Я.1. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Для проведення евакуації використовуються всі види транс­порту: залізничний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, котрі не зайняті перевезеннями або за визначеним маршрутом та колонними шляхами.

Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, котрі розташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеат­рах та інших громадських закладах.

Населення про початок та порядок евакуації сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок ева­куації, необхідно взяти документи, гроші; речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де насе­лення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти, котрі вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуговування прибулого населення.

Укриття населення в захисних спорудах. Захисні споруди - це споруди, спеціально призначені для захисту населення від сучас­них засобів масового ураження, а також від впливу радіації, ОР, СДОР, біологічних засобів. Ці споруди залежно від захисних вла­стивостей поділяються на сховища та протирадіаційні укриття. Як захисні споруди можуть також використовуватись щілини, галереї, землянки тощо.

Сховище - це міцна герметична споруда, обладнана фільтро­вентиляцією. Укриття забезпечують найнадійніший захист лю­дей, що в них переховуються, від всіх уражаючих чинників. В укриттях, навіть завалених, люди можуть перебувати тривалий час, їх безпека забезпечується протягом кількох діб. Сховища кла­сифікуються таким чином:

- за захисною здатністю - на 5 класів (1—5);

— за місткістю: малі (до 150 чол.); середні (150-450 чол.); ве­
ликі (понад 450 чол.);

- за місцем розташування - вбудовані та розташовані окремо:

— за часом будівництва — побудовані завчасно та швидкозвідні.
У сховищах передбачаються основні та допоміжні приміщен­
ня. Основні приміщення будуються з розрахунку 0,5 м⁵ та 1,5 м³

246

---

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

на одну людину. Висота приміщення - не менше - 2,2 м. Схови­ща обладнуються системами водопостачання, повітропостачан-ня, енергопостачання та зв'язку.

Швидкозвідні сховища будуються з типових блоків або з до­поміжних будівельних матеріалів. Як тимчасові сховища можуть використовуватися намети, залізничні вагони, автобуси тощо.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені для захисту від зовнішніх радіоактивних випромінювань та безпосереднього про­никнення радіоактивних речовин в органи дихання, на шкіру, одяг, а також можуть захищати від ОР та бактеріальних засобів.

Захисна здатність ПРУ оцінюється коефіцієнтом послаблен­ня (коефіцієнтом захисту), котрий показує , у скільки разів рівень радіації всередині ПРУ менший, ніж рівень на відкритій місце­вості. Величина коефіцієнта послаблення залежить від товщини захисного шару та виду матеріалу. Товщина шару половинного послаблення випромінювання для основних будівельних мате­ріалів становить:

• грунт — 13 см;

• цегла - 14 см;

• дерево - 33 см;

• скло — 16,5 см;

• бетон - 10 см;

• сталь та залізо — 3 см;

• свинець — 1 см.

Як протирадіаційні укриття у містах можуть використовува­тись: підвали, підземні переходи, технологічні галереї, у сільських районах — погреби, овочесховища, землянки. Підвали у кам'яних будинках послаблюють радіацію у 500-1000 разів, підвали у де­рев'яних будинках - у 7-12 разів.

У ПРУ можуть бути передбачені санітарні вузли, фільтровен­тиляція та приміщення для зберігання забрудненого одягу. ПРУ мусить мати не менше двох входів (при місткості до 50 чоловік може бути один).

Тимчасові сховища можуть бути обладнані у галереях, зем­лянках та у щілинах, котрі викопуються.

Галерея - це виробка у рельєфі місцевості. Стіни галереї об­шиваються та зміцнюються будівельними матеріалами, роблять­ся перекриття, двері, санвузли тощо.

Щілина — це найпростіше укриття у вигляді рову завглибиш-ки близько 2 м, завширишки внизу до 80 см, вгорі — до 120 см.

247

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Щілина, перекрита ґрунтом завтовшки 60-70 см, послаблює рівень радіації у 200—300 разів.

Засоби індивідуального захисту призначені для захисту від проникнення всередину організму РР, ОР, БЗ, для надання пер­шої медичної допомоги, а також для запобігання та послаблення дії уражаючих чинників на людей.

Засоби індивідуального захисту поділяються таким чином:

• засоби захисту органів дихання;

• засоби захисту шкіри;

• медичні індивідуальні засоби захисту.

До засобів захисту органів дихання належать:

• фільтрувальні протигази;

• ізолювальні протигази;

• протигази та камери для дітей;

• респіратори;

• протипилові тканинні маски;

• прості ватяно-марлеві пов'язки. До засобів захисту шкіри належать:

• ізолювальні засоби захисту (захисний комплект, захисний костюм);

• фільтрувальні засоби захисту (комплект захисного фільтру­вального одягу);

• найпростіші засоби захисту (плащі, накидки, гумове взут­тя).

