ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.07.2019
Просмотров: 2121
Скачиваний: 2
26
фарбник повинен бути перевірений мікробіологічним методом, шляхом
висіву референт-штаму у середовище зі стандартним та досліджуваним
фарбником.
Індикатори вводять у поживні середовища для визначення змін рН
середовищ під час росту мікроорганізмів та контролі Еh. Наприклад,
феноловий червоний у діапазоні рН 6,8-8,4 змінює колір середовища від
жовтого до червоного, бромтимоловий синій у діапазоні рН 6,0-7,6 з
жовтого на синій, а фенолфталеїн у діапазоні рН 8,3-10,0 з безкольорового
на червоний.
6. Гелеутворювачі. Для конструювання щільних середовищ у
якості ущільнювача використовують агар, продукт екстракції червоних та
бурих водоростей. Основний компонент агару – кальцієва сіль ефіру
сірчаної кислоти та поліцукру агарози. Більшість мікроорганізмів не
розщеплює агар – він є інертним компонентом поживного середовища.
Для використання у складі середовищ агар-агар повинен відповідати
певним вимогам:
1. Вміст золи
≥ 1,9 %
2.Кисла нерозчинна зола
≥ 0,25 %
3.Сульфати
≥ 1 %
4.Хлоріди
≥ 0,1 %
5.Кальцій
≥ 0,4 %
6.Магній
≥ 0,2 %
7.Загальний азот
≥ 0,25 %
8.Залізо
≥ 25ґ 10
-6
9.Щільність гелю
≤ 530 г/см
2
10.Температура застигання
≤ 36° С
11.Вологість
≥15 %
12.pН 1,2 %-го гелю
До автоклавування ≥6,1;
після ≤ 5,7
13.Диффузія агарового гелю
≤ 1,2 мм/час
14.Температура плавлення 1,2 %-го гелю
≥85° С
15. Колір
Білий (кремовий)
27
У щільних середовищах його концентрація складає 1-2%, у
напіврідких 0,3-0,4%. В ідеалі, розплавлений агар повинен бути
кристально чистим, без ознак каламуті або осаду. Причиною каламуті є
несумісність мінеральних речовин. Важливою характеристикою агару є
параметри дифузії різних хімічних сполук у гелі. Ця властивість
агаризованих середовищ використовується для оцінки активності вітамінів
та антибіотиків.
Агар перевіряють на можливу токсичність. Для цього на
досліджуване поживне середовище та на середовище зі стандартним агар-
агаром засівають швидко ростучі мікроорганізми, з наступним
порівнянням швидкості росту, розміром, форми, кольору колоній.
КОНСТРУЮВАННЯ
ПОЖИВНИХ
СЕРЕДОВИЩ.
Для
культивування
мікроорганізмів
на
даний
час
використовують
«нестандартні поживні середовища», які необхідно контролювати за
вмістом загального та амінного азоту та рН.
Для конструювання поживних середовищ необхідно дотримуватися
наступних принципів:
задоволення поживних потреб мікроорганізмів;
вибір джерел сировини для конструювання середовищ;
диференціація поживних середовищ за цільовим призначенням;
оптимізація поживних середовищ;
стандартизація поживних середовищ.
Якість поживного середовища контролюють за такими
параметрами:
колір;
запах;
вологість;
розчинність;
прозорість;
гелеутворення;
температура плавлення;
рН;
еH;
ростові якості середовища визначають для відповідних
типових культур тест- мікроорганізмів за показниками:
швидкість росту;
28
чутливість;
кількість біомаси;
які мікроорганізми ростуть на середовищі;
мікроорганізми, ріст яких пригнічується;
характеристика колоній на середовищі;
стабільність збереження основних властивостей
мікроорганізмів.
Швидкість росту визначається кривою росту та дозволяє оцінити
стандартність середовищ та їх компонентів й характеризує середовища як:
середовище з коротким лаг-періодом для швидкого росту невеликої
висхідної кількості клітин (для визначення стерильності, для
отримання посівного матеріалу для ферментації і ін.);
середовище, що забезпечує максимальну кількість клітин, може бути
використана для отримання біомаси під час виготовлення вакцин.
Чутливість
визначається
за
мінімальним
числом
колонієутворюючих одиниц (КУО) під час посіву мікробної завісі заданої
концентрації, при якому спостерігається ріст на усіх засіяних чашках.
Стабільність
збереження
основних
властивостей
мікроорганізмів оцінюють шляхом вивчення характерних для певного
виду морфологічних та фізіологічних ознак під час росту на середовищі,
яке контролюється.
ЗАВДАННЯ.
1. Вивчити якість готового поживного середовища за усіма можливими
параметрами.
