Київський університет туризму, економіки і права

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ПСИХОЛОГІЯ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ»

2 видання

Київ - 2015

---

Розробник:

О.М.Лукашевич – кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології КУТЕП

Рецензенти:

М.І.Скрипник – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології КУТЕП

Затверджено на засіданні кафедри педагогіки та психології КУТЕП (протокол № 1) від 19.09.2012 р.

---

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ

1. Вступ. Спілкування як науково-практична проблема Предмет і завдання дисципліни. Категорії ПМС. Взаємозв’язок ПМС з іншими галузями знань. Методи дослідження ПМС

2. Основні характеристики спілкування (структура, засоби, функції, види, стратегії, стилі, тактики, форми)

3. Комунікація в міжособистісних відносинах (сутність, специфіка, функції міжособистісної комунікації; поняття комунікативного простору, психологічні особливості вербальної та невербальної комунікації)

4. Психологічні особливості міжособистісної взаємодії (поняття та види взаємодії; форми поведінки; взаємодія та міжособистісний вплив, види психологічного впливу)

5. Сприймання та розуміння в процесі міжособистісного спілкування (соціальна перцепція: механізми та ефекти; перешкоди, бар’єри та деформації на шляху спілкування). Маніпулятивне та актуалізаторське спілкування.

6. Психологічні особливості ділового спілкування (комунікативний процес, комунікаційні моделі Ласуела та Гербнера).Проблеми адекватного прийому і передачі інформації. Зворотній зв'язок і його роль у спілкуванні. Види та техніки слухання і його роль у міжособистісному спілкуванні

7. Комунікативні техніки ділової бесіди. Техніки, що використовуються на різних фазах спілкування (орієн-тації, прийняття рішення та оцінки)

8. Етика та етикет службового спілкування (правила поведінки службовців, норми поведінки керівника, етика та етикет у взаємовідносинах з клієнтами)

Вид роботи для обов’язкового виконання	Кількість балів за виконання	Максимальна кількість балів
Конспект навчального матеріалу	1-3	30
Індивідуальні навчально-дослідні завдання	1-20	20
Домашня контрольна робота	1-25	25
ПМК	1- 25	25
Разом:		100

Завдання на міжсесійний період:

1. Відповісти на питання після лекційного курсу (конспект відповідей).

2. Виконати контрольну роботу за запропонованою тематикою.

3. Виконати індивідуальне навчально-дослідне завдання, а саме, опрацювати психодіагностичні тести і провести аналіз щодо особистісної комунікативної компетентності ( письмово).

---

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

«ПСИХОЛОГІЯ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ»

Лекція 1. Вступ. Психологія міжособистісного спілкування як наука і навчальна дисципліна.

Спілкування як науково-практична проблема

Спілкування як процес і продукт життєдіяльності людей має багате
минуле, а як результат наукових дослiджень — коротку iсторiю. Багато цінного й цікавого про спілкування знаходимо в пам’ятках історії й літератури, зокрема в українських джерелах.

Вивченням спілкування до початку XX cт. наука не займалаcя,
Розглядалиcя i дослiджувалися лише окремi складовi цього феномена. Проте на початку ХХ ст. до цих проблем починають звертатися вiтчизнянi та зарубiжнi вченi. Багатовимірну стимулюючу роль спілкування в житті людини належним чином почали усвідомлювати вчені різних галузей наук — теоретики та спеціалісти-практики. Популярними стали поради американського спецiалiста Д. Карнегі про те, як полiпшувати спiлкування та завойовувати собi друзiв. Проте ці рекомендацiї мають не наукову, а переважно практичну цінність. Вони стосуються технології спiлкування i не розкривають його психологічної структури й закономiрностей. Водночас вони певною мірою допомагають дiловим людям i всiм, кого хвилює процес спiлкування, хто вiдчуває у цьому труднощi.

Однак, як вважає Е. Шостром, нерiдко поради Д. Карнегі призводять до манiпулювання людьми, а це суперечить вимогам гуманістичної етики та психології. На жаль, лише небагато людей, на думку Е. Шострома, насправдi спiлкуються на високому рiвнi культури. Він описує актуалiзатора — людину, яка має гуманнi мотиви спiлкування й ставиться до партнера як до рівної собi особистостi.

До спiлкування як наукової проблеми активно підійшли спеціалісти з етики, психології, філософії та інших галузей науки у 20–30-ті роки нинішнього століття.

