Файл: Налоговая система.doc

Існують узагальнені розробки (загальні теорії податків) і дослідження з окремих питань оподатковування (часткові теорії податків).

Загальні теорії податків відбивають призначення оподатковування в цілому. Коротко охарактеризуємо загальні теорії, починаючи із середніх століть (табл. 1.1).

Суть теорії обміну — безоплатний характер оподатковування, тобто, сплачуючи податок, громадяни купують у держави послуги по охороні, підтримці порядку й ін.

Відповідно до атомістичної теорії як різновиду попередньої, податок — результат договору між сторонами, по якому підданий вносить державі плату за різні послуги. Ніхто не може відмовитися від податків, що є платою громадян за одержувані вигоди. Відповідно до теорії насолоди податки — це ціна, що сплачується громадянином за одержувані задоволення від суспільного порядку, справедливого правосуддя, володіння власністю.

Теорія податку як страхової премії розглядає податки як платіж, що сплачується на випадок настання якого-небудь ризику. Платник податків як комерсант у залежності від доходів страхує свою власність від війни, стихійного лиха, пожежі і т. ін.

Прихильники класичної теорії розглядають податки як один з видів державних доходів, що повинні покривати витрати по утриманню уряду. При цьому яка-небудь інша роль (наприклад, регулювання економіки) податкам не приділяється; мито і збори не розглядаються як податки.

Таблиця 1.1 - Загальні теорії податків

Центральна ідея кейнсианської теорії полягає у тому, що податки — це головний важіль регулювання економіки й один з доданків її розвитку. При цьому великі заощадження як пасивне джерело доходу заважають росту економіки, тому їх варто вилучати за допомогою податків.

На кількісній оцінці грошового обігу заснована монетаристська теорія, відповідно до якої податки поряд з іншими компонентами впливають на звертання, вилучаючи зайву кількість грошей (а не заощаджень, як у кейнсіанській теорії) і тим самим знижуючи кількість несприятливих факторів для розвитку економіки.

Теорія економіки пропозиції в більшому ступені, чим дві попередні, розглядає податки як один з важливих факторів економічного розвитку і регулювання. Відповідно до цієї теорії зниження податкового тягаря приводить до бурхливого росту підприємницької й інвестиційної діяльності.

До приватних теорій податків відносяться теорія співвідношення прямого і непрямого оподатковуванні, теорія єдиного податку, теорія пропорційного і прогресивного оподатковування і теорія перекладання податків (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 – Приватні теорії податків

1.3 Податки і бюджетний процес

Сутність оподатковування полягає в прямому вилученні державою визначеної частини валового суспільного продукту у свою користь для формування бюджету, тобто централізованих фінансових ресурсів. Єдиним джерелом податків незалежно від їхнього об’єкта є валовий національний доход.

Податок — не перша форма акумуляції коштів бюджетом. З історії розвитку оподатковування відомо про існування доменів, регалії (безхазяйної, митної, судової, монетної) і ін. Податок же припускає наявність високого рівня розвитку правосвідомості й економіки. Ніяка держава не може існувати без стягування податкових платежів.

Основна дохідна частина бюджету - це саме податки. Так, у США податки складають 90% бюджету, у Німеччині - 80%, у Японії - 75%. У Росії частка податків в основному відповідає світовим показникам.

До неподаткових джерел доходів російського бюджету можна віднести надходження від реалізації державних запасів, зовнішньоекономічної діяльності, продажу приналежного державі майна, а також доходи від майна, що знаходиться у федеральній власності (мал. 1.1).

Без податків немає бюджету. Стан бюджету також впливає на розвиток оподатковування. Зв’язок податків і бюджету має двосторонній і нерозривний характер.

У бюджетному процесі пріоритет зберігається за витратами, величина яких визначає дохідну частину, а в зв’язку з постійною необхідністю збільшення державних витрат закономірним стає і постійне збільшення оподатковування.

1.4 Функції податків

Оподатковування виконує чотири найважливіші функції, кожна з який реалізує те чи інше практичне призначення податків

Фіскальна функція — основна, вона означає формування доходів за допомогою акумулювання в бюджеті і позабюджетних фондах коштів для реалізації державних програм. Ці кошти витрачаються на соціальні послуги, господарські потреби, підтримку зовнішньої політики, безпеки, адміністративно-управлінські витрати, платежі по державному боргу.

Соціальна функція реалізується за допомогою нерівного оподатковування різних сум доходів. За допомогою даної функції доходи перерозподіляються між різними категоріями населення. Прикладами реалізації розподільної (соціальної) функції є прогресивна шкала оподаткування прибутку й особистих доходів, податкові знижки, акцизи на предмети розкоші.

Регулююча функція націлена на досягнення за допомогою податкових механізмів тих чи інших задач податкової політики держави. Дана функція припускає вплив податків на інвестиційний процес, спад чи зростання виробництва, а також його структуру.

