Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

центрується в повітрі житлових приміщень, коли вони ізольо­вані від зовнішнього середовища (зачинені вікна та кватирки). Найбільша концентрація радону - у ванній кімнаті та кухні. Су­марна еквівалентна доза, отримана людиною за рахунок випром­інювання радону, за розрахунками вчених, становить близько 100 мбер/рік.

Джерелами радіації техногенного походження є також вугіл­ля, мінеральні добрива. При спалюванні вугілля утворюється зольний пил, який викидають труби електростанцій, котелень, пічні труби будинків. Теплові електростанції формують радіа­ційний фон, який у 100 разів перевищує фон атомних електро­станцій.

Серед мінеральних добрив найрадіоактивніші фосфати. Ра­діоізотопи потрапляють всередину людини з рослинною та мо­лочною їжею, з м'ясом.

У цілому техногенний фон від природних радіонуклідів фор­мує еквівалентну дозу 105 мбер/рік.

Останнім десятиріччям людина створила декілька видів штуч­них джерел іонізуючих випромінювань. Це різні радіоапарати (те­левізійні та дисплейні екрани), світлові циферблати, пристрої, де використовуються радіоактивні елементи.

Сумарна доза від техногенного фону джерел, створених лю­диною, оцінюється у 60 мбер/рік.

Медичний фон формується апаратами, які використовують як для діагностики, так й для лікування. Одним із найпоширені­ших апаратів - джерел іонізуючих випромінювань є рентгенівсь­кий апарат. За деякими даними, під час флюорографії грудної клітки людина отримує дозу 0,37 бер, рентгенографія зубів -З бер, рентгенографія шлунка - 30 бер. Значно поширені методи діагностики з використанням радіоактивних ізотопів. Індивіду­альні дози, отримані різними людьми, варіюються від нуля до дуже великих доз (у пацієнтів, які лікуються від раку).

Німецькі вчені вважають, що медична доза радіації не повин­на перевищувати 170 мбер. В теперішній час у розвинених краї­нах вона коливається від 75 до 120 мбер, становлячи в середньому 50 мбер. Для наших умов при відносно низькій якості рентгені­вських апаратів, недбалому поводженні з ними та при недостатній кваліфікації медичного персоналу можна припустити, що еквіва­лентна доза медичного фону становить 120 мбер/рік.

206

---

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Глобальний радіаційний фон від випробувань ядерної зброї, який утворюється від випадання радіоактивних опадів, був мак­симальним в період з 1954 по 1978 pp. (максимальна кількість випробувань була проведена а в 1954-1958 pp. та в 1961 — 1963 pp.). В той час різко зріс вміст в харчових продуктах строн-цію-90, цезію-137. Після припинення випробувальних вибухів в атмосфері (останнє випробування проведене у 1980 році) глобаль­ний радіаційний фон ядерних вибухів істотно зменшився й ста­новить тепер 2—5 мбер/рік, а згідно з деякими даними — 5— 30 мбер/рік. Атомна енергетика, інші ядерні реактори при нор­мальній експлуатації, урановидобувната переробна промисловість збільшують глобальний фон незначно. Це збільшення становить за деякими даними 0,1 мбер/рік; за іншими - 5 мбер/рік у най­ближчому майбутньому.

Можна вважати, що глобальний радіаційний фон від ядерних вибухів, атомної промисловості складає 5 мбер/рік.

Таким чином, сумарна еквівалентна доза від усіх джерел ра­діації для людини у середньому становить 405 мбер/рік (природ­ний радіаційний фон - 115 мбер: 45 - мбер зовнішнє, 40 — мбер внутрішнє опромінення, 30 мбер — космічне проміння та сонячна радіація; техногенний фон — 165 мбер, із них від природних дже­рел - 105 мбер та від штучних джерел - 60 мбер; медичний фон -120 мбер; глобальний фон ядерних випробувань та атомної енер­гетики — 5 мбер. Ця величина змінюється в межах 300—600 мбер.

Потрібно підкреслити, що техногенна діяльність людини збільшила еквівалентну дозу майже вдвічі.

Більшість вчених вважають, шо збільшення щорічної дози до 500 мбер/рік може створити великі проблеми для майбутніх по­колінь людства.

3.4. Надзвичайні ситуації, спричинені

аваріями з викидом хімічних та біологічних

небезпечних речовин

3.4.1. Аварії з викидом СДОР

Однією із причин виникнення НС регіонального масштабу є аварії на виробництвах з викидом СДОР.

207

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

На хімічно небезпечних виробництвах СДОР можуть бути по­чатковою сировиною, проміжними та побічними продуктами, кінцевим продуктом, а також розчинниками та засобами оброб­ки.

Запаси СДОР зберігаються у цистернах, інших вмістищах, тех­нологічній апаратурі, транспортних засобах.

Аварії з викидом СДОР відбуваються при їх виробництві, пе­реробці, зберіганні (переховуванні) та при транспортуванні.

Крім того, деякі хімічні речовини за певних умов (при по­жежі, вибухах тощо) внаслідок хімічних реакцій можуть утворю вати СДОР.

Великі запаси СДОР розміщені на підприємствах хімічної, целюлозно-паперової, оборонної, нафтопереробної промисло­вості, кольорової та чорної металургії.

