ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.07.2019
Просмотров: 3234
Скачиваний: 2
Кінець венозної кровотечі різний. При пошкодженнях глибоко- розташованих великих вен (наприклад, порожниста, стегнова, клубова, воротна вени тощо) кровотеча буває, як правило, смертельною в результаті швидкої і великої крововтрати; при пораненнях поверхневих великих вен смерть може настати в результаті великої крововтрати або від аероемболії. Тому в обох випадках тваринам слід надавати негайну хірургічну допомогу. В останніх випадках венозна кровотеча не становить серйозної небезпеки. Кровотеча припиняється самостійно або зупиняється застосуванням тиснучої пов'язки або тампонадою.
Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні капілярів і є змішаною. Кров виділяється краплями рівномірно, з усієї поверхні рани. Ця кровотеча, як правило, зупиняється самостійно або після короткочасного притискання ранової поверхні тампоном. Інколи є необхідність у застосуванні тиснучої пов'язки. Значна капілярна кровотеча спостерігається при злоякісних пухлинах, склерозі тканин, актиномікомах тощо.
Паренхіматозна кровотеча виникає при пораненнях паренхіматозних органів (легені, печінка, селезінка, нирки), печеристої тканини, губчастої речовини кістки і є змішаною, але превалює венозна кровотеча, тому колір вона має венозної крові. Кров тече із найменших вен та артерій зі всієї поверхні рани, як вода з губкц. У цих органах кровоносні судини тісно зв'язані зі стромою, не занурюються в глибину оточуючих тканин і не стискаються ними, тому паренхіматозна кровотеча дуже сильна, важко піддається зупинці і часто небезпечна для життя тварини.
Залежно від локалізації, розрізняють кровотечі зовнішні (кров з рани виділяється назовні через дефект покривних тканин) і внутрішні (витікаюча кров накопичується в анатомічних порожнинах, тканинах, просвіті порожнистих органів). Виділяють ще комбіновану кровотечу, яка виникає в результаті виливання крові як назовні, так і в анатомічну порожнину (наприклад, при пошкодженні міжреберної артерії кров може витікати як назовні, так і в грудну порожнину).
Внутрішня кровотеча буває явною і прихованою. Під час явної кровотечі кров видно неозброєним оком при виділенні її назовні через природні отвори (легенева кровотеча, кровотеча із судин матки, сечового міхура тощо). При прихованій -наявність крові визначають тільки лабораторними дослідженнями у вмісті шлунка або кишечнику.
Залежно від часу виникнення, кровотечі бувають первинні, вторинні, ерозійні та паралітичні.
Первинна кровотеча починається безпосередньо після нанесення травми.
Вторинна - виникає через деякий час (години, дні) після операції або зупинки первинної кровотечі. Така кровотеча виникає, як правило, із артеріальних судин і великих вен. Причиною виникнення цієї кровотечі є не досить міцно накладена лігатура, підвищення кров'яного тиску після операції, збудження тварини в післяопераційний період, зміщення кісткових відламків та різноманітних сторонніх тіл, які призводять до руйнування свіжоутворених тромбів і стінок судин, а також використання методів зупинки кровотечі, які не забезпечують надійний гемостаз.
Слід пам'ятати, що до причин, які визивають вторинну кровотечу, можна віднести зниження кров'яного тиску при наркозі й малу кровоточивість дрібних судин під час операції. Тому тромбоз, який виникає в цей період, у зв'язку з покращенням загального стану тварини і підвищенням тиску крові може бути недостатнім. Розтин тканин, інфільтрованих анестезувальним розчином, в який добавлено адреналін, супроводжується незначною кровотечею, в результаті чого дрібні судини залишаються непоміченими, а тому не лігованими. Коли ж дія адреналіну закінчується, просвіт судин збільшується, що може призвести до кровотечі.
Хвилювання тварини в післяопераційний період також призводить до підвищення тиску крові. У цьому випадку виштовхуються свіжоутворені тромби, із судини злітають недостатньо міцно накладені лігатури, що також веде до кровотечі. У період збудження тварини можливий повторний травматизм оперованої або пошкодженої ділянки, що супроводжується кровотечею.
