ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 8605
Скачиваний: 1
/. Основи безпеки життєдіяльності
Агресивність і суперництво. Агресивність — це і шляхетний по-щук громадського схвалення, і насильницькі дії, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Суперництво без правил — це бійка і війна, бо ресурс агресивності людини, цей демон зла та насильства, безмежний.
Проте агресивність і суперництво — не обов'язкові риси людської природи.
Неврологічний підхід. Неврологи донедавна людський мозокуяв-ляли у вигляді комп'ютера із сірої вогкої маси, розділеної на дві рівні частини — ліву і праву півкулі зі своїми особливими функціями (ліва керує мовою, права -просторовою образною уявою). Робота лівої півкулі—це свого роду лінійне, аналітичне, дедуктивне мислення. Права півкуля охоплює всю картину, узагальнює.
Урівноваженість обох півкуль забезпечує здатність логічно мислити, організовувати послідовно свою діяльність, скласти інструкцію і виконувати іншу роботу, яка залежить від лівої пшкулі. Людина з розвиненішою правою частиною мозку охоплює всю картину і узагальнює її творчою думкою.
Людина з розвиненішою лівою півкулею на основі аналізу обов'язково виводить правила та закономірності, але і не отримує цілісної уяви про суть справи. Однак вона визначає норми і стандарти для суспільства.
Рефлекси заохочення. Прагнення досягти задуманого послідовно підтримується і стає умовним рефлексом.
Компетентність і управлінський персонал. Керувати -це бачити перспективу. Управляти — стежити за ходом подій. Оцінка чи вимір остаточного результату — єдиний науковий спосіб визначити компетентність. До успіху прагнуть усі люди. Людина вперше намагається досягти успіху, іти вперед все вище і вище до щастя, поваги, добробуту. Іноді це прагнення успіху стає нав'язливим, зовнішні прояви успіху цінуються більше, ніж успіх. Піднятись до рівня компетентності — велике досягнення. Досягнувши рівня некомпетентності, людина може стати могутньою. Могутність — це сила, яка дає можливість знеособити людину. В Цьому полягає суть застереження за Пітером.
1.5.10. Характер і темперамент
Характер - сукупність найстійкіших психічних рис особистості людини, які виявляються у її вчинках та діях.
71
Я.1. Бедрій. Безпека життєдіяльності
Це "сплав" вроджених і набутих форм поведінки, вирішаль ну роль в якому відіграє виховання і навчання (І.Сєченов). Характер в першу чергу залежить від виховання і меншою мірою -від індивідуальності. Стійкі психічні властивості людини, чи риси її характеру, дають нам змогу певним чином предбачити поведінку людини у різних життєвих ситуаціях .
Існують чотири групи рис характеру людей:
-
перша група — мужність чи боягузство, принциповість чи безпринципність, оптимізм чи песимізм (ставлення людей до суспільних явиш і подій);
-
друга група — ставлення людини до людей; товариськість чи замкнутість, довірливість чи підозрілість, ввічливість чи грубість, правдивість чи брехливість тощо;
-
третя група виражає ставлення людини до праці: лінощі чи працездатність, недбальство чи акуратність, безвідповідальність чи сумлінність;
-
четверта група визначає ставлення людини до себе: висока вимогливість чи самозакоханість, соромливість чи чванство, самокритичність чи самовпевненість, егоїзм чи альтруїзм.
Характер людини різнобічний, але він є сумою окремих пси -хічних рис, які перебувають у складному взаємозв'язку.
Темперамент — індивідуальна особливість психіки людини, в основі якої лежить відповідний тип нервової системи. Виявляється через силу, швидкість, напруженість та урівноваженість перебігу психічних процесів індивіда, яскравість та стійкість його емоцій та настроїв.
Існує кілька типів особистості: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.
Флегматичний темперамент є найбільш поміркованим. Почуття оволодівають людиною повільно і повільно розвиваються. Флегматик холоднокровний, не поспішає швидко розв'язувати проблеми. Повільний, статечний, солідний, нетерплячий і наполегливий; не дратується, не скаржиться, але і байдужий до інших: надійний; неохоче втручається в суть проблеми.
Непомірковані темпераменти — жовчний, сангвінічний і меланхолійний.
Холерик (жовчний темперамент) — сильний, енергійний та наполегливий під впливом пристрасті, яка швидко спалахує. У нього безмежне честолюбство, ревнощі, мстивість, гординя під гнітю-
72
1. Основи безпеки життєдіяльності
чим впливом пристрасті. Мало міркує і швидко діє; завжди вважає себе правим; важко визнає свої помилки. Пристрасть захоплює його і може призвести до загибелі власної, або до загибелі інших.
Сангвінік прагне насолоди, почуття легко збуджуються, але вони нетривалі. Захоплюється всім приємним, симпатизує іншим, товариський; проте непостійний, на нього не можна розраховувати у відповідальну хвилину. Легко сердиться і легко кається. Щедрий на обіцянки і легко забуває про обіцяне. Довірливий і легковірний. Любить створювати проекти, про які відразу ж забуває. Поблажливий до себе та інших. Легко заспокоюється. Ласкавий, доброзичливий, товариський, нездатний до егоїстичних розрахунків.
Меланхолік схильний сумувати. Легко збудливий, як і сангвінік. Частіше переважають неприємні почуття. Задоволення виявляється рідко, страждання іншого завойовують його симпатії. Він боязкий, нерішучий, недовірливий. Впадає у відчай через перешкоди в житті, позбавляється енергії і стає нездатним подолати труднощі.
