знати назви, прийоми гри на інструментах, розташування високих і низьких звуків, правила користування.
28. Дидактична казка на уроках музичного мистецтва.
Казка, яка створена педагогом для подачі та засвоєння навчального матеріалу.
- вступ, знайомство з героєм «Жила-була»
- проблема «І ось одного разу»
- вирішення проблеми « із-за цього»
- що вийшло «з того часу»
29. Дидактична гра на уроках музичного мистецтва.
Практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах. Мета – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.
Етапи: вибір теми, визначення теми і завдання, підготовка наочність, проведення, підсумки.
30. Інсценізація пісні на уроках музичного мистецтва.
Інсценування пісні - це форма організації навчального процесу з опорою на ігровий метод, тому вчителю важливо знати методику інсценування пісні.
Інсценізувати пісню – означає зробити її «зримою» - це означає створити на її матеріалі маленький трьох, п'ятихвилинний спектакль. Зазвичай ми пісню чуємо, а в даному випадку - і бачимо, і чуємо.
Більшою мірою театралізації (інсценуванню) піддаються пісні, де у текстовому матеріалі міститься якийсь сюжет, який дозволяє зіграти пісню як маленький спектакль. По структурній ознаці це можуть бути пісні трьох видів. До першого виду належать ті, в яких виписаний діалог дійових осіб (пісня-діалог). До другого - виконуючий від імені героя (пісня-монолог). До третього - пісні, де яскраво виражений оповідальний початок і є сюжет (пісня-розповідь).
Прикладом пісні-діалогу може бути «Грицю, Грицю до роботи» 3 класу Учитель – «режисер» в такій пісні вибудовує спілкування дійових осіб, якими за сюжетом стають виконавці. Тут варто звернути увагу на використання виконавцями прийомів акторської майстерності.
У пісні-монолозі виконавець створює персонаж, від імені якого співається пісня. В основі інсценування лежить прийом перевтілення, створення характеру або образу.
Прикладом сюжетної пісні (пісні-розповіді) є «Засмутилось кошеня».
Принцип розповідання дозволяє робити відступ від сюжету, використовувати асоціативні відволікання, «кидки в часі» - спогади, мрії
Пісня може бути ліричної («„Ніч яка місячна, зоряна, ясная”) носити трагічний («_Засвіт встали козаченьки»,) або героїчний характер («_Їхав козак за Дунай_______»).
У такого роду піснях можна вдаватися і до більш великого застосуванню власне театральних прийомів: створенню гострих характерів, спілкуванню. Тут використовуються елементи театрального костюма, реквізиту, деталі сценографічного оформлення.
Формування режисерського задуму пісні проходить кілька етапів.
- ідейно-тематичний аналіз пісні
- формування режисерського задуму
- пошук того чи іншого зримого ряду