Файл: лекції ГО.doc

Принцип закріплення власності ґрунтується на суцільному і безперервному документуванні, на підставі документів які мають юридичну силу закріплюється власність фізичних і юридичних осіб у формі акцій, дивідендів, паїв, позик. Завдяки цьому принципу бухгалтерський облік забезпечує контроль за збереженням різних форм власності.

Принцип дискретності дає змогу до завершення звітного року скласти звітні регістри, головну книгу, баланс та фінансову звітність на дату облікового періоду.

Принцип нарахування застосовується в бухгалтерському обліку для визначення моменту проведення витрат і одержання доходів. За цим принципом витрати і доходи відображаються в обліку в тому періоді, у якому вони були нараховані.

Принцип облікової політики передбачає додержання у бухгалтерському обліку і фінансової звітності протягом тривалого часу обраних методів визначення доходу, нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

Принцип періодичності обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні відрізки часу та складання звітності. Крім того, періодичність обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності.

7. Предмет бухгалтерського обліку та головні його об’єкти

Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і використанням, джерела їх утворення та господарські процеси, що відбуваються внаслідок виготовлення продукції чи надання послуг, витрати та результати господарської діяльності підприємства.

На підприємствах різних галузей народного господарства предмет бухгалтерського обліку має свої особливості. Так, на машинобудівному заводі предметом бухгалтерського обліку є весь процес виготовлення і реалізації машин та обладнання, у будівельній організації предметом бухгалтерського обліку є процес створення і реалізації будівельної продукції.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих об’єктів. Об’єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби, джерела утворення господарських засобів і господарські процеси. У бухгалтерському обліку відображають господарські факти, явища і процеси, що зумовлюють рух господарських засобів, коштів і джерел їх утворення. Об’єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об’єднати в три групи:

1. господарські засоби (майно), які забезпечують корисну співпрацю людей в процесі господарської діяльності підприємства

2. джерела господарських засобів, які дають відповідь на питання, за рахунок чого сформовано господарські засоби.

3. господарські процеси та їх результати, що виражають в сукупності доцільність і напрямок діяльності підприємства.

---

В залежності від видів та розміщення вони поділяються на:

1) засоби сфери виробництва (сюди відносяться засоби праці (земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби) і предмети праці (сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво))

2) засоби сфери обігу (предмети обігу (готова продукція, товари), грошові засоби (гроші у касі, на розрахунковому рахунку, інші рахунки в банках), засоби в розрахунках (заборгованість покупців і постачальників, підзвітних осіб))

3) засоби невиробничої сфери (будівлі та обладнання закладів освіти, житлово – комунального господарства)

4) вилучені засоби (дольова участь підприємства у різного роду фінансових проектах (придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі))

5) нематеріальні засоби (патенти, авторські права, ліцензії)

Джерела утворення господарських засобів поділяються на:

1. власні джерела утворення господарських засобів (капітал, прибуток, бюджетне фінансування)

2. залучені джерела утворення господарських засобів (кредити банків, зобов’язання по розподілу суспільного продукту, кредиторська заборгованість)

Третю групу об’єктів бухгалтерського обліку складають господарські процеси. Господарський процес являє собою частину кругообігу господарських засобів, який складається із певних господарських операцій. В свою чергу господарська операція – це дія, яка призводить до змін в структурі господарських засобів і джерел їх утворення.

Господарські процеси на підприємстві поділяються на:

1. постачальницько – заготівельний процес (передбачає витрату підприємством певної частини грошей на закупівлю основних засобів, виробничих запасів.)

2. виробничий процес (складає основну фазу кругообігу господарських засобів, в якій створюються матеріальні блага.)

3. реалізація (є завершальною фазою кругообігу господарських засобів, який забезпечує відновлення і розширення виробництва. Він виражається у передачі виробленої готової продукції шляхом купівлі – продажу. Результатом реалізації є отримання прибутку.)

Активи – це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за такими ознаками:

- за формами функціонування (матеріальні, нематеріальні, фінансові активи)

- за участю в обороті (оборотні, необоротні)

- за ступенем ліквідності (абсолютно ліквідні, ліквідні, малоліквідні)

До абсолютно ліквідних активів належать кошти та їх еквіваленти, зокрема грошові кошти в нац. та іноз валютах в банках і касі, цінні папери тощо.

До ліквідних активів належать поточні фінансові вкладення та дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари.

