Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

3.6. Надзвичайні ситуації екологічного характеру

3.6.1. Основні причини та класифікація

Діяльність людини стає дедалі несуміснішою зі звичайними силами природи. Природа неспроможна відновлюватися після ек­стенсивної діяльності людини [10].

Нагромадження в атмосфері вуглекислого газу внаслідок спа­лювання палива відбувається інтенсивніше, ніж його поглинан­ня рослинністю та водами океанів і морів. Одночасно надзвичай­но великими темпами зменшується об'єм атмосферного кисню . Зменшується вміст озону в захисному шарі Землі, який охороняє все живе від згубного впливу космічної радіації.

Антропогенне запилення атмосфери своїми масштабам набли­зилося до запилення атмосфери вулканами. Скидання нафти в моря й океани внаслідок діяльності людини перевищило об'єм природного надходження. Найнебезпечнішим результатом впливу людини на навколишнє середовище є його забруднення. Людина забруднює усе: повітря, грунт, воду. Почала поширюватися пеле­на отруйних газів. Метеорологічними і гідротехнічними процеса­ми переносяться, поширюються і розсіюються забруднювальні речовини. Біологічні процеси зумовлюють їх нагромадження і концентрацію, що сприяє появі нестійких станів та ланцюгових реакцій.

Природа вже не витримує таких навантажень. Зникають тва­рини та рослини. За останні декілька десятиріч людина значно змінила ту картину тваринного і рослинного світу, яка складалася протягом не менше ніж 70 млн років. Тільки за століття вимерло 70 видів м'ясоїдних і стільки ж видів птахів. Зникають комахи, рослини. Окремі райони Землі перетворилися на зони екологіч­ного лиха.

Критичний стан навколишнього середовища став загально­людською проблемою.

Основною причиною НС екологічного характеру є діяльність людини. Усі НС екологічного характеру можна поділити на чо­тири групи:

Надзвичайні ситуації першої групи спричинюються катаст­рофічними змінами ґрунту, надр, ландшафту. При виробці надр.

226

---

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

при видобуванні корисних копалин та іншій діяльності людини виникають западини, зсуви, обвали. Хімічна промисловість спри-чиюяє понаднормативну концентрацію важких металів, включа­ючи радіонукліди та інші шкідливі речовини, в грунті. Аграрна діяльність людини викликає інтенсивну деградацію ґрунтів, спу-стошенння на широких територіях через ерозію, засолення та інші причини. Видобування корисних копалин призводить до їх ви­снаження. Невирішені проблеми переробки та захоронения відходів призводять до переповнення звалищ та забруднення ними навколишнього середовиша.

Друга група НС пов'язана зі зміною складу й особливостей атмосфери. Ці надзвичайні ситуації викликаються перевищен­ням гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в ат­мосфері, значним перевищенням в окремих районах гранично до­пустимого шуму; виникненням кислотних опадів; значною зміною прозорості атмосфери та іншими факторами.

Третя група НС пов'язана зі зміною стану гідросфери. Ці надзвичайні ситуації викликаються різка нестача питної води внаслідок виснаження вод або їх забрудненням; виснаженням водних ресурсів, потрібних для організації господарсько-побу­тового водопостачання і забезпечення технологічних процесів; порушенням господарської діяльності та екологічної рівноваги внаслідок забруднення зон внутрішніх морів та світового океа­ну.

Четверта група НС пов'язана зі зміною стану біосфери і ха­рактеризується зникненням видів тварин, рослин внаслідок зміни умов їх існування; масовою загибеллю тварин та рослинності на певній території; різкою зміною здатності атмосфери до відтво­рення відновлюваних ресурсів.

3.6.2. Основні передумови виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру

Вода потрібна всім рослинам, тваринам, людям. Але запаси води на Землі обмежені, їх не можна нічим замінити чи збільши­ти. В минулому воду вважали однією із чотирьох стихій (поряд із землею, повітрям та вогнем). Ріки та струмки шанувалися як оби­тель богів й німф, як дарувальники життя і родючості. Три чверті

227

---

Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

поверхні Землі вкриті водою. Загальний об'єм водних запасів Землі - 1,4 млрд м³. Із цього об'єму 92,2% - солона морська вода. Лід, що лежить навколо полюсів і в горах, становить 2,4%. Прісна вода річок, озер, підземних водоймищ становить лише 0,6% за­гальних запасів води. Людині на особисті потреби для підтримки життя потрібно два літри води на добу. Крім того, вода необхідна для гігієнічних потреб, приготуваннян їжі, для відпочинку, спорту, розваг. У великих містах на одного мешканця витрачається 200-300, іноді навіть 500 л води на добу. Великі витрати води в промисловості. Тепловим електростанціям, нафтоперегонним за­водам, багатьом іншим промисловим установам потрібна велика кількість води для охолодження та інших потреб. Коли декілька десятиріч тому австралійського пігмея, що жив в умовах кам'яно­го віку, доставили у велике місто та показали усі досягнення тех­нічної цивілізації, він найбільше був вражений не хмарочосами, кінотеатрами, а тим, що вдома у будь-яку годину можна мати воду у будь-якій кількості просто з водогону.

Чиста, придатна для пиття вода — основа виживання людства на нашій планеті. Із стародавньої Греції дійшов до наших днів вислів «Найкраще - це вода; краще, ніж олімпійські ігри, краще, ніж золото».

