Файл: sulm_ekz_shp_7.doc

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 25.11.2019

Просмотров: 1556

Скачиваний: 2

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

- Прямий додаток залежить від

перехідного дієслова і може бути виражений іменною частиною

мови: * у З.в. без прийменника: Червоно-вишневі зорі віщують

погожий схід (А.Малишко);

* у Р.в. в заперечних реченнях:

Але я нікому ніколи не казав неправди і зараз не скажу. (Григір

Тютюнник); *у Р.в.зі словами жаль, шкода, треба: Жаль мені віку

твого...(МаркоВовчок);

*у паралельних формах Р. та

З. в-ів. із значенням частини від

цілого: з 'їсти хліб, з'їсти хліба, випити молоко - випити молока.

3) Обставина - другорядний член речення, який характеризує дію щодо способу, міри, умови, причини та інших особливостей її реалізації.

Види: - Способу дії (як? яким чином?) слухав спокійно;

- Міри і ступеня(як? наскільки?

якою мірою?)Більш за все на світі

любив він сонце (ОДовженко).

- Часу (коли? доки?відколи?) Степан вперше за цей вечір посміхнувся.

- Місця(де? куди? звідки?) 3 темного степу доноситься глуха канонада (М. Хвильовий).

- Мети (навіщо? Для чого?) підставляє для поцілунку губи

- Причини(чому?)потемніла від

чорнил

- Умови(за якої умови?)при такій погоді треба ще подумати

- Допустові(всупереч чому?)

супроти волі залишився.

39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.

У реченні значення якогось із другорядних членів може посилюватися, виділятися з боку смислового та інтонаційно. Такий член речення кваліфікується як відокремлений. Відокремлення — це смислове та ритмічно-інтонаційне виділення другорядних членів речення для посилення їхнього значення у семантико-граматичній структурі речення. Напівпредикативна функція -відокремлений член речення можна трансформувати в підрядну частину складного речення чи в окреме просте речення.

Поняття відокремлення членів речення увів О. М. Пєшковський, також визначив загальні та часткові умови відокремлення другорядних членів речення. Вони і лягли в основу найважливіших пунктуаційних правил про відокремлення.

Загальні умови відокремлення такі: 1) порядок слів (постпозиція чи препозиція), від якого залежить відокремлення означень, прикладок, об­ставин; 2) обтяженість другорядного члена речення залежними словами (прикметникові, дієприкметникові, прислівни кові та порівняльні звороти), що зумовлює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 3) уточнююча функція членів речення, яка спричинює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 4) особливе смислове наван­таження (виділення) члена речення, що впливає на відокремлення означень, прикладок, обставин.

До часткових умов відокремлення належать такі: 1) сусідство не однакових за синтаксичною функцією членів речення;

2) неможливість деяких зв'язаних за змістом слів входити у синтаксичні зв'язки (наприклад, особових займенників з означеннями і прикладками).

Відокремлюватися можуть тільки ті другорядні члени речення, що не мають тісних синтаксичних зв'язків з словоформами, до яких належать. З цієї причини ніколи не відокремлюються, наприклад, прямі додатки.

37. Односкладні речення та їх типи.

Мають лише один головний член, формально подібний до підмета або присудка, але не тотожний йому. Односкладні речення не потребують поповнення другим головним членом для вираження думки. Розрізняють:

I.Дієслівні:

- Означено-особові(точно може бути встановлений виконавець дії або суб'єкт стану). Присудок має форму дієслова 1ої або 2ої особи теп. і майб. Часу або наказового способу (можливі підмети: я,ти, ми,ви).

- Неозначено-особові (виконавець дії та суб'єкт стану мислиться неозначено, як невизначений загал або невідома людина(Можливі підмети: вони, всі, люди, ми всі).

Головним членом виступають:

1) дієслова дійсного способу у формі 3ої ос мн теп та майб часу: Співають пісню, боже мій, мою! (Л.Костенко);

2) дієслова дійсного способу мин часу: Весілля справляли по-старосвітському (Ю.Яновський);

3) дієслова умов способу у формі множини: То це б сиділи в Гальки на весіллі, а не отут балакали в суді

- Узагальнено-особові(передає правило, пораду чи закономірність, що стосується кожного). (Можливі підмети: ти, ми, вони). Головним членом виступають:

1) дієслова дійсного способу у формі 2ої ос одн теп та майб часу: Неправдою світ пройдеш, а назад не повернешся (Нар.те.);

2) дієслова наказового способу: Не кажи гоп, доки не перескочиш;

3) рідше дієслова в інших граматичних формах: Дарованому коневі в зуби не дивляться. Що маємо - не дбаємо, а втративши - плачемо (Нар, те.).

