ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 620
Скачиваний: 1
Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).
Визначення фінансового результату (прибуток/збиток) від звичайної діяльності базується на Положеннях бухгалтерського обліку й визначається як сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших видів доходів за вирахуванням витрат (збитків).
Формування та розподіл фінансового результату (прибуток/збиток) від звичайної діяльності до оподаткування здійснюється в порядку, визначеному на рисунку 6.3.
Рисунок 6.3 - Формування та розподіл чистого прибутку згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.
Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.
По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг).
По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.
Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.
Рентабельність безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності (рис.6.4)
Прибуток від
реалізації / Собівартість
Рентабельність
окремих видів продукції
(робіт, послуг)
Прибуток від
реалізації / Собівартість за мінусом
матеріальних витрат
Прибуток від
реалізації / Вартість за цінами виробника
Загальний прибуток
/ Авансована вартість
Рентабельність
Прибуток від
основної операційної діяльності /
Поточні витрати (собівартість)
Рентабельність
галузей економіки
Прибуток від
основної операційної діяльності / Обсяг
реалізації за цінами виробника
Прибуток галузі
/ Авансована вартість
Рентабельність
підприємств, організацій, установ
Прибуток галузі
/ Поточні витрати
Прибуток галузі
/ Обсяг реалізації
Рисунок 6.4 – Класифікація показників рентабельності
Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).
Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).
Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.
6.2. РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб.
По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет.
По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.
Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку.
Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат.
За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо.
Рисунок 6.5 Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку
Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга – на розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів, соціальні програми.
Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.
Нерозподілений прибуток поділяється на:
-асигновану частину – яка має цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);
-неасигнована частина не має конкретного призначення.
Сума непокритого збитку зменшує капітал.
Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства.
Величина резервного капіталу визначається засновницьким документом як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу.
В приватних акціонерних підприємствах резервний капітал повинен складати не менш 25% величини статутного капіталу.
В акціонерних товариствах не менш 5% чистого прибутку.
Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.
Дивіденди – це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до часток їхньої участі у власному капіталі підприємства.
У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного капіталу.
Таким чином, для нарахування дивідендів за привілейованими акціями існує два потенційні джерела: нерозподілений прибуток та резервний капітал. А для простих акцій – лише одне джерело – нерозподілений прибуток.
ТЕМА 7
ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
7.1 Система оподаткування підприємств в Україні
7.2 Оподаткування прибутку підприємств
7.3 Платежі за ресурси
7.4 Непрямі податки
7.1 Система оподаткування підприємств в Україні
Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Податкове законодавство України базується на наступних принципах:
1.Всебічне оподаткування.
2.Рівність усіх платників перед законодавством, виключення будь-яких прояв податкової дискримінації.
3.Фіскальна достатність.
4.Соціальна справедливість.
5.Економічність оподаткування.
5.Нейтральність оподаткування.
6.Стабільність.
7.Єдиний підхід до встановлення податків і зборів.
8. Рівномірність і зручність сплати.
Підприємства — суб’єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.
Загальнодержавні податки і збори включають:
-податок на прибуток підприємств;
-податок на доходи фізичних осіб;
-податок на додану вартість;
-акцизний податок;
-збір за перву реєстрацію транспортних засобів;
-екологічний податок;
-рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів, газу та аміака по території України;
-рентна плата за нафту, природний газ та газовий конденсат що добувається в Україні;
-плата за використання надр;
-плата за землю;
-збір за використання радіочастотних ресурсів України;
-збір за спеціальне використання води;
-збір за спеціальне використання лісних ресурсів;
-фіксований сільськогосподарський податок;
-збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмільництва.
-мито;
-збір у виді цільових надбавок до діючого тарифу на електричну і теплову енергію;
-збір у виді цільових надбавок до діючого тарифу на природний газ;
Місцеві податки і збори:
1.Місцеві податки:
-податок на нерухоме майно;
-єдиний податок;
2.Місцеві збори:
-збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
-збір за міста для паркування транспортних засобів;
-туристичний збір.