Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

227

Найбільш вдалими сполуками, які застосовувалися або застосовуються й нині в анестезіології, є: 
1)  складні ефіри бензойної кислоти  - кокаїн, трокаїн, ейкізин, псикаїн, гексилкаїн, метикаїн, бенкаїн, 

алкаїн; 

2)  складні  ефіри  параамінобензойної  кислоти  -  новокаїн  (алкан,  амінокаїн,  амбокаїн,  анестокаїн, 

атокаїн, атоксикаїн, етакаїн, керока- їн, мерокаїн, неокаїн, паракаїн, планокаїн, полокаїн, прокаїн, авіакаїн, 
сервікаїн,  синтокаїн,  скурокаїн,  хелокаїн,  церокаїн,  цитокаїн),  моно-  каїн,  амікаїн,  бутакаїн,  тутокаїн, 
ларокаїн, пантезин, конвокаїн; 

3)  складні ефіри параамінобензойної та бензойної кислот з різними замінниками в їхній ароматичній 

частині  -  дикаїн  (пантокаїн,  тет-  ракаїн),  вофкаїн,  корнекаїн,  хлорпрокаїн,  оксикаїн  (паскаїн),  оксипан- 
токаїн  (ренокаїн),  пропоксикаїн  (равокаїн),  симпокаїн,  бутоксипрока-  їн,  примакаїн,  унакаїн,  офтаїн, 
новезин, ізопропілкаїн, інтракаїн, ста- докаїн; 

4)  складні ефіри коричної, параамінонафтойної та деяких інших кислот - апотезин, нафтокаїн; 
5)  аміди ароматичних і гетероциклічних кислот - новокаїнамід, совкаїн (нуперкаїн, перкаїн); 
6)  аміди ароматичних амінів (аніліди) - ксилокаїн (ксикаїн, лідо- каїн, лігнокаїн), тримекаїн, хостокаїн, 

прилокаїн (циганест, прорито- каїн), карбокаїн (мепівакаїн), маркаїн (бупівакаїн, карбостезин). 

Досвід  показує,  що  місцевоанестезувальні  властивості  мають  й  інші  речовини:  а)  амінокетони  - 

фалікаїн, диклонін; б) тіоаналоги новокаїну - тіокаїн; в) прості ефіри - прамоксин (тронотан), квотан; 
г)  амідини  -  фенакаїн  (голокаїн);  д)  фенілуретани  -  діотан;  е)  алкільні  ефіри  параамінобензойної  та 
амінобензойної кислот - анестезин, ор- тоформ, новортоформ, бутезин. 

Наведені факти підтверджують одне з принципових положень  учення М. Є. Введенського про те, що 

процес  парабіозу  (в  даному  випадку  -  місцеву  анестезію)  можна  викликати  будь-яким  альтернативним 
фактором - від дистильованої води до специфічних сполук органічної природи. Різниця їхньої дії зводиться 
лише до ступеня специфічності та зворотності тривалості місцевоанестезувального ефекту. 

Місцевого знеболювання можна досягнути нанесенням препарату на поверхню тканин (шкіра, слизові 

оболонки)  або  інфільтрацією  певної  ділянки  тканин  (наприклад,  шкіри)  чи  введенням  препарату  вздовж 
нервових стовбурів, якщо необхідно порушити їхню провідність для больових імпульсів. Чутливі елементи 
нервової  системи  менш  лабільні,  ніж  рухові  елементи,  а  отже  більш  сприйнятливі  до 
місцевоанестезувальних речовин. 

Інші  види  чутливості  при  місцевій  анестезії  виключаються  не  одночасно,  а  в  певній  послідовності. 

Спочатку зникає відчуття болю, потім відчуття холоду, тепла і, нарешті, дотику й тиску! 

Установлено,  що  тактильна  чутливість  зникає  через  10-12  хв  після  гальмування  больової  чутливості. 

Однак,  через  35-40  хв  вона  відновлюється  знову.  При  цьому  частково  зберігається  і  сприйняття  тем-
пературних  подразнень.  Під  дією  місцевоанестезувальних  речовин  в  нервовому  стовбурі  виникає 
парабіотичний стан. 

При настанні парабіозу нервовий апарат частково або повністю втрачає властивість як генерувати, так і 

проводити імпульси. 