- Безособові(дія відбувається незалежно від виконавця або не має виконавця взагалі).

Головним членом виступають:

1) безособові дієслова (гримить, світає, лихоманить, сниться, вистачає, бракує, щастить та ін.): Так неждано за плечима затужилось мені небом, застогнало висотою під крилом (Б.Олійник).

2) особові дієслова в ролі безособових (у формі 3ої ос одн сер. роду): У грудях дух затисло (П. Тичина).

3) дієслова є, було, буде, немає: І буде нам, і буде нашим внукам (Л.Костенко).

4) дієслівні форми на -но, -то: Багато слів страшних тут наговорено (Л.Костенко).

5) прислівники чи інші частини мови, які перейшли до розряду прислівників: Мені дійсно прикро (В. Під могильний).

- Інфінітивні(значення необхідності, неминучості, нездатності, спонукання).Головним членом виступає:

1) синтаксично незалежний інфінітив (без часток б, би): Тільки нам все жити - не вмирати, зерно сіять, зацвітати знов (А.Малишко).

2) синтаксично незалежний інфінітив з частками б, би: Вам тільки б сміятися.

II.Іменні-Називні: стверджується наявність предмета або явища. Головним членом виступає:

1) ім.-ик у Н.в.: О слів жорстока і солодка влада!;

2) займ-ик у Н.в.: Ну ось уже й ми.

38. Речення з однорідними членами (головними і другорядними). Засоби вираження однорідності. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.

Виконують одну і ту ж синтаксичну функцію і залежать від одного й того ж члена речення, перебувають між собою у сурядному зв'язку.

Однорідними можуть бути:

• підмети: Приходили сюди пани, і підпанки, і яничари;

• присудки: я іду, і падаю, і знову спішу вперед або плетусь назад;

• означення: Збирають світлі, золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли.

• додатки: Не визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання;

• обставини: А з ним за дальніми містами, за ріками і за мостами курличуть мирні журавлі.

Засоби вираження однорідності

1) інтонація: Будь-який ряд однорідних членів характеризується спільною ознакою — наявністю паузи між його членами і логічного наголосу над кожним із них.

2) сполучники сурядності — які виражають смислові відношення між од­норідними членами речення.

- єднальні: і(й), та, і...і, ні...ні мають характер переліку, який забезпечується перелічувальною інтонацією: І гребля, і вода, і стародавній млин Навік одбилися у серці ненаситнім... (Рил.).

- градаційні: посилення наростання чи, навпаки, послаб­лення значення другого компонента по відношенню до пер­шого: не тіль­ки...а й, не тільки...але й, не стільки...скільки, не те щоб...але, хоч і...але, не так і...як: Хоч і піщана земля, але родюча. - зав­жди парні.

- протиставні сполучники а, але, та {але), однак, про­те, зате, так, все ж поєднують протиставлювані чи зіставлювальні поняття: якось так випадає щоразу, що бать­ка застає він не в хаті і не в кошарі, а в степу, просто серед пасовища... (Гонч.);

- розділові: або, то, чи, або...або, то...то, чи... чи: Теє слово всім давало То розраду, то пораду (Л. У).

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення. Це назва, яка охоплює всі пере­лічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення. Узагальнювальними словами найчастіше бувають зай­менник все, прислівники скрізь, всюди, а також інші слова з ширшим, ніж окремі однорідні члени, значенням. Узагальнювальне слово виступає таким самим членом речення, як і однорідні члени, до яких воно відноситься, і може стояти: а) або перед однорідними членами речення (тоді однорідні члени розкривають його значення): Скрізь червоно: і на небі, і на узгір'ях, і на горі (Марко Вовчок); б) або після однорідних членів речення (тоді воно узагальнює значення однорідних членів): Луки, гори, пишні сади — все зелене і принишкле (О. Гончар).

39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.

У реченні значення якогось із другорядних членів може посилюватися, виділятися з боку смислового та інтонаційно. Такий член речення кваліфікується як відокремлений. Відокремлення — це смислове та ритмічно-інтонаційне виділення другорядних членів речення для посилення їхнього значення у семантико-граматичній структурі речення. Напівпредикативна функція -відокремлений член речення можна трансформувати в підрядну частину складного речення чи в окреме просте речення.

Поняття відокремлення членів речення увів О. М. Пєшковський, також визначив загальні та часткові умови відокремлення другорядних членів речення. Вони і лягли в основу найважливіших пунктуаційних правил про відокремлення.