Але ці чотири типи не вичерпують усього розмаїття особистостей, існують їх різноманітні поєднання і переплетення. Це особливості вищої нервової діяльності за І .Павловим. Вони залежать від сили процесів збудження і гальмування, які визначаються у свою чергу працездатністю нервових клітин, урівноваженістю і рухомістю нервових процесів. Тому І. Павлов характеризує чоти ри основні типи нервової системи таким чином:
-
сильний неурівноважений;
-
сильний урівноважений рухомий;
-
сильний урівноважений інертний;
-
слабкий.
В основу типізації особистостей покладено критерій типу мислення: теоретичне, інтуїтивне, наочно-образне і практичне; співвідношення мислено-розумових і емоційних компонентів.
Психологічна характеристика цих типів є синтезом кількох типологій. Використані типи темпераменту за Гіпократом (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік), типологія характерів за К. Юнгом (екстраверт і інтраверт) і типи вищої нервової діяльності за І.П.Павловим (сильний неврівноважений, сильний урівноважений рухомий, сильний урівноважений інертний і слабкий). Згідно з цією типізацією розрізняють такі типи: мислительно-інтуїивний, інтуїтивно-мислительний, емоційно-інтуїтивний, інтуїтивно-емоційний, мислительно-розумовий, розумово-мис-литтельний, емоційно-розумовий, розумово-емоційний.
73
Я.І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності
1.5.11. Емоції
Емоції — де переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає, що робить. Тобто до речей і явищ навколишнього світу, до людей, до їх дій і вчинків, до праці, до самого себе.
Емоційний процес розвивається в такій послідовності: підсвідоме прицінювання — зіставлення — фізіологічне настроювання і переживання. Моменти прицінювання, фізіологічного настроювання і переживання фактично складаються з мікромоментів і наведена вище схема відображає лише послідовність короткочасних моментів.
Емоції — спонукальний рефлекторний апарат для задоволення потреб людини, бо вони обслуговують потреби, спонукаючи до необхідних для їх задоволення дій.
При зміні умов життя чи діяльності потреби задовольняються -виникають позитивні емоції, при незадоволенні потреб—негативні.
Емоції бувають нижчі і вищі; позитивні і негативні; стенічні і астенічні, емоційні реакції та емоційні стани.
Нижчі і вищі емоції. Нижчі почуття пов'язані з задоволенням чи незадоволенням тих чи інших фізіологічних потреб. Виші емоції виникають на базі задоволення духовних потреб. Вони мають яскраво виражений суспільний характер і свідчать про ставлення людини до явищ суспільного життя — моральних, інтелектуальних, естетичних.
Чіткого поділу на вищі та нижчі почуття немає.
Позитивні і негативні емоції. Позитивні емоції- позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо); негативні емоції — негативна оцінка (гнів, страх, огида, жах тощо). Негативні емоції виникають при дефіциті інформіації, нестачі відомостей чи вмінь. Виникненню їх сприяють висока відповідальність за людей, хворобливий стан і втома.
Стенічні емоції — емоції, які підвищують життєдіяльність (радість).
Астенічні емоції — почуття прагнення, котрі гальмують життєдіяльність, знижують енергію суб'єкта (журба).
Емоційні реакції (процеси) — короткочасні реакції на певний об'єкт, подію, ситуацію.
Емоційні стани—більш статичні, тривалі. Це ефект віддіїсиль-ної емоційної реакції. Емоційний стан, який виник внаслідокдіі
74
1. Основи безпеки життєдіяльності
певної емоційної реакції, може означати ставлення людини до різноманітн их явищ дійсності. Вони різні за силою та інтенсивністю впливу на людину. Емоції — це власне емоційні реакції середньої сили, які добре контролюються свідомістю.
Емоційна реакція, яка має особливо інтенсивний характер, змушує людину частково втрачати контроль над собою, кричати або робити незапрограмовані чи непродумані вчинки, називається афектом.
Стан афекту найчастіший у людей з нестійкою психікою. При цьому не всі особисті компоненти включаються в регуляцію поведінки. Поведінка людини нерегульована, свідомість звужена. Загальмувати стан афекту дуже важко. Потрібно переключати людську увагу (рахувати до 20 чи стискати і розтискати кисті рук 20-30 разів).
Існує велика група емоційних станів, де на першому місці перебуває специфічний компонент попереднього переживання (незадоволення, тривога, переляк, радість, розчулення, гнів, журба). Коли при цьому компонент збудження слабкий і тривалий, то такий стан називається настроєм.
Стрес (напруга) — сукупність захисних фізіологічних реакцій, які віддзеркалюють дію зовнішніх чинників (стресів). Причини стресів різноманітні: необхідність робити те, що не хочеться, — брак часу; хтось підганяє, не дає зосередитись; внутрішнє хворобливе напруження, сонливість, куріння, алкоголізм, сімейні чи виробничі конфлікти, незадоволення життям, борги, комплекс неповноцінності, брак відчуття поваги до себе ні вдома, ні на роботі.
Прикмети стресового напруження: неможливість зосередитися, часті помилки в роботі, постійне почуття втоми: дуже швидка мова, біль голови, спини, шлунку; підвищена збудливість, щезає апетит; втрата почуття гумору; постійне відчуття недоїдання.
Емоційні переживання супроводжуються певними змінами Фізіологічного стану організму. При переляку кров відходить від обличчя, а соромлячись, людина червоніє, настає застигла поза ( "від страху кинуло в піт", "волосся стає дибки", "ще митьсер-це" ). Рухи стають виражальними, змінюється хода, поза, міміка, інтонація. Бо рухи - це мова емоцій. Змінюється пульс, дихання. увага звужується, переключення загальмоване, рухи стають різки -ми, неточними, погано скоординованими, порушується пам'ять; неправильно оцінюється ситуація, допускаються технологічні по-
75