ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 358
Скачиваний: 2
ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ
2.1. Операційні стратегії в системі стратегічного менеджменту
Ефективність і раціональність діяльності підприємства великою мірою залежать від правильності вибору операційної стратегії. Якщо підприємство не має чітких, погоджених і досяжних цілей, можна вважати, що незабаром операційна система втратить інтерес менеджерів.
Без ефективної й досконало продуманої операційної стратегії жодна організація не може утримати за собою лідерство на ринку, оскільки вона програє у швидкості доставки, ціні або якості, а частіше за все – за всіма трьома показниками.
У багатьох організаціях явно вираженої стратегії не існує зовсім, а там, де загальна стратегія діяльності є, операційній функції звичайно приділяють занадто мало уваги.
Організаціям необхідні стратегії для досягнення своїх цілей. Стратегія як така необхідна як організації в цілому, так і окремим об’єднуючим її ланкам – наукові дослідження, продаж, маркетинг, фінанси, трудові ресурси тощо. Загальна стратегія підприємства виходить і моделі і специфіки його дій на ринку та запропонованих його менеджерами нових ідей.
Стратегія операційної діяльності – це вказівка, як перевести організацію звідти, де вона перебуває тепер, туди, де вона хоче перебувати; це засоби, досягнення бажаних результатів.
При формуванні стратегії менеджер, виступаючи як індикатор, певним чином реагує на зміни на ринку, вишукує нові можливості і є синтезатором різних думок і підходів, характерних для різного часу і річних підрозділів підприємства.
На великих підприємствах рішення з питань управління новими напрямами розвитку приймаються корпоративним керівництвом, керівники и господарських підрозділів, главами великих функціональних відділів корпорації в цілому або її підрозділах (виробництво, маркетинг і продаж, фінанси, трудові ресурси й т.д.), менеджерами заводів, регіональними торговельними представниками й менеджерами середньої ланки керування.
На рис. 2.1 показане місце операційних стратегій у системі менеджменту організацій.
Операційна стратегія належить до конкретних стратегічних ініціатив і підходів у керівництві бізнес-одиницями (підприємствами, відділами продажів, центрами розподілу, стратегічними (бізнес-одиницями) при рішенні щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість (маркетинг, закупівля сировини, управління запасами, виконання технологічних операцій основного виробництва, транспортного обслуговування тощо).
Операційні стратегії, незважаючи на менший масштаб у порівнянні зі стратегіями більш високого рівня, доповнюють і завершують загальний бізнес-план роботи підприємства. Головна відповідальність за розробку операційних стратегій лягає на керівників середньої ланки, пропозиції яких повинні бути розглянуті й прийняті вищим керівництвом. Операційні стратегії є основою (фундаментом) піраміди і їх важливість не повинна бути приниженою.
Рис. 2.1. Місце операційних стратегій у системі менеджменту організацій
Довгий час операційний менеджмент, особливо у виробничій сфері, залишався без належної уваги. Більшість підприємств обмежувалася скороченням витрат з виробництва й прагненням максимально ефективно використати робочу силу. Проте останнім часом деякі підприємства почали розглядати операційні процеси як одне з можливих джерел організаційного відтворення конкурентної переваги. Така стратегія розроблялася на рівні тактичних рішень, і звичайно це здійснювали менеджери, орієнтовані на технічне забезпечення. Украй мало уваги приділялося відповідності процесів, у результаті яких виробляється продукція й потуги, стратегії підприємства.
У 70-ті й 80-ті роки в цій області виникли принципово нові тенденції. В основних виробничих галузях, таких як автомобілебудування, випуск мотоциклів, побутової техніки й майже всієї побутової електроніки, почали домінувати переважно японські виробники, і менеджери зацікавилися питаннями про причини успіху. Як з'ясувалося, у більшості випадків вони полягали в найвищій ефективності операцій, у результаті чого швидкими темпами вироблялася продукція відмінної якості. Японські фірми не тільки випускали високоякісну продукцію, але ще й навчилися швидко просувати її на ринки збуту, уникаючи при цьому проблем стартового періоду, типових для будь-якого виробника. Такі підприємства-виробники світового класу використовують нові критерії якості й продуктивності, а дослідження операцій виступає на передній план як основна зброя конкурентної боротьби.
