ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.07.2019
Просмотров: 3237
Скачиваний: 2
Вітамін К та його препарати застосовують для профілактики кровотечі і зупинки паренхіматозних кровотеч при операціях, випадкових ураженнях та пошкодженнях печінки; при носових, легеневих і маткових кровотечах.
Жиророзчинні вітаміни (К, і К2) надходять у лімфу, а водорозчинний (К3) - у кров. Вітамін К пришвидшує зсідання крові за рахунок підвищення синтезу протромбіну та інших факторів (Ф - VI, VII, IX, X) переважно в печінці. Він впливає на синтез фібриногену, бере участь в оксидному фосфоруванні. Ефект розвивається повільно - через 12-18 год після введення.
Всередину і внутрішньом'язово вікасол призначають у дозах: великій рогатій худобі - 0,1-0,3 г, собакам - 0,01-0,03, кішкам - 0,005- 0,01г 2-3 рази на день. Дрібній рогатій худобі і свиням ін'єктують підшкірно в дозі 0,4-1 мл.
Внутрішньовенні вливання розчинів гідрохлориду амінокапронової кислоти можна виконувати послідовно через ту саму голку, через яку ін'єктували наркотичний засіб.
При застосуванні препарату необхідно враховувати, що максимальна разова кровоспинна доза становить 0,1 г на 1 кг маси тіла тварини! Рогата худоба має підвищену чутливість до гідрохлориду амінокапронової кислоти, тому введення їй доз, більших, ніж 0,1 г на 1 кг маси, супроводжується ознаками токсикозу!
Етамзилат - знижує проникність стінки кровоносних судин, сприяє утворенню тромбопластину. Застосовують для профілактики й зупинки паренхіматозних кровотеч.
Протаміну сульфат - білковий препарат, отриманий із сперми лосося. Має здатність сполучатися з гепарином, інактивуючи його.
Призначають переважно для нейтралізації гепарину у випадках надмірного введення його як антикоагулянту. 1 %-ний розчин вводять внутрішньовенно. Може спостерігатися зниження артеріального тиску, брадикардія, алергічні реакції!
Препарат протипоказаний при: тромбоцитопенії, артеріальній гіпотензії, недостатності функції кори наднирників.
Сироватка крові, введена підшкірно або внутрішньовенно, посилює зупинку крові. Внутрішньовенне введення 80 мл сироватки крові прискорює в 4-6 разів її зсідання. Дія настає через 30 хв і досягає максимуму через 2 год. Кровоспинні властивості мають сироватки, які зберігаються не більше 5 діб! Якщо її зберігають 10-14 днів, то вона спричинює зворотну дію - подовжує зсідання крові!
Уведення сироватки при великих внутрішньотканинних кровотечах може викликати загибель тварини від анафілактичного шоку!
Коням ін'єктують 100-150 мл сироватки крові.
Сироватку можна замінити плазмою крові, гемостатична дія якої вища, ніж сироватки.
Переливання сумісної крові супроводжується вираженим гемостатичним ефектом. Застосовувати цей метод профілактики кровотечі рекомендується перед виконанням тривалих і загрожуючих крововтратами операцій. Необхідність у гемотрансфузії виникає також при великих втратах крові, колапсі, шоку та опіках.
Перш, ніж перелити кров, необхідно визначити сумісність крові донора та реципієнта. Для цього застосовують стандартні сироватки або реакції ізогемоаглютинації за методом Венсана.
З метою гемостазу переливають малі дози крові - 1-2 мл на 1 кг маси тварини.
Для стабілізації крові найчастіше використовують 5-10 %-ний розчин натрію лимоннокислого у співвідношенні із кров'ю 1:10. У таких самих концентраціях і співвідношеннях можна використовувати розчин кальцію хлориду та натрію саліциловокислого. Застосування їх для стабілізації крові має переваги перед натрієм лимоннокислим: стабілізована ними кров не має аглютинувальних властивостей, що особливо важливо в негайних випадках переливання.
