Лекція 3

ТЕМА : НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ, ЙОГО СИСТЕМА ТА ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ

План.

1. Мета, завдання та сутність національного виховання

2. Принципи національного виховання

3. Українська етнопедагогіка – основа національного виховання

4. Основні етапи та шляхи національного виховання.

5. Напрями виховання в національній школі.

6. Основи козацької педагогіки.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Концепція національного виховання // Рідна школа. – 1995. – №6. – с. 18-26

2. Клепко С.Ф. Національне виховання і здоровий глузд // Шкільний світ. – 1999. – №15-16

3. Кузь.В.Г. Основи національного виховання.. – Умань, 1993.

4. Національна доктрина розвитку освіти. Україна в ХХІ ст.. – К., 2001.

5. Основи національного вихованя: концептуальні положення / В.Г. Кузь, Ю.Д.. Руденко, З.О. Сергійчук та ын.; За заг. Ред.. В.Г. Кузя та ін. – К.: Ін форм. – 1993. – 152 с.

6. Підласий І. Ідеали українського виховання // Рідна школа. – 2000. №4 – с. 6-13.

7. Стельмахович М.Г. Народна педагогогіка. – К., Рад. Школа, 1985. – 312 с.

8. Яковенко В. Національна ідея. Г. Ващенко і сучасне реформування освіти // Шлях освіти. – 1997. - №3. – С. 38-42.

(1) Національне виховання – це створена впродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість і ціннісні орієнтації молоді; передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь.

Національне виховання – це родинознавче, вітчизнознавче, українознавче виховання („Концепція національного виховання”).

Поняття „національне виховання” рівнозначне державному вихованню, хоча останнє значно вужче. Державне виховання є складовою частиною національного і реалізується державними виховними інститутами, зокрема школою.

Головна мета національного виховання – передача молодому поколінню соціального досвіду, багатств духовної культури, національної ментальності народу, його своєрідності і формування на цій основі особистісних рис громадянина України.

Завдання національного виховання:

• розвивати природні задатки дитини, її тіло і дух, зміцнювати здоров’я нації;

• виховувати підростаюче покоління в дусі пізнання і збереження духовної культури людини;

• проявляти турботу про формування інтелектуально розвиненої і духовно багатої особистості;

• виховувати національну свідомість і самосвідомість, національний характер, світогляд, гуманістичні ідеали тощо;

• формувати у молодого покоління загальнодержавні інтереси і потреби;

• формувати патріотичні почуття;

• формувати людину-творця.

Розкриваючи проблеми національного виховання, ми будемо користуватися цілою низкою термінів:

- українська національна педагогіка – це наука, що представлена народною педагогікою і науковою педагогікою;

- національна філософія (етнософія) – це самобутня система ідей, поглядів на природу, суспільство, всесвіт;

---

- національний світогляд – це обумовлена культурно-історичними умовами система поглядів, переконань, ідеалів;

- національна ідеологія – це ідейне багатство нації, система філософських, політичних, економічних, правових, моральних, естетичних і релігійних ідей, а також поглядів, ідеалів і принципів, які відображають інтереси, потреби і прагнення нації;

- національна психологія – це особливості певних психологічних процесів. Психологія українця – це психологія господаря. умілого хлібороба, захисника прав особистості і незалежності.

(2) Національна система виховання – це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, традицій, обрядів, спрямована на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь.

Принципи національного виховання:

• принцип природовідповідності (не ламати задатки в дитині до певних наук, закладені природою);

• принцип етнізації (виховання самосвідомості);

• принцип культуровідповідності;

• принцип гуманізації і демократизації;

• принцип врахування вікових, статевих і індивідуальних особливостей;

• принцип систематичності педагогічного впливу;

• принцип посильного залучення дітей до трудової діяльності;

• принцип творчого ставлення до дійсності;

• принцип утвердження життєвого оптимізму.

Національна система виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, народної педагогіки і науково-педагогічної думки.

(3) До виникнення наукової педагогіки була народна педагогіка.

Народна педагогіка - та педагогіка, яку створив народ. Народ свою педагогіку створював емпірично, відбирав і зберігав у пам'яті найкращі результати стосовно виховання дітей, ці результаті передавалися із покоління в покоління. Народна педагогіка – це сукупність педагогічних відомостей і виховного досвіду народу, які знайшли своє відображення у звичаях, обрядах, фольклорі, традиціях сімейного і громадського виховання.