Таким чином, провідні компанії почали враховувати той факт, що різні споживачі мають різні пріоритети. Колишню ідею щодо визначальної ролі максимального зниження витрат виробництва відкинули, і почали застосовувати нову стратегію, яка одержала назву операційної стратегії.
Операційна стратегія пропонує новий підхід до проблем, пов'язаних з операціями, а також ряд нових концепцій і методів. Це стосується принципів організації менеджменту, відповідно до яких, поряд її загальною стратегією, враховуються потреби покупців. Для підтримки такого підходу були розроблені нові інструменти й концепції, серед яких всеосяжне управління якістю й оновленням процесів.
В 90-х роках корпорації, що сьогодні стали лідерами ринків, досягли успіху в упровадженні подібних перетворень. Важливу роль відігравав у цьому їх досвід з маркетингу й загальна фінансова ситуація, однак вирішальним стало різке підвищення уваги до операційних процесів.
Успішність конкуренції товаровиробників на ринку у великій мірі залежить від того, наскільки правильно розроблена ними операційна стратегія й наскільки вона відповідає вимогам споживачів. Конкурентостійкість підприємств перебуває в прямій залежності від того, яку позицію вони займають стосовно інших учасників ринку.
2.2. Визначення поняття і зміст операційної стратегії
Операційна стратегія є однією зі складових частин загальної стратегії підприємства. Специфіка операційної стратегії полягає в об'єкті керування, процедурах формування стратегічних пріоритетів, організаційній структурі операційної системи.
Операційна стратегія не може бути головним чинником у виборі цілей і пріоритетів розвитку підприємства. Вона в деякій мірі доповнює загальну стратегію. Така її особливість прив'язки до зовнішніх критеріїв завжди повинна співвідноситися з внутрішніми критеріями системи.
Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики й планів використання ресурсів підприємства, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Разом з корпоративною стратегією операційна стратегія охоплює певний спектр діяльності підприємства й припускає довгостроковий процес, покликаний забезпечити підприємству можливість адекватно реагувати на зміни в майбутньому.
На відміну від загальної операційна стратегія не пов'язана безпосередньо з чинниками довгострокових змін зовнішнього середовища. Операційна стратегія вимагає, щоб уся система була достатньо ізольована від випадкових коливань і впливу зовнішнього середовища.
Операційна стратегія проявляється в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка операційної стратегії полягає у виборі належної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування й управління, способів забезпечення якості й контролю якості, структури оплати праці й організації операційної функції підприємства.
Операційну стратегію можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність операційних завдань завданням більш широкої організаційної структури. Оскільки завдання більш широкої організаційної структури із часом мають тенденцію змінюватися, операційна стратегія також повинна розроблятися з урахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців продукції підприємства. Операційні можливості будь-якого підприємства можна розглядати як портфель можливостей, що найбільш точно підходять для адаптації до запитів клієнтів підприємства.
Особлива роль операційної стратегії полягає в тому, що довгострокова стабільність функціонування операційної системи є необхідною умовою побудови загальної стратегії.
Якщо розглядати операційну стратегію з історичного погляду, то варто підкреслити, що після Другої світової війни компанії США переживали період різкого сплеску споживчого попиту, який стримувався під час війни. У результаті, щоб задовольнити зростаючі потреби населення, американські виробники зосередилися на випуску більших обсягів продукції. У той же період японські промислові компанії направили свої зусилля на підвищення якості товарів. Таким чином, для забезпечення своєї конкурентоспроможності підприємства різних країн керувалися зовсім різними пріоритетами.
Шлях до успіху будь-якої операційної стратегії полягає в тому, щоб максимально точно визначити всі можливі пріоритети: передбачити наслідки вибору кожного з варіантів, а також можливі компроміси, на які доведеться йти у разі вибору того або іншого варіанта.
Часовий проміжок
операційної стратегії завжди менше
часового проміжку загальної стратегії
на величину
(різниця між мінімально ні обхідним
терміном стабільності операційної
системи і періодом приходу інновацій).
Керівник не може забезпечити одночасно і високу технічну ефективність операційної системи, і її зміни. З погляду практичного управління слід максимально розтягнути в часі процес змін, щоб не втратити керованості операційною системою. Але необхідно пам'ятати, що затягнення цього процесу в часі може набрати характеру незворотного погіршення ефективності функціонування системи.
