Файл: Налоговая система.doc

А от, більш сучасний приклад по тій же Німеччині — рішення за допомогою росту податку вже не економічної, а соціальної задачі. Після різкого збільшення акцизу на тютюн некурящих стало значно більше, ніж у ході тривалої пропагандистської компанії про шкоду паління.

Через податки в західних країнах зважуються і проблеми екології. У свій час промисловість Німеччини чинила опір рішенню про оснащення автомобілів каталізаторами. Тоді був різко знижений податок на автомобілі, оснащені ними. Знижено акцизний збір на ті види бензину, що використовуються автомашинами з каталізаторами. Поряд з цим збільшений акциз на сорти бензину, що містять свинець і інші добавки і застосовуються в старих двигунах. Так «компенсувалися» додаткові витрати на каталізатори.

І сьогодні в Німеччині податок на автомобілі залежить від двох факторів.

Від об’єму циліндра, тобто потужності двигуна, і наявності (чи відсутності) каталізатора. Так, при об’ємі циліндра двигуна 100 кубічних дециметрів власник автомобіля, з каталізатором сплачує 13 марок 20 пфенігів, а без каталізатора — 30 марок. Власники менш могутніх машин, оснащених каталізатором, від податку звільнені.

Диференційовані податки на автотранспорт, що враховують екологічну чистоту двигуна, застосовуються ще з 70-х років у США, а тепер практично повсюдно.

Держава здійснює фінансовий вплив на розвиток економіки і через ціноутворення. Наприклад, у країнах Європейського економічного співтовариства закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються аж ніяк не ринковими методами, а найчастіше директивно керівними органами ЄС, розташованими в Брюсселеві. Причому підтримується досить високий рівень цін, значно перевищуюча фактична собівартість виробництва продукції. Цим досягаються дві мети. Перша — підтримка фермерів. Друга — ефективність використання продовольчих продуктів. Завдяки штучно підтримуваним високим цінам вони витрачаються ощадливо, попит не перевищує реальної потреби, що дозволяє утворити навіть деякі надлишки, у всякому разі, не допустити дефіциту.

У багатьох країнах місцеві органи управління регулюють ціни на продукцію галузей суспільного користування. Необхідність регулювання цін навіть при свободі ринку обумовлюється потребами суспільного виробництва, що має потребу в даній продукції по помірних тарифах. Основний принцип регулювання полягає в обмеженні норми прибутку підприємств галузей суспільного користування до 5—7% на основний капітал. У США, наприклад, комісії штатів можуть уводити нові тарифи на подібну продукцію, куди, зокрема, входять вода, електроенергія та інші, якщо норма прибутку компанії перевищує встановлений рівень. Аналогічне положення в Німеччині, Японії. Місцеві органи керування регулюють ціни на комунальні послуги, установлюючи їхній граничний розмір по окремих регіонах.

Варто згадати ще про одну обставину. Економіка розвитих країн ґрунтується на свободі підприємницької діяльності. Конкурентно-ринковий механізм регулює розподіл ресурсів і забезпечує встановлення рівноважних цін на рівні, що відбиває витрати на виробництво товарів і з урахуванням середньої норми прибутку. Як це відбувається? В умовах конкуренції на ринку компанії не можуть установлювати довільні ціни на свої товари і послуги. Вони повинні враховувати ціни, призначувані іншими фірмами і підприємствами, що пропонують аналогічну продукцію чи послуги. Конкурентний ринок дасть споживачу можливість вибору і це його найголовніша властивість. У ході боротьби за покупця ціни починають знижуватися до рівня, що наближається до витрат виробництва.

Однак при виникненні монополій ринковий механізм не спрацьовує, що може привести до неефективного розподілу і використання ресурсів і росту цін. Наприклад, Німеччина до закінчення другої світової війни була країною великих картелів, що володіють величезною економічною і політичною міццю. Монополії відчутне почувалися й у господарському житті США.

Теоретично монополія виникає в тому випадку, якщо на ринку виявляється один постачальник товару. На такому ринку конкуренція відсутня, оскільки конкурентів попросту немає. Монополіст забезпечує ринок цілком. Він може призначати будь-як ціну за свій товар чи поставляти його в будь-якій кількості. Зробити і те, і інше одночасно не вийде, оскільки буде позначатися обмежувальна дія попиту при підвищенні цін.

Утворення монополій може відбуватися в силу різних причин. Наприклад, жорстка конкуренція витісняє з ринку більш слабкі і менш ефективно працюючі фірми і цей процес йде доти, поки в галузі не стане домінувати одна компанія. Інший шлях — це послідовні злиття і поглинання декількох великих компаній у даній галузі. Монополія може бути створена, як широко практикувалося в довоєнній Німеччині, створенням картелю. Картель створюється незалежними раніше компаніями угодою про ціну і квоти виробленої продукції. Одним з видів світового картелю є Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК). Нарешті, монопольне положення на ринку можуть займати власники родовищ рідких природних ресурсів. У деяких випадках монополія може бути встановлена і державою.