До малоліквідних активів належать основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

---

Наявні господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок як власних так і залучених коштів, або як прийнято називати джерел. Тому господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням класифікують на:

- джерела власних засобів (кошти статутного та пайового капіталу, додаткового та резервного капіталу)

- джерела залучених засобів (належать ті засоби, які тимчасово надаються в користування підприємству (кредити банків, позикові кошти під зобовязання). Залучені кошти бувають довгостроковими і поточними.

8. Метод бухгалтерського обліку та характеристика складових

Метод бухгалтерського обліку – сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку.

Метод бухгалтерського обліку складається з окремих специфічних методичних прийомів.

До методичних прийомів бухгалтерського обліку належать:

Документування – спосіб первинного відображення об’єктів бухгалтерського обліку (господарських засобів, коштів, джерел їх утворення та господарських процесів) у первинних бухгалтерських документах (рахунках, накладних, чеках, ордерах).

Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної наявності і стану господарських засобів, коштів підприємства та джерел їх утворення на певну дату. Інвентаризація об’єктів обліку здійснюється через вимірювання, зважування, перерахунок, звірення. На основі даних інвентаризації роблять коригування облікових даних про наявність і стан об’єктів обліку, оскільки у процесі господарської діяльності можливі природне усушення, часткове псування та розкрадання майна підприємства.

Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

Калькулювання – це метод обчислення собівартості виготовлення одиниці товарно – матеріальних цінностей або одиниці виконаних робіт. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об’єкта калькування (виробу, процесу, замовлення).

Рахунки – спосіб групування за певною системою фінансово – економічної інформації для її поточного відображення у бухгалтерському обліку і для здійснення контролю за господарськими процесами, станом господарських засобів та джерел їх формування. Наприклад, на рахунку 01 відображається наявність, надходження і вибуття основних засобів підприємства, на рахунку 05 – наявність, надходження і вибуття матеріалів, на рахунку 70 – нарахування і виплата заробітної платні працівникам підприємства.

Подвійний запис – це подвійне відображення у бухгалтерському обліку кожної господарської операції: у дебеті одного чи декількох рахунків та одночасно у кредиті одного чи декількох рахунків на одну й ту саму суму. Подвійний запис дає змогу здійснювати балансовий контроль бухгалтерської інформації, тобто контролювати правильність і законність використання господарських засобів і джерел їх формування.

---

Бухгалтерський баланс – це спосіб узагальнення і групування інформації про майно підприємства та джерела його утворення на певну дату. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність – це система підсумкових взаємозв’язаних і взаємозумовлених показників, які характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів та стан зобов’язань. Бухгалтерську звітність заповнюють на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку з певною системою їх групування.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власників або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Підприємство самостійно:

• визначає облікову політику підприємства

• обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Обов’язки головного бухгалтера:

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій

- бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

---

ТЕМА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС.

1. Поняття про бухгалтерський баланс

2. Структура бухгалтерського балансу

3. Зміст статей балансу

4. Методичні прийоми балансового узагальнення у бухгалтерському обліку

5. Обліково – аналітичні процедури балансового узагальнення

1. Поняття про бухгалтерський баланс

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Бухгалтерський баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. У лівій частині балансу, що називається активом, показують склад і розміщення майна підприємства, а в правій, що називається пасивом, - джерела утворення майна та його цільове призначення.

Актив і пасив балансу складається з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічного однорідного виду майна або його джерел.

До активу балансу входять статті, що відображають: нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методами участі в капіталі інших підприємств, виробничі запаси, готову продукцію, товари, грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземних валютах, витрати майбутніх періодів, до пасиву – статті, що відображають власний капітал, зокрема статутний капітал, додатково вкладений капітал, нерозподілений прибуток, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові та поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу повинні бути рівні між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісному вимірнику одне і те ж саме майно підприємства, тільки згруповане за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, в пасиві – за джерелами утворення і цільовим призначенням.

Підсумок активу не може бути більшим або меншим за підсумок пасиву, оскільки загальна вартість майна господарства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене. Це і є основною властивістю балансу: підсумок активу повинен дорівнювати підсумку пасиву. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених в облікових записах або при складанні самого балансу.

Розділ балансу – це сукупність статей активу і пасиву бухгалтерського балансу, які об’єднано в економічно однорідні групи господарських засобів та джерел їх утворення.

Особливістю бухгалтерського балансу, поряд з іншим, є вміст інформації про господарські засоби і джерела їх утворення як на початок звітного періоду, так і на кінець звітного періоду.

Зміст і форма балансу визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”.

Стандартом визначено, що норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

---