Застосування лікарських рослин з гемостатичною метою
Водяний перець. Використовують надземну частину рослин - траву, яка містить сім видів флавонових глікозидів, органічні кислоти, значну кількість вітамінів К, Р, С та А. Застосовують при маткових, паренхіматозних, а також при шлунково-кишкових кровотечах, з капілярів внаслідок травм, хірургічних операцій, променевих уражень. Лікувальну дію при маткових кровотечах проявляє глікозид піолігопіперин, який стимулює скорочення матки; вітамін К, який підвищує зсідання крові; рутинон та інші флавоноїди, що зменшують крихкість та проникність капілярів. Застосовують 5-10 г трави всередину дрібним тваринам і 20-50 г - великим.
Рідкий екстракт водяного перцю застосовують усередину свиням у дозі 0,5-2 мл, собакам - 0,3-1 мл.
Кропива дводомна. З лікувальною метою використовують листя, зібране в період цвітіння і висушене в затінку. Воно містить вітамін К, аскорбінову і пантотенову кислоти (до 6 %), каротиноїди (до 50 мг/%), солі заліза, органічні кислоти та інші біологічно активні речовини.
Під впливом кропиви збільшується кількість тромбоцитів у крові, підвищується активність гепаринази, скорочується тривалість зсідання крові, ущільнюються стінки кровоносних судин - все це сприяє зупинці кровотечі.
Листя кропиви застосовують при кровотечах з матки, легень, нирок, кишкових та гемороїдальних. Призначають у вигляді настоїв та екстрактів. Настої готують у співвідношенні 1:20 із сухого листя та 1:5 із свіжої кропиви. Для дрібних тварин використовують 1,5—2,5 г сухого листя, а для великих - 15-25 г.
Родовик. Діючі речовини в основному знаходяться в корінцях. Із них готують відвари, рідкі та сухі екстракти.
Препарати із родовика характеризуються в'яжучою, протизапальною, болезаспокійливою, судинозвужуючою, гемостатичною та протимікробною дією. Родовик використовують для зупинки кровотеч із матки, легень, шлунка, кишечнику. Призначають всередину великим тваринам 25-50 г корінців, дрібним - 3-5 г.
Калина звичайна. З лікувальною метою використовують кору калини, яка в своєму складі має глікозид вибурнін, органічні кислоти, ефіроподібні, смолисті, дубильні та інші речовини. Відвар калини використовують як кровоспинний засіб в акушерсько-гінекологічній практиці, а також для стимулювання скорочення матки й при внутрішніх кровотечах. Кору застосовують усередину в дозі великим тваринам - 15-25 г, а дрібним - 1,5-2,5 г.
Грицики звичайні. Вміст діючих речовин цієї рослини вивчений недостатньо. Вважають, що в ньому є холін та ацетилхолін, які посилюють скорочення м'язів матки, аскорбінова кислота, органічні кислоти, інозит, глікозиди, фітонциди тощо. Застосовують траву грициків звичайних у формі настоїв усередину як тонізуючий мускулатуру матки і гемостатичний засіб при кровотечах із матки та паренхіматозних органів. Доза сухої трави дрібній рогатій худобі становить 6,0- 12 г, свиням - 3-10, коням 15-30, великій рогатій худобі - 20-160, собакам - 0,5-2 г.
Крім зазначених лікарських рослин, для зупинки кровотечі можна використовувати траву зайцегуба п'янкого, звіробій, подорожник, горобину, деревій звичайний, хвощ польовий, кінський щавель та інші.
Перераховані гемостатичні засоби загальної дії, включаючи і лікарські рослини, можуть бути використані для профілактики кровотечі під час операції, а також для зупинки її, якщо вона виникає з інших причин.
Тимчасова (провізорна) зупинка кровотечі
Кожний з існуючих методів тимчасового гемостазу має як позитивні, так і негативні сторони й використовується при певних показаннях як самостійний метод або ж у комбінації з іншими (наприклад, застосування тиснучої пов'язки та введення гемостатичних речовин загальної дії).