Грубе, швидке зняття пов'язок, видалення тампонів з рани веде до порушення тромбів.
Ерозійна - виникає в період від трьох діб до кількох тижнів після зупинки первинної кровотечі й пов'язана з розвитком ранової інфекції, що призводить до розплавлення тромбу, який закриває травмовану судину або стінки кровоносних судин. Стінки венозних судин більшою мірою підлягають руйнуванню, ніж стінки артерій. Наприклад, при гнійному тромбофлебіті яремної вени в коня розплавлення стінки судини може настати на З—4-й день, тоді як стінки артерій в оточуючих тканинах часто зберігають цілісність. Кровотеча також виникає гіри розпаданні злоякісних пухлин, грануляцій, які покривають виразки тощо. В основі її патогенезу лежать руйнування стінок судини і тромбу, крихкість судин, зниження зсідання крові, механічні пошкодження гранулюючих ран.
У тварин з тривалим перебігом гнійно-некротичних процесів завжди велика вірогідність виникнення цього виду кровотечі, що пояснюється багатьма причинами.
1. У гнійних осередках виникає розплавлення стінок судин та утворених тромбів.
2. У результаті дегенерації й паралічу вазоконстрикторів стінки судин втрачають еластичність і здатність до спазмування і ретракції.
3. Кров, яка вилилася із судини, попадає в середовище за відсутності умови для її зсідання (висока інтенсивність протеолітичних процесів, продукти розпаду тканин і життєдіяльності мікроорганізмів, відсутність тканинного тромбопластину).
4. Кров у тварин при розвиненій хірургічній інфекції погано зсідається, що обумовлено токсемією, зниженням функціональних можливостей печінки і, як наслідок, недостатнім синтезом прокоа- гулянтів.
5. Цілий ряд мікроорганізмів виділяють токсини і ферменти, які посилюють фібринолітичний процес.
Паралітична - буває у випадках, коли на тривалий час накладають джгут або його сильно затягують. Це призводить до пошкодження вазоконстрикторів і через певний час після його зняття виникає кровотеча. Іншим патологічним станом, при якому виникає важка кровотеча, є гемофілія.
Гемофілія - це геморагічний діатез, який передається за спадковістю, обумовлений вродженим дефіцитом у крові факторів, які приймають участь в утворенні тромбопластину. Найчастіше гемофілія зустрічається в кнурів, жеребців і псів.
Розрізняють гемофілії наступних типів: 1) А-гемофілія, обумовлена недостатністю антигемофільного глобуліну (Ф-УІІІ); 2) В-ге- мофілія, виникає при дефіциті в крові плазмового компонента тром- бопластина - фактора IX (фактора Кристмасса); 3) С-гемофілія, при якій в крові відсутній плазмовий попередник тромбопластина (Ф - IX); 4) Б-гемофілія, при якій відмічається дефіцит фактора XII (фактора Хагемана).
У тварин діагностують гемофілії переважно типів А і В.
Мимовільна зупинка кровотечі відбувається в результаті утворення судинного тромбу, зменшення просвіту кровоточивої судини, занурення її в глибину тканин після перерізування та утворення кров'яного згустку в тканинах за рахунок крові, яка вилилася. Мимовільна зупинка кровотечі настає тим скоріше, чим менший калібр судини і чим більше вона пошкоджується. Наприклад, перерізування судини гострим скальпелем завжди супроводжується більшою кровотечею, ніж ножицями. Попереднє витягування судини більше сприяє зупинці кровотечі, тому що інтима розривається швидше, ніж адвентиція, і завертається всередину, зменшуючи просвіт судини, і надійніше закривається тромбом.
На зупинку кровотечі також впливає емоційний стан. Під впливом страху в тварин підвищується зсідання крові, що залежить від гіперадреналінемії (підвищене виділення в кров адреналіну)!
Інколи кровотеча припиняється мимовільно навіть при пошкодженні великих судин, що є результатом зменшення кров'яного тиску, послабленням серцевої діяльності і підвищеним зсіданням крові, яка залишилася.
