Файл: Я _ Бедр_й Безпека життєд_яльност_.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 25.11.2019

Просмотров: 8536

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Медичну допомогу надають рятувальні підрозділи чи санітарні дружини безпосередньо в зоні затоплення (перша медична допо­мога) і після доставки на причал (перша лікарська допомога). .

Боротьбу з затопленням у період льодоходу ведуть шляхом усунення загат, що виникають на річках.

Під час проведення робіт забороняється користуватися не­справним інвентарем, перевантажувати плавзасоби, проводити вибухові роботи поблизу ліній електропередач, підводних кому­нікацій, промислових та інших об'єктів без попереднього погод­ження з відповідними організаціями.

При селевих потоках та зсувах безпосереднє регулювання селів здійснюється за допомогою гідротехнічних споруд. Основ­ний спосіб боротьби з селями — зміцнення та стимулювання роз­витку ґрунтового і рослинного покриву на гірських схилах і особ­ливо в місцях зародження селів, а також зменшення надходження поверхневих вод, спуск танучої води, перекачування води за до­помогою насосів, правильне розташування на схилах гір гідро­технічних споруд. Ефективний спосіб боротьби з селями - влов­лювання їх спеціальними котловинами, а також штучне розрід­ження селевого потоку водою.

Рятувальні та аварійно-технічні групи рятують людей та ева­куюють їх у безпечні райони, влаштовують проїзди, очищають оглядові колодязі та камери на комунально-енергетичних мере­жах, відновлюють шляхи, гідротехнічні споруди.

При зсувах в першу чергу проводять розшук уражених людей і витягування їх із завалів та зруйнованих будинків, надають їм першу медичну допомогу. Аварійно-технічні групи влаштовують проїзди в завалах, локалізують наслідки зсувів. Після зупинення зсуву формування дорожни та мостобудівельних організацій роз­починають роботи з відновлення доріг, ліній, засобів зв'язку, спо­рудження водовідних каналів, очищення доріг та вулиць від за­носів і завалів.

При ліквідації зсувів особовий склад формувань і населення повинні суворо дотримуватися заходів перестороги. Небезпечні Ділянки огороджують спеціальними знаками. При роботі у нічний час траншеї, канави та інші небезпечні місця огороджують та по­значають світловими сигналами.

При бурях, ураганах проводяться запобіжні, рятувальні та ава­рійно-рятувальні роботи. В районах, де найчастіше виникають

241


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

урагани, будівлі та споруди будують з міцних матеріалів з мінімаль­ною вітрильністю, встановлюють найміцніші опори ліній елект­ропередач та зв'язку. Будують заглиблені сховища. До підходу ураганного вітру закріплюють техніку, окремі будівлі, у вироб­ничих приміщеннях та житлових будинках зачиняють двері, вікна, вимикають електромережу, газ, воду, населення ховається в захисних спорудах.

Після урагану рятувальні формування разом з усім працез­датним населенням проводять рятівні та аварійно-відновлювальні роботи, рятують людей із завалених захисних та інших споруд, надають їм допомогу, відновлюють пошкоджені будівлі, лінії електропередач та зв'язку, газо- та водогону, ремонтують техні­ку, проводять інші аварійно-відновлювальні роботи.

Гасіння торфяних підземних пожеж, коли горить шар торфу значної товщини, надзвичайно складне. Торф може горіти в усіх напрямках незалежно від напрямку та сили вітру, а в підґрунто­вих горизонтах він горить і під час помірного дощу та снігопаду.

Основним способом гасіння підземної торфяної пожежі є об­копування палаючої території канавами завширшки 0,7-1,0 м та глибиною до мінерального грунту чи ґрунтових вод. При прове­денні земляних робіт використовується канавокопачі, екскава­тори, бульдозери, грейдери. Обкопування розпочинається з боку об'єктів чи населених пунктів, котрі можуть зайнятися від пала­ючого торфу. Для гасіння палаючих штабелів торфу, а також гас­іння підземних пожеж використовується вода у вигляді потуж­них струменів. Водою заливають місця горіння торфу під землею та на поверхні землі.

Ліквідація лісової пожежі складається із зупинення пожежі, її локалізації, догашування та оконтурення.