В окремих галузях конкуренція приведе тільки до дублювання витрат на дороге устаткування і загальне зниження ефективності господарства. Наприклад, в електроенергетиці, водопостачанні міст, телефонному зв’язку, газовій промисловості, залізничному транспорті конкуренція зажадала би прокладки декількох мереж кабелів, трубопроводів, залізниць і т.д. Але і при державному допущенні і навіть створенні монополій необхідно боротися з їх негативними наслідками.

У США поняття «Монополія» застосовується до фірми чи до групи фірм, що володіють таким впливом на конкретному ринку, що дозволяє придушувати конкуренцію, регулювати обсяг і умови постачань і фіксувати ціни, приносячи збиток споживачу. При цьому абсолютний розмір господарської одиниці не визначає її монопольні позиції в галузі чи на ринку. Фірма незалежно від її величини є монополією, якщо їй належить більша частина продажів на конкретному товарному ринку чи на географічному ринку.

Обмеження негативних наслідків діяльності монополій ведеться по декількох напрямках. Серед них — прогресивне оподатковування доходів фірм, податки на надприбуток. Практично в усіх країнах діє антитрестовське законодавство. Наприклад, закони Німеччини встановлюють правила конкуренції і створюють сприятливі умови для розвитку вільної конкуренції. Так, законодавчо заборонені договори про ціни між підприємцями. Правомочність злиття різних підприємств визначається федеральним відомством по картелях на підставі висновку незалежної комісії з вчених і економістів, тому що в основі ринкових відносин повинна лежати вільна конкуренція. До цих же мір відноситься повсюдна підтримка підприємств малого бізнесу.

Жорстке антитрестовське законодавство діє в США, Японії. Але при цьому закони про конкуренцію, як правило, не поширюються на інфраструктурні галузі: транспорт, банківська справа, комунальні служби (постачання водою й енергією). Найчастіше не торкають вони і видобувну промисловість — видобуток вугілля, виробництво стали, у визначеній мері сільське господарство (Німеччина). У цих галузях держава регулює обсяги, ціни, доступ на ринок. Вважається, що тут конкуренція не може забезпечити успішного виконання покладених на дані галузі функцій. У цих галузях велика питома вага державних підприємств, оскільки головне для них не прибуток, а задоволення потреб суспільства.

8.2 Податки США

Один з авторів Декларації незалежності США Б. Франклін (1706—1790) колись вимовив таку фразу: у житті немає нічого неминучого, крім смерті і податків. З тих пір податкова система США удосконалювалася, приймала усе більш розгалужений характер, сприяла розвитку ринкових відносин. Вона відповідає задачам не просто фіскальним — забезпечити доходами федеральний бюджет, бюджети штатів і місцеві бюджети, податки виступають як інструмент регулювання розвитку економіки. Формування і рух бюджетних коштів займає центральне місце в реалізації економічної політики американської держави. Основною ланкою у фінансовій системі США є бюджетний механізм федерального уряду. Податки, що дають найбільш великі і стабільні надходження, направляються у федеральний бюджет. На його частку приходиться приблизно 70% доходів і витрат.

Але і місцеві органи управління володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, у першу чергу за рахунок місцевих податків. Причому в останні 10—15 років у США, як, до речі, і в більшості західноєвропейських країн, спостерігається швидкий зріст обсягу фінансів місцевих органів управління, збільшення їхньої питомої ваги в загальному фонді мобілізованих через фінансову систему коштів. Одночасно на місцеві фінанси перекладається істотна частина витрат. У ряді галузей виробничої і соціальної інфраструктури фінанси штатів і місцевих органів влади виступають як основне джерело фінансових ресурсів. Так, у фінансуванні за рахунок держави соціального забезпечення, утворення, охорони здоров’я, дорожнього будівництва, у утриманні поліцейського апарата їхня питома вага складає від 70 до 90%; в охороні навколишньої природного середовища, збереженні природних ресурсів, цивільному і житловому будівництві — близько 40%.

До фінансів місцевих органів управління в США відносяться фінанси графств, муніципалітетів, таун-шипов (селищ у сільській місцевості), шкільних дистриктів (округів), спеціальних дистриктів. Ланками системи місцевих фінансів є місцеві бюджети, а також спеціальні фонди, фінанси підприємств, що належать місцевим органам управління. В даний час у країні більш 83 тис. місцевих органів управління, що мають власну фінансову базу.

У федеральних доходах переважають прямі податки. Доходи штатів і місцевих органів влади формуються головним чином за рахунок непрямих податків і помайнового оподатковування.

Розглянемо структуру дохідної частини федерального бюджету США за 1990 р. Обсяг доходів на даний рік був запланований у розмірі 976 млрд. дол. Бюджет носив дефіцитний характер. Перевищення витрат над доходами було в сумі близько 150 млрд. дол. Але нас цікавить не абсолютна сума, а саме структура податкових і інших надходжень.