До медичних індивідуальних засобів захисту належать:

• аптечка індивідуальна;

• пакет перев'язувальний індивідуальний;

• індивідуальний протихімічний пакет.

До засобів медичної профілактики належить ряд медика­ментозних препаратів, котрі можуть бути використані для по­слаблення впливу на організм людини РР, ОР, НХР, БЗ. За їх допомогою можна врятувати життя, запобігти чи значно змен­шити ступінь розвитку ураження у людей, підвищити стійкість організму. До них належать радіопротектори (цистамін, що зни­жує ступінь впливу іонізуючих випромінювань), антидоти — речовини, котрі запобігають впливові токсичних речовин або послаблюють їх дію, протибактеріальні засоби (антибіотики, інтерферони, вакцини тощо), протибольові та протишокові за­соби.

248

---

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

4. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ, ТРАВМАХ ТА В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

4.1. Загальні поняття про першу медичну допомогу

Перша медична допомога - це комплекс термінових медич­них заходів, котрі проводяться з раптово захворілим або потерпі­лим на місці події та в період транспортування до медичного за­кладу.

Першої медичної допомоги потребують особи, з котрими став­ся нещасний випадок або виникло важке захворювання, що заг­рожує життю.

Допомога потерпілому складається з трьох груп заходів:

• негайне припинення дії зовнішніх уражаючих чинників (електричний струм, аномальна температура, стиснення тощо) та видалення потерпілого з несприятливих умов, в котрих він опи­нився (витягання з води, видалення з приміщення, котре горить, з приміщення, де скупчилися отруйні гази тощо). Заходи першо­го етапу стосуються першої допомоги загалом, а не медичної до­помоги: її надають в порядку взаємо- та самодопомоги.

• надання першої медичної допомоги потерпілому залежно від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинення кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрут тощо. Друга група заходів становить вже медичну допомогу;

• організація якнайшвидшого транспортування хворого або потерпілого до медичного закладу.

Велике значення в комплексі заходів першої медичної допо­моги має третя група заходів — якнайшвидше транспортування потерпілого до медичного закладу. Транспортувати потерпілого або хворого треба не лише швидко, але й правильно, тобто в поло­женні, найбільш безпечному для хворого згідно з характером за­хворювання або видом травми, наприклад, в положенні на боці —

249

---

Я.І. Ьедрій. Безпека життєдіяльності

при втраті свідомості або можливому блюванні, при переломах кісток - після надання нерухомості ушкодженому органу тощо.

Для транспортування потерпілого найкраще користуватися спеціалізованим транспортом; за його відсутності транспортуван­ня повинне здійснюватися за допомогою будь-яких доступних в конкретній ситуації засобів пересування. В найнесприятливіших умовах потерпілого доводиться переносити на руках, на спеціа­лізованих або імпровізованих ношах, на брезенті тощо.

Транспортування може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Медичний працівник або особа, котра надає допомогу, зо­бов'язані забезпечити правильне перенесення потерпілого, пере­кладання його з одного транспортного засобу на інший, надавати медичну допомогу в дорозі, проводити заходи із запобігання уск-ладненям, котрі можуть виникнути внаслідок блювання, пору­шення транспортної імобілізації, переохолодженню, через вібра­цію та з інших причин.

Своєчасно надана та правильно проведена перша медична до­помога не лише рятує життя потерпілого, а й забезпечує подаль­ше успішне лікування хвороби або ушкодження, запобігає роз­виткові важких ускладнень (шок, нагнивання рани, загальне за­раження крові), зменшує втрату працездатності.

Відсутність дихання і зупинення кровообігу протягом 4-6 хв. викликають в організмі незворотні явища і допомога медпраців­ників пізніше стає вже малоефективною.

Долікарська допомога полягає в зупиненні дії небезпечних чинників: тимчасовому зупиненню крові, накладанні стериль­них пов'язок з шинами, боротьбі з шоком, проведенні заходів з відновлення дихання і серцевої діяльності при транспортуванні потерпілого до лікарні.

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещасних випадків та катастроф, могли би бути врятовані, якби їм своєчасно і правильно надали першу допомогу, яка полягає в наступному: тимчасовому зупиненню кровотечі, перев'язуванні ран та опіків, захисті ран від забруднення, фіксації переломів, ви­веденні із стану шоку. До першочергових заходів також належать: заходи оживлення (штучне дихання і непрямий масаж серця), пе­ренесення і перевезення потерпілого в лікарню.

250

---

Смотрите также файлы

• Світогляд, його структура та роль в житті людини.doc

• Екзамен з мовознавства.doc

• Кочерган.Генеалогічна класифікація мов.doc

• Методи дослідження мови.doc

• КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «Рекреаційні комплекси світу» «Географія туристично-рекреаційних зон Мексики».docx