По-друге, наступною методичною основою організації колективу є наявність працездатного і діючого активу. До числа активістів входять, як правило, найбільш дієві учні, ті які користуються повагою серед товаришів.

По-третє, розвиток і зміцнення колективу багато в чому залежить від змістовності і динаміки його діяльності. А.С. Макаренко сформулював закон руху колективу, суть якого полягає в тому, що колектив повинен постійно рухатись вперед, прагнути до нових і нових успіхів. Зупинка в розвитку колективу веде до його послаблення і розпаду. „Форма буття колективу – рух вперед”.

Практичну мету, яка повинна згуртувати і зацікавити вихованців, А.С.Макаренко називав перспективою. Він розрізняв три види перспектив: близьку, середню і далеку.

Близька перспектива ставиться перед колективом, який знаходиться на будь-якій стадії розвитку, навіть на початковій. Близькою перспективою може бути, наприклад, спільна недільна прогулянка, похід до театру, цікава гра-змагання, і т.д. Основна вимога до близької перспективи полягає в тому, що вона повинна спиратися на особисту зацікавленість, кожен учень сприймає її як особисту завтрішню радість, намагання її здійснити, передчуваючи очікуване задоволення.

Середня перспектива, на думку А.С. Макаренко, полягає в проектуванні колективної події, дещо віддаленої у часі. Для досягнення цієї перспективи потрібно докласти зусиль. Прикладами середніх перспектив, які найбільш розповсюдженні у сучасній шкільній практиці, можна назвати підготовку і проведення спортивного змагання, літературного вечора, шкільного свята. Середню перспективу найбільш доцільно ставити тоді, коли в класі вже сформувався хороший, працездатний актив, який може виступити з ініціативою і повести за собою усіх школярів.

Далека перспектива – це віддаленна у часі найбільш соціально значуща, яка вимагає значних зусиль для досягнення мети. В такій перспективі обов’язково сполучаються особисті і громадські потреби. Прикладом найбільш розповсюдженої далекої перспективи є мета успішного закінчення школи і вибір професії. Виховання на далекій перспективі буде значно ефективнішим лише тоді, коли головне місце в колективній діяльності займає праця, коли колектив захоплений спільною діяльністю, коли для досягнення поставленої мети потрібні колективні зусилля.

Система перспективних ліній повинна пронизувати колектив. Побудувати її потрібно таким чином, щоб в будь-який момент часу колектив мав перед собою яскраву, захоплюючу мету, жив нею, докладав зусиль для її здійснення. Розвиток колективу і кожного його члена в цих умовах суттєво прискорюється, і виховний процес протікає природно. Обирати перспективи потрібно враховуючи, щоб робота закінчилась з реальним успіхом. Перш ніж ставити перед учнями складні завдання, необхідно врахувати і громадські потреби, рівень розвитку та організованості колективу, і досвід його роботи. Безперервна зміна перспектив, постановка нових і більш складних завдань – обов’язкова умова прогресивного руху колективу.

---

По-четверте, суттєвим фактором розвитку і зрілості колективу є формування здорової громадської думки. Під громадською думкою розуміють ту переважну оцінку, яку отримують в середовищі учнів різні явища і факти колективного життя.

По-п’яте, завдяки здоровій громадській думці реалізовується теорія А.С. Макаренко про педагогіку „паралельної дії”.

Суть її полягає у тому, щоб за наявності принциповості та здорових відносин між учнями, будь-яка взаємодія на колектив впливає на окремих його членів, і навпаки, взаємодія на окремого учня, впливала на весь колектив. Принцип паралельної дії застосовується вже на другій стадії розвитку колективу, коли в своїй роботі вчитель може опиратися на актив, взаємодіяти через нього на окремих учнів, і вимагати від нього відповідальності за дії товаришів.

Наприклад, потрібно вимагати відповільність активу за безладдя у класі. Особливо, найбільш відповідальним повинен бути староста або черговий.

По-шосте, для згуртування і особливо для підтримання вже створеного колективу учнів, важливе значення має створення і збереження традицій.

типи традицій:

- традиційні масові заходи (шкільні свята, олімпіади і т.д.), які складають відповідну перспективу – завтрішню радість усього колективу;

- традиції проведення церемоній, з приводу проведення важливих подій шкільного життя (традиція останнього дзвоника, і .т.д.)

- традиції, які відносяться до вчинків дітей, наприклад, традиція точності (усі шкільні і класні заходи починати своєчасно) , і т.д.

Є три типи взаємин колективу і особистості:

• колектив підкорює собі особистість (конформізм);

• особистість і колектив в оптимальних відносинах (гармонія);

• особистість підкорює колектив (нонконформізм).

---

Смотрите также файлы

• ЛЕКЦIЯ 5.doc

• ЛЕКЦIЯ 6.doc

• ЛЕКЦIЯ 7.doc

• vikhovni_sistemi.pdf

• Зміст плану.docx