Файл: лекції ГО.doc

Побудова синтетичного та аналітичного обліку основних засобів

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об’єкту окремо.

3. Облік амортизації основних засобів

В процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Сума нарахованого зносу переноситься на вартість виготовленої продукції. На суму нарахованої амортизації зменшується залишкова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Обєктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Види зносу:

• фізичний – під впливом фізичних, технічних факторів основні засоби поступово втрачають свої властивості і стають непридатними. Фізичний знос частково можливо відновити, провівши ремонт, реконструкцію та модернізацію.

• моральний – основні засоби за своєю конструкцією продуктивності, витратами на експлуатацію та обслуговування відстають від більш нових конструкцій, а головне що вони не можуть випускати продукцію такої якості і в такій кількості яку можливо випускати на більш досконалому обладнанні.

Методи амортизації:

1) прямолінійний – річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний термін використання об’єкта основних засобів.

де

- щорічний розмір амортизаційних відрахувань

- первісна вартість основних засобів

- ліквідаційна вартість основних засобів

- термін корисного використання

Норма амортизації:

2) метод прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації розраховується як результат залишкової вартості на початку звітного періоду і норми амортизації розраховуються виходячи із очікуваного терміну корисного використання об’єкта основних засобів, яка подвоюється.

Залишкова вартість – це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.

- залишкова вартість

3) кумулятивний – річна сума амортизації визначається, як добуток вартості яка амортизується і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, які залишилися до кінця очікуваного терміну корисного використання об’єкта основних засобів на суму чисел років його корисного використання.

АВ=(Пв - Лв)*К

К =Тк

∑ Т

АВ – річна сума амортизаційних відрахувань

К – кумулятивний коефіцієнт

Тк – кількість років, що залишилися до кінця корисного використання обєкта

∑ Т – сума числа років корисного використання об’єкта основних засобів

4) виробничий – місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації.

- місячна сума амортизаційних відрахувань

- місячний обсяг продукції

- виробнича ставка амортизації

---

, де - загальний обсяг продукції

Особливості нарахування амортизації основних засобів

1. Амортизацію нараховують на всі основні засоби, крім землі та незавершених капітальних вкладень.

2. Амортизацію починають нараховувати з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

3. Амортизацію основних засобів припиняють нараховувати з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання чи консервацію.

4. Нарахування амортизації здійснюється щомісячно за кожним об’єктом упродовж строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який підприємство визначає самостійно при зарахування основних засобів на баланс.

5. Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

1. Загальні засади обліку нематеріальних активів

Методологічні основи обліку нематеріальних активів визначені П(с)БО №8 «Нематеріальні активи». Під нематеріальними активами розуміють довгострокові вкладення в придбання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визначаються об’єктом права конкретного підприємства. Ці об’єкти характеризуються відсутністю фізичної (матеріально-речової) форми, здатністю приносити підприємству протягом тривалого часу певну користь, яку не можна чітко визначити.

Група нематеріальних активів – сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання

- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу

- інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Придбані нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Первинна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Первинна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Первинною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання. Нематеріальні активи, отримані внаслідок об’єднання підприємств, оцінюються за їх справедливою вартістю.

---

Нематеріальний актив списується з балансу в разі вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

3. Бухгалтерські рахунки по обліку нематеріальних активів

Для обліку наявності та руху нематеріальних активів призначений рахунок 12. на дебеті рахунку 12 відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів за первісною вартістю та сума їх до оцінки, на кредиті – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:

• права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища тощо)

• права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень)

• права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви)

• права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин)

• авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, бази даних тощо)

• гудвіл

- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Первинні документи для обліку надходження нематеріальних активів:

• патент на винахід, корисну модель, промисловий знак

• свідоцтво на знаки для товарів та послуг

• документ на право публікування, відтворення, розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних, що призначені для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних пристроїв

• документ на право власності на базу даних

• документ на авторське право тощо.

Зарахування нематеріального активу на баланс відбувається на підставі акта про його отримання. Акт оформляється в довільній формі. Акт засвідчується підписами членів комісії і передається до бухгалтерії, де відкривається картка обліку Необоротних активів із зазначенням рахунків синтетичного й аналітичного обліків, первісної вартості, методу амортизації. Картки обліку необоротних активів ведуться за кожним об’єктом необоротних активів. Первинні документи для обліку вибуття нематеріальних активів: акти приймання передачі (довільної форми), накладні, акти ліквідації (довільної форми), акти інвентаризації, бухгалтерські довідки.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходами від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям) та їх залишкової вартості.

---

Тема 9. Облік витрат, доходів і фінансових результатів

1. Сутність витрат.

2. Класифікація витрат.

3. Відображення витрат у системі бухгалтерських рахунків.

4. Економічний зміст формування доходів та облік реалізації.

5. Визнання та оцінка доходів.

6. Синтетичний та аналітичний облік доходів та фінансових результатів.

1. Сутність витрат

Витрати — це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов'язується з процесами виробництва та реалізації продукції.

Витрати визнаються при зменшенні активів або при зростанні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки.

Витрати визнаються у відповідному звітному періоді одночасно з визнанням доходів, для отримання яких вони були здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат періоду, у якому вони були здійснені (адміністративні витрати, витрати на збут та інші). За умови, що актив забезпечує отримання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними періодами.

Якщо внаслідок здійснення витрат з'являється актив, то він відображається за статтями "Незавершене виробництво" або "Готова продукція".

Незавершене виробництво - вироби, що не пройшли всіх стадій обробки наданому підприємстві.

Готова продукція — вироби, обробка яких на даному підприємстві повністю завершена, що відповідають визначеним параметрам і стандартам якості.

Витрати визнаються і відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів та збільшенням зобов'язань за винятком випадків вилучення капіталу власниками, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена.

Витрати групуються за такими елементами:

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента матеріальні витрати відносять: вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва) сировини і основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента витрати на оплату праці включаються заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента відрахування на соціальні заходи включаються: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

---