Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків; про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім вищезазначених відомостей, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Буде краще, якщо в розробці статуту вам допоможе фахівець.

Підприємство і такі його форми, як компанія, товариство з обмеженою відповідальністю та ін., є юридичними особами, а отже виступають самостійними носіями прав і зобов'язань з відповідним комплексом ознак юридичної особи (право здійснювати від свого імені господарські операції, наявність майна, відокремленого від майна інших учасників тощо).

3.2 Синтетичний та аналітичний облік власного капіталу

Синтетичні рахунки призначено для отримання узагальненої (об'єднаної") інформації. А тому облік, побудований на основі цих рахунків, називається синтетичним. Синтетичний облік дає можливість накопичувати зведені дані про активи, власний капітал, зобов'язання і господарську діяльність підприємства. Синтетичний облік ведеться на рахунках першого порядку, коли на кожний вид активів і пасивів відкривається окремий рахунок.

План рахунків, затверджений наказом Мінфіну України ЗО листопада 1999 р. №291, налічує 90 синтетичних рахунків (рахунків першого порядку), з яких 12 залишено поки що безіменними, і 232 субрахунки (рахунки другого порядку). Дані синтетичного обліку в узагальненому вигляді відображуються у відповідних регістрах. Синтетичні рахунки містять значно меншу кількість розрахунків або вказівок на конкретні види матеріальних цінностей проти рахунків аналітичних. Особливими ознаками синтетичних рахунків є те, що:

усі синтетичні рахунки мають двоцифровий код;

на синтетичних рахунках інформація узагальнюється за економічно однорідними видами майна чи джерел його утворення;

поточний облік на синтетичних рахунках та узагальнення даних в кінці місяця здійснюються тільки в грошовому вимірнику;

для синтетичного обліку відводиться обмежене коло облікових регістрів — журнал реєстрації господарських операцій, окремі журнали-ордери, книга «Журнал-Головна», оборотний і сальдовий баланс тощо;

стан активів і пасивів, що випливає з більшості синтетичних рахунків, показується в бухгалтерському балансі за однойменними статтями.

Однак для управління діяльністю підприємства самої тільки узагальненої інформації ще недостатньо. Відтак ті дані, що зафіксовані на синтетичних рахунках (особливо щодо виробничих запасів, незавершеного виробництва), у поточному управлінні використовуються обмежено. Про що може говорити, наприклад, загальний показник витрат на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, інші оборотні активи, коли для управління виробництвом треба мати конкретну інформацію — що саме і скільки є в наявності, за якими цінами купувалося і т. ін. У зв'язку з цим більшість синтетичних рахунків має необхідну кількість субрахунків, які запроваджуються для посилення аналітичного характеру і дійовості обліку, його контрольних функцій. А тому види активів і пасивів поділяють на певні підгрупи, що об'єднуються відповідними субрахунками. Кількість субрахунків хоч і регламентовано планом рахунків, але підприємства залежно від галузевих особливостей самі можуть відкривати в разі потреби додаткові субрахунки. Кількість аналітичних рахунків не обмежується. Майже кожний субрахунок має свої аналітичні рахунки для обліку конкретних найменувань товарно-матеріальних цінностей, кожного боржника чи кредитора, різних видів зобов'язань.

На основі аналітичних рахунків будується аналітичний облік, в якому сконцентровано до дрібниць виважену інформацію про наявність та рух необоротних і оборотних активів, власного капіталу і зобов'язань за їхніми видами. Прикладом може бути оборотна відомість до субрахунка № 203 «Паливо» синтетичного рахунка № 20 «Виробничі запаси» (табл. 4.5).



Між синтетичними і аналітичними рахунками існує постійний взаємозв'язок, який забезпечує достовірність, доступність і зрозумілість облікової інформації кожному користувачеві. Те, що відображене на синтетичних рахунках, має бути відображене й на аналітичних. Отже, тут фіксується прямий зв'язок між синтетичним і аналітичним обліком, а відтак сума аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунка має дорівнювати сумі синтетичного рахунка.

Субрахунки в обліку існують не випадково. Вони допомагають згрупувати аналітичні рахунки за підгрупами, що дає можливість отримати потрібну узагальнену інформацію, яку можна значно ефективніше використати в управлінні підприємством. Наприклад, аналітичні рахунки до синтетичного рахунка № 15 «Капітальні інвестиції» групують за такими субрахунками: 151 «Капітальне будівництво»; 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»; 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»; 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»; 155 «Формування основного стада».

Ознаками аналітичного обліку є:

трицифровий код субрахунків, які за підгрупами об'єднують потрібну кількість аналітичних рахунків, призначених для обліку конкретних найменувань майна, розрахунків, зобов'язань, власного капіталу;

використання типових та спеціальних регістрів;

ведення обліку в натуральному та грошовому вимірниках;

відображення стану активів і пасивів балансу у формі однойменних та комплексних статей, що випливають з синтетичного обліку.

---

4. Облік товарних та виробничих запасів

4.1 Організація обліку товарно-матеріальних цінностей

З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинно бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами.

Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є: накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів тощо [див. додаток].

