Лекція 4

Виховання особистості в колективі. Взаємовідносини колективу й особистості.

План:

1. Загальне поняття про дитячий колектив, його ознаки, структуру.

2. Динаміка розвитку колективу. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу.

3. Основні положення методики формування колективу.

I. Слово колектив походить від латинського слова „колективус” і в перекладі означає об’єднана група, спільне зібрання. Поняття колектив, таким чином, вказує на об’єднання людей.

Колективність у вигляді співробітництва, взаємодопомоги виникла ще в первісно-общинному суспільстві в процесі спільної праці людей. Цьому сприяли суворі умови життя, незахищеність від сил природи. Форми об’єднання і в період первісно-общинного ладу, і пізніше були найрізноманітнішими: общини, сходки, артелі, бригади; партії, гуртки, союзи; клуби, команди. Таким, чином, колектив – це соціальне досягнення людської цивілізації, а не явище будь-якої окремої суспільно-економічної формації.

Колектив означає спільність, єдність, нерозривність зв’язків; це співтворчість, взаємодопомога; за А.С.Макаренком це „солідарність людини з суспільством”.

Групова форма організації виховання у школі – колективна. Колектив (лат. „збірний”) – це організована група людей, об’єднана загальними чи спільними соціально-значущими цілями та діяльністю, спільними професійними та соціальними інтересами, ціннісними орієнтаціями, відносинами взаємної відповідальності.

Більшість людей входять до якихось об’єднань, що є колективами – артілі, бригади, гуртки, союзи, фонди, партії, ансамблі, команди тощо.

Колектив для людини – це:

• сфера її життєдіяльності;

• сфера самоствердження і самореалізації;

• сфера спілкування;

• гарант захищеності й підтримки.

Історичний аспект проблеми:

Історія педагогіки знає різні форми організації виховного процесу: індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові. Тобто критерій поділу кількісний. Число дітей у групі коливається від 5-7 до 25-40; при масових - не обмежено. При збільшенні числа вихованців якість виховання зазвичай знижується. Тому незаперечну перевагу мають індивідуальні і мікро групові форми виховання. Але їх висока економічна цінність - серйозна перешкода на шляху широкого розповсюдження. Це вирішальна причина під час вибору колективної форми виховання в нашій країні.

Ідея колективного виховання з’явилась у XVIII ст. Її реалізував в дитячих притулках Песталоцці. В XIX – на поч. XX ст. П.Ф. Каптерєв, М.І. Пирогов, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський вказували на необхідність створення і підтримки дитячих об’єднань (колективів) і формування у дітей почуття колективізму. В.А. Лай закликав до створення шкільних общин, в рамках яких діти будуть займатися спільною соціально значущою діяльністю для власної соціалізації.

---

У радянській школі була концепція колективістського виховання. Основним принципом виховання було виховання в колективі через колектив і для колективу. Це була відмова від орієнтації на особистість.

На Заході є інший принцип – принцип індивідуального успіху і конкуренції; теорія і практика міжособистісних взаємин, міжгрупової взаємодії. Багато науковців вважають, що треба відмовитися від принципу виховання в колективі і розробляти практику і теорію міжособистісних взаємин, міжгрупової взаємодії.

Не можна припускатися крайнощів: культивувати лише колективізм або лише індивідуалізм. Колективи треба створювати, людина має виховуватися в колективі, є багато якостей, що виховуються лише в колективі. Колектив потрібен, але в ньому треба створювати умови для повноцінного розвитку кожної особистості, щоб особистість не нівелювалась.

Тож групова форма організації виховання у школі отримала назву колективної. Колектив розглядався як справжнє джерело формування особистості, як необхідна основа виховання людини, як головна форма організації дитячого життя. Виховання у колективі, для колективу і через колектив було оголошено головним принципом виховання. На це були направлені зусилля А.С. Макаренка, Н.К. Крупської, В. О. Сухомлинського. Вітчизняна школа першою у світі відмовилася від орієнтації на особистість, поставивши в центр виховної діяльності колектив. І це було проголошено великою перевагою і суттєвим кроком вперед у розвитку теорії і практики виховання.

У виховані потрібна гармонія і особистого і колективного.

ОЗНАКИ КОЛЕКТИВУ

1. Спільна соціально-значуща мета. Мета є у будь-якої групи: її мають пасажири, які сіли у трамвай, і злочинці, які створили бандитську шайку. Уся справа в тому, яка ця мета, на що вона направлена. Мета колективу повинна співпадати з суспільними цілями, не суперечити певній ідеології.

2. Спільна загальна діяльність для досягнення поставленої мети. Кожен член колективу зобов‘язаний активно приймати участь в спільній діяльності.