Таблиця 8.1 Структура доходів федерального бюджету США

Як бачимо, самою великою статтею доходів є прибутковий податок з населення. Податок стягується по прогресивній шкалі. Мається не оподатковуваний податком мінімум доходів і три податкові ставки. Податком може обкладатися або окрема людина, або родина. В останньому випадку підсумовуються усі види доходів членів родини за рік.

Обчислення податку проводиться в такий спосіб. Підсумовуються всі отримані доходи: заробітна плата, доход від підприємницької діяльності, пенсії і допомоги, виплачувані приватними пенсійними і страховими фондами, державні допомоги понад визначену суму, доход від цінних паперів і т.д. Доход від продажу майна і цінних паперів обкладається або спеціальним податком, або в складі особистого доходу.

З отриманого таким способом сукупного валового доходу віднімаються ділові витрати, зв’язані з його одержанням. Сюди відносяться витрати, зв’язані з підприємницькою діяльністю: витрати на придбання і утримання капітальних активів — земельна ділянка, будинок, устаткування; поточні виробничі витрати.

Дані витрати враховуються не тільки в підприємців, але й у людей вільних професій. Після вирахування витрат виходить чистий доход платника.

Далі з величини чистого доходу віднімаються індивідуальні податкові пільги. Загальною пільгою є неоподатковуваний мінімум доходів. Крім неоподатковуваного мінімуму чистий доход зменшується на внески в благодійні фонди, податки, сплачені владі штату, місцеві податки, відсотки, отримані від цінних паперів урядів штатів і місцевих органів керування, суми аліментів, витрати на медичне обслуговування (у розмірах, що не перевищують 15% оподатковуваної суми), відсотки по особистих боргах і іпотечному боргу в заставу нерухомості. Шляхом даних відрахувань утвориться оподатковуваний доход.

Неоподатковуваний мінімум доходів є змінною величиною, що має тенденцію до збільшення. На початку 90-х років він дорівнював 2 тис. дол.

Зниження ставки податку після визначеного високого рівня доходів характерно, мабуть, тільки для США. Це улаштовується великою абсолютною сумою виплати. До 1986 р. у країні діяли 14 ставок прибуткового податку, величина яких наростала від 11 до 50%. У ході податкової реформи шкала ставок була спрощена, максимальна ставка істотно знижена, неоподатковуваний мінімум збільшений. Але поряд з цим зменшилася кількість податкових пільг.

Відрахування на соціальне страхування, друга по величині стаття доходів федерального бюджету, сплачуються як роботодавцем, так і найманим робітником. На відміну від європейських країн (у тому числі від України), де основну частину даного внеску робить роботодавець, у США він поділяється навпіл. Ставка міняється щорічно при формуванні бюджету. На початку 90-х років загальна ставка була 15,02% фонду заробітної плати, причому роботодавець і трудящий вносили по 7,51%. Але обкладається не весь фонд заробітної плати, а тільки перші 48,6 тис. дол. у рік у розрахунку на кожного зайнятого. Відрахування мають строго цільове призначення. Тенденція тут — до підвищення ставок.

Податок на доходи корпорацій займає лише третє місце в доходах бюджету.

Його основна ставка — 34%. Але вноситься він ступенево. Корпорація сплачує 15% за перші 50 тис. дол. оподатковуваного доходу, 25% - за наступні 25 тис. дол. і 34% на суму, що залишилася. Крім того, на доходи в межах від 100 тис. до 335 тис. дол. установлений додатковий збір у розмірі 5%. Таке ступеневе оподатковування має надзвичайно важливе значення для середніх і малих підприємств. У сусідній Канаді податок на корпорації нижче — 28%. І це теж приходиться враховувати.

Податки на доходи корпорацій стягуються також і в бюджети штатів. Ставка звичайно стабільна, хоча зустрічається і градуйована шкала штатного податку. Найбільш високий цей податок у штатах Айова — 12%, Коннектикут — 11,5, окрузі Колумбія (центр Вашингтон) — 10, 5%. Найбільш низькі податки в штатах Міссісіпі — від 3 до 5%, Юта — 5%.

Податок на доходи корпорацій має велика кількість пільг. З чистого доходу віднімаються штатні і місцеві податки на доходи, 100% дивідендів від місцевих дочірніх компаній, що перебувають в повній власності, 70—80% дивідендів, отриманих від оподатковуваних податком місцевих корпорацій, відсотки по цінних паперах місцевої влади і штатів, внески в благодійні фонди. Застосовуються податкові пільги в рамках системи прискореного відшкодування вартості основного капіталу (амортизації), пільга на інвестиції, на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи. Діють податкові знижки, що стимулюють використання альтернативних видів енергії. Компаніям надається «податковий кредит» у розмірі 50% вартості устаткування, що використовує сонячну енергію чи енергію вітру в ході виробничого процесу.