Народна педагогіка - емпірично набутий досвід народом у справі виховання та навчання дітей в сім'ї. Особливість народної педагогіки багатотомний, але цінний підручник навчання і виховання, зберігається у памяті народу, постійно використовується систематизується збагачується: і вдосконалюється.

Українська етнопедагогіка – це основа національної системи виховання. Вперше термін «народна педагогіка» був застосований Ушинським, на Україні Духновичем. Волков ввів термін «етнопедагогіка». Ці терміні майже синоніми

- народна педагогіка - термін використовується без належності до конкретного народу.

- Етнопедагогіка - пов'язана із конкретною етнічною належністю, з національним нахилом.

Складові частини етнопедагогіки: складається з п’яти розділів:

1. „Народне дитинознавство” - це усталені погляди на дітей, емпіричні знання (донаукові, аксіоматичні) про умови і рушійні сили розвитку людських якостей на стадії дитинства, відомості про фізіологічні особливості розвитку дітей, знання періодів, етапів життя і підготовки до дорослого життя.

2. „Українське родинознавство” (фамілістика): об’єднує знання і досвід народу щодо створення міцної, здорової і щасливої сім’ї. Це наука про сім'ю, про вплив родичів на дитину. Це наука яка показує як формувати в свідомості дитини культ матері, батька.

3. „Народна дидактика”: здобутки в галузі розвитку менталітету нації; вони концентруються у поглядах на принципи, зміст та методи навчання, на зміцнення пізнавальних сил і здібностей дитини. Реалізуються через мову, загадки, прислів’я, приказки, через залучення до посильної праці і спілкування з природою. Це досвід батьків в галузі навчання дітей, розвитку розуму, кмітливості.

4. „Народна педагогічна деонтологія”: це те обов’язкове, без чого немислиме істинне виховання справжньої людини (почуття приязні до інших народів, шанобливе ставлення до рідної землі та культури, до матері, історії, традицій). Основні джерела деонтології, або національної системи виховання: фольклор краєзнавство, звичаї, традиції, обряди народний календар.

5. „Родинна педагогіка”: батьки є головними природними вихователями, головний виховний вплив яких йде через слово, приклад, уклад життя, мікроклімат сім’ї. Народна мудрість соціалізації дитини в сім’ї йде завдяки передачі їй дорослими духовного і виробничого досвіду, прищеплення культури поведінки.

---

Два основні підходи: народознавчі, людинознавчі. Засоби - укр. мова, історія народу, краєзнавство, усна народна творчість, нар. пісні прикмети, символіка, ремесла, родовід, календар.

В середині 70-х років XX сторіччя в науковому обігу з’являється термін „етнопедагогіка” (Волков). Це поняття вказує на національну самобутність, етнічну специфіку та оригінальність традиційних педагогічних знань.

(4) Етапи розвитку національної системи виховання:

1). Дохристиянський період - спеціальних шкіл не було. Виховання у процесі пращі хлопці - полювання, дівчата – збиральництво. Безпорядні шлюбні відносини.

2). Київська Русь - феодальна держава. (2 періоди: Поява духовного слова. Прийняття християнства). З прийняттям християнства розвивались ринкові відносини З'являється мережі різних шкіл.

3). Період Україн.Відродження 14-17ст. - розквіт національної системи виховання. Широка мережа шкіл. Декілька етапів навчання: сім'я, школа, вузи. З'являються перші ВУЗи: Києво-Могилянська Академія 1616р..). Львівській університет(166І р..). Братські школи - основна мета протистояти польським католицьким школам. Були рукописні азбуковники, словники. Перший друкований слов'янський буквар наприкінці 16 ст., 44 монастиря. Багато церквей. Біля них школи.

4). 17-19 от., - спадок. Річ Посполита. Росія. Кримський Хан - Україна під їх гнітом.

5). 20-те ст., - революція 17 р. Національна система виховання набула процвітання. Радянська влада піклується про сиріт, багатодітних сімей. Негативне: все суспільне, сім'я не може виховувати дитину в дусі суспільства.