Лабораторна робота №5
МЕТОДИ ПРИГОТУВАННЯ СЕРЕДОВИЩ ДЛЯ
КУЛЬТИВУВАННЯ ШТАМІВ
МІКРООРГАНІЗМІВ У БІОТЕХНОЛОГІЧНИХ
ПРОЦЕСАХ.
Мета: навчитися готувати середовища для культивування матричних
розплодок мікроорганізмів-продуцентів у біотехнологічних процесах.
29
ПРАВИЛА РОБОТИ З СУХИМИ ПОЖИВНИМИ
СЕРЕДОВИЩАМИ
До роботи допускається персонал, якій ознайомлений з технікою
безпеки під час роботи з сухими середовищами.
Більшість поживних середовищ у сухому вигляді являють собою
дрібнодисперсні литки порошки, тому слід уникати їх вдихання,
особливо глибокого. Потрапляння таких порошків може
викликати подразнення верхніх дихальних шляхів або, навіть,
пневмонію. Тому, слід уникати надмірного розпорошення
порошку, або працювати у масках та респіраторах. При
потраплянні порошку у ротову порожнину, останню промити,
після чого випити 2 склянки води. У разі вдихання - звернутися
за медичною допомогою.
Деякі поживні середовища мають у своєму складі токсичні
речовини (натрія азид, циклогексимід, літія хлорид, фуксин
основний, натрія гідроселенит та ін..), тому слід уникати
тривалого контакту порошку середовищ зі шкірою, або
працювати у рукавичках. З токсичними речовинами необхідно
працювати чітко дотримуючись інструкції.
Не використовувати середовище після закінчення терміну
збереження
Герметично закривати упаковки з залишком середовища.
ВИМОГИ
ДО
ЗБЕРЕЖЕННЯ
СУХИХ
ПОЖИВНИХ
СЕРЕДОВИЩ. Сухі поживні середовища випускають у вигляді
порошків, гранул та таблеток, вони гігроскопічні, чутливі до дії вологи,
температури, світла та перепадів температури. Тому, зберігати
середовища необхідно в умовах, що рекомендує виробник та не
використовувати після закінчення строку їх збереження. Сонячне
світло негативно впливає на середовища, тому останні зберігають у
темноті (шафи). У зв‘язку з високою гігроскопічністю сухі поживні
середовища псуються від надлишку вологи, тому тара у якій вони
зберігається повинна бути герметичною. Сухі поживні середовища, як
правило, мають термін збереження в оптимальних умовах не більше 2-5
30
років. Невідкриті флакони з середовищами слід зберігати при
температурі нижче 25
о
С.
ПРАВИЛА ПРИГОТУВАННЯ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ
1. Дотримуватися належної лабораторної практики та інструкцій
виробників під час роботи з сухими поживними середовищами.
2. Перед
приготуванням
середовища
перевірити
повну
ідентичність усіх компонентів (код та номір партії).
3. Вода.
Для
розчинення
середовища
використовувати
дистильовану або деіонізовану воду з рН не нижче 5,5. Якщо рН нижче
рекомендується воду прогріти для видалення залишків СО
2
.
Дистильовану воду слід зберігати у контейнерах, виготовлених з
інертних матеріалів (скло, поліетилен), що не інгибують ріст
мікроорганізмів. УВАГА! Вода, що пройшла через іонообмінні пристрої
(деіонізована), може бути обсіменена мікроорганізмами.
4. Зважування.
Зважують
дотримуючись
інструкції
до
лабораторних вагів та заходів безпеки під час зважування.
5. Розчинення та дисперсія. Сухі середовища потребують
швидкої дисперсії шляхом постійного перемішування з підігрівом.
Середовищам, що містять агар, необхідно декілька хвилин для
всмоктування води з перемішуванням до підігріву. Для середовищ, що
готуються з окремих компонентів, останні додаються окремо, повністю
розчиненими. Для розчинення сухого середовища у посуд наливають
половину потрібної води, потім наважку середовища, ретельно
розмішують та вносять усю воду. Порошок на стінках сосуду повинен
бути змитий. Забезпечити ретельне перемішування середовища можна
скляною паличкою або колбою, об‘ємом у двічі більшим за кількість
середовища.
6.
Вимірювання рН. Для визначення рН середовища
використовують рН-метр (індикаторні смуги не використовують). Після
стерилізації та охолодження середовища, або окремих його
компонентів, до температури 25 °С, рН-метрію проводять згідно
інструкції. Як правило, рН середовища після стерилізації зміщується,
тому необхідне значення останнього отримують додаючи, по краплях,
NaOH, концентрацією приблизно 40 г/л (1 мол/л) або соляною кислотою
(HCl) приблизно 36,5 г/л (1 мол/л) .