ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.11.2019
Просмотров: 18898
Скачиваний: 11

піка, їх широко застосовують у радіотехніці, оптиці та інших галузях
промисловості та сільського господарства. Наприклад, кристали рубіну
шінорисговують у квантових генераторах світла - лазерах. За допомогою
і» рис галів сегнетової солі добувають ультразвукові коливання. Тепер
і тучно виготовляють монокристали багатьох речовин; кварцу, алмазу,
м»ру і іду, рубіну тощо. Щоб виростити кристали, погрібні особливі умови.
11 а приклад, для виготовлення алмазу потрібні тиск 10
4
МПа і температура
ЛИК) °С.
Атомам того самого хімічного елемента можуть відповідати різні за
і і,н ги костями кристалічні структури. Вуглецю властиві шарувата струк-
І \ р.і графіту і просторова структура алмазу, властивості яких цілком різні.
І молекул води може складатися лід п'яти різних кристалічних структур.
II /</< тивість речовини одного складу утворювати різні кристалічні струк-
пі\ ри, які мають різні фізичні властивості, називається поліморфізмом.
Для кристалічних тіл характерний
дальній порядок
, тобто правильна
іижіорюваність положень вузлів кристалічних ґрат на будь-яких відста-
нях у кристалі.
Аморфні тіла
Крім кристалічних тіл є
аморфні тіла.
Ці тіла, хоч і вважа-
т и . їх твердими, є переохолодженими рідинами.
Якщо розглядати деякий атом аморфного тіла як центральний, то най-
(інижчі до нього атоми розміщуватимуться в певному порядку, але з від-
і.іменням від центрального атома цей порядок порушується і розміщення
помів може бути різним, тобто випадковим. В аморфних тілах на відміну
під кристалічних існує тільки ближній порядок у взаємному розміщенні
- угідиіх атомів. До аморфних тіл належать скло, пластмаси тощо. Багато
і ін, такі, як сірка, гліцерин, цукор тощо, можуть бути як у кристалічному,
І.ІК і в аморфному стані або, як кажуть, у склоподібній формі. У природі
аморфний стан менш поширений, ніж кристалічний.
§ 77. Типи кристалічних ґрат.
Дефекти і домішки в кристалах
ТИПИ
кристалічних фат
Якщо температура тіла така, що середня кінетична енергія
.помів (або молекул), які утворюють його, менша за потенціальну енер-
і по їх взаємодії, утворюються кристали. У кристалічних тілах розміщення
235

атомів відповідає мінімальному значенню потенціальної енергії. Це г
умовою стійкої рівноваги. Залежно від характеру сил взаємодії і природи
частинок, розміщених у вузлах кристалічних ґрат, розрізняють чотири
типи кристалічних ґрат.
1.
Атомні кристали.
У вузлах кристалічних ґрат розміщені нейтральні
атоми, Між ними існує зв'язок, який має електричний характер. Цей
зв'язок можна пояснити тільки з позицій квантової механіки. Він здійс-
нюється електронними парами, причому від кожного атома бере участь
тільки один електрон. Кількість зв'язків, в яких може брати участь атом,
визначається його валентністю. Прикладами атомних кристалів є алмаз,
графіт (див. рис. 8.3), германій і кремній.
2.
Іонні кристали.
У вузлах кристалічних ґрат цих кристалів розміщені
іони різних знаків. Зв'язок між ними зумовлений електричними (кулоні в -
ськими) силами взаємодії (притягання) між різнойменними іонами. При-
кладом іонних ґрат є кристал кам'яної солі КаСІ (див. рис. 8.2).
3.
Металеві кристали
. У вузлах кристалічних ґрат розміщені позитив-
ні іони металу, між якими рухаються так звані вільні (валентні) електрони,
що утворюють електронний газ. Зв'язок у металевих кристалах забезпе-
чують сили притягання між позитивними іонами, розміщеними у вузлах
ґрат, і негативним електронним газом. Ці сили притягання зрівноважу-
ються силами відштовхування, які діють між однойменними іонами. При
цьому буде стійка конфігурація іонів. Іони розміщуються один відносно
одного на певній відстані, яка називається
періодом ґрат.
4.
Молекулярні кристали.
У вузлах кристалічних ґрат розміщуються
певним способом орієнтовані молекули. Між молекулами діють сили
притягання, характерні для взаємодії молекул. До молекулярних кристалів
належать нафталін, парафін, сухий лід С0
2
, лід Н
2
0.
Дефекти в кристалах
Ідеально правильну структуру монокристали мають у порів-
няно невеликих об'ємах. Дефекти кристалічних ґрат зумовлені в основ-
ному включенням атомів інших елементів, вакансіями і дислокаціями.
Якщо у вузлі або міжвузловому просторі кристалічних ґрат розміщений
атом домішки, то це веде до спотворень (рис. 8.4, а,
б).
Якщо у вузлі кристалічних ґрат немає атома, то виникає дефект ґрат,
який називається
вакансією.
Спотворення ірат цього типу зображено на
рис. 8.4,
в.
Механічні властивості кристалів значною мірою залежать від наявнос-
ті особливих дефектів -
дислокацій
. Дислокація виникає внаслідок змі-
236