6). 1991 р. - Незалежна Україна - склалися всі умови для розвитку педагогіки.

Державна Національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.) у своєму змісті має розділ «Національне виховання» де зазначається, що НВ в укр.державі має бути спрямоване на форм-ня у молоді та дітей світогляд-ї свід-ті, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв… (Див програму.)

Національна система виховання реалізується через:

• рідну мову (мова передає нащадкам досвід попередніх поколінь і є показником духовної культури народу);

• фольклор (у ньому відображено весь історико-культурний шлях народу);

• родинно-побутову культуру (вона представлена виховними традиціями, що об’єднують минуле і майбутнє);

• народний календар, прикмети (це енциклопедія народної мудрості);

• національні символи і національну символіку (тобто систему знаків, що уособлюють в собі закріплення права роду, племені. князівства).

(5) Зміст загальних завдань національного виховання учнів в сучасній школі може бути реалізований за такими напрямками:

- формування національної свідомості, самосвідомості;

- виховання духовної культури;

- виховання поваги до законодавства України та її символіки;

- виховання свідомого ставлення до навчання;

- формування високої мовної культури;

---

- утвердження принципів загальнолюдської моралі;

- формування творчої працелюбної особистості;

- естетичне і фізичне виховання;

- формування екологічної культури;

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації.

6. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.

Український народ має міцні традиції національної гуманістичної педагогіки. Однією з її складових частин є українська козацька педагогіка – історично обумовлена система навчально-вих-х цілей, завдань, принципів, ідей, ідеалів, форм і методів національного виховання.

Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом вільного, незалежного життя.

В Концепції національного вих.-ня сказано, що козацька педагогіка – це частина народної педагогіки, у її вершинному вияві, яка формувала у підростаючих поколінь синівську вірність рідній землі, Батьківщині.

Часи козаччини – поч..16 – перша пол.. 18 ст. – називають українським Відродженням, коли Україну покрила густа мережа січових, козацьких, сотенних і полкових шкіл, братських, діяковських, монастирських, церковних і ремісничих.

Першу школу на Січі було відкрито у 1576 р.. до неї приймали хлопчиків з дев’яти років. Посібниками для навчання були: часослов, псалтир і скорописка «Козацька читанка», які були надруковані в достатній кількості в київській та чернігівській друкарні.

В січових школах вчилися читати, писати, рахувати, оволодівали основами знань з: музики, хорового співу, медицини, астрології, військові знання та фізичне загартування.

Лицарський дух панував у школах Запорозької Січі, де гармонійне поєднання специфічних елементів народної, родинної педагогіки становлять одну із ознак січової педагогіки. Козацька духовність була вищим виявом української національної духовності. Вільні, і не від кого незалежні, козаки зберігали свою свободу, волевиявлення як найдорожчі цінності.

Система виховання мала такі ступені:

1. Дошкільне родинне вих.-ня (батьківська, материнська етнопедагогіка).

2. Родинно-шкільне вих.-ня (навч-ня в різних типах коз-х шкіл).

3. Підвищена і вища освіта у вітчиз-х та зар-х університетах, академіях, колегіумах (Києво-Могилянська - 1615, Острозька – 1576р.).

4. Перебування молоді на військовій службі в різних коз-х формуваннях.

Козацтво на Україні:

• поглиблювало український духовний світ, поповнювало його ідейним моральним змістом;

• формувало світогляд, характер, мораль;

• продовж сотень років свого існування було матеріальною і духовною силою, що була основою роз-ку нац-ї культури, мис-ва, освіти на укр.-х землях;

• коз-во виховувалося на неписаних коз-х законах: кодексі лицарської честі, звитяги, заповідях милосердя, любові до батьків, роду, країни, бути мужніми, шанувати старість.

• Ідеалом коз-го патріотизму, служіння народові, країні стали козаки: Северин Наливайко, Петро Сагайдачний,, Іван Сірко, Іван Богун, Б.Хмельницький…

---

---

Смотрите также файлы

• ЛЕКЦIЯ 4.doc

• ЛЕКЦIЯ 5.doc

• ЛЕКЦIЯ 6.doc

• ЛЕКЦIЯ 7.doc

• vikhovni_sistemi.pdf