Способи зупинки кровотечі
Вони можуть бути мимовільними і штучними.
Мимовільна зупинка кровотечі можлива при пошкодженні капілярів, невеликих вен і артерій. У результаті складних ферментативних процесів проходить зсідання крові, яка вилилася, та утворення тромбу в пошкоджених судинах. Утворенню тромбу сприяють: зменшення діаметра кінця пошкодженої судини в результаті травми, завертання інтими в просвіт судини, нерівні краї рани судини тощо.
До штучних методів зупинки кровотечі відносяться всі оперативні прийоми, які направлені на зупинку кровотечі. їх можна розділити на три основні групи: профілактичні, провізорні (тимчасові) та остаточні методи зупинки кровотечі.
Профілактичні методи зупинки кровотечі ґрунтуються на введенні в організм тварини засобів, які підвищують зсідання крові і призводять до зменшення кровотечі під час операції і в післяопераційний період.
Провізорні, або тимчасові методи зупинки кровотечі направлені на тимчасове припинення або зменшення кровотечі під час оперативного втручання.
Остаточні методи зупинки кровотечі направлені на повну зупинку крові як під час операції, так і після неї.
Профілактика кровотечі
Кальцію хлорид - 10 %-ний розчин цього препарату особливо ефективний при зниженому зсіданні крові. Іони кальцію приймають безпосередню участь у перетворенні протромбіну в тромбін, полімеризації фібрину, зменшують проникність стінок судин. При загальній слабкості, тривалих гнійно-некротичних процесах за 3-4 дні до операції внутрішньовенно вводять 10 %-ний розчин кальцію хлориду в дозах: великим тваринам - 10,0-40,0 г, дрібним - 0,2-4,0 г. Найкраще чергувати ці введення (через день) із внутрішньовенним вливанням 40 %-ного розчину глюкози з аскорбіновою кислотою і вітамінами групи В.
1.1. Магда рекомендував внутрішньовенно ін'єктувати 10 %-ний розчин кальцію хлориду в дозі 50-100 мл великим і 2-4 мл - дрібним тваринам щодня протягом 3-4-х днів до операції. Масивні дози препарату (100-200 мл великим тваринам і 10 мл дрібним) в 10 %-ній концентрації слід застосовувати тваринам щодня протягом 3-4-х днів до операції з великими гнійно-некротичними процесами. Це підвищує імунітет організму і позитивно впливає на функціональний стан зсідаючої системи крові до моменту операції.
С. І. Канюка, В. Й. Скорохід і Д. Ф. Гуфрій (1993) рекомендували внутрішньовенно ін'єктувати вівцям 10-30, а свиням - 10-20 мл 10 %-ного розчину кальцію хлориду. Крім того, зазначеним тваринам вони рекомендують вводити внутрішньом'язово 5 %-ний розчин кальцію хлориду, який виготовлений на 1 %-ному розчині желатини.
При введенні розчину кальцію хлориду необхідно суворо дотримувати методики внутрішньовенних введень, оскільки потрапляння розчину у периваскулярну тканину спричинює запалення і некроз тканин!
Натрію хлорид - 10 %-ний розчин вливають внутрішньовенно коням - 100-150 мл, великій рогатій худобі - 150-250, собакам - 10- 16 мл за 30-45 хв до операції. Кровоспинний ефект зумовлений мобілізацією депо нової крові, активізацією тромбопластичних речовин і впливом на судиноруховий центр.
Адреналіну гідрохлорид. Препарат зумовлює звуження судин абдомінальних органів, шкіри та слизових оболонок; меншою мірою звужує судини скелетної мускулатури. Судини серця і легень під впливом адреналіну розширюються! Дія препарату пов'язана з впливом на а- і Р-адренорецептори і в основному співпадає з ефектами збудження симпатичних нервів.
ОД %-ний розчин адреналіну тідрохяориду інЧклують підшкірно в дозах: великим тваринам - 3-5 мл, собакам - 0,2-0,5 мл; внутрішньовенно коням і великій рогатій худобі - 1-3 мл, дрібній рогатій худобі і свиням - 0,2-0,6, собакам - 0,1-0,5 мл. Кровоспинна дія проявляється швидко.