Суть регулюючої функції в тім, що податками обкладаються ресурси, що направляються на споживання, а ресурси, що направляються на нагромадження виробничих фондів, звільняються від оподатковування. Тому дана функція має три складові:

стимулююча підфункція має на увазі систему пільг і звільнень, наприклад для сільськогосподарських виробників;

дестимулююча підфункція має метою за допомогою підвищення ставок податків обмежити розвиток ігорного бізнесу, підвищити мито, призупинити вивіз капіталу з країни і т. ін.;

відтворювальна підфункція призначена для акумуляції засобів на відновлення використовуваних ресурсів.

Контрольна функція дозволяє державі відслідковувати своєчасність і повноту надходження в бюджет податкових платежів, зіставляти їхню величину з потребами у фінансових ресурсах і в кінцевому рахунку визначати необхідність реформування податкової системи і бюджетної політики.

1.5 Сукупність принципів оподатковування

Принципи оподатковування — це базові ідеї і положення, застосовувані в податковій сфері. У системі оподатковування можна виділити економічні, юридичні й організаційні принципи

Економічні принципи вперше були сформульовані в 1776 р. А.Смітом. В даний час вони іменуються інакше і можуть бути коротко охарактеризовані в такий спосіб.

Принцип справедливості. Відповідно до цього принципу кожен повинен брати участь у фінансуванні витрат держави відповідно до своїх доходів і можливостей. Дві центральні ідеї цього принципу такі: 1) сума стягнутих податків повинна визначатися в залежності від величини доходів платника податків; 2) той, хто одержує більше благ від держави, повинний платити більшу суму податків (Методологічною основою принципу справедливості є прогресивне і медулярне оподатковування).

Принцип домірності передбачає збалансованість інтересів платника податків і державного бюджету. Цей принцип характеризується кривою Леффера, що показує залежність податкової бази від зміни ставок податку, а також залежність бюджетних доходів від податкового тягаря. Ефект кривої перебуває в зростанні надходжень у бюджет з ростом податків, якщо ставка складає до 50%, і в зниженні надходжень, якщо ставка більш 50%. Дана концепція одержала визнання в 70 — 80-і рр. XX ст.

Принцип врахування інтересів платників податків заснований на двох принципах А.Сміта: принципі визначеності (сума, спосіб і час платежу повинні бути точно відомі платникові податків) і принципі зручності (податок стягується в такий час і такий спосіб, що найбільш зручні для платника). Проявом цього принципу є також простота числення і сплати податку.

Принцип економічності базується ще на одному принципі А.Сміта, відповідно до якого необхідно скорочувати витрати на стягування податку По своїй суті принцип економічності (ефективності) означає, що суми зборів по окремому податку повинні перевищувати витрати на його обслуговування, причому в кілька разів.

Юридичні принципи оподатковування - це загальні і спеціальні принципи податкового права, суть яких буде розкрита в розділі 4 посібника

Організаційні принципи оподатковування — це положення, на яких базується побудова податкової системи і здійснюється взаємодія її структурних елементів. До організаційних принципів оподатковування відносяться:

а) принцип єдності податкової системи;

б) принцип рухливості оподатковування;

в) принцип множинності податків;

г) принцип вичерпного переліку податків.

1.6 Політика податків: сучасні проблеми і тенденції

Після другої світової війни і в наступні роки в ряді закордонних країн були проведені податкові реформи. Досвід держав зі сформованою ринковою економікою дозволяє виявити загальні закономірності розвитку податкових систем.

Стимулювання приватного підприємництва в 50 - 70-і рр. вирішувалося за допомогою універсальних податкових інструментів, у тому числі надання податкових пільг інвесторам, підприємствам видобувних галузей, транспорту, авіабудуванню, при експорті продукції і послуг, на проведення НДДКР.

Початок 80-х рр. майже повсюдно було відзначено лібералізацією систем прибуткового податку. Основна тенденція — зниження податкових ставок з одночасним розширенням оподатковуваної бази і скороченням пільг.

Реформування систем непрямого оподатковування характеризувалося зменшенням мита, зниженням рівня акцизних зборів, доданням універсального значення податку на додаткову вартість (ПДВ) і посиленням ролі цього податку, що у 70 - 80-і рр. став заміняти податок з обороту.

У 80-і рр. і на початку 90-х рр. XX в. ведучі країни світу провели податкові реформи, спрямовані на прискорення нагромадження капіталу і стимулювання ділової активності. Це знайшло вираження в зниженні ставок корпораційного податку.

У результаті проведених податкових реформ намітилися дві важливі тенденції фіскального реформування: в одній групі країн (США, Австралія, Японія й ін.) основна увага була приділена перетворенням прямого оподатковування; країни — члени ЄС основні зусилля направили на підвищення значення непрямого оподатковування.

У післявоєнний період намітилися і динамічно розвиваються ще два напрямки — гармонізація податкових систем і гармонізація податкової політики, що припускають гармонізацію основних показників податкових систем, податкового права різних країн, проблем міжнародного подвійного оподатковування й антиоподатковування, оподатковування інвестиційної діяльності.

У 1993р. був розроблений документ, що виконує роль Світового податкового кодексу, у якому дане сучасне розуміння податкової системи, перевірене на досвіді багатьох країн; приведені рекомендації для розробки національного податкового законодавства; розглянуті питання створення ефективного податкового апарату.