Порівняльна характеристика фармакодинаміки місцевоанестезувальних речовин наведена в таблиці 9. 
Приготування  розчинів  новокаїну.  О.  В.  Вишневський  запропонував  застосовувати  0,25  %-ний 

розчин новокаїну на слабкому гіпотонічному розчині Рінгера за таким прописом: 

228

Rp: Natrii chloridi purissimi 5,0 Kalii chloridi 0,075 Calcii chloridi 0,125 Novokaini 

2,5 Aquae destillatae 1000,0 Sol. Adrenalini 1:1000-2,0 

M.f.solutio sterelisata 

D.S. Застосовувати 0,25%-ний розчин новокаїну для інфільтраційної анестезії

Розчин  наведеного  складу  забезпечує  достатнє  знеболювання  і  водночас  великі  кількості  його  не 

викликають  інтоксикації.  Він  характеризується  бактерицидною  дією  та  стимулювальним  впливом  на 
організм завдяки вмісту солей кальцію; наявність калію стимулює діяльність серцевого м'яза. Властивість 
іонів  кальцію  розм'якшувати  мембрани  нервових  клітин  та  волокон  сприяє  прискоренню  контакту 
анестезувальної  речовини  з  нервовими  елементами,  що  підвищує  ефективність  слабких  концентрацій 
новокаїну. 

Можна  зменшити  кількість  адреналіну  до  мінімуму,  обмежуючись  його  додаванням  у  0,25  %-ний 

розчин новокаїну з розрахунку 3 краплі розчину адреналіну (1:1000) на 100 мл. Щодо розчинника, то можна 
також використовувати гіпотонічний розчин натрію хлориду (0,5- 0,6 %-ний). Приготовлений заздалегідь 
гіпотонічний розчин Рінгера після фільтрації доводять до кипіння, а в момент закипання в нього висипають 
необхідну для отримання 0,25 %-ного розчину дозу новокаїну (2,5 г/л). Розчин кипить ще 1 хв, потім його 
знімають  і  додають  адреналін.  Більш  тривале  кип'ятіння  не  рекомендується  через  можливе 
руйнування новокаїну! Розчин новокаїну слід готувати безпосередньо перед застосуванням! 

При виготовленні та застосуванні розчинів слід ураховувати топографічні та фізіологічні особливості 

тканин. Необхідно бути обережним при введенні розчинів новокаїну високої концентрації в ділянках, 
де  є  великі  кровоносні  судини,  оскільки  потрапляння  розчинів  у  кров  може  спричинити 
інтоксикацію!  Через  пошкоджені  слизові  оболонки  всмоктування  розчинів  новокаїну  відбувається 
швидше,  ніж  через  здорові!  Тому  введення  розчинів  високої  концентрації  в  сечовий  міхур  при 
патологічному його стані може також призвести  до токсикозу! У цих випадках слід використовувати 
розчин слабкої концентрації. 

Резорбція  із  серозних  порожнин  відбувається  також  дуже  швидко,  тому  і  тут  слід  проявляти 

обережність та помірність при введенні в них розчинів новокаїну! 

Таблиця 9 - Порівняльна характеристика фармакодинаміки місцевоанестезувальних речовин 

Препарат 

Анестезу- 

вальна 

активність 

Токсич-

ність 

Тривалість 

дії, хв 

Концентрація розчинів, які застосовуються при різних способах місцевої 
анестезії 
поверхнева, 

% 

інфільтраційна, 
% 

провідникова, 
% 

спинномозкова, 

% 

внутрішнь- 
венна, % 

Новокаїн 

1 

1 

60 

5-10 

0,25-1,0 

3,0-4,0 

1,5-5,0 

0,25 - 0,5 

Піромекаїн 

2 

2 

15-20 

0,5-2,0 

- 

- 

- 

- 

Дикаїн 

10-15 

2-3 

20-50 

0,5-1,5 

0,1 

_ 

_ 

_ 

Совкаїн 

15-20 

15-30 

180 

1,0-3,0 

0,01 -0,1 

0,2 - 0,5 

0,5-1,0 

_ 

Тримекаїн 

2,5-3,5 

1,2-1,4 

120-180 

- 

0,25-1,0 

1,0-2,0 

_ 

_ 

Л ідо каїн 

4 

2 

180-300 

2,0-10,0 

0,25 - 0,5 

0,5 - 2,0 

2,0 

Етидокаїн- 

дюрасте 

- 

- 

790 

1,0-5,0 

- 

0,25 - 0,5 

0,25-1,5 

Бупівакаїн 

- 

- 

210-330 

_ 

- 

0,25 - 0,75 

0,25 - 0,75 

Хостакаїн 

4 

1 

60 

_ 

0,1-0,5 

0,5 - 1,0 

_ 

Картикаїн 

- 

- 

126 

- 

0,25 - 0,5 

0,5 - 2,0 

2,0 

_ 

229

У синовіальні порожнини (суглоби, сухожилкові піхви, бурси), якщо синовіальні оболонки не мають 

патологічних  змін,  ін'єктують  розчини  високих  концентрацій,  тому  що  вони  в  даному  разі  нешкідливі. 
Однак, синовіальні оболонки при патологічних станах мають здатність до швидкого всмоктування, 
тому розчини високих концентрацій можуть спричинити інтоксикацію! 