Мистецтво керівника полягає в тому, щоб віднайти баланс між мінімально необхідною стабільністю операційної системи і її зміною. І практично ця вимога реалізується завдяки формуванню двох груп стратегічних повноважень: базисні повноваження, що передаються першому заступникові, та повноваження, пов'язані з ухваленням рішення на зміну, що залишаються за керівником.
Практична реалізація стратегії вимагає двох різних типів менеджменту. За вертикальної системи організації повноважень переважають контрольні, планові і нормативні функції. Завданням реалізації стратегії додержання умов оптимізації чи мінімізації даних функцій.
Операційна стратегія системи формулюється і затверджується як і складова загального стратегічного плану. Особлива складність даної ситуації для організації управління полягає у виникненні двох рівнобіжних вертикалей; нова вертикаль – це особливі повноваження першого керівника. Найчастіше це призводить до зсуву первинної вертикалі на один рівень униз.
Виникнення нової вертикалі вимагає ще і певного горизонтального зв’язку між двома вертикалями. У результаті виникає варіант проектної, або матричної, структури управління, характерною ознакою якої є феномен подвійного підпорядкування. Така структура не може бути загальноприйнятою для систем, що змінюються, оскільки вона породжу управлінські конфлікти, оскільки суперечить принципу єдиноначальності. На основі перекриття зон відповідальності виникає невизначеність повноважень. А це впливає на ефективність менеджменту.
Операційний менеджер, за положенням, перебуває біля джерел формування цілей і стратегії операційної системи й ефективного управління її ресурсами. Розробка ефективної операційної стратегії залежить від «оригінальних» стратегічних і тактичних рішень операційного менеджера. Тому варто окремо виділити рішення стратегічного і тактичного рівнів, що для зручності сприйняття можна представити схемою (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Упровадження стратегії через специфічні функціональні рішення
Місія і розробка стратегії вимагають, щоб організація знайшла можливості в зовнішньому середовищі, для яких вона була створена, тобто визначила свою унікальну компетентність і унікальний шлях використання ресурсів для задоволення потреб ринку (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Компоненти операційної місії та стратегії
Стратегічні рішення
Стратегічні рішення мають тенденцію до довготривалості і можуть вимагати більше одного року для впровадження. Тактичні рішення можна модифікувати і змінювати значно частіше. Обидва типи рішень підтримують операційну місію і стратегії організації.
Стратегічні рішення операційного менеджменту:
1. Стратегія товару. Визначає процес виробництва товару (рішення з якості, виробничих затрат, запасів, потужності, трудових ресурсів і т.ін.).
2. Стратегія операційного процесу – це можливості процесу, які доступні для виробництва товару. Стратегічні операційні рішення впливають на технології, обладнання, якість, обслуговування, трудові ресурси, гнучкість виробництва.
3. Стратегія вибору місця розташування операційної системи. Вибір місця розташування виробничих і сервісних організацій значно відрізняються і належить до стратегічних.
4. Стратегія розміщення. Безпосередньо залежить від процесів і технологій та рельєфу місцевості чи наявних будівель, споруд.
5. Стратегія людських ресурсів. Рішення про якість і кількість трудових ресурсів, систему мотивації.
6. Постачання. Вибір постачальників, розмір закупівель, страхові запаси та ін.
Тактичні рішення
Тактичні рішення операційного менеджменту:
1. Тактика управління запасами. Рішення щодо запасів можуть бути оптимальними за умови задоволення потреб попиту щодо часу затримки, оперативно-виробничого планування і планування використання трудових ресурсів.
2. Тактика оперативно-виробничого планування. Ефективне планування потреби в трудових ресурсах та виробничих потужностях.
3. Тактика якості. Рішення з визначення належного рівня якості.
4. Тактика надійності й ремонту. Рішення щодо надійності, ремонтопридатності, обслуговування тощо.
Успішна стратегія операційного менеджменту залежить від урахування:
1) вимог зовнішнього середовища (у яких економічних, культурних і технологічних умовах організація намагається виконати свою стратегію).
2) конкурентних вимог (сильних і слабких сторін конкурентів та прогнозування їх можливих дій).
3) стратегії організації (можливих її напрямів розвитку).
4) життєвого циклу товару (тобто врахування розвитку товару).
Проте, всі ці заходи не можуть передбачити всього комплексу робіт із забезпечення ефективного функціонування операційної системи. На практиці операційним менеджерам потрібно бути готовими і до прийняття рішень у нестабільній, зовсім невизначеній і непередбачуваній обстановці.