3. Наявність відносин відповідальної залежності. Між членами колективу встановлюються специфічні відносини, які відображають не тільки єдність мети і діяльності, але й моральну єдність: рівні права і обов’язки членів колективу за своїх членів, взаєморозуміння, почуття ліктя, розумне сполучення особистих та громадських інтересів.

4. Спільний виборний керівний орган. В колективі встановлюються демократичні відносини.

Проекція на шкільний клас виділених ознак колективу дає можливість зробити висновок, що учнівський колектив – це група учнів, об’єднана соціально-значущою метою, спільною діяльністю, має спільні виборні органи і відрізняється згуртованістю, спільною відповідальністю, взаємною залежністю при безумовній рівності усіх членів у правах та обов’язках.

---

Учнівський колектив - складне соціальне утворення. Він має відповідну структуру.

Структура шкільного колективу:

Шкільний колектив – це група людей із спільною метою, суспільно-корисною діяльністю, із органами самоврядування і відносинами взаємної відповідальності:

- загальношкільний колектив - складається з колективу учнів, колективу вчителів, колективу батьків;

- загальний учнівський колектив школи – це „вторинний колектив” (Макаренко), який є ланкою, що пов’язує особистість кожного учня із суспільним життям;

- загальноучнівський колектив - поділяється на первинні колективи (контактні). Найбільший виховний вплив на особистість мають первинні;

За ступенем структури та опосередкованості міжособистісних відносин А.С. Макаренко виділив два види колективів: первинні і вторинні.

1. Первинний колектив - це клас, загін, позакласний гурток, спортивна секція, колектив художньої самодіяльності. Його специфіка в тому, що члени колективу знаходяться в постійному діловому, дружному, побутовому, ідеологічному об’єднанні. А.С. Макаренко називав первинний колектив „контактною сукупністю, члени якого повинні знати один одного, мати особисту думку про кожного”. У А.С.Макаренка первинний колектив (різновіковий загін) нараховував 7-15 чоловік. Досвід показує, що доцільно поділяти клас на ланки, бригади, групи за кількістю лідерів.

2. Вторинний колектив – більш широкий колектив (школа, підприємство). В ньому відносини витікають не з простого спілкування, а з більш глибокого соціального синтезу (для школи із завдань навчально-виховної діяльності).

Первинний колектив зберігає свою високу цінність саме тому, що являється провідником впливу загальношкільного колективу. Якщо цей зв'язок порушується, класний колектив стає замкненим, живе вузьким колом інтересів, перетворюється в звичайну дружню компанію. Головне завдання вторинного колективу – служити ланкою, яка пов’язує первиний колектив і все суспільство. Школу ні в якому разі не можна розглядати як суму класних колективів. Кожен клас вносить свій внесок в діяльність школи. В практиці склались і успішно застосовуються такі форми зв’язку первинних колективів із загальношкільними: виконання доручень загальношкільного значення, участь у суспільно-корисній праці в школі і поза нею, чергування по школі, спільна підготовка до свят, проведення диспутів, загальношкільних вечорів і т.д. Для розвитку внутрішньошкільних зв’язків та подолання відокремлення класних колективів організовується шефство старших школярів над молодшими.

Останнім часом під впливом соціології в педагогіці розповсюджено поняття формальний і неформальний колективи.

1. Формальний - це офіційно визнане об’єднання, а лідер - офіційно уповноважена особа.

2. Неформальний - тобто фактично існуючий колектив, який будується не тільки на основі ділових відносин, а й на особистих симпатіях і антипатіях, спільності інтересів.

---

Неформальний колектив часто ще називають малою групою.

II. Колектив як суспільна і моральна категорія не може одразу мати свого закінченого образу, так само він не стоїть на одному місці, а невпинно розвивається. Звичайно, для того, щоб він рухався вперед, потрібно керувати його діяльністю. Зупинка в розвитку колективу, застій означає його деградацію.

Розробка А.С.Макаренком питання про етапи (стадії) розвитку колективу, конкретні висновки, зроблені ним з власної практики, складають основу для розв’язання завдань формування учнівського колективу.

Процес формування колективу проходить кілька етапів.

Етапи розвитку колективу (за Макаренком):

- вчитель пред’являє вимоги до учнів. Основне завдання цього етапу – формування активу. Педагог на цьому етапі є єдиним виразником громадських вимог. Тривалість періоду – приблизно одна навчальна чверть;

- актив пред’являє вимоги. Завдання – організувати роботу самоврядування. Тривалість періоду – один – півтора року. Для цього етапу характерно, що актив не лише підтримує вимоги педагога, а й сам ставить вимоги членам колективу;

- вимоги пред’являє до своїх членів колектив. Це найвищий рівень розвитку колективу. Це етап, коли колектив перетворюється на інструмент індивідуального розвитку кожного. Завдання – формування здорової громадської думки колективу. Саме на цьому етапі реалізується принцип паралельної дії;

- самовиховання. Кожен учень, спираючись на цінності колективу, сам ставить собі вимоги і шляхом самовиховання сам себе виховує. Педагог керує самовихованням.