Характер можливих хімічно небезпечних аварій залежить від таких чинників:

— фізико-хімічні властивості сировини, напівфабрикатів
та продуктів;

- характер технологічного процесу;

— умови зберігання та транспортування;

- ефективність запобіжних профілактичних засобів. Аварії
можуть відрізнятися масштабами поширення, уражаючими влас­
тивостями, тривалістю дії. Особливі ускладнення виникають у
випадках транспортних аварій при пошкодженнях та руйнуванні
вмістищ, що пов'язане з труднощами своєчасного виявлення ви­
киду чи витоку, а також наступної дегазації.

У народному господарстві великого поширення набуло вико­ристання таких СДОР, як хлор (для знезараження води; при ви­робництві целюлози на виробництво 1 т целюлози потрібно 40 кг хлору), аміак (при виробництві добрив; як холодоагент у холо­дильних установках), сірководень, сірковуглець та ін.

Об'єкти, які виробляють СДОР, використовують їх у про­цесі виробництва, здійснюють їх зберігання, поділяють на 3 сту­пені хімічної небезпеки. Ступінь хімічної небезпеки визначаєть­ся видом СДОР та його сумарною кількістю (табл. 13).

Ступінь хімічної небезпеки дає змогу оцінити його з точки зору хімічної небезпеки для населення, сільськогосподарських тварин і навколишнього середовища та розробити засоби їх за­хисту. На території України у 140 містах та 46 населених пунк-

208

---

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

тах розташовано 877 хімічно небезпечних об'єктів та 287 000 об'єктів використовують у своєму виробництві СДОР чи їх похідні.

Таблиця 14

Вид СДОР	Ступнь небезпеки об'єкта, т
	3	2	1
Хлор Аміак	250 2500	30-250 500-2500	0,68-50 10-250

Внаслідок аварій із СДОР утворюється зона хімічного-зара-ження та осередок хімічного зараження.

Зона хімічного зараження СДОР включає територію, на яку поширюється хмара СДОР. Площі хімічного зараження СДОР визначаються напрямком і швидкістю вітру та іншими парамет­рами.

Осередок хімічного ураження включає територію, на якій відбулися масові ураження людей, тварин та рослин.

У системі цивільної оборони розроблена «Методика прогно­зування масштабів зараження СДОР при аваріях». Методика дає змогу розрахувати можливу площу хімічного зараження та оці­нити можливі втрати людей.

Існують різноманітні способи та засоби захисту населення при аваріях із СДОР.

3.4.2. Застосування хімічної зброї (ХЗ)

Уперше хімічна зброя була застосована під час першої світової війни. Наприкінці вересня 1914 р. німецька армія (порушивши угоди Гаагських конференцій 1899 та 1907 pp.) використала арти­лерійські хімічні снаряди із подразнювальними отруйними речо­винами (ОР). За час Першої світової війни промисловістю всіх воюючих держав було вироблено близько 180 тис. т ОР, викори­стано на полі бою 125 тис. т. Загальна кількість уражених стано­вила близько 1 млн 300 тис. осіб.

Згодом хімічну зброю використали італійці в Ефіопії у 1935— 1936 pp., де серед усіх 50 тис. загиблих втрати від ОР становили

209

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

15 тис. Використовувалась хімічна зброя у Китаї у 1937-1943 pp., у В'єтнамі у 1951-1952 pp.

Розрізняють наступні специфічні особливості впливу хімічної зброї на життєдіяльність людини:

• біохімічний характер уражаючої дії ХЗ на живий організм:

• здатність ОР проникати в укриття, техніку, будинки, спо­руди та уражати людей, котрі там перебувають;

• тривалість впливу ОР завдяки їх здатності зберігати пев­ний час свої уражаючі властивості на місцевості, техніці та в ат­мосфері;

• труднощі щодо своєчасного виявлення ознак використан­ня ХЗ;

• необхідність використання для захисту людей та ліквідації наслідків застосування ОР великого та різноманітного комплек­су спеціальних засобів.

ОР можуть потрапляти до організму багатьма шляхами: , — через дихальний апарат;

• крізь шкірний покрив;

• безпосередньо у травний тракт;

• у кров при пораненнях, порізах.

Це зумовлює великі уражаючі властивості ОР. ХЗ зберігається та застосовується у вигляді хімічних боєприпасів:

• артилерійські хімічні снаряди та міни, обладнані рідинни­ми та твердими ОР;

• авіаційні хімічні бомби та касети;

- хімічні фугаси, шашки, гранати та набої.
Ефективнішим є використання хімічних приладів - засобів

багаторазового використання: виливних авіаційних пристроїв та механічних генераторів аерозолю. Останнім досягненням на­уки та техніки стали бінарні хімічні боєприпаси та пристрої. В цих боєприпасах є два компоненти ОР, кожен із яких нетоксич-ний.

Хімічні боєприпаси мають спеціальне забарвлення, маркуван­ня та кодування. В армії США - забарвлення темно-сіре, марку­вання включає тип ОР, модель, шифр та інші відомості. Коду­вання здійснюється за допомогою кольорових кілець: зеленими кільцями позначені боєприпаси, обладнані смертельними ОР (нервовопаралітичні) - 3 кільця; шкірно-наривні - 2 кільця; за-

210

---

Смотрите также файлы

• Світогляд, його структура та роль в житті людини.doc

• Екзамен з мовознавства.doc

• Кочерган.Генеалогічна класифікація мов.doc

• Методи дослідження мови.doc

• КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «Рекреаційні комплекси світу» «Географія туристично-рекреаційних зон Мексики».docx