Стискування кровоточивої судини пальцями застосовують для тимчасової зупинки кровотечі як при операціях, так і при випадкових пораненнях. Стискування судини виконують, щоб запобігти забрудненню рани на її протязі, віддалік від місця пошкодження. Зупинка кровотечі цим методом можлива при умові чіткого уявлення про розташування кровоточивої судини.
Стискають судини доти, поки остаточно не зупиниться кровотеча з рани, чим запобігають значним крововтратам. При цьому методі великі кровоносні судини притискають пальцями (15 хв) до кістки або до інших тканин, що дає можливість зупинити кровотечу при ураженнях артерій та вен значних розмірів (рис. 87). Притискають судини в певних точках (рис. 88).
Перетискування оголеної судини. При кровотечі з гілок великої артерії її іноді оголюють і тимчасово перев'язують або на неї накладають гемостатичний пінцет (рис. 89; 4), наприклад, при ампутації кінцівки, операціях у носовій порожнині тощо. При цій операції судину перев'язують центрально від місця поранення. Оскільки судину оголюють завжди в певних вибраних місцях, найбільш зручних в анатомо-топографічному відношенні, то ця операція носить назву перев 'язуван- ня судини у вибраному місці.
Якщо накладати провізорну лігатуру, то ізоляцію судини від судинного ложа не проводять. Судину відділяють разом із судинним ложем від оточуючих тканин лише настільки, щоб можна було підвести губку гемостатичного пінцету або лігатуру. Судину обережно стискають до повного звуження просвіту, уникаючи розриву інтими. Ознакою припинення току крові може бути відсутність пульсу на периферичній ділянці судини. Коли минула потреба, лігатуру (пінцет) знімають, а на рану накладають шви.
Для провізорної зупинки кровотечі застосовують наступні прийоми.
Судину перетискають гемостатичними пінцетами, які мають плоскі, гладенькі та еластичні губки. Якщо таких немає, тоді на губки пінцета одягають гумові трубки і ними стискають судину. Це роблять для того, щоб запобігти розриву інтими та утворенню тромбу.
Рекомендують на довгі губки гемостатичного пінцета одягати широкі гумові кільця. Під судину підводять гумову трубку, кінці якої затискають так, щоб притиснути судину до гумових кілець.
Провізорна зупинка кровотечі за Момбургом заключається в стискуванні черевної аорти джгутом, туго накладеним на м'яку черевну стінку в дрібних тварин. Показанням до засто-сування цього способу є: сильна кровотеча при пораненнях кінцівок поблизу тазу; кровотечі з органів тазової порожнини; операції в ділянці кульшового суглобу. Якщо кількома турами джгута (бинта) стягнути туго живіт і тим самим притиснути черевну аорту до хребта до припинення пульсу в стегновій артерії, то кровотеча припиняється негайно.
Тампонада рани. Дія тампонади ґрунтується на тиску. Для провізорної зупинки кровотеч тампонаду застосовують: при хірургічних операціях для найбільш повного огляду рани, для гальмування кровотеч із капілярів, дрібних артерій та вен, виявлення великих кровоточивих судин; при наданні допомоги тваринам, які мають поранення в ділянці шиї, грудної стінки, сідниці та стегна, що супроводжуються значними кровотечами. З цією метою беруть марлевий або ватно- марлевий тампон і щільно притискають до стінки рани на кілька се- кунд, а інколи й довше. Тампонаду використовують для підготовки до найбільш радикальних методів зупинки кровотечі, а також як для провізорної, так і остаточної зупинки кровотечі.
Накладання кровоспинного джгута. Цей метод застосовують як для профілактики кровотечі, так і для тимчасової її зупинки, при операціях на дистальних відділах кінцівок, язиці, статевому члені та хвості. З цією метою застосовують спеціальні гумові кровоспинні (рис. 91) або імпровізовані (шматок гумової трубки, бинта чи м'якої мотузки) джгути.
Джгут накладають на кінцівки в тих ділянках, де судини й нерви оточені м'язами і не будуть сильно притиснуті до кістки (в ділянці передпліччя, гомілки; рис. 92). У деяких випадках (при операціях на копиті й вінчику) джгут повинен знаходитися безпосередньо нижче путового суглоба, але при цьому під нього підкладають шар вати або рушник (серветку).