Питна вода мусить бути вільною від збудників хвороб, не­шкідливою для здоров'я. Вона повинна бути чистою, безколір­ною, не мати ні запаху, ні неприємних присмаків. Це забезпе­чується, якщо у водоймищах вода міститься у природних еколо­гічних умовах. Кожна людина протягом доби продукує близько 150—250 л побутових стоків, які містять біологічні речовини, що не розкладаються або важко розкладаються. В каналізацію стіка­ють відходи харчової промисловості. Особливо багато стічних вод утворюється на м'ясокомбінатах, молочних фермах, пивоварних, цукрових, винних заводах і на кондитерських фабриках.

Багато промислових стічних вод, наприклад, з металургійних та хімічних заводів, забруднюють водоймища отрутами, в тому числі важкими металами, ціаністими сполуками, вуглеводами. Стічні води деяких промислових підприємств, зокрема шкірних та текстильних, отруюють воду і зменшують вміст кисню, що міститься в ній.

Існує й фізичне забруднення води, наприклад, теплове. На­грівання води, особливо у системах охолодження теплових

228

---

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

електростанцій, впливає на екосистеми водосховищ. Знижується розчинність кисню у воді, одночасно активізуються водні орга­нізми і починають споживати більше кисню.

Існує багато інших джерел забруднення води, такі як радіоак­тивні речовини, збудники хвороб тощо.

Кожне водоймище, приймаючи стоки, здатне самоочищати­ся. Бактерії та інші організми захоплюють органічні сполуки або включають їх до складу своєї біомаси, або аеробно їх розклада­ють. Проте власні очисні можливості водоймищ малі.

Забруднення води призводить до загибелі риб і рослин, що спричинює подальшу концентрацію шкідливих речовин у воді.

Шкідливі речовини до організму людини можуть потрапити із води не лише через іжу, а й під час купання в озерах, річках та морях. Так, приблизно 200 млн чоловік у світі страждають на шистосомоз-хворобу, яку вони отримали під час купання. Збуд­ники цієї хвороби легко проникають крізь шкіру людини в організм, де легко розмножуються.

В 1976 р. Європейська Рада у Страсбурзі прийняла «Водну хартію»:

1. Без води немає життя. Вода — цінний, абсолютно необхід­ний людині ресурс.

2. Запаси доброї води обмежені. Тому їх охорона, економія, а там, де можливо, примноження, стають найвжливішою справою.

3. Забруднюючи воду, людина шкодить собі та усім живим організмам.

4. Якість води мусить відповідати санітарним нормам та до­пускати її використання.

5. Використовувану воду потрібно повертати до водоймищ у такому стані, який не може перешкодити її подальшому викори­станню для громадських та індивідуальних потреб.

6. Значну роль у зберіганні водних запасів відіграє рослин­ний покрив, особливо ліс.

7. Водні ресурси потрібно обліковувати та реєструвати.

8. Доцільне використання води мусить плануватися відпо­відними органами.

9. Для охорони водних ресурсів потрібні наукові досліджен­ня, підготовка спеціалістів та роз'яснювальна робота серед насе­лення.

229

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

10. Кожен з нас мусить для блага усіх витрачати воду економ­но та розумно.

11. Управління водними ресурсами мусить базуватись не лише на адміністративних та політичних кордонах, а й на природних кордонах водозбірних басейнів.

12. Вода не знає кордонів. Тому охороні води та її викорис­танню потрібне міжнародне співробітництво.

Океан є основним джерелом кисню, необхідного живим орган­ізмам. Океан регулює погоду, визначає зміну клімату. Забруд­нення океану внаслідок діяльності людини досягло загрозливого масштабу. Світовий океан став найбільшою «стічною канавою» світу. Бо усі забруднення важко розкладаються, а до того ж от­руйні і можуть нагромаджуватися в морських організмах і неми­нуче зашкодять людині.

Згідно з песимістичним прогнозом відомого океанолога Жака Кусто, який все життя присвятив дослідженню океану, який вис­ловлював побоювання, що до кінця XX століття життя в океані закінчиться, якщо великі держави з розвиненою промисловістю та туризмом не перестануть отруювати моря.

Особливо забруднюються Середземне, Північне, Чорне моря та інші. Ступінь забруднення Світового океану значно переви­щує природні можливості очищення. Суттєво забруднюються моря та океани нафтою. Більша частина нафти, що потрапляє в море (44%), надходить з міст, з промислових підприємств, котрі розташовані на берегах морів та річок. Ще 26% нафти потрапляє в океан з бурових установок і танкерів. Зараз за рік добувається і перевозиться через океан понад 2 млрд т нафти. За оцінками на­ціональної Академії наук США, із цієї кількості в море потрап­ляє 1,6 млн т - одна тисяча трьохсота частина. Решта нафти по­трапляє з суховантажних суден, а також з природних джерел.

Нещодавно американські вчені відкрили природне джерело забруднення моря нафтою. Група хіміків Національного управ­ління дослідженням океанів та атмосфери повідомила в амери­канському науковому журналі «Sciens», що з підводних нафто­вих родовищ за рік просочується у воду значно більше нафти, ніж потрапляє у море при всіх аваріях танкерів. Частка нафти, що по­трапила до океану, ще не вивчена в усіх деталях.

Нафта випаровується. Бензин повністю випаровується з по­верхні води за 6 годин. За добу випаровується приблизно 10%

230

---

Смотрите также файлы

• Світогляд, його структура та роль в житті людини.doc

• Екзамен з мовознавства.doc

• Кочерган.Генеалогічна класифікація мов.doc

• Методи дослідження мови.doc

• КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «Рекреаційні комплекси світу» «Географія туристично-рекреаційних зон Мексики».docx