і мамія атомних площин у деякій частині кристала, одна з площин розміс-
іи гься в проміжку між іншими атомними площинами. Це відбувається
і«>ді, коли кристал зазнає деформації зсуву, тобто одноатомна площина
11 шзас відносно іншої. Дефекти в кристалах дуже впливають на їхні фізичні
м мстивості.
§ 78. Полімери
Полімери
Останнім часом у техніці дедалі більше застосовують речо-
иміні, які називаються
полімерами.
Вони утворюються через приєднання
м/іМІсї
до одної ряду молекул (мономерів) з низькою відносною молеку-
лярною масою.
Процес утворення полімерів називається
полімеризацією.
Кількість
моиомерних молекул, які входять до складу молекули полімеру, - це сту-
пни» полімеризації. Молекулярна маса полімерів дуже велика. Залежно
ніч властивостей вихідних молекул у процесі полімеризації можуть вини-
• л і и як лінійні молекулярні ланцюжки, так і розгалужені.
І Іолімери поділяють на два класи: природні і синтетичні. До природ-
них полімерів належать сполуки високої молекулярної хмаси, наприклад
опіки, каучук, до синтетичних - різні пластмаси.
Механічні властивості полімерів багато в чому залежать від сил взає-
модії між окремими молекулами. Наявність у полімерах упорядкованих
і' рметалічних областей сприяє значному підвищенню їхньої міцності. Ве-
-іикий вплив мають довжина молекулярного ланцюжка, ступінь його роз-
і алужсності і розміщення структурних ланок у макромолекулі. Отже, ме-
ч.ппчпі властивості полімерів безпосередньо пов'язані з їхньою хімічною
» і рукгурою, оскільки вона визначає розміри кристалічних областей і їхню
г і «ібільність, жорсткість ланцюжка і його довжину, просторову будову
макромолекул.
237

Пластмаси
мають найрізноманітніші фізичні властивості:
корозійну стійкість, здатність формуватися у вироби складної конфігурн
ції і витримувати різні зміни температури, добрі теплоізоляційні харак те-
ристики, високу діелектричну проникність, велику питому міцність, малу
густину тощо.
Застосування полімерів
У промисловості застосування полімерів дає можливість
розв'язувати багато складних завдань, з якихми пов'язаний розвиток су-
часної техніки. Штучно створені полімери замінюють метали в машино- і
приладобудуванні, імітують різні будівельні матеріали, наприклад цінні
породи дерев, є замінниками шкіри, волокна. За своїми властивостями
полімерні матеріали іноді перевищують природні.
§ 79. Пружні властивості твердих тіл. Закон Гука
Деформація
Під дією зовнішніх сил при нагріванні або охолодженні
змінюється об'єм тіла, що звичайно супроводиться зміною його фор-
ми, тобто тверде тіло деформується.
Деформації\ які зовсім зникають
після припинення дії деформуючих факторів, називають пружними.
Деформаціїякі не зникають після припинення дії деформуючих фак-
торів, називають пластичними
. Пружність або пластичність тіл в
основному визначається матеріалом, з якого їх виготовлено. Напри-
клад, сталь і гума пружні, а мідь і віск пластичні.
У процесі деформації твердого тіла частинки, розміщені у
вузлах кристалічних фат, зміщуються одна відносно одної. Цьому змі-
щенню перешкоджають внутрішні пружні сили, що діють між частинка-
ми твердого тіла. Сила пружності Е
пр
, яка виникає під час деформації
тіла, завжди напрямлена в бік, протилежний зміщенню частинок тіла.
ВИДИ
деформації
Пружні деформації, які виникають у тілах, дуже різномані т-
ні. Розрізняють чотири основні види деформації: розтяг (або стиск), зсув,
крутіння і згин.
238

а б
Рис, 8,5
Рис* 8.6
І Іайчастіше в умовах експлуатації різних конструкцій доводиться роз-
раховувати пружні деформації розтягу або стиску (рис. 8.5). Деформацію
розтягу (стиску) тіла характеризують його відносним подовженням є -
підношенням абсолютного подовження
АІ
до початкової довжини /
0
.
І Іри деформації (рис. 8..6) зсуву є = 1§9.
Прикладена до тіла зовнішня сила
¥
створює всередині нього
нор-
мильну механічну напругу
<* =
£ ; (8.1)
«З
і V і Л' - площа перерізу тіла.
Закон Гужа
Р. Гук установив, що в межах пружних деформацій нормаль-
на напруга і відносне подовження зв'язані співвідношенням
= (8.2)
І Іе співвідношення називають
законом Гука
. Коефіцієнт пропорційно-
пі а, який характеризує пружні властивості матеріалу, називається
кое-
фіцієнтом пружності
. Величину, обернену до коефіцієнта пружності,
на швають
модулем поздовжньої пружності,
або
модулем Юнга:
£ = (8.3)
а
Напишемо тепер закон Гужа у вигляді
— або о - Е г . (8,4)
і Е
2.39