Файл: Я _ Бедр_й Безпека життєд_яльност_.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 25.11.2019

Просмотров: 8533

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

сирої нафти, а за 20 діб близько 50%. Але важкі нафтопродукти практично не випаровуються. Нафта розчиняється. До її складу входять речовини, розчинні у воді, хоч їх частка в загальному об'ємі невелика.

Нафта в морській воді повільно розкладається шляхом біоло­гічних, хімічних, механічних перетворень. Але залишки нафти (найважчі) осідають на дно, покриваючи його та знищуючи жит­тя на ньому.

Крім нафти, до океану потрапляють отрути, відходи хімічної промисловості та радіоактивні відходи ядерних реакторів. Отру­ти потрапляють до морських тварин і риб, створюючи не лише неможливим життя в океані, а й смертельно небезпечним для лю­дини, яка споживає його продукти.

На жаль, проблема океану ще до кінця не усвідомлена люд­ством, дуже мало робиться для його врятування.

Повітря. Атмосфера Землі багата на кисень, придатний для дихання живих організмів, є єдиною у Сонячній системі. Кисень почав нагромаджуватися в атмосфері після появи на Землі життя, точніше, рослин, які виробляють кисень.

Людина в процесі своєї життєдіяльності безперервно отруює атмосферу, роблячи її дедалі менш придатною для життя.

Як показали дослідження американських медиків, життя щойно народжених на світ людей могло б бути на 3-6 років дов­шим, якщо б вдалося вдвічі знизити забрудненість повітря у ве­ликих містах. Причому знизилась би кількість людей, хворих на серце та судини на 10—15%, на легені - 25% і значно зменшилась би кількість смертей від раку легень.

За одну добу людина, що живе у центрі міста, вдихає стільки отруйних речовин, скільки їх міститься у двох пачках сигарет.

Основні джерела забруднення повітря автомобільний транс­порт, промислові підприємства та печі опалювальних систем.

Половина чадного газу, чверть окисів азоту, одна п'ята вугле­водів атмосфери надходять туди разом з вихлопними газами ав­томобілів. За рік автомобіль в середньому викидає 297 кг СО, 39 кг вуглеводнів, 10 кг окисів азоту, 2 кг пилу, 1 кг двоокису сірки і 0,5 кг сполук свинцю. Помноживши ці цифри на кількість працюючих автомобілів у місті, можна уявити собі масштаби за­бруднень.

Вихлопні гази викидаються головним чином у центрі міста. Вони містяться близько до поверхні приблизно у тому самому

231


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

шарі повітря, яким дихають люди. Вдень вміст чадного газу та інших шкідливих речовин в повітрі може збільшитись удвічі.

Промисловість, в тому числі теплові електростанції, дають ос­новну частину викидів в повітря пилу, сполук фтору, окисів азо­ту та інших шкідливих речовин. Наприклад, вугільна електрос­танція потужністю 100 МВт, працюючи при повному чи середнь­ому навантаженні і споживаючи близько 1 млн т вугілля за рік, за 1 годину роботи викидає у повітря: 500 т двоокису вуглецю, 7 т двоокису сірки, 0,7 т окисів азоту, 0,05 т вуглеводів, 0,7 т пилу.

Двоокис вуглецю (вуглекислий газ) у великій концентрації значно впливає на здоров'я людини. Доведено, шо постійно зро­стаючий вміст вуглекислого газу в атмосфері може призвести че­рез деякий час до підвищення температури на Землі (парниковий ефект). Побоюютьоя, що температура на нашій планеті може збільшитися на 1,5—3°С, а на Північному полюсі на 4,5°С. Внас­лідок цього зміниться клімат, можуть розтанути полярні льодові шапки.

Окис вуглецю отруйний газ без запаху, без кольору, який виникає під час неповного спалювання органічних сполук. Вди­хання окису вуглецю блокує надходження кисню в кров, що при­зводить до кисневого голодування, викликаючи головний біль, шум у вухах, непритомність.

Двоокис сірки - безколірний з гострим запахом газ, який под­разнює дихальні шляхи. Двоокис сірки пошкоджує овочеві куль­тури та дерева, шкодить водоймищам, а також мінералам, буді­вельним матеріалам, паперу, шкірі тошо. Окиси азоту можуть подразнювати органи дихання, діяти на мозок, подразнювати і навіть роз'їдають слизові оболонки, особливо очей та легень.

Особливо небезпечне для людини забруднення повітря свин­цем. Свинець із повітря потрапляє в організм людини з питною водою та завдяки рослинним і тваринним продуктам харчування. На основі численних експериментів, що проводилися з пацюка­ми, багато дослідників вважають, що майже незначна, яка вва­жається безпечною, концентрація свинцю (35 мкг на 100 мл крові), вже може спричинити функціональні зміни у центральній нервовій системі. Але однозначних висновків ще не зроблено. Не­обхідні подальші дослідження.

Людство вже уявило небезпеку забруднення повітря і почало довгий шлях до відновлення чистоти повітря.

232


3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Клімат. Змінюючи властивості земної поверхні, вміст атмос­фери, виділяючи в атмосферу і гідросферу тепло, людина ще більше впливає на клімат. Вплив людини на природні процесії досяг такого розмаху, що, наприклад, швидке знищення лісів, особливо тропічних, є надзвичайно небезпечним не лише для цих районів, а й для клімату всієї Землі. Помітний вплив на клімат має також спалювання деревини, пального, інтенсифікація сільського господарства і викид в атмосферу забруднюючих ре­човин. Особливо важливе значення має збільшення вмісту в ат­мосфері вуглекислого газу (С02). Цей газ довго залишається в атмосфері, що може сильно впливати на клімат. Можливі наслідки цього - зміна температури нижніх шарів повіря та пов'язана з цим зміна циркуляції атмосфери і кількості опадів. Найбільше це впливає на сільське та лісове господарство, рибальство та енерге­тику. На основі кліматичних даних, отриманих за декілька ос­танніх десятиріч, ще не можна чітко відокремити антропогенні зміни клімату від природних.

