ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.11.2019
Просмотров: 927
Скачиваний: 1
Сучасне українське законодавство не зовсім всебічно регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини.
Історія економічної думки багата теоріями оподаткування, що відображають спроби теоретичного обґрунтування або вдосконалення податкової практики. Перші єдиноподаткові теорії виникли у Франції в XVI - XVIII ст. на основі ідеї про неприпустимість податкового імунітету дворянства і духовенства, тобто з метою залучення привілейованих класів суспільства до оподаткування.
У ХІХ столітті податки перетворюються в головне джерело надходжень скарбниці держави і внаслідок ускладнення процесу організації справляння податків перед фінансовою політикою постає проблема спрощення податкової системи, відміни багатьох податків, їх уніфікація.
Після здобуття Україною незалежності крок за кроком відбувається розвиток національної економіки, одним з основних напрямів якої є стимулювання підприємницької діяльності шляхом створення сприятливих умов її оподаткування. Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки.
Основними перешкодами на шляху раціонального функціонування системи оподаткування є насамперед складність і суперечливість податкового законодавства, труднощі забезпечення економічної ефективності та соціальної справедливості при розподілі податкового навантаження в суспільстві. Верховною Радою України були розроблені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України. Окремим її елементом є сплата єдиного податку.
В Україні єдиний податок введено з 1 січня 1999 р. відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у зв'язку із запровадженням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.
Єдиний податок – встановлений державою консолідований податок для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів.
20 жовтня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу», яким внесено суттєві зміни до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Для юридичних осіб розмір сплачуваного єдиного податку становитиме 3% з урахуванням ПДВ або 5% без урахування ПДВ.
ПП подає до органу державної податкової служби за місцем податкової адреси податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Сплачується єдиний податок протягом десяти календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Форма податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011 року № 1688.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування підприємство подавало до органу державної податкової служби заяву, до якої додається розрахунок доходу за попередній календарний рік. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви. Свідоцтво платника більше не потрібно переоформляти щороку,термін його дії не обмежений. Реквізити Свідоцтва платника єдиного більш детально можна розглянути на рисунку 1.1.
Реквізити
Свідоцтва платника єдиного податку
Найменування
суб’єкта господарювання, код за ЄДРПОУ
Дата
(період) обрання або переходу на спрощену
систему
Дата
виписки Свідоцтва
Податкова
адреса суб’єкта господарювання
Місце
провадження господарської діяльності
Рисунок 1.3 – Реквізити Свідоцтва платника єдиного податку
Звільняються підприємства малого бізнесу (юридичні особи) від сплати таких податків як:
-
податку на прибуток підприємств;
-
ПДФО у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з правилами спрощеної системи;
-
ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку 3%;
-
земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
-
збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
-
збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідальність підприємств малого бізнесу за порушення правил роботи на єдиному податку:
-
Згідно з п. 300.1 ПКУ єдиноподатники несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
-
За неподання податкової декларації або несвоєчасне її подання єдиноподатників може бути притягнуто до відповідальності згідно з п. 120.1 ПКУ: накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або за несвоєчасне подання. При повторному вчиненні таких порушень штраф накладається в розмірі 1020 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання.
-
Усі платники єдиного податку нестимуть відповідальність за порушення правил роботи на єдиному податку, передбачену пп. 293.4 і 293.5 ПКУ, у вигляді сплати підвищених ставок або вимушеної відмови від спрощеної системи оподаткування. Види порушень, за які передбачено відповідальність при роботі на єдиному податку.
Вітчизняна практика та світовий досвід вказують на необхідність вдосконалення існуючої системи оподаткування малого бізнесу в Україні. При цьому часто на перше місце виступають побоювання щодо можливості зменшення податкових надходжень до бюджету.
Реформуючи спрощену систему оподаткування не можна не звертати увагу на ті негативні наслідки, до яких вона привела. По-перше, це застосування схем ухилення від оподаткування, коли юридичні особи вступають у трудові стосунки з приватними підприємцями - платниками єдиного податку, які не є платниками податку на додану вартість. Звісно, через це негативне явище відбуваються досить значні втрати бюджетних надходжень і, відповідно, тих сфер, що фінансуються з державного бюджету. І тому, безумовно, необхідно поставити бар’єр в цій прогалині в діючому законодавстві, який би унеможливив такі суттєві податкові зловживання. По-друге, деякі підприємства пропонують своїм штатним працівникам реєструватися суб’єктами підприємницької діяльності - платниками єдиного податку, та продовжувати виконувати на підприємстві ті ж самі обов’язки, але при цьому сплачувати лише єдиний податок. Отже, відбувається суттєва мінімізація сплати податкових зобов’язань.
З іншого боку виникла ситуація, за якої через громіздку, витратну й неефективну систему соціального забезпечення в сфері малого підприємництва суттєво ускладнилися процедури звітності, що призвело до руйнування первинних засад і природи спрощеності оподаткування, обліку і звітності та створення умов для економічного розвитку сектора малого бізнесу.
Досвід розвинутих країн показує, що малий бізнес грає дуже велику роль в економіці. У всіх економічно розвинених країнах держава надає велику підтримку малому бізнесу, дієздатне населення усе більше і більше починає займатися малим підприємництвом. Ефективність функціонування інфраструктури малого бізнесу і можливість реалізації поставлених перед нею завдань багато в чому залежать від продуманості схем її створення та механізмів функціонування, комплексності надаваних послуг і багатьох інших факторів, так як вони дають життя старим великомасштабним підприємствам і одержують значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки в цілому.
3 ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕНННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ
3.1 Проблеми розвитку та функціонування малих підприємств в Україні
Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.
Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:
-
відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;
-
неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;
-
низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;
-
відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;
-
обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;
-
недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо.
На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.
До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів.
З огляду на проведене опитування та аналіз спеціалісти Міжнародної фінансової корпорації (МФК) вважають, що ключовими проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств.
Сьогодні процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних фінансових витрат для нових підприємств.
Ліцензування вимагає адекватного визначення та переконливого обґрунтування. У майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішньої ситуації.
Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший ріст із прибутку. Якби підприємства могли залишати більшу частину а доходів у себе, загальний рівень інвестицій значно збільшився б. Цей захід також сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії. Зниження рівня податків допомогло б зробити рівень українських капіталовкладень менш залежним від вливань іноземного капіталу. Малі підприємства менше залежали б від урядових кредитних ліній.
Велика кількість різноманітних податків та нестабільність оподаткуваня створюють суттєві труднощі для підприємців, тому варто спростити систему оподаткування.
У порівнянні з іншими країнами перехідного періоду підприємства та підприємці в Україні витрачають багато часу на вирішення питань регулятивного характеру. Сьогодні надмірні регулятивні вимоги, а також часті зміни в цих вимогах призводять до величезних витрат з боку українського приватного підприємництва. Спрощення регулятивних актів дозволило б знизити рівень корупції.
Українські та іноземні інвестори вважають, що фінансові звіти, які існують зараз, дають чітке уявлення про фінансовий стан підприємства. Така невизначеність утримує інвесторів від вкладань капіталу, які б за інших обставин були доцільними і прибутковими. В Україні треба запровадити загальновживані бухгалтерські засади, які б дозволили підприємствам одержати доступ і вільно використовувати засоби від амортизації основних засобі підприємств.
Економіка України має великий потенціал економічного росту. Аби вивільнити його, дуже важливо, щоб ресурси, ризик та ініціатива були тісніше пов'язані між собою. Такого росту можна набути, перш за все, надавши більше свободи підприємцям і надавши їм можливість отримувати адекватну винагороду за їх зусилля.