Для гасіння лісових пожеж використовують спеціальні спо­соби:

  • збивання вогню при низових пожежах зеленими гілками, мітлами, мішковиною тощо;

  • засипання кромки низових пожежах грунтом за допомогою лопат та ґрунтометів;

  • прокладання загороджувальних мінералізованих смуг та ка­нав за допомогою бульдозерів, плугів, канавокопачів, вибухів ви­бухових речовин та ручним способом, очищення надґрунтового покриву до мінерального ґрунту з метою зупинення руху кромки пожежі;

242


3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

  • запуск зустрічної низової пожежі; ґрунтовий покрив випа­люють на достатньо широкій смузі, створюючи цим загороджу­вальну смугу, в якій немає горючого матеріалу;

  • водою за допомогою спеціальних машин, мотопомп, ран­цевих сприскувачів, збірно-розбірних металевих трубопроводів, котрими забезпечені лісопожежні формування;

  • хімічними засобами пожежогасіння;

  • водними розчинами хлористого кальцію, хлористого на­трію тощо. їх вогнегасна дія грунтується на охолодженні палаю­чих матеріалів, припиненні надходження кисню, сповільненні окисних процесів при горінні;

  • за допомогою авіації шляхом висадки повітряного десанту з вибуховими речовинами, прокладання рукавних ліній чи скидан­ня води з гідролітаків, обладнаних спеціальними металевими ци­стернами;

викликання штучних опадів шляхом обстрілювання
хмарного фронту спеціальними ракетами, зарядженими йодис­
тим сріблом та іншими хімічними речовинами з наземних лісо­
господарських установок або з зенітної артилерії, призначеної для
боротьби з градом.

Із зон можливого поширення пожежі евакуюються люди та матеріальні цінності. В першу чергу розшукують людей, котрі опинились в палаючих будинках, спорудах, районах. Розшук лю­дей здійснюється з огляду на небезпеку парами: один розшукує, а другий страхує його за допомогою мотузки, перебуваючи в менш небезпечному місці. За умов сильного задимлення та скупчення чадного газу слід працювати в ізолювальних протигазах.

3.8. Принципи, способи та засоби захисту населення

Захист населення - це комплекс заходів, спрямованих на за­побігання негативному впливу наслідків НС чи максимальному послабленню ступеня їх негативного впливу [11].

Захист населення базується на таких принципах:

постійне керівництво усіма заходами щодо захисту насе­
лення керівниками всіх рівнів у поєднанні з відповідальністю за
життя та здоров'я людей. Цей принцип закріплений у чинному

243


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Законі України «Про цивільну оборону», котрий був прийнятий в 1993 р. Згідно зі ст. 1 органи державної виконавчої влади включені в систему захисту населення та згідно зі ст. З органи державної виконавчої влади, адміністрація підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання здійснюють керівництво заходами щодо захисту населення;

  • заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас характер та зміст захисних засобів встановлюються за­лежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важли­вості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти - за категоріями щодо засобів захисту населення у НС. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України. Для міст встановлено такі групи:

  • особливої важливості;

  • першої групи;

  • другої групи;

  • третьої групи.

Для підприємств та організацій встановлено такі категорії:

  • особливої важливості;

  • першої категорії;

  • другої категорії.

Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають запобіжний характер. Це стосуєть­ся перш за все підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підви­щеного ризику.

Захист населення від наслідків НС включає:

  • навчання населення з ЦО;

  • сповіщення населення про виникнення НС та про розвиток ситуації;

  • протирадіаційний, протихімічний та протибактеріологіч-ний захист.

Навчання населення повинне здійснюватись на всіх рівнях підготовки (в школі, технікумі, коледжі, вузі, на заняттях з ЦО). Кожен громадянин України повинен знати правила та способи захисту, використання засобів індивідуального захисту.

244


3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Сповіщення населення здійснюється усіма доступними спо­собами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну про­відну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Перед­бачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі 110.

Протирадіаційний, протихімічний та протибактеріологічний захист населення організовується з метою розробки та реалізації комплексу засобів щодо попередження та послаблення впливу на населення радіаційних випромінювань, ОР, СДОР, БЗ, захисту харчоблоків, складів продовольства, водних джерел. Цей комп­лекс засобів містить:

  • розробку можливих варіантів захисту населення та об'єктів народного господарства;

  • забезпечення населення засобами індивідуального захисту;

  • оцінку обстановки, вибір способів та режимів захисту;

  • організацію дозиметричного, хімічного та бактеріологічно­го контролю;

  • контроль рівня опромінення та зараження персоналу;

  • ліквідацію наслідків радіоактивного, хімічного та бакте­ріологічного зараження.

Населення повинне оволодіти необхідними знаннями та на­вичками з захисту за умов НС, дотримуватись правил захисту, виховувати в собі стійкі психологічні якості та здатність діяти за умов НС.

Основними способами захисту населення у НС є:

  • проведення евакуаційних заходів;

  • укриття людей у захисних спорудах;

  • використання засобів індивідуального захисту;

  • використання засобів медичної профілактики. Евакуація це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб ІДО, усі органі­заційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація роз­починається після прийняття рішення начальником ЦО, надзви­чайною комісією або органами влади.

Евакуація здійснюється за виробничим принципом, а насе­лення, не пов'язане з виробництвом, евакуюється за територіаль­ним принципом через домоуправління, ЖЕУ, МЕП тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі шко­лами, дитсадками.

245