З метою потенціювання і подовження часу дії та зниження токсичності до розчинів анестетиків додають 

розчин  адреналіну  1:1000  з  таким  розрахунком,  щоб  одна  частина  адреналіну  не  перевищувала  50  000 
частин анестетика. 

Для  місцевої  анестезії  до  одного  літра  0,25  %-ного  розчину  новокаїну  додають  2,5  мл  адреналіну 

(1:1000). При більш концентрованих розчинах його додають по одній краплі на кожні 10 мл. 

Інколи для розчинення анестезувальних речовин застосовують сироватку крові. При цьому тривалість 

анестезії подовжується. Цей розчин застосовують для інфільтраційної та спинномозкової анесте- зій. Крім 
того, в першому випадку проявляється гемостатичний ефект. 

Антипірин, добавлений до розчинів анестетиків, також посилює їхню дію. Додавання 3 %-ного розчину 

аспірину значно підвищує знеболювальну дію новокаїну. 

Розчини новокаїну в 10 %-ному етиловому спирті діють бактерицидно і мають значну анестезувальну 

силу. Дія спирт-новокаїнових розчинів значно триваліша, ніж водних. 

До розчинів новокаїну додають етакридину лактат, який посилює антисептичні властивості розчину і 

діє судинозвужувально, що усуває необхідність додавати адреналін. 

Установлено, що олійні розчини анестетиків ще більше подовжують анестезію. В останні роки почала 

набувати  клінічного  значення  так  звана  дюрантна  анестезія  (анестезія  з  подовженою  дією).  У  цьому 
випадку найчастіше застосовують новокаїн, совкаїн, дикаїн та інші препарати, які розчинюються в оліях. 

Дюрантні анестезувальні препарати можна розділити на дві групи: а) розчини новокаїну, совкаїну, 

анестезину  в  хімічно  чистій  персиковій  або  мигдальній  олії;  б)  водно-олійні,  водно-олійно-  ланолінові 
емульсії цих анестетиків. 

Тривалість анестезій при застосуванні таких препаратів дуже велика і може продовжуватися 2-3 тижні й 

довше. При застосуванні деяких дюрантів анестезія настає лише через 24-30 год після ін'єкції. 

Застосовують дюрантні препарати місцевоанестезувальних речовин при ураженні сухожилків, зв'язок, 

кісток,  окістя,  синовіальних  оболонок  та  при  інших  захворюваннях,  які  спричинюють  кульгавість. 
Дюрантна  анестезія  може  бути  важливим  засобом  у  профілактиці  післяопераційних  захворювань  та 
усуненні болючості ран і виразок. 

230

Виключення больового подразнення на тривалий період призводить до зняття рефлекторних спазмів м'язів, 
зумовлює перебудову нервової системи і позитивно впливає на перебіг патологічного процесу. 

Інструменти.  Для  проведення  місцевої  анестезії  необхідні  шприци  та  ін'єкційні  голки.  Найкращим 

шприцом слід вважати шприц "Рекорд" різної ємності (залежно іид виду тварини і способу знеболювання). 
Найчастіше

  використовують

  шприци  на  5-10  мл.  Для  ін'єкції  великої  кількості  розчину  використовують 

шприц Жане на 50-100 мл (при інфільтраційній анестезії У великих тварин). Особливість конструкції цих 
шприців

 дозволяє

 легко їх мити і стерилізувати. 

Ін'єкційні  голки  застосовують  різного  діаметра  і  довжини.  Найчастіше  застосовують  голки  таких 

розмірів 0428, 0840, 0860, 0890, 1060, 1090, 10120, 1290, 12120, 12150 та ініш (рис. 74). 

При ін'єкції розчинів анестетиків поблизу великих кровоносних судин, як правило, слід користуватися 

голками з круто зрізаним кінчиком. Після введення голки контролюють місце її знаходження. Для цього з 
голки витягують мандрен і, якщо з канюлі витікає кров, міняють її положення. 