На Заході у 30-ті роки зародилася школа “людських відносин”.
Її прибічники, розроблюючи складні економічні, фінансові питання, почали звертатися до етики, психології та соціології — наук про людську поведінку.

На жаль, у радянській теорії й практиці нічого, крім жорсткого опору “підступам буржуазної ідеології” в галузі становлення “людських відносин”, не було напрацьовано, а намагання деяких провідних учених апелювати до істини, до розуму призвели до розгрому соціології та недооцінювання психології в нашому суспільстві, що завдало чималої шкоди. Після 30-х років інтерес до проблем спілкування дещо зменшився.

Однак за останнi десятирiччя вони знову притягли до себе увагу. Завдяки інтеграції економіки, зростанню політичної залежності одних народів від інших, розвитку засобів комунікації посилюється загальнолюдське начало в міжособистісних стосунках. Перед загрозою загальнолюдського знищення людина стала більше відчувати себе абсолютною цінністю. Це зумовило розвиток наук про людину, про її відносини з іншими. Зокрема, проблеми спiлкування перетворилися на “логiчний центр” усiєї системи психологiчної проблематики [8], що було пов’язано також з розвитком соцiальної психологiї, посиленням її впливу на iншi психологiчнi дисциплiни.

---

Останні 30 років характеризуються появою низки праць, де спілкування розглядається з різних точок зору. Нерідко в них по-рiзному розкривається змiст основних характеристик феномена спiлкування, іноді неоднозначно трактуються категорiї.

У 1969 р. американський психолог Д. Депс нарахував 96 дефiнiцiй спiлкування [9]. Поряд з пiдручниками, науковими розробками про спілкування написано багато науково-популярної лiтератури. Варто вiдзначити доробок зарубiжних авторiв, присвячений проблемi сiм’ї, попередженню й розв’язанню конфлiктiв, проведенню переговорiв і поліпшенню мiжособистiсних взаємин. Спiлкування тепер вивчають у взаємозв’язку з рiзними видами дiяльностi.

У дослiдженнях як вітчизняних, так і зарубіжних учених найбiльш детально описано дiлове, зорема педагогічне, спiлкування. Спрямованiсть цих досліджень практична — досягти ефективності у професiйнiй дiяльностi.

Несподіваним для багатьох відкриттям “організаційної культу-
ри” як важливого інструмента управління господарством ознаменувалися 80- і роки. Багато зарубіжних теоретиків назвали культуру, і передусім культуру спілкування, важливою складовою в боротьбі за успіх у бізнесі. Відомий американський спеціаліст у галузі управління Лі Якокка в монографії “Кар’єра менеджера” зазначає, що психологія була для нього найціннішою з усіх університетських дисциплін. Працюючи у сфері управління, він у спілкуванні з різними людьми частіше використовував знання з психології та етики, особливо етики спілкування, аніж інженерні та економічні знання.

Спілкування він вважає найкращим способом спрямувати енергію людей на досягнення поставленої мети.

У різні часи підходи до вивчення спiлкування були не однаковими. Якщо, наприклад, у психології в 20–60-ті роки його дослiджували в контекстi масових процесiв, а потім — в онтогенезi, у взаємозв’язку з мовленням i вищими психiчними функцiями, то наприкінці 60-х — на початку 70-х років наука вивчала, як змінюється поведiнка людей в різних ситуацiях безпосереднього спiлкування, аналiзувала рiзнi засоби, зокрема невербальнi характеристики та їхнє значення для сприймання однієї людини іншою, розглядала прикладнi аспекти спiлкування як цiлеспрямований вплив.

Розвиток виробничих відносин стимулював учених і практиків
до вивчення спілкування у зв’язку із становленням і розвитком особистості. Саме на цьому шляху плідно об’єдналися позиції етиків і психологів. У науці відбувся так званий комунікативний поворот. Суть його — у переході від суб’єкта, який віддає перевагу монологові, до суб’єкта, котрий прагне діалога у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми [11].

Основну увагу зосереджували на засобах комунiкацiї, особливостях контакту, комунiкативних дiях, видах взаємодiї, зокрема, у конфлiктних ситуацiях і під час переговорiв. Iншими словами, у процесі цих дослiджень частiше вивчали питання, як спiлкуються та взаємодiють суб’єкти, а не те, з приводу чого вони спiлкуються.

---

Смотрите также файлы

• Osn naykovih doslidgen - 2008 - GRS - denna.doc

• Митна справа.doc

• Ykr mova za PROF spryamyvannyam - GRS - denna.doc

• Harchova Himiya - GRS.doc

• Історія України.doc