Перший етап – початковий, коли по суті колективу ще немає, коли він перебуває в стадії організації, характеризується тим, що педагог ставить вимоги до учнів, виступає як організатор, керівник, як представник волі колективу. Категоричність цих вимог стає важливою передумовою становлення колективу учнів.

Найбільш істотним моментом на першому етапі розвитку учнівського колективу слід вважати виділення і виховання активу учнів, який становитиме його ядро. Створюючи актив, потрібно взяти до уваги не тільки успішність учня, а й ставлення його до праці, до товаришів, ініціативність, організаторські здібності, ступінь впливу на товаришів.

Отже, на першій стадії вимогливість виступає на фоні викладача. Головне педагогічне завдання – виявлення дитячого активу, тих, хто швидко і легко сприймає інтереси колективу.

Другий етап характеризується перетворенням активу учнів у міцну опору вчителя, в керівників та організаторів, здатних самостійно ставити вимоги перед колективом. Цей етап наступає тоді, коли вимогливість виступає на фоні активу, коли актив виражає інтереси усього колективу. Педагог зараз впливає на учнів через актив, і його безпосередній вплив стає непомітним. Такі взаємовідносини педагога та учнів А.С.Макаренко називав „педагогікою паралельної дії”. Даний метод керівництва у формі співробітництва з учнями не придушує ініціативу колективу, а виховує відповідальність за доручену справу.

---

Основним змістом другого етапу розвитку колективу повинно бути укріплення органів управління, підвищення їх авторитету та творчої активності.

Третій етап розвитку колективу відрізняється найбільш продуктивним періодом взаємовідносин колективу і особистості. На даному етапі більшість учнів підтримує актив і також ставить вимоги до окремих особистостей, які, за висловом А.С.Макаренка, „ухиляються від виконання завдань”. Це етап, коли вимогливість виступає на фоні колективу, етап розквіту колективу. Головне педагогічне завдання – формування громадської думки, розширення сфер впливу колективу на особистість. Дитячий колектив стає суб’єктом виховного впливу, джерелом вимог до поведінки своїх членів. Учні дотримуються єдиних норм поведінки і засвоюють їх один від одного. Виникає атмосфера взаємної доброзичливості, вимогливості, колектив стає фактором, який спонукає дітей до самовиховання.

Деякі педагоги виділяють четверту стадію розвитку колективу, коли кожен учень завдяки міцному засвоєнню колективного досвіду, сам ставить до себе відповідні вимоги, тобто виконання моральних норм стає особистою потребою кожного учня; у кожного з’являється почуття обов’язку перед колективим, формується досвід моральної поведінки.

Таким чином, колектив проходить у своєму становленні шлях від одноосібної вимогливості вихователя, до саморегуляції кожною особистістю своєї поведінки на основі єдиних групових норм і цінностей.

III. Які ж методичні основи роботи по організації виховного колективу, який шлях формування шкільного колективу?

По-перше, педагогічні вимоги. А.С.Макаренко вважав, що створення колективу потрібно починати з вмілого ставлення педагогічних вимог перед вихованцями:

Перший етап - чітке визначення норм і правил поведінки. Без крикливості і зайвих повчань потрібно пояснювати учням, як їм слід поводитись в шкільному приміщенні, на уроках, перервах, як вони повинні виконувати навчальні завдання, ставитись один до одного.

Другим етапом в методиці роботи над вимогами є організація вправ щодо вироблення правильної поведінки. Від учнів потрібно не тільки вимагати, але й привчати їх не запізнюватись на заняття, дисципліновано поводити себе на уроках і перервах, і т.д. Вправляти, тобто вчити, потрібно практично усьому: і як сидіти за партою, і як стояти, коли викликав вчитель. Якщо подібного привчання не відбувається, словесні вимоги не дають відповідного ефекту.

- Не можна відразу багато вимагати, це призведе до невиконання поставлених вимог;

- в процесі пред’явлення вимог необхідно враховувати настрій колективу, громадську думку учнів. Діти повинні підтримувати вимоги, які постійно ускладнюються.

Таким чином, які функції виконують вимоги? Вони допомагають швидко навести порядок і дисципліну; виступають як інструмент керівництва колективу; допомагають укріпити ділові взаємовідносини учнів. І все це без криків, зайвого повчання, тактовно, доброзичливо.

---

Смотрите также файлы

• ЛЕКЦIЯ 5.doc

• ЛЕКЦIЯ 6.doc

• ЛЕКЦIЯ 7.doc

• vikhovni_sistemi.pdf

• Зміст плану.docx