Шприци, ін'єкційні голки і посуд перед застосуванням стерилізують у дистильованій воді. Після анестезії 
голки промивають водою й спирт- ефіром. Стерильні голки й шприци можна зберігати в суміші гліцерину 
та 95° етилового спирту в співвідношенні 

1:3.  Як  правило,  для  місцевого  знеболювання 

слід користуватися окремими шприцами й 

голками, які ре застосовують для інших цілей. 

Шприци,  голки  й  посуд  не 

повинні 

мати 

навіть 

найменших  слідів  лугів,  тому  що 

розчин 

втрачає 

ерою 

анестезувальиу силу! Шприци, голки, 

посуд та інші предмети, які 

застосовують  для  місцевої  анестезії,  не 

можна кип'ятити в розчинах лугів! Під дією 

лугів анестетики розкладаються 

й й й й й б й 

І 2 J С 5 G 7 в S 10 11 

Рис. 74. Голки для анестезії 

231

Підготовка тварини до місцевої 

анестезії 

Існує думка, що місцеве знеболювання не завжди дозволяє виконати операцію з тими зручностями, які 

забезпечує  наркоз.  При  оперуванні  під  місцевим  знеболюванням  тварини  можуть  чинити  опір,  та  й 
виконання місцевого знеболювання в них може бути утрудненим, а в деяких випадках навіть неможливим. 
Однак, подібні випадки є дуже рідким винятком, як і утруднення при виконанні наркозу. Тому навряд чи 
можна говорити про переваги наркозу перед місцевою анестезією. 

Проблема  знеболювання  тварин  має  розглядатися  значно  ширше,  ніж  лише  позбавлення  тварин 

больової чутливості на період виконання операції. Підготовці операції має бути приділена значна увага, не 
менша,  ніж  виконанню  самого  знеболювання.  Страх  тварини  перед  людиною,  незвичність  обстановки, 
окрики, грубе поводження, повал, фіксація призводять до цілого ряду розладів в організмі тварини, зокрема 
до  порушення  нормального  стану  нервової  діяльності,  гомеостазу,  співвідношення  калію  і  кальцію, 
окиснювальної властивості крові й обміну речовин у цілому. 

Все це слід ураховувати при підготовці тварини до операції, створюючи для неї відповідну обстановку. 
У  практиці  ветеринарної  медицини  не  може  бути  використаний  повною  мірою  весь  комплекс 

підготовки тварин до операції, як це можливо в гуманній медицині, тому в деяких випадках має значення 
попереднє введення тваринам снодійних, нейролептиків, міорелаксантів і наркотичних речовин. Здійснення 
цих заходів особливо необхідне для легкозбудливих і неспокійних тварин та у випадках, коли операції пе-
редує повал і фіксація тварини в лежачому положенні. При цьому підкреслюється необхідність спокійного 
поводження з твариною. 

У великих тварин (коні й велика рогата худоба), якщо вони спокійні й не мають злого норову, малі й 

великі операції можуть бути виконані лише під місцевим знеболюванням і навіть у стоячому положенні. 
ІІри дотриманні прийнятих в оперативній хірургії застережних заходів і фіксації тварин у момент виконання 
місцевого знеболювання воно виконується легко. Інколи добрим відволікаючим засобом є давання тварині в 
момент ін'єкції пригорщі вівса, пійла тощо. Особливо ці засоби є ефективними після попередньої голодної 
дієти. При болючій ін'єкції накладання на короткий термін закрутки також інколи є необхідним прийомом. 
Лише злі тварини потребують спеціальних заходів фіксації або попереднього введення оглумляючих доз 
хлоралгідрату та алкоголю (велика рогата худоба). 

Успіх  операції,  що  проводиться  в,стоячому  положенні,  багато  в  чому  залежить  від  характеру 

патологічного процесу та його локалізації. Цілком зрозуміло, що якою б спокійною не була тварина, як май-
стерно не була б виконана місцева анестезія, операція, наприклад, при черевній грижі, може бути виконана 
лише на лежачій, добре фіксованій тварині. У подібних випадках застосуванню хлоралгідрату як засобу, що 
угамовує опір тварини, належить значна роль. 

Таке  поєднання  снодійних,  нейролептиків,  міорелаксантів,  анестетиків  загального  знеболювання  з 

місцевоанестезувальними речовинами ніякою мірою не дискредитує місцеву анестезію, а, навпаки, вирішує 
складну проблему знеболювання тварин. 

Отже, перш, ніж визначитися щодо застосування місцевого знеболювання, слід вирішити питання про 

можливість проведення операції на стоячій тварині. Звичайно, всі тварини, які мають злий норов, спочатку, 
як правило, піддаються легкому оглушенню.