3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

гальноотруйні та задушливі - 1 кільце; 1 червоне кільце — боє­припаси, обладнані ОР подразнювальної дії; 2 червоних кільця — хімічні боєприпаси і ОР, які тимчасово виводять людину з ладу. ХЗ може застосовуватися такими засобами:

• вогневі нальоти та прицільний вогонь артилерії і мінометів;

• залпи реактивної артилерії;

• окремі та групові пуски ракет;

• одиночне та групове бомбометання;

• виливання ОР із поливальних пристроїв;

• випуск ОР за допомогою аерозольних генераторів;

• кидання гранат та набоїв;

• застосування хімічних фугасів.

При дії хімічних боєприпасів чи пристроїв виникає хмара ОР, яка називається первинною хмарою. Вміст хмари залежить від типу ОР та засобу його переведення у бойовий стан. Первинна хмара може складатися із парів (ОР типу АС чи СВ), аерозольних часток (для УХ, В, О). Із хмари випадають краплі ОР, які, опуска­ючись, заражають місцевість, техніку, джерела води, людей тощо.

Аерозолі та краплі, які перебувають на поверхні, з часом ви­паровуються. Внаслідок цього виникає повторна хмара, яка скла­дається лише із парів ОР. Хмара під впливом вітру поширюється, а з часом розсіюється. Методика оцінки ступеня небезпеки зара­ження місцевості розроблена вченими Робертсом та Сетоногл з використанням методу джерел, котрий базується на статистичній теорії. Ознаками застосування ХЗ є:

• поява на місцевості туману, диму у момент застосування ОР;

• у місці вибуху боєприпасів, що містять ОР, з'являється біла чи злегка підфарбована хмара диму, туману чи пари;

• у випадку застосування ОР за допомогою авіації за літаком з'являється темна смуга, яка швидко розсіюється й осідає на землю.

• на поверхні землі, рослин, будівель ОР осідають у вигляді олійних крапель, плям чи потоків;

- зелена трава змінює свій колір, листя жовкне та буріє.
Зона хімічного зараженння ОР включає територію, яка підлягала
безпосередньому впливу ХЗ, та територію, на яку поширилася
хмара із уражаючими концентраціями ОР.

Розміри зони залежать від типу ОР та метеорологічних умов. При слабкому вітрі хмара здатна поширитися на велику глибину

211

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

(до 10 км). Сильний вітер сприяє випаровуванню та зменшен­ню тривалості дії ОР. Тривалість дії ОР зменшується також при збільшенні температури повітря та грунту. Дощ змиває краплі ОР, сприяє їх проникненню всередину ґрунту та гідролізу. При випаданні снігу на заражену ділянку ОР зберігається тривалі­ший час.

Рослинність сприяє застою повітря і збільшує тривалість за­раження. Заражене повітря довший час застоюється у кварталах щільної забудови населених пунктів.

Захист від застосування ХЗ досягається застосуванням засобів індивідуального та колективного захисту.

3.4.3. Застосування біологічної зброї

Біологічна зброя (БЗ) — це спеціальні боєприпаси та пристрої, обладнані біологічними засобами. Можуть застосовуватися для масового ураження людей, тварин, рослинності, посівів, а також для пошкодження деяких видів матеріалів, майна та продоволь­ства.

Уражаюча дія БЗ базується на використанні властивостей мікробів та токсичних продуктів іх життєдіяльності. Основу ура­жаючої дії БЗ становлять біологічні засоби — спеціально відібрані біологічні агенти, які здатні викликати у людей, тварин, рослин масові важкі ураження. До них нележать патогенні мікроорганіз­ми:

• бактерії (розмір від 0,5 до 8-Ю мкм): чума, холера, сибірсь­ка виразка тощо;

• віруси (розмір від 0,08 до 0,35 мкм): віспа, жовта лихоман­ка;

• рікетсії (розмір між вірусом та бактерією від 0,3 до 0,5 мкм): сипний тиф, плямиста лихоманка;

• грибки (розмір від 3 до 5 мкм та більше): гістоплазмоз, бла-стиплазмоз та ін.

До комах, які можуть бути використані з метою зараження сільськогосподарських рослин, належать сарана, колорадський жук та геленська муха (шкідник пшениці та жита).

Ураження людей може виникнути при проникненні БЗ в організм:

• з повітрям через органи дихання;

• з їжею та водою через органи травлення;

212

---

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

• крізь шкіру внаслідок укусів;

• через слизові оболонки рота, носа, очей;

• через рани, порізи, садна. Існують такі способи застосування БЗ:

• аерозольний (основний);

• трансмісійний (укуси комах);

• диверсійний засіб.

Розроблено біологічні бомби, міни, ентомологічні боєпри­паси.

Ознаками застосування БЗ є:

• поява крапель рідини чи порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах та на різних предметах після вибуху боєприпасів;

• утворення легкого диму, туману;

• поява за пролітаючим літаком смуги, котра поступово осі­дає та розсіюється;

• скупчення комах та гризунів, незвичне для даної місце­вості;

• поява масових захворювань. Внаслідок застосування БЗ з'являється зона біологічного зараження та осередок біологічно­го зараження (визначення аналогічні зоні та осередку при-засто-суванні хімічної зброї). Засоби захисту — карантин та обсервація.