Існує кілька протилежних точок зору вчених на хід зміни клімату. Та все-таки більшість кліматологів сходяться у наступ­ному:

  • клімат завжди підлягає змінам, їх можна чекати і в майбут­ньому;

  • історія людства пам'ятає достатньо багато випадків, коли коливання клімату, які викликали посухи, голод, зледеніння, ставили під загрозу існування цілі народи;

  • з 1950 р. відбувається стале зниження температури у північній півкулі, хоча діяльність людини, здавалося б, повинна зумовлювати потепління;

  • якщо якийсь антропогенний вплив веде до потепління, то на практиці він виявитья не раніше 2000 p.;

  • у приполярних районах потепління буде у 2-3 рази сильнішим, ніж у середньому по планеті;

  • очікуване в найближчі 100 років потепління буде, можли­во, пов'язане у першу чергу з великим викидом в атмосферу вуг­лекислого газу при спалюванні горючих копалин, при знищенні лісів і з розпадом органічних речовин у фунті;

  • оскільки не існує надійного прогнозу можливих змін у кліматі, нема сенсу наполягати зараз на обмеженні використання горючих копалин.

233


Я.І. Бедріи. Безпека життєдіяльності

3.7. Ліквідація наслідків НС

3.7.1. Організація ліквідації наслідків НС

Для організації робіт щодо ліквідації наслідків аварій, катаст­роф, стихійних лих утворюються Державні комісії з надзвичай­них ситуацій - ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів краї­ни, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій належить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятівних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів із запобігання можливим ава­ріям і катастрофам. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі терміни.

У першу чергу вирішуються завдання щодо термінового захи­сту населення, запобігання розвитку чи зменшенню впливу НС і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших не­відкладних робіт.

З цією метою виконуються:

  • сповіщення населення про небезпеку чи загрозу небезпеки;

  • евакуація людей та тварин із небезпечних зон, викорис-танння засобів профілактики захворювань, травматизму, надан­ня медичної та іншої допомоги;

  • локалізація аварій, зупинення чи зміна технологічного про­цесу, попередження і гасіння пожеж;

  • приведення в готовність органів управління, сил і засобів для рятувальних робіт, ведення розвідки в осередках ураження, оцінка ситуації, що склалася.

Рятувальні та інші невідкладні роботи починаються одразу ж у міру готовності сил та засобів для їх проведення, ведуться безпе­рервно з необхідною заміною рятівників і ліквідаторів при дот­риманні техніки безпеки та заходів перестороги. Організація їх проведення буде розглядатися нижче.

Наступними вирішуються завдання шодо забезпечення жит­тєдіяльності населення в районах, що постраждали внаслідок аварії, катастрофи чи стихійного лиха.

Проводиться відновлення зруйнованого житла, спорудження тимчасових будівель (намети, землянки, навіси тощо), відновлен-

234


3. Безпека життсділльності в надзвичайних ситуаціях

ня енерго- та подозабезпечення, ліній зв'язку, об'єктів комуналь­ного обслуговування. Також здійснюються санітарне очищення осередку ураження, забезпечення людей продуктами харчуван­ня, предметами першої необхідності та ін. Одночасно розпочина­ються роботи з відновлення функціонування уражених об'єктів.

Багато видів НС можна прогнозувати, що дає можливість зав­часно спланувати основні заходи з ліквідації їх наслідків. Прове­дення робіт за підготовленим планом (відкоригованим згідно з реальною ситуацією) дасть змогу значно прискорити ці роботи, зменшити масштаб наслідків аварії, катастрофи.

Ліквідація наслідків НС буде організована найефективніше, якщо керуватися такими принципами:

  • висока швидкість розгортання сил і засобів для проведення рятувальних робіт. З цією метою усі формування, і насамперед рятівні, аварійно-технічні, протипожежні, медичні, негайно при­ступають до рятування потерпілих. Першими включаються в ря­тувальні роботи формування, що прибули на об'єкти у першу зміну. Потім темп ведення робіт нарощується за рахунок введен­ня наступних змін; тривалість робочих змін встановлюється, ви­ходячи із реальної ситуації і рівня радіації на місцевості; мінімаль­на тривалість роботи - 2 год., максимальна - 12 год.;

  • потрібно у перші 3-4 години подати повітря у завалені чи пошкоджені будинки; у перші 12—14 годин надати першу ме­дичну допомогу основній масі уражених, завершити основні ря­тувальні роботи до кінця першої доби. Тому роботи ведуть безпе­рервно;

  • використання сил і засобів на основних ділянках території міста, об'єкта, де можуть перебувати основні маси потерпілих, котрі опинилися у важких умовах;

  • роботи в осередку ураження (зараження) ведуться з використанням засобів механізації і лише за їх відсутності - вруч­ну. Потрібно вжити усіх заходів, щоб технічні засоби були підтяг­нуті до місця праці та забезпечені пальним;

  • формування використовуються в осередку ураження (зара­ження) з врахуванням їх фаху. Таке використання формувань може забезпечити високу продуктивність і швидке завершення робіт. Виконання робіт не за фахом допускається лише у надзви­чайних випадках;

235