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють  відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідними документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордера [див. додаток].

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають акт про приймання матеріалів.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника [див. додаток].

У разі надходження  вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ склад про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

При дрібних купівлях матеріалів готівкою підзвітна особа зобов’язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунку постачальника повинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордера і підпис.

Необхідно щоденно одержувати в банку рахунки-фактури, перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства і контролювати своєчасність їх оплати. Є такі випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі  договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства.

Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:

1) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі первинної документації;

2) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальних цінностей.

---

У бухгалтерському обліку оцінка запасів можлива за різною вартістю.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання.

Для обліку запасів базове підприємство використовує рахунок 20 “Запаси” з відповідними субрахунками.

На субрахунку 201 "Сировина й матеріали" відображають­ся наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонен­тами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріа­лів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 "Будівельні матеріали"). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що вико­ристовуються підрядними будівельними організаціями при здійс­ненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні ма­теріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201.Сільськогосподарські підприємства також відображають її вартість на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 "Купівельні напівфабрикати та ком­плектуючі вироби" відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та ви­роби — дерев'яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, прид­бані для комплектації готової продукції, вартість яких не вклю­чається до собівартості продукції цього підприємства, відобра­жаються на рахунку 28 "Товари".

На субрахунку 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде па­ливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух пали­ва, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для ви­роблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 "Матеріали" і на субрахунку 203 "Паливо" — за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуата­ційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель ство­рюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

---

На субрахунку 204 "Тара й тарні матеріали" відобража­ються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використо­вується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового облад­нання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунку 201 "Сировина й матеріали".

На субрахунку 205 "Будівельні матеріали" підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конст­рукцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які нале­жать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для  виконання  будівельно-монтажних  робіт,   виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 "Будівельні матеріали" не врахо­вується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засо­би, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільського­сподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбан­ня такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" у міру над­ходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряд­нику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 "Капітальні інвестиції" після під­твердження їх монтажу й використання.

На субрахунку 207 "Запасні частини" ведеться облік придба­них чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агре­гатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зно­шених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інстру­менту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних ма­шин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

За дебетом субрахунку відображаються залишок і надхо­дження, за кредитом — витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при авто­мобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвен­тарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрич­на група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що є в ремонті.

Наведемо кореспонденцію рахунків з обліку виробничих запасів.

---

1.                     Надійшли і оприбутковані виробничі запаси від постачальників:

Дт 20                        Кт 63                              å46000

2. Відображені витрати з доставки та розвантаження матеріалів:

Дт 20                        Кт 63, 66                        å135

3. Оприбутковані матеріальні цінності власного виробництва:

Дт 20                        Кт 23                              å1200

4. Придбані матеріальні цінності підзвітною особою:

Дт 20                        Кт 372                            å670

5. Сума дооцінки виробничих запасів:

Дт 20                        Кт 423                            å563

6. Сума уцінки виробничих запасів:

Дт 423                        Кт 20                            å445

7. Відображена сума ПДВ до операцій 1, 2, 4:

Дт 641                        Кт 63, 372                     å9361

8. Перераховано  постачальникам за придбані виробничі запаси:

Дт 63                        Кт 311                            å46135

9. Оприбуткована вартість відходів виробництва:

Дт 20                        Кт 23                                å235

10. Відпущені зі складу на виробництво виробничі запаси:

Дт 23                        Кт 20                                 å35000

11. Використані матеріальні цінності на капітальне будівництво:

Дт 151                        Кт 20                               å77600

12. Використані матеріальні цінності на пакування продукції:

Дт 93                        Кт 20                                  å3445

13. Використані матеріальні цінності на виправлення браку:

Дт 24                        Кт 20                                    å1540

Інвентаризація виробничих запасів проводиться за місцем зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в описи за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номеру, виду, групи, сорту і кількості.

За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, у якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортиці, списування нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі і втрати від порчі цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат у подальшому. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затверджений у 5-ти денний строк керівником підприємства.

Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються у бухгалтерському обліку підприємства.

 

4.2 Порядок ведення «Книги обліку придбання товарів»

Відповідно до п. 11.16 Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165 (далі - Порядок), графу 16 заповнюють у разі наявності будь-яких змін компенсації за продаж товарів (робіт, послуг) на підставі отриманого від продавця розрахунку коригування кількісних і вартісних показників. У разі повернення продавцю раніше проданих ним товарів або повернення коштів через перегляд цін (у бік їх зниження) у графі 16 книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) покупець зазначає суму зі знаком "-". На зазначену суму у звітному періоді зменшується розмір податкового кредиту, відповідно збільшується розмір податкового зобов’язання. При цьому, відповідно до п. 11.17 Порядку, у графі 17 книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) вказують суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) за придбані товари, виходячи з бази оподаткування, вказані у відповідних рядках 13, чи 14, чи 15, чи 16.

---

Смотрите также файлы

• 6370_Komplexni_situatsiyni_zavdannya.doc

• GOS_bakalavr_13r.doc

• Metodichki_3_K-N.doc

• Kursovaya.doc

• ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ХОРТИНГУ (Етикет хортингу).doc