3.5.Надзвичайні ситуації, викликані

пожежами, вибухами, техногенними та

природними причинами

3.5.1. Уражаючі чинники звичайної зброї

Звичайною називається зброя, дія якої базується на викори­станні енергії вибухових речовин та запалювальних речовин і су­мішей.

Багато видів звичайної зброї за своїми характеристиками на­ближаються до звичайної ядерної зброї.

Найбільш руйнівні:

• вакуумна зброя;

• боєприпаси об'ємного вибуху;

• кумулятивні та бетонобійні бомби;

• кулькові та касетні бомби.

213

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

У боєприпасах об'ємного вибуху використовують різного виду горючі суміші (метан, бутан, пропилен, метилацетилен та ін.). Під час вибуху паливо розбризкується, випаровується, переміщуєть­ся з киснем повітря та вибухає, утворюючи надзвукову повітряну ударну хвилю із надмірним тиском до ЗО кг/см².

У запалювальних снарядах використовують напалм, фосфор та інші легкозаймисті речовини. Основний уражаючий чинник — вогонь, пожежа. Кумулятивні та бетонобійні бомби призначені для руйнування укриттів та споруд. Касетні та кулькові бомби призначені для знищення людей, техніки на великих площах. Ура­жаючі елементи: осколки, кульки, голки тощо.

3.5.2. Пожежі, вибухи

Серед причин виникнення НС особливе місце займають по­жежі та вибухи. Протягом року у світі реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо при пожежах гине 60 тис. осіб.

НС, що виникають внаслідок пожеж, поділяють на:

• техногенного характеру (пожежі у будинках, на комуні-кацях і технологічному обладнанні промислових об'єктів; пожежі на об'єктах видобування, переробки та зберігання легкозаймис­тих, спалимих та вибухових речовин; пожежі на транспорті, на шахтах, підземних та гірських виробках, метрополітенах, пожежі в будинках та спорудах житлового, соціально-побутового та куль­турного призначення);

• природного характеру (лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів; торфяні пожежі, підземні пожежі)

Пожежа — це неконтрольований процес горіння, який супро­воджується знищенням матеріальних цінностей і може призвес­ти до загибелі людей.

Горінням називається хімічна реакція окислення, котра суп­роводжується виділенням великої кількості тепла.

Загорання - виникнення горіння під впливом джерала запа­лювання.

Запалення — загорання, яке супроводжується полум'ям. Ос­
новні ознаки пожежі - вогонь, дим, полум'я, іскри. Усі матеріали
поділяються на:

• неспалимі (вогнетривкі);

• важкоспалимі;

214

---

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

— спалимі.

Процес горіння можливий, якщо існує горюча речовина, дже­рело запалення та окиснювач. Горіння припиняється при змен­шенні вмісту кисню до 12... 14%.

Деякі гази та речовини (водень, сурма, окремі метали) горять у хлорі. Деякі речовини (торф, вугілля, сажа, промащене дрантя) здатні самозайматися при контакті з повітрям. Горючі речовини у суміші з окиснювачем утворюють горючі суміші. Горючі суміші можуть бути твердими та газоподібними. Газоподібні суміші го­рять за певної концентрації та температурі повітря відповідно (1,4-7,5% та 57—87°С). Для твердих та рідких горючих речовин визна­чальною є температура.

Речовини, які мають підвищену пожежоздатність, назива­ються пожежонебезпечними (вибухонебезпечними, вогненебез­печними).

За ступенем пожежонебезпечності приміщення поділяють на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д. Категорії встановлюються відпові­дними інстанціями залежно від властивостей використовуваних речовин та матеріалів і технологічних процесів.

До категорії А належать пожежо- та вибухонебезпечні вироб­ництва, у технологічних процесах яких використовують: горючі гази і пари, які мають нижню межу вибуховості до 10% об'єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху парів до 28°С; речовини, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, кис­нем, повітрям чи одне з одним. До категорії А належать допоміжні приміщення, призначені для заряджання акумуляторів, майстерні з іх ремонту.

Категорія Б — пожежо- і вибухонебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують горючі гази, ниж­ня межа вибухонебезпеки котрих перевищує 10% об'єму повітря; рідини, які мають температуру спалаху 28—6ГС ; вогненебезпечні рідний, які нагріваються в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючі пил та волокна, нижня межа вибуховості яких — 65 г/м³ та менше до об'єму повітря. До цієї категорії нале­жать приміщення спеціальних складів-холодильників (машинні відділення аміачних холодильних установок, приміщення для зберігання аміаку та ін.).

Категорія В - пожежонебезпечні виробництва, в технологіч­них процесах котрих використовуються рідини з температурою

215

---

Смотрите также файлы

• Світогляд, його структура та роль в житті людини.doc

• Екзамен з мовознавства.doc

• Кочерган.Генеалогічна класифікація мов.doc

• Методи дослідження мови.doc

• КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «Рекреаційні комплекси світу» «Географія туристично-рекреаційних зон Мексики».docx