Препарат протипоказаний при високому кров'яному тиску, органічних пороках серця, легеневих кровотечах! Після застосування адреналіну можливі випадки вторинних кровотеч, тому що під час операції судини не кровоточать, а після закінчення дії адреналіну настає їхня дилатація!
Ефедрин. У клінічній практиці застосовують ефедрину гідрохлорид. Це білий порошок, добре розчинний у воді (1:25) і в спирті (1:14). Розчин стійкий проти кип'ятіння і не розпадається на світлі. Діє слабше адреналіну, але триваліший час. Звужені ефедрином судини після закінчення дії препарату розширюються до попереднього стану.
5 %-ний розчин ефедрину гідрохлориду ін'єктують підшкірно в дозах: коням і великій рогатій худобі - 0,05-0,5 г, дрібній рогатій худобі - 0,02-0,1, свиням - 0,02-0,08, собакам - 0,01-0,05 г.
Негативної реакції після введення препарату не спостерігається!
Іхтіол. Для зупинки кровотечі застосовують водні розчини іхтіолу: 1 %-ні - внутрішньовенно, 3-5 %-ні - підшкірно і 5-10 %-ні - місцево. Розчин готують шляхом зважування необхідної кількості препарату в колбі, в яку додають певну кількість дистильованої води. Для того, щоб препарат повністю розчинився, його підігрівають до 50-60 °С. Кип'ятити розчини не рекомендується, оскільки при цьому руйнуються діючі складові іхтіолУ (тіофени)!
О. С. Кашин рекомендував мати заздалегідь приготовлений 10 %- ний розчин іхтіолу, який добре зберігається, і при необхідності з нього можна виготовити розчин необхідної концентрації. 1 %-ний розчин іхтіолу вводять внутрішньовенно з розрахунку 1 мл на 3 кг маси тварини за 10-15 хв до операції або під час кровотечі при випадкових травмах. Вагітним тваринам застосовують 1/2-2/3 необхідної дози. Кровоспинна дія проявляється швидко. іДе зумовлено активізацією факторів зсідання, а також звуженням пошкоджених судин.
Застосування 1 %-ного розчину іхтіолу забезпечує добре зсідання крові і швидку зупинку кровотечі протягом 2-2,5 год, тобто Внутрішньовенне введення іхтіолу 0 такій концентрації і дозі не впливає на смакові якості м'яса! 3-5 %-ні розчини іхтіолу можна застосовувати підшкірно в дозі відповідно 2,5 та 1,5 мл на 10 кг маси тварини.
Місцево застосовують 5-10 %-ні розчини іхтіолу, наносячи їх на ранову поверхню або змочують ними перев'язувальний матеріал.
Вітамін К одержав свою назву від першої букви слова "коагуляція". У природі існує вітамін Кь або філлоХІнон, який є в рослинах, та вітамін К2, або фарнохінон, який синтезується бактеріями. Вітамін вивчений академіком О. В. Палладіним та його учнями. У 1942 р. вони запропонували вітамін К - вікасол. Вітамін К бере участь при утворенні в печінці протромбіну, посилює зсідання крові, він необхідний для формування повноцінного згустку фібрину.
Через дефіцит вітаміну К в кормах, при порушенні його всмоктування із шлунково-кишкового тракту, а також при захворюванні печінки рівень протромбіну в крові стає дуже низьким. Внаслідок цього розвивається геморагічний діатез (крововиливи в тканини та органи), знижується зсідання крові, що може викликати гемофілію.
Із синтетичних препаратів вітаміну К у практиці застосовують вікасол - водорозчинний аналог вітаміну К- Його випускають у формі таблеток та у вигляді порошку і 0,3 %-ного розчину в ампулах. При застосуванні всередину й парентерально збільшується вміст протромбіну в крові, підвищується її зсідання, що сприяє ущільненню тромбу. Відмічено також, що він прискорює загоєння ран і виразок.