Виходячи із зазначеного, необхідний тиск має першочергове значення. Способи його визначення такі:
1) повільно затягують джгут і одночасно стежать за пульсацією артерії нижче місця стискання. Як тільки зникає пульс (спосіб не застосовують при набряках, флегмонах у ділянці плесни та п'ястка, які не дають змоги визначити пульс), одразу припиняють стискувати кінцівку й фіксують джгут;
2) джгут поступово затягують зразу після першого розрізу м'яких тканин; тиск вважається достатнім у момент припинення кровотечі з рани.
Гемостатичний джгут залишають на ділянці тіла тварини не довше, як на 2-3 год, а зимою на холоді - не довше, як на 45- 60 хв! Якщо необхідне більш тривале застосування джгута, реко- мендується затампонувати рану, зняти джгут на 5-10 хв, а потім накласти його знову!
Якщо на рану після операції не накладають швів, джгут знімають тільки після накладання тиснучої пов'язки.
Протипоказанням до накладання джгута є: лімфангоїти, флебіти та аневризми (можливе порушення тромбів та утворення емболів), різко виражений склероз судин, цукровий діабет (мож- ливий розрив судин і розвиток гангрени), жовтяниця, лейкемія (небезпека тривалої атонічної кровотечі)!
Тиснуча пов'язка. Часто для зупинки кровотеч в ділянці голови, хвоста, кінцівок, особливо в ділянці пальця, копит і копитець, накладають тиснучу пов'язку. Одночасно вона відіграє роль захисної пов'язки. Її накладають на кровоточиві рани та прилеглі до неї ділянки.
Тиснучу пов'язку часто застосовують у поєднанні з тампонадою рани або накладанням на рану стерильних марлевих компресів як для тимчасової, так і остаточної зупинки кровотеч.
Пов'язка повинна бути достатньо тугою, забезпечувати стискування судини, яка кровоточить, і не зміщуватися при русі пораненої тварини. Для того, щоб вона не зміщувалася, на шкіру й під перші тури бинта наносять колодій. Щоб забезпечити рівномірний тиск бинта на тканини, під пов'язку підкладають марлеві, ватно-марлеві тампони або в процесі бинтування - тонкі шари ваги. Якщо марлевий бинт швидко просочується кров'ю, на нього накладають полотняний еластичний бинт.
Тугу тиснучу пов'язку, накладену на м'які тканини, не слід залишати більше, як на дві години!
Остаточна зупинка кровотечі
Способи та засоби остаточної зупинки кровотечі можна поділити на чотири групи: механічні, фізичні, хімічні, біологічні.
Механічні способи
Тампонада рани - простий спосіб за виконанням, який часто застосовують для зупинки кровотечі із м'яких тканин та паренхіматозних органів.
Ватно-марлевий або марлевий тампон тримають щільно притиснутим до поверхні рани, що кровоточить, від 2-30 с до 2-3 хв.
Кровоспинна дія тампона ґрунтується на стискуванні пошкоджених судин та прискоренні утворення тромбів у результаті нагромадження великої кількості тромбопластичних речовин при руйнуванні формених елементів крові, які просочили тампон. Тампонаду для остаточної зупинки кровотеч доцільно застосовувати: після енуклеації очного яблука; при кровотечах із порожнинних органів (носа, прямої кишки, препуція, піхви тощо) та дрібних артеріальних судин, вен, венозних сплетень і капілярів (наприклад, при операціях на копитах, холці, потилиці та ін.), коли інші способи важко застосовувати; при кровотечах із глибоких операційних та випадкових ран, якщо не видно джерела кровотечі й немає можливості накласти на травмовану судину гемостатичний пінцет або лігатуру (наприклад, у коня при операціях на холці, шиї, потилиці), для зупинки капілярних та паренхіматозних кровотеч із м'яких тканин, особливо у випадках, коли зсідання крові знижене; після закінчення операції і зупинки кровотечі, якщо рану закривають провізорними швами з метою запобігання вторинній кровотечі; при кровотечі із кістково- мозкових судин.