Загальні умови відокремлення такі: 1) порядок слів (постпозиція чи препозиція), від якого залежить відокремлення означень, прикладок, об­ставин; 2) обтяженість другорядного члена речення залежними словами (прикметникові, дієприкметникові, прислівни кові та порівняльні звороти), що зумовлює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 3) уточнююча функція членів речення, яка спричинює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 4) особливе смислове наван­таження (виділення) члена речення, що впливає на відокремлення означень, прикладок, обставин.

До часткових умов відокремлення належать такі: 1) сусідство не однакових за синтаксичною функцією членів речення;

2) неможливість деяких зв'язаних за змістом слів входити у синтаксичні зв'язки (наприклад, особових займенників з означеннями і прикладками).

Відокремлюватися можуть тільки ті другорядні члени речення, що не мають тісних синтаксичних зв'язків з словоформами, до яких належать. З цієї причини ніколи не відокремлюються, наприклад, прямі додатки.

40. Відокремлені узгоджені означення, прикладки. Способи їх вираження.

Якшо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється: Омиті росами квітки розтулюють повіки. Не відокремлюється одиничне непоширене означення, яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку: На київських вулицях шумних каштани давно од це їли (М. Рильський).

В інших випадках узгоджене означення звичайно відок­ремлюється, зокрема якщо воно:

а) стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони або зворотного себе: Гордий і волелюбний, він нагадував сокола ; іноді займенник може бути пропущений: Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь;

б) поширене й стоїть після означуваного слова: Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі ; таким відокремленим поширеним означенням може бути й вказівне слово з підрядним означальним реченням: / дівчина несамохіть материні слова згадувала, ті, що вона ще малою чула;

в)  від означуваного слова відділене іншими членами речення: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна;

г)  має обставинний відтінок (до нього, крім питання який?, можна поставити ще питання чом у? за якої умови? незважаючи  на що?, і стоїть воно переважно на початку речення): Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку ;

Два або більше непоширених означень після означуваного слова обов'язково відокремлюються лише тоді, коли перед означуваним словом уже є узгоджене означення: Досвітні огні переможні, урочі, прорізали темряву ночі ;

Проте не відокремлюються означення, якщо вони за зміс­том невіддільні від слів, яких стосуються: Думка невідступна, пекуча, ятрівна заволоділа всім її єством . Без цих означень висловлювання втратило б свій основний зміст.

На письмі відокремлені означення звичайно виділяються з обох боків комами. Але якщо автор хоче надати їм особливого значення, то вони виділяються тире: Мій стан був подібний до сну — тяжкого, болючого, тим більш болючого, що без мрій .

Відокремлення прикладок

У відокремленні прикладок є багато подібного до відок­ремлення звичайних узгоджених означень. Проте для виділен­ня відокремлених прикладок частіше використовують тире.

Прикладки відокремлюються у таких випадках:

  • Коли прикладка поширена і стоїть після власної назви: Сам Лисено, бездоганний рицар української пісні, прекрасний композитор і піаніст, зостався в моїй пам’яті як найчарівливіша людина.

  • Коли прикладка відноситься до особового займенника: Благословенні ви, вітрила лазурові життя і юності, жадоби і любові.

  • Коли прикладка є видовим поняттям до родового: Діти – хлопчик і дівчинка, - здивовані незвичайною обстановкою, шептались поміж себе.

  • Коли прикладкою виступає власна назва, то вона відокремлюється лише тоді, коли має уточнююче значення: Сільський чабан, дід Свирид, показав мені…

  • Коли прикдадка приєднується до означуваного слова за допомогою сполучників або, чи, тобто, як, переважно, навіть, на прізвище тощо: У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов.

Прикладки виділяються на письмі за допомогою як ком, так і тире. За допомогою тире відокремлена прикладка виді­ляється, як правило, якщо вона:

а) має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова а саме: Винуватці тої катастрофи — два  хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику.

б)  стоїть у кінці речення і стосується іменника: Перед тобою світ — великий том розкритий. Ти живеш у Києві — прекрасному й чарівному місті.

41 Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнюючі члени речення.

Відокремлюються обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, одиничними дієприслівниками, прислівниками та іменниками в непрямих відмінках.

Відокремлюються:

поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, що стоять у будь-якій позиції щодо пояснюваного слова (дієслова-присудка): Заплющивши очі, він піддався сумові, що колисав душу ;

поширені обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, на випадок, залежно від, згідно з, відповідно до та ін.: Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня.

Смотрите также файлы