Тема 8

Управління якістю продукції підприємства

1. Поняття якості продукції

2. Показники якості та методи їх оцінювання

3. Підходи до управління якістю

4. Внесок науковців у розвиток програм забезпечення якості

1. Поняття якості продукції

До тактичних рішень операційної системи відноситься тактика в області управління якістю. Тактики з якості – визначення припустимого рівня якості, розробка політики й процедур по досягненню цього рівня.

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення.

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як:

1. потребами науково-технічного прогресу;

2. зміною споживчих запитів населення;

3. нестачею або обмеженістю природних ресурсів;

4. підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;

5. розвитком зовнішньої торгівлі.

Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного перспективного і оптимального рівня.

Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Встановлення відносного рівня якості полягає у співставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків.

Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості виробів.

Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.

Ланцюжок поняття якості відбиває три важливих етапи якості:

На 1 етапі якість означає той ступінь, у якій послуги або товари фірми відповідають її внутрішнім технічним умовам.

На 2 етапі оцінюється якість конструкції, тобто якість може відповідати технічним вимогам фірми на конструкцію виробу, але сама конструкція може бути як високої, так і низької якості.

На 3 етапі якість означає ту ступінь, у якій робота або функціонування послуг або товарів фірми задовольняє реальні потреби споживачів. Цей аспект якості називається функціональною якістю.

Досягнення визначеної якості для підприємства пов’язано із визначеними витратами. Існує поняття «ціна якості» – сума витрат на контроль, а також втрат, через відмови виробів.

Витрати на забезпечення якості продукції

1. Витрати на попередження випуску неякісної продукції

2. Витрати на підготовку персоналу

3. Витрати на контроль якості

4. Витрати з контролю якості готових виробів

5. Витрати на удосконалення технічних засобів з управління якістю

6. Витрати з проведення тестування

Втрати через незадовільну якість продукції

---

1. Втрати у сфері виробництва

2. Втрати у сфері обертання

3. Втрати через виправлення операційного браку

4. Втрати на ремонт виробів та гарантійний період

5. Втрати з виправлення виготовлених виробів незадовільної якості

6. Втрати пов’язані із рекламаціями споживачів

Економічно оптимальною якістю буде така, коли на одиницю витрат отримують більше якості. Для розрахунку економічно оптимальної якості знаходять співвідношення якості (Q) та витрат (З) (ціна одиниці якості):

У знаменнику формули – продажна ціна виробу, витрати по експлуатації, ремонту, утилізації виробу. У чисельнику – якість, яку оцінюють за допомогою різних показників.

2. Показники якості та методи їх оцінювання

В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:

1. одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

2. комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;

3. узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

І. Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:

1. Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та область використання).

2. Показники надійності і довговічності.

3. Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення).

4. Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).

5. Естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність).

6. Показники стандартизації та уніфікації, що відбивають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів.

7. Економічні показники (відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу).

ІІ. Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки, класи.

ІІІ. Загальні показники використовуються для загальної оцінки загального рівня якості продукції підприємства. Основними є:

1. коефіцієнт оновлення асортименту;

2. частка сертифікованої продукції;

3. частка продукції, призначеної для експорту;

4. обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.

Методи оцінки

Методи оцінки якості продукції поділяються

І. В залежності від способу одержання інформації на:

1. Вимірювальний метод – передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

2. Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.

3. Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.

4. Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів.

---

ІІ. В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:

1. традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);

2. експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);

3. соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

3. Підходи до управління якістю

Управління якістю проекту – це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості проекту в процесі його розробки, обґрунтування та реалізації.

Ефективним засобом управління якістю є стандартизація – діяльність з розроблення вимог, норм, правил, які забезпечують право споживача на придбання товару належної якості за прийнятну ціну, а також право на безпеку.

Стандарт є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи з новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації:

1. Міжнародні стандарти ISO серії 9000;

2. Державні стандарти України (ДСТУ);

3. Галузеві стандарти (ГСТУ);

4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств та спілок;

5. Технічні умови (ТУ);

6. Стандарти підприємств.

Цілі стандартизації:

- безпека продукції;

- сумісність та взаємозамінність,

- якість;

- єдиний підхід до виміру;

- визначення основних споживчих якостей продукції;

- технічна єдність при розробленні, виробництві продукції та здійсненню послуг.

Сертифікація продукції – один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документу – сертифікату.

Сертифікат – це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.

В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація.

Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єктів господарювання на договірних засадах.

Управління якістю на підприємствах може здійснюватися за допомогою двох підходів: реактивного та попереджувального.

1. Реактивний підхід, представлений статистичними методами контролю якості. Статистичний контроль – це вибірковий контроль якості, коли не намагаються визначити причини дефектів, а лише констатують їх наявність.

2. Попереджувальний підхід, який представляє собою систематичний, розгорнутий менеджмент якості під час проектування та функціонування операційної системи.

---

Тобто, спрямування зусиль скоріше на попередження помилок, ніж на їх виявлення та виправлення. Питання якості розглядаються як відповідальність кожного працівника.

Одним із базових принципів управління якістю є прийняття рішень на основі фактів. У повній мірі це вирішують методом моделювання процесів інструментами математичної статистики. Сучасні статистичні методи доволі складні для сприйняття, тому у 1979 р. Союз японських вчених та інженерів зібрав воєдино сім достатньо простих у використанні методів аналізу процесів.

«Сім інструментів» управління якістю:

1. причинно-наслідкові діаграми (діаграми Ісікави);

2. контрольні листки;

3. гістограми;

4. діаграми розбросу;

5. аналіз Парето;

6. стратифікація (спеціальне поняття, що означає розміщення чого-небудь шарами, шаруватість. Розшарування чогось залежно від неоднаковості якісних та кількісних ознак)

7. контрольні картки.

Попереджувальна система управління якістю – total quality management (TQM).

Основні принципи TQM:

• орієнтація на замовника;

• ведуча роль керівництва;

• залучення працівників;

• процесний підхід;

Порівняння двох підходів до управління якістю

ISO 9000	TQM
Не орієнтується на певного споживача	Фокус на визначеного споживача
Не інтегровано у корпоративну стратегію	Інтегрована стратегія компанії
Фокус на технічні системи і процедури	Фокус на філософію, концепції, інструменти та методологію
Залучення усіх працівників не обов’язково	Підкреслює необхідність залучення усіх співробітників
Не передбачає постійного покращення	TQM – це постійне покращення, у результаті чого TQM стає безперервною мандрівкою до якості, що ніколи не завершується
Відповідальність за якість повинна бути визначена та документально оформлена, але часто відповідальність покладається на відповідні підрозділи (відділ якості)	Кожний працівник відповідає за якість
Можливість фокусу на підрозділи	Організація усіх підрозділів, функцій та рівнів
В основному статичний	Має на увазі зміну процесу та культури

4. Внесок науковців у розвиток програм забезпечення якості

У. Едвардс Демінг

Отримав найбільше визнання за свої роботи в японській промисловості. Він вказував на особливе значення постійної, всебічної роботи щодо підвищення якості, у якій повинні поєднувати зусилля і постачальники, і споживачі, і інвестори. Наріжним каменем його підходу став статистичний контроль змін якості вихідного продукту. Запропонував програму менеджменту якості, розробив принципи постійного поліпшення якості.

П. Кросбі

Запропонував концепцію «нульових дефектів». Основна ідея цієї концепції полягає в тому, що платять не за якість, а за її відсутність.

---

Основними правилами, що сприяють рішенню проблеми якості, на його думку є:

1. Вироблення чіткої політики в області якості та доведення її до кожного співробітника.

2. Вимагати від усіх співробітників працювати без дефектів.

3. Змінювати вимоги до якості лише у більш жорстку сторону.

4. Не припускати жодних компромісів у питаннях якості.

А.В. Фейгенбаум

Розробив принципи загального управління якістю, яке тлумачив як ефективну систему поєднання зусиль для створення, підтримки та вдосконалення якості, що застосовується різними групами співробітників організації з метою забезпечення найвищого рівня економічності виробництва та обслуговування, що дає змогу задовольняти потреби споживача.

К. Ісікава

Запропонував причинно-наслідкові діаграми «риб’ячий скелет», які представляють структурований підхід до дослідження потенційних причин «вузького місця» підприємства. Розробив концепцію «будинку якості», яка дає змогу сполучити вимоги споживачів з можливостями операційної системи, або з операційними характеристиками.

Д. Джуран

Розглядав якість як придатність до використання. Описував менеджмент якості як тріаду, яка складається із планування, контролювання та вдосконалення якості. Ключовим елементом його філософії вважається обов’язок керівництва постійно вдосконалювати якість.

---

Смотрите также файлы

• Тема 2 ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ.doc

• Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи.doc

• Тема 4 Операційна діяльність підприємства.doc

• Тема 1. Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту.doc

• Тема 9. Управління